СВІТ

СВІТ¹, у і заст. а, ч.

1. розм. Те саме, що сві́тло¹ 1. Місяцю мій ясний! з високого неба Сховайся за гору, бо світу не треба (Шевч., І, 1963, 107); Почало сутеніти. На бульварі засвітили газове світло. Світ залив бульвар, кофейню, сходи (Н.-Лев., V, 1966, 141); Сидять вони собі при ясному світі свічки, тихі, сумні, мовчазні (Мирний, І, 1949, 407); Де ж тіні всі нічні поділись? Навколо світ, навколо день! (Рильський, І, 1960, 157).

◊ Пролива́ти (проли́ти) світ див. пролива́ти.

2. розм. Те саме, що сві́тло¹ 8. Дало [життя] мені пізнать добро, Дало побачить світ науки (Фр., X, 1954, 40); Вже світ правди прогляда у наше віконце (Мирний, V, 1955, 325); — Це ж тепер учиться мій Кузьма в гімназії, то стара зовсім відцуралася дому.— Зате сина вченого будеш мати. Учення — світ, а невчення — тьма (Стельмах, І, 1962, 114).

3. Час перед сходом сонця; світанок. Хотіла спать, але не спала, І ждала світу, і дожить до Світу божого боялась (Шевч., II, 1963, 248); Ось-ось незабаром світ настане, день надійде (Ле, Ю. Кудря, 1956, 79).

& Благословля́тися (благослови́тися) на світ див. благословля́тися; Від бі́лого сві́ту до те́мної но́чі — від раннього ранку до пізньої ночі. По селах від білого світу і до темної ночі знай гупали неугавно ціпи (Мирний, III, 1954, 255); Від (од) сві́ту до сві́ту — від ранку до ранку. Чи вбираються ще й досі Веселії гості Погуляти у старої, Погуляти просто, По-давньому, по-старому, Од світу до світу? (Шевч., II, 1963, 110); До́ки (по́ки) [й] сві́ту (сві́та) [й] со́нця (сві́ту-со́нця, со́нця-сві́ту і т. ін.) див. со́нце; До [са́мого бі́лого] сві́ту — до ранку. Він без сну сидів усю ніч темну до білого світу (Вовчок, І, 1955, 157); До самого білого світу пили, гуляли, у карти грали (Мирний, І, 1949, 386); Я не спатиму, люба, до світу, Буду думать і буду писать (Вирган, В розп. літа, 1959, 15); Займа́тися (зайня́тися) на світ див. займа́тися²; На світ благослови́ло див. благословля́ти; На світ заблагослови́лося див. заблагослови́тися; На світ не зво́дилося див. зво́дитися; Не ті́льки сві́ту, що у вікні́ див. вікно́; Ні світ ні зоря́; Чи світ чи зоря́ див. зоря́; Пе́ред сві́том; Над сві́том — перед світанком. Розходитись стали мужики уже перед світом — проспівали другі півні (Головко, II, 1957, 230); Вже над світом, коли східний край неба спалахнув полум’ям і свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу, Гнат.. поплентавсь додому (Коцюб., І, 1955, 25); Поблагослови́тися на світ див. поблагослови́тися; Сві́те мій!; заст. Бо́же-сві́те!; Го́споди-сві́те! — уживається для вираження подиву, радості, обурення і т. ін. — Боже мій, світе мій! Чом же ти мене не збудила? (Н.-Лев., II, 1956, 195); Очі в неї світили, як дві свічки, а язичок… Світе мій!.. Допалася вона до мови, як ужака до молока… (Вовчок, І, 1955, 374); Світ [мої́х] оче́й!; Мій сві́те [бі́лий]! — пестливе звертання до дорогої людини. — О сину! світ моїх очей! Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? (Котл., І, 1952, 232); Мати над вмираючим ридала: — Мій світе білий! Горенько моє! (Фр., XIII, 1954, 34); Світ світа́є — розвидняється; настає світанок. Ой без милого соловейка і світ не світає (Сл. Гр.); Ще й на світ не зорі́ло див. зорі́ти; Як (мов, на́че і т. ін.) світ свіну́в див. свіну́ти; Як [ті́льки] світ; Ско́ро (чим, ледь, рідко чуть) світ — дуже рано, на світанку. Вже ж пізно. А завтра ж як світ на степ іти (Головко, І, 1957, 267); На другий день, скоро світ, зібралися звірі до походу (Фр., IV, 1950, 69); Ну, хлопці! Сонечко заходить, розходьтесь вечеряти, а завтра чим світ з косами косити мені (Кв.-Осн., II, 1956, 200).

СВІТ², у і заст. а, ч.

1. Сукупність усіх форм матерії як єдине ціле; всесвіт. Я би наважився твердить… що світу будова В жадному разі не є і не може вважатися твором Божеських рук (Зеров, Вибр., 1966, 163); Походження світу.

Об’єкти́вний світ див. об’єкти́вний ¹.

∆ Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту див. геліоцентри́чний; Геоцентри́чна систе́ма сві́ту див. геоцентри́чний.

2. Окрема частина всесвіту. Крізь сон пронизувались мрії, мов промені з далеких тих світів, що з нами тільки світлом розмовляють… (Л. Укр., І, 1951, 269); Величезні успіхи у здійсненні космічних польотів доводять, що давня мрія людей про політ на інші світи стане дійсністю (Ком. Укр., 7, 1963, 73); [Яків:] Піду я. (Замріяно дивиться на небо.) Скільки там ще світів є! Світи, світи… [Назар:] Наш найкращий, Якове (Зар., Антеї, 1961, 20).

3. Земна куля, Земля з усім, що на ній є. Я дуже симпатизую його замірові статись моряком, бо я сама колись маю відбути подоріж довкола світа (Л. Укр., V, 1956, 47); Він пролітає над тайгою, над широкими ріками. Шлях далекий. Немає в світі держави, де такі величезні були б путі-дороги (Довж., І, 1958, 111); Досить тільки глянути на сучасну карту світу, і ми побачимо, як дійсність блискуче підтвердила марксистсько-ленінське вчення (Ком. Укр., 5, 1960, 31); // Усе живе; все навколишнє; все, що оточує людину. Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини — приносять глибоку радість і як повітря потрібні людям (Коцюб., II, 1955, 186); — Без тебе мені світ — не світ і люди — не люди! — крізь плач скрикнув він (Мирний, III, 1954, 45); Надвечір хмари вкрили небо. Весь світ посірів, і почався обложний дощ (Гончар, III, 1959, 132); Перед тобою світ — великий том розкритий, І перші букви в нім тобі лише дались… (Рильський, III, 1961, 88); // Оточення — суспільство, люди. — Одсахнусь тебе… зречусь тебе, мій сину… моє лихо… перед усім світом скажу… (Мирний, І, 1949, 411); Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (Тулуб, В степу.., 1964, 181); Отак живе собі село мало не споконвіку, притулившись десь попід горою край тихої затоки, працює, плодиться, кохає, оре, сіє, годує хлібом світ, співає, сміється, плаче, помирає (Довж., І, 1958, 70).

◊ Баламу́тити сві́том див. баламу́тити; Бі́лий світ див. бі́лий; Близьки́й (близе́нький, таки́й) світ — далеко. [Іван:] Що ж, далеко був? [Семен:] Та занесло мене аж у Бассарабію [Бессарабію]! [Іван:] Еге, близенький світ! (Кроп., І, 1958, 65); [Xристина:] Бідне — такий світ перло проти ночі! (Вас., III, 1960, 454); — Та це ти пішки? Невже такий світ пішки? — А що ж? Хай коні відпочивають. Наробилися (Мик., II, 1957, 89); Бо́жий світ див. бо́жий; Ве́рнеться світ див. верта́тися; Витяга́ти (ви́тягти) на світ [бо́жий]: а) діставати, виймати щось, далеко сховане або давно забуте. Сумнівно, щоб ця книга [євангеліє] використовувалася старим як «руководство» в житті, бо валялася десь на полицях із 1902 року, і тільки тепер він згадав про неї і витяг на світ божий (Тют., Вир, 1964, 392); б) знаходити й виводити на люди того, хто сховався. Отець Олександер з цікавістю посунув руку за грубу, намацав мою голову і витяг мене за чуба на світ (Мик., Кадильниця, 1959, 17); в) згадувати того, звертати увагу на того, хто до певного часу не привертав до себе нічиєї уваги; Ви́ходець з то́го сві́ту див. ви́ходець; Вихо́дити (ви́йти) в світ див. вихо́дити; Віді́рваний (відрі́заний, оді́рваний, одрі́заний) від сві́ту — який не має зв’язку з зовнішнім світом; ізольований. Берегова стежка була затоплена, і з боку моря село було одрізане од світу (Коцюб., І, 1955, 393); Відправля́ти (відпра́вити) на той світ див. відправля́ти; Волочи́тися по сві́ту див. волочи́тися; Грі́шний світ, заст.— земне життя в усіх його проявах. Кривульками в’ється біла дорога з монастиря святого у грішний світ (Коцюб., II, 1955, 118); Він уже встиг.. збагнути, як мало тягнуться до бога душі пастирів і як глибоко залазять вони в грішний світ (Стельмах, І, 1962, 249); Дури́ти сві́том див. дури́ти; Забува́ти (забу́ти) про все на сві́ті див. забува́ти; Заверті́вся світ див. заверті́тися; Зав’я́зувати (зав’яза́ти) світ див. зав’я́зувати; Заганя́ти (загна́ти) на той світ див. заганя́ти ¹; Закрути́ти світ кому — викликати в когось почуття кохання, закохати в себе кого-небудь. — Закохався хлопець у дівчину, аж раптом якийсь зайда — гульк і закрутив тій дівчині світ (Речм., Весн. грози, 1961, 230); Замакі́трити світ див. замакі́трити; Замкну́вся світ див. замика́тися; Зану́ди́ти сві́том див. зану́ди́ти; Заступа́ти (заступи́ти) світ кому: а) позбавляти когось зв’язків із навколишньою дійсністю, зменшуючи потребу в спілкуванні з близькими, друзями і т. ін. — Отак я жив. Отаким був. Діляцтво живий світ, було, заступило…, людей не помічав, себе не бачив (Гончар, Тронка, 1963, 336); Маруся ще не придбала собі знайомих у Слободзеї, але вона зараз і не потребувала їх. Степан заступив їй увесь світ (Добр., Очак. розмир, 1965, 289); б) позбавляти чіткості сприйняття, викликаючи потемніння в очах (про тяжкі переживання). Ярина вийшла з хати На світ божий глянуть,— Ледве вийшла.. А лютеє лихо… В самім серці повернулось І світ заступило (Шевч., І, 1951, 282); Збува́ти (збу́ти) із сві́ту див. збува́ти; Зво́дити (звести́) з сві́ту; Позво́дити на той світ — доводити до смерті кого-небудь; Зганя́ти (зго́нити, зігна́ти, зогна́ти) зі (з) сві́ту див. зганя́ти; Згла́дити з (зо, зі) сві́ту (сві́та) див. згла́джувати: Згла́дитися з сві́ту (сві́та) див. згла́джуватися; Згуби́ти з сві́ту див. згуби́ти; Зжива́ти (ізжива́ти, зжи́ти, ізжи́ти) з (із, зо, зі) сві́ту: а) створюючи нестерпні умови, не давати можливості жити де-небудь, спокійно існувати. [Тиміш:] Хроську чоловік не б’є. [Сохвія:] Її свекруха скоро з світу зживе (Кроп., IV, 1959, 240); Поїде [Віктор] звідси на радість тим, хто хотів би зжити його зі світу (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 93); б) позбавляти життя. — Батька твого за землю з світу зжив Когут (Цюпа, Назустріч.., 1958, 46); — Все одно,— буркнула Катря. — І сама втоплюсь, але й ту шльондру ізживу із світу (Кучер, Трудна любов, 1960, 361); Зника́ти (зни́кнути) з (із, зі, зо) сві́ту — помирати; З’яви́тися на світ — народитися. З тьми «невідомого» з’явивсь я на світ — і перший віддих, і перший рух мій — в темряві матернього лона (Коцюб., II, 1955, 229); І світ не роди́в тако́го (тако́ї) див. роди́ти; Іти́ на той світ див. іти́; Іти́ (йти, пода́тися і т. ін.) у [широ́кий] світ (в світи́, в світа́) — залишаючи свій дім, іти куди-небудь надовго, далеко.— Чи треба було мені йти у світ? Чи не ліпше було послухати маму й оженитися в селі? (Три золоті сл., 1968, 108); З дитячих літ, залишившись круглим сиротою, уже на свій хліб пішов..— ішли на заробітки люди, і він з ними подався в світи… (Головко, II, 1957, 213); Я зовсім розсердився: і в світа вже йти не хочу, і зоставатись дома не хочу (Вовчок, VI, 1956, 234); Іти́ світ за́ очі див. іти́; Кіне́ць сві́ту див. кіне́ць ¹; Кля́сти́ на чім світ стої́ть див. кля́сти́; Лиша́ти (лиши́ти) світ див. лиша́ти; Ма́ятися по сві́ту (по сві́ті) див. ма́ятися; Мов (як, на́че, ні́би і т. ін.) [удру́ге (знов)] на світ народи́тися див. наро́джуватися; На бі́лому (бі́лім) сві́ті див. бі́лий; На всі чоти́ри світи́, рідко — на всі чотири сторони світу: на південь, північ, захід і схід. На дороги, що навхрест лягли на всі чотири світи, погляне [мати] бувало та й думає сумно: «Якою ж ти, сину, підеш, з якої ж у гості тебе виглядати? Чи, може… оце тільки й бачу!» (Головко, II, 1957, 228); На край сві́ту див. край ¹; На краю́ сві́ту див. край¹; На світ [бі́лий (бо́жий)] не диви́вся б — жити не хочеться від туги, горя і т. ін. — Часом так погано, що й на світ не дивився б, а часом чую, як кров у мені грає (Коцюб., І, 1955, 300); [На́че (нена́че)] світ підня́вся [вго́ру] див. підніма́тися; На чім (чо́му) світ [стої́ть]: а) не добираючи висловів, не соромлячись (лаяти, лаятися); б) дуже сильно (кричати). Піджарювали [грішників], як у бані, Що аж кричали на чім світ (Котл., І, 1952, 139); Не ба́чити ні сві́ту, ні про́світку див. про́світок; Не ба́чити ще сві́ту (сві́та): а) див. ба́чити; б) не знати життя, ніде не бувати ще. [Кнур:] Чого ж ти хотіла? Щоб те щастя змалечку за нею ходило, з пелюшок її стерегло. Вона тілько що на ноги знялася… світа ще не бачила (Мирний, V, 1955,84); Не близьки́й світ див. близьки́й; Не близьки́й світ топта́в див. близьки́й; Не бу́де на сві́ті кого — помре хтось. — Держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає (П. Куліш, Вибр., 1969, 58); Не жиле́ць (жите́ць) на цьо́му сві́ті див. жиле́ць, жите́ць; Нема́ (нема́є) на сві́ті див. нема́; Нема́ (нема́є) то́го в (на) сві́ті, чого́ [б] не… див. нема́; Ні в сві́ті — нізащо, ні в якому разі. — Як бог милує? — пита було в неї мати.— Сама живу,— одмовить; того не скаже, що сумно самій жити, ні в світі (Вовчок, І, 1955, 237); Ніза́що в (на) сві́ті див. ніза́що; Ні за які́ ска́рби́ в сві́ті див. скарб; Ніко́ли в сві́ті див. ніко́ли; Нія́ким сві́том, діал.— ні за яких обставин. Він на життя ві Львові не згодився б ніяким світом! (Март., Тв., 1954, 238); Нови́й світ — Америка, що була відкрита пізніше, на відміну від Старого світу — Європи, Азії, Африки; Ну́ди́ти (нудьгува́ти) сві́том див. ну́дити, нудьгува́ти; Ну́дитися сві́том див. ну́ди́тися; Обгля́нутися по сві́ті див. обгляда́тися; Переверну́ти [весь] світ див. переверта́ти; Перейти́ світ див. перехо́дити; Переплу́тати все на сві́ті див. переплу́тувати; Переступи́ти на той світ див. переступа́ти; Піти́ з то́рбами по сві́ту див. піти́; Піти́ з цьо́го (сьо́го) сві́ту (сві́та) — померти. Поставили громадою Хрест над сиротою Й розійшлися… Як билина, Як лист за водою, Пішов козак з сього світа (Шевч., І, 1963, 254); Піти́ світ за́ очі (за очи́ма); Піти́ в світ (у світи́); Погна́ти у світи́ — вирушити в далеку дорогу, невідомо куди. [Сторчак:] А Горнового з вчорашнього дня нема. [Каган (засміявся):] Вже, значить, у світи пішов (Зар., Антеї, 1961, 75); Піти́ широ́ким сві́том — помандрувати. Нагодував [чоловік] дітей, чим було, взяв на плече сокиру і пішов широким світом (Три золоті сл., 1968, 93); Поба́чити світ: а) народитися. Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ його крихітні доньки (Гончар, Тронка, 1963, 138); б) бути опублікованим, надрукованим. Який би я був щасливий, коли б почув од Вас, що третя частина «Повії» таки побачить світ (Коцюб., III, 1956, 198); Кобилянська писала про те, що коли її остання книжка побачить світ, то це буде для неї справжньою заохотою написати нову, кращу (Вітч., 3, 1962, 177); Поба́чити сві́ту (світ); Наба́читися сві́ту — побувати в багатьох місцях; багато чого побачити, зазнати. Остап ще молодий, він не жив ще, не зазнав усього… Йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію… (Коцюб., І, 1955, 367); — Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Кв.-Осн., II, 1956, 401); По [всіх] світа́х — скрізь. Наші кроки — повні, повнозвучні — по всіх світах усім народам чуть… (Тич., Зростай.., 1960, 19); Покида́ти (поки́нути) світ— помирати. Вже на ліжку кона [бабуся], Світ покидати готова (Граб., І, 1959, 538); Я не журюся, що світ сей хороший покину (Л. Укр., І, 1951, 173); Потекти́ світа́ми див. потекти́; Появля́тися (появи́тися) на (в) світ див. появля́тися; Прихо́дити (прийти́) у (на) світ див. прихо́дити; Розв’я́зувати (розв’яза́ти) світ див. розв’я́зувати; Розв’я́зується (розв’яза́вся) світ див. розв’я́зуватися; Світ [бо́жий] неми́лий див. неми́лий; Світ зав’я́зується (зав’яза́вся і т. ін.) див. зав’я́зуватися; Світ закри́вся див. закрива́тися; Світ закрути́вся див. закрути́тися ²; Світ замакі́трився див. замакі́трюватися; Світ замали́й кому — хтось не боїться, прагне, любить подорожувати. Я, Михайло Подолян, знову в подорож збираюся.— І коли вже ти вгомонишся?— прискіпується стара.— Голова біла, а йому світ замалий (Жур., Опов., 1956, 204); Світ за́ очі (за очи́ма) див. о́ко ¹; Світ іде́ (пішо́в) пере́кидом (пере́кидьки) див. пере́кидом; Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х) див. крути́тися; Світ макі́триться див. макі́тритися; Світ на всі чоти́ри вітри́ кому — хай іде хтось куди хоче. — Одну Зосю пущу [в хату], коли вона того схоче, а тим [сестрам] — світ на всі чотири вітри (Н.-Лев., І, 1956, 327); Світ не ба́чив (розм. не вида́в, діал. не ви́дів) — щось надзвичайне, дивовижне, чого не бачили, не було ще. — Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (Довж., І, 1958, 270); Була-була в тих же самих Стебнях дівка Катерина. Сирота — дєдя [батько] її взяв другу жінку. Та не жінку, а відьму.., що такої й світ не видів (Хотк., II, 1966, 82); Світ не зава́литься див. зава́люватися; Світ [не] кли́ном зійшо́вся див. клин; Світ перекида́ється (переки́нувся) [догори́ нога́ми] див. перекида́тися²; Світ пішо́в о́бертом див. о́бертом; Світ потьма́рився див. потьма́рюватися; Сві́ту [бі́лого (бо́жого)] не ви́дно: а) нічого не видно через хуртовину, зливу і т. ін. Хурделиця — світу не видно. Порожньо на пероні (Головко, II, 1957, 528); Зранку сніжок потроху почав падати.. І к обіду таке схопилось, що світу білого не видно! (Мирний, III, 1954, 8); б) дуже багато. У нашому селі за Савлуками світу не видно: що хата, то й Савлук (Вовчок, VI, 1956, 219); Стільки цієї худоби у нас, що й світу божого не видно (Стельмах, І, 1962, 108); Си́льні сві́ту [сього́] див. си́льний; Стари́й світ — Європа, Азія, Африка на відміну від Нового світу — Америки, що була відкрита пізніше; Стари́й (стара́, старе́), як [бі́лий (бо́жий)] світ — дуже давній, давно відомий. — Я вношу [пропоную] тост, старий, як світ, а проте вічно свіжий..: най жиє красота (Фр., І, 1955, 320); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару, як світ, ..давню солдатську пісню (Тют., Вир, 1964, 281); Схо́дити (зійти́) з сві́ту див. схо́дити; Сього́ (цього́) цві́ту [бага́то] по всьо́му сві́ту; Як цві́ту по всьо́му сві́ту — надзвичайно багато. — Я сватав Лесю за свого Петра, не знаючи про ваш уклад.. Нехай благословить вас бог, а ми собі ще найдем. Сього цвіту, кажуть, багато по всьому світу (П. Куліш, Вибр., 1969, 86); Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Цього цвіту по всьому світу! (Коцюб., І, 1955, 25); — Діти мої, діти! Є вас як цвіту по всьому світу, тільки вас коло матері нема..! (Вовчок, І, 1955, 36); Той світ — потойбічний світ (як протиставлення земному світові, життю на землі). Якби хто глянув на нього в ту пору, то, певно, подумав би, що то упир прийшов з того світу і от-от щезне, лише заспівають треті півні (Коцюб., І, 1955, 25); — Друга зустрів — Ванька Вороного.. Думав, уже давно на тому світі, так ні ж,— живе, стара гвардія!.. (Речм., Весн. грози, 1961, 68); Трима́ти (держа́ти) на сві́ті див. трима́ти, держа́ти; Трима́тися (держа́тися) на сві́ті див. трима́тися, держа́тися; У (в) бі́лий світ, як у копі́йку (у копі́єчку), жарт.— не туди, куди слід; мимо цілі (стріляти, попадати, летіти і т. ін.). Вони [снаряди] стали вибухати по улоговині і на її схилах. Командуючий сказав, підморгнувши: — У білий світ, як у копійку: нашої піхоти тут уже давно немає (Тют., Вир, 1964, 504); Він був певний, що вжене кулю простісінько в обличчя свого напасника, а куля ні з того ні з сього цвікнула [полетіла] в білий світ, як у копієчку, бо пістолет у вирішальну мить пострілу чомусь поїхав назад (Загреб., Європа 45, 1959, 69); Хай йо́му ле́гко згада́ється на тім сві́ті див. зга́дуватися; Хоч на край сві́ту (сві́та) — куди завгодно, будь-куди. Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! Увечері цурається, вранці забажає! Та так тяжко забажає, Що хоч на край світа Шукать піде [милого]… (Шевч., II, 1963, 100); — Тимко любий мені — і все тут! з ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! (Тют., Вир, 1964, 97); Цей (сей) світ — земний світ, життя на землі (як протиставлення потойбічному світові). Пішла [дівчина] вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Шевч., I, 1963, 58); — Ну, то попрощайтеся один з одним, бо господь знає, чи доведеться на цім світі побачитись (Довж., І, 1958, 256); Части́ни сві́ту див. части́на; Як (відко́ли) світ сві́том; Від сві́ту — споконвіку. Відколи світ світом.. ніхто не чув, щоб рубали та палили виноград… (Коцюб., І, 1955, 214); Цехи — то для міст, для ремісників, а у нас по селах, як світ світом, цехів ніяких не бувало (Фр., II, 1950, 132); Яки́м сві́том?, діал. — яким чином?

4. який, чого. Людське суспільство, об’єднане певними соціальними, культурно-історичними та етнографічними ознаками. [Єпископ:] Всі оті, що звалися богами в поганськім світі,— ідоли бездушні, або злі духи, слуги князя тьми (Л. Укр., II, 1951, 233); Коли стародавній світ йшов до загибелі, стародавні релігії були переможені християнською релігією (Комун. маніф., 1963, 49); Світ соціалізму розширяється, світ капіталізму звужується (Літ. газ., 1.VIІІ 1961, 1); Античний світ; // Лад, устрій, спосіб життя. [Гармаш:] Все ясно й зрозуміло. Борються два світи. Імперіалісти знаходять тут своїх агентів. Мобілізують сили проти революції, проти нового світу, проти великого будівництва соціалізму (Мик., І, 1957, 177); Всі чорні сили старого світу обрушились на молоду Країну Рад, щоб ще в колисці задушити революцію, її здобутки (Ком. Укр., 10, 1962, 16).

Бі́лий світ — контрреволюційна частина суспільства, дії якої були спрямовані проти Радянської влади після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Шляхом перекопським без кінця рухаються червоні війська.. В усіх, як і в Яреська, піднесений, радісний настрій. Зламано останню барикаду білого світу (Гончар, II, 1959, 440); Черво́ний світ — революційна частина суспільства, яка боролася за встановлення Радянської влади після Великої Жовтневої соціалістичної революції. — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас.. будь-що втримати залізницю, цей останній живий нерв, що зв’язує нас з червоним світом (Гончар, II, 1959, 105).

5. який, чого. Певна галузь, сфера явищ природи. Вона [фізика] відкрила світ елементарних частинок, встановила будову атомного ядра (Наука.., 4, 1963, 3); Рослинний світ вабив кожного з нас у першу чергу своєю натуральною красою (Ле, Право.., 1957, 6); // Сукупність яких-небудь явищ, предметів, що оточують людину. Світ запахів, їх вплив на наші почуття вже давно привертає до себе увагу людей (Рад. Укр., 1.II 1969, 6); . Світ звуків; Світ барв; // Певне коло явищ психічного життя (почуттів, переживань, уявлень і т. ін.). Різко зріс освітній рівень мас, збагатився їх духовний світ. У трудящих сформувалась соціалістична свідомість (Ком. Укр., 5, 1970, 85); Він оберігав від інших внутрішній світ чистих почуттів і вважав, що найкращий спосіб для цього — виставляти себе гіршим, ніж був він насправді (Багмут, Опов., 1959, 55); Для Романа світ кохання найповніше розкривався в піснях; але у них завжди любов була нещасливою (Стельмах, І, 1962, 400).

6. Певна галузь, сфера діяльності людей. Інший світ, все таке далеке, одначе Ліна почувала, що їй цікаво слухати — і про ті пікети, і про нівеліри, і про те, як тут живуть… (Гончар, Тронка, 1963, 187); // Коло людей, об’єднаних спільністю професії, належністю до якого-небудь середовища і т. ін. — Його реферат про організацію сільського господарства зацікавив науковий світ (Смолич, І, 1958, 50); Я познайомився з харківським українським літературним світом, який групувався тоді навколо редакції «Вісті» (Довж., І, 1958, 19).

7. Обмежене коло людей, що складає вищий прошарок привілейованих класів буржуазно-дворянського суспільства. — Таких паній тільки в Варшаві можна знайти, таких милих, ласкавих, хоча й належачих [належних] до вищого світу (Н.-Лев., І, 1956, 171); Два роки.. почесного вигнання на посаді голови комітету міністрів зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (Стельмах, І, 1962, 617).

Виво́зити (ви́везти, виво́дити, ви́вести) в світ кого — супроводжувати кого-небудь на світський бал, прийом і т. ін. Хоч би вже швидше тії 16 літ кінчились!..вони поїдуть на зиму до Варшави.., і мама вивезе Юзю «в світ», на той оспіваний, обмарений «перший бал»… (Л. Укр., III, 1952, 663); Виїжджа́ти (ї́здити) у світ — бувати на світських балах, прийомах і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 84.

Світ, ту, м.

1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Рудч. Ск. І. 151. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Поки світ-сонця дівкою не буду. Мет. 259. Світ-зоря. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. Чуб. V. 535. На світ займатися. Свѣтать. на світ благословлятися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. Греб. 386.

2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ном. Ще я хочу на світі пожити. Мет. 95. Над нашого козаченька і в світі немає. Мет. 20. Се не близький світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8. Світ за очі, за очима. Куда глаза глядять. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. Полт. у. Іду світ за очі. Рудч. Ск. II. 16. — зав’язати. Лишить свободы, стѣснить. світу запобігти. Получить помощь. Ном. № 4485. Світом ся блукати. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. Федьк. 1. 34. Світ мені піднявся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. від світа дурень. Всесвѣтный дуракъ. піти у світи, — світами. Пойти бродить по свѣту. Ном. № 11042. Я йду в світи. Рудч. Ск. І. 9. Взяла його на плечі і понесла світами. Гн. II. 66. У світах. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. Чуб. V. 5. Яким світом? Какимь образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Гн. II. 127. Ум. Світо́н, світочок, світонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Чуб. V. 46. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. Чуб. V. 543. Ні в світочку. Никогда. Щоб там посвариться з ким. як другі, то ні в світочку. МВ. І. 150. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Мет. 65. Ой горенько мені на світоньку. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 108.

світ —

1) земна куля, Земля з усім, що на ній є; також Всесвіт; услід за греками космогонія наших предків переповнена легендами; світ чотирикутний і плаский, по­дібний до хати, в якій звід — Не­беса (Боже Царство); Землю з усіх боків оточує океан; світ сотворено за шість днів, а Сонце — це розпечений круг (коло), що постав з не­буття четвертого дня світотвору; воно освітлює світ удень, а Мі­сяць — уночі; за народними віру­ваннями, земля покоїться на трьох китах; коли ці кити рухаються, бу­ває землетрус; усе в світі для дав­ньої людини було живе — і небесні світила, і дерева, і квіти, і річки, і каміння, і вітри; все народжується і помирає, як людина; відгомоном цього є персоніфікація, уосібнення, символізація, олюднення в мо­ві всього живого і неживого; для давньої людини це була не просто атмосфера, а релігійна правда (на­приклад, анімістичний світогляд автора постає зі сторінок «Слова о полку Ігоревім»); відгомоном пер­вісного світосприймання є тради­ційні епітети — Бо́жий світ, бі́лий світ, близьки́й світ, дале́кий (не­близьки́й) світ, грі́шний світ, а також уявлення про =(цей (сей) світ)= (див.) і той =((потойбі́чний) світ)= (див.), пов’язані з життям і смертю; під світом людина часто розуміє оточення — суспільство, людей, серед яких вона живе, довкілляблизьке й далеке, тому каже: «Світ великий!» або «Світ великий, було б здоров’я!» (тобто жити й працю­вати скрізь можна, де живуть лю­ди); маючи на увазі всесвіт, земну кулю, проклинають: «Щоб ти пі­шов круг світа!». Така благодать, що й світа Божого не видать (при­казка);

2) час перед сходом сонця; світанок (звідси благословля́тися на світ, до са́мого бі́лого сві́ту, удо́світа, займа́тися на світ, чи світ чи зоря́, ні світ ні зоря): саме це значення, пов’язане із світанковою порою, а отже зі сходом сонця, вкладене у вислови Бо́же-сві́те!, Го́споди-сві́те як вияви подиву, ра­дості, обурення тощо, а також світ мої́х оче́й!, мій сві́те бі́лий! як пест­ливі звертання до дорогої людини;

3) (з великої літери) див. Світови́д 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 527-528.