РОДИТИ

РОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок. і док., перех. і без додатка. 1. Давати життя дитині (дітям) під час пологів (про жінку). Умієш дітей родить — умій же їх і вчить (Укр.. присл.., 1955, 129); Якраз мачуха була вагітна, повесні мала родити (Головко, II, 1957, 513); А тебе покине [дитина] Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила. Та ще й вилає. За те, бач, Що на світ родила (Шевч., II, 1963, 219); * Образно. Полтавщина, як відомо, абияких хлопців не родить, там хороша порода людей… (Коп., Навколо полум’я, 1961, 162); // розм. Ставати батьком. [Xрапко(тремтячи, до сина):] А щоб я тебе не родив або, родивши, своїми руками задавив, ніж мені від тебе отаке чути! (Мирний, V, 1955, 138).

◊ І світ не роди́в тако́го (тако́ї) — про дуже погану людину. [Кармелиха:] Бувають недобрі пани, скрізь на їх люди нарікають, а такого ката, як цей панич, мабуть, і світ не родив (Вас., III, 1960, 238); Як ма́ти роди́ла див. ма́ти¹.

2. тільки недок., перен. Давати початок чому-небудь, бути причиною появи чогось, створювати що-небудь. Біда біду, говорять, родить (Котл., І, 1952, 198); — Знають пан маршалок, гроші гроші родять, проценти ростуть (Фр., VII, 1951, 339); П’яний туман повивав йому голову, родив химери, дикі бажання і лють (Коцюб., II, 1955, 199); // Пробуджувати, викликати що-небудь у когось. — Таємниця хвилює, страшить, але вона родить і сміливість та зухвальство (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 166); Такі звичайні, прості, земні обличчя космонавтів.. родили в ній відчуття неміряних, бездонних та холодних космічних просторів (Коз., Листи.., 1967, 238); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (Кол., Терен.., 1959, 22).

3. тільки недок. Приносити плоди, давати урожай (про рослини, землю). Де господар не ходить, там нивка не родить (Номис, 1864, № 7162); Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки. І замість покорму дає свою кров. Не хліб, а кукіль родить, будяки, хопту (Коцюб., II, 1955, 36); Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (Головко, II, 1957, 517); // тільки неперех. Виростати, спіти (про зерно, ягоди, плоди, овочі). Всьому світу відомо, який пісний грунт на Голій горі; на гологірському грунті родить лише овес, біб та картопля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 7); — Моя батьківщина — на Данелевщині. Пшеничка там родила, житечко, просо (Тют., Вир, 1964, 373); Над самою стежкою.. росла стара яблуня, на якій родили червоні смугасті яблука (Панч, На калин. мості, 1965, 23); — Так на цьому ж мочарі нічого не родить. З’їли ви за вік із нього хоч одну картоплину чи огірок? (Стельмах, І, 1962, 138); // безос. — Рука в мене.. така легка, ніде було так не родило, як там, де я [сіяв] (Довж., І, 1958, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 595.

Родити, джу, диш, гл.

1) Родить, производить. Раз мати родила, раз і емірати. Ном. № 4268. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35.

2) Родить, давать урожай. На одвороті гречка родить. Ном. № 4194.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 28.