ПЕРЕСТУПАТИ

ПЕРЕСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. пересту́плять; док.

1. перех. і без додатка. Роблячи крок, опинятися по другий бік чого-небудь. Проміж оселею хилявся [Пандар], Тини переступав, ховався (Котл., І, 1952, 239); Рубін.. бачив, як, переступаючи через калюжі, по стежці відходила Мар’яна (Сенч., Опов., 1959, 48); Юля поклала граблі. Легко занесла ногу, щоб переступити покіс (Тют., Вир, 1964, 238); * Образно. Прив’яле листя.. бузкового куща, який переступив межу і ріс по обидва боки паркана, почало оживати (Томч., Готель.., 1960, 31); // перен. Переборювати, долати які-небудь труднощі, неприємності і т. ін. А говорив [Гайовий].. таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Март., Тв., 1954, 236); Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що мав позаду, і перший крок виявився нелюдськи важкий і такий невдалий (Загреб., День.., 1964, 224); // перен. Змінювати наперед визначену послідовність дій, заходів; переходити до іншого, іноді обминаючи, пропускаючи щось проміжне. Весна прийшла без дощів. І це дуже стурбувало Мусія Стояна, він наказав переступити через ті строки, які були визначені планом (Скл., Хазяїни, 1948, 196).

2. тільки док., неперех., у сполуч. із сл. за поріг, за двір і т. ін. Вийти з приміщення, з двору і т. ін. Ми й не зчулися, як за поріг переступили (Вовчок, І, 1955, 134); Те лихо.., що важким каменем лежало на душі, скотилося, коли вона переступила за свій двір (Мирний, III, 1954, 38).

Переступа́ти (переступи́ти) порі́г чого, у що, до чого; Переступа́ти (переступи́ти) че́рез порі́г: а) заходити до якогось приміщення. Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (Тулуб, В степу.., 1964, 104); Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Коцюб., І, 1955, 237); б) потрапляти куди-небудь. Чи була, чи не була чарка, та жартів, шуму, галасу вистачало всюди, де переступав поріг Кіндрат (Жур., Дорога.., 1948, 73); Діти, що народилися тої незабутньої осені 1939 року, сьогодні.. переступають поріг Львівського університету (Цюпа, Україна.., 1960, 257); Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (Фр., VI, 1951, 181); — Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай, — сказала Галецька (Н.-Лев., IV, 1956, 299); в) приходити до кого-небудь, відвідувати когось. — Останній раз нога моя в твоїй хаті, — промовила Ганна. — Не переступлю я, Марино, твого порога! (Н.-Лев., І, 1956, 99); * Образно. Полтавщино..! Війна переступила через твій поріг (Ю. Янов., І, 1954, 72); г) виходити куди-небудь з чогось, через щось. Саме в ту мить, як Сахно наважилася переступити поріг і одчайдушно поринути в пітьму, — враз спалахнуло яскраве світло (Смолич, І, 1958, 89); Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (Стельмах, II, 1962, 387); д) міняти місце перебування. Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Ю. Янов., II, 1954, 78).

3. перех. і неперех. Ступаючи, переміщуватися з місця на місце. Не кваплячись.., розмірено і впевнено переступаючи із скоби на скобу, він [бригадир] підіймався до свого орлиного гнізда на вершині димаря, де на нього вже чекали двоє мулярів (Вол., Наддн. висоти, 1953, 8); Почав [Василь] придивлятися, переступив трохи вбік — і справді, прямо над головою побачив зірку (Хотк., І, 1966, 117); Він переступив з одного верстата на другий, покритий дошками (Бойч., Молодість, 1949, 165); // тільки недок., по чому і без додатка, також у сполуч. із сл. ногами, ніжками і т. ін. Не стояти спокійно на місці, рухатися. Та ніженьками переступа [Стеха], щоб побачив, що вона у червоних черевичках (Кв.-Осн., II, 1956, 376); Кінь, що спочатку покірливо переступав ногами, вийшовши за ворота, .. зірвався з вуздечки й побіг назад у подвір’я (Епік, Тв., 1958, 279); Ішов [професор] тихою ходою, помалу переступаючи неслухняними ногами (Собко, Скеля.., 1961, 103).

Наси́лу (ле́две) переступа́ти (нога́ми) — іти повільно, з трудом. Галочка.. увійшла до батька, насилу ногами переступа (Кв.-Осн., II, 1956, 347); Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Сміл., Сашко, 1957, 167).

◊ Переступи́ти на той світ, заст. — умерти. Отак вони любилися! На той світ хотіли Обнявшися переступить (Шевч., І, 1951, 156); Не один парубок або й чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового "безміна" [кулаків], похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить… (Мирний, І, 1949, 213).

4. неперех., у сполуч. із сл. з ноги на ногу, з однієї ноги на другу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переносити вагу тіла з однієї ноги на другу; переминатися. Ця мова нітрохи Петра не заспокоїла. Він м’явся, червонів, переступав із ноги на ногу (Март., Тв., 1954, 121); Гаркуша стояв, переступаючи з ноги на ногу, не знав, що йому робити (Кучер, Чорноморці, 1956, 301); — Зі мною, матусю, їй нічого не трапиться, — спокійно сказав Василь, переступивши з ноги на ногу (Хотк., І, 1966, 106); Чужоземець важко переступив з ноги на ногу, теж проказав кілька слів і вимушено посміхнувся (Панч, Синів.., 1959, 4).

5. перех., у сполуч. із сл. дорогу, шлях і т. ін., перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати комусь що-небудь робити; не допускати чогось. — Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (Добр., Очак. розмир, 1965, 121); — Якщо ми [люди інтелектуальної праці] тільки одні переступимо шлях війні, то завтра запитання Максима Горького: — З ким ви, майстри культури? — стане вже для всіх, хто вагається і мріє відсидіти в своїй норі, не пересторогою, а осудом (Рибак, Час.., 1960, 232).

6. перех. і неперех., перен. Не зважати на що-небудь, нехтувати чимсь. — Ти забуваєш про дисципліну.. Ти член організації "Червоні зорі", піонер, і не смієш переступати своїх обов’язків (Гур., Осок. друзі, 1946, 37); Є обов’язки й права, Яких ми не переступали (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 61); Переступити слово; // Порушувати закон, правило і т. ін. — Поки я жива, так не дам тобі волі шлятися та п’янствувати.. Через закон переступлю, а по-своєму зроблю (Кв.-Осн., II, 1956, 103); Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон (Кол., Терен.., 1959, 336).

7. перех., у сполуч. із сл. межа, грань і т. ін., перен. Переходити межу чого-небудь; виходити за межі відомого або дозволеного, прийнятого. Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Вільде, Сестри.., 1958, 421); Що бачить він зараз, цей чоловік, готовлячись поневолі переступити грань, яка ділить відоме від невідомого.., земне від решти сотвореного? (Хотк., І, 1966, 132); Товаришувала [Майя] до цього з багатьма хлопцями в інституті, але жодного разу не дозволяла собі переступити грань у тих товариських взаєминах (Ле, В снопі.., 1960, 97).

8. перех. і неперех., перен. Переходити яку-небудь кількісну або якісну межу. Відтак, по кілька разів на день, переступав я з двадцятого у вісімнадцятий вік. Слухав тріо акордеоністів у клубі і розглядав колекцію темних, нечищених монет у старій кайзерівській касці на горищі в діда (Мушк., Серце.., 1962, 210); Новобранці вже не плачуть. Для них вже настало нове життя, вони переступили через межу, — краще воно чи гірше, те нове життя, дарма, вже почалось! (Л. Укр., III, 1952, 569); Для неї все ще гарне.. Вона не переступила ще того порога в житті, за яким так багато колючок (Ірчан, II, 1958, 143); За певну кількість аркушів, отже й слів, укладачі не мали права переступити (Рильський, III, 1956, 66); // безос. [Свідок:] Мені вже на сімдесятий переступило (Март., Тв., 1954, 95); // рідко. Приймати іншу віру, переходити до іншого віросповідання. Полюбивши мойого батька, а з тим і його рідну мову, переступила [Марія] без вагань на його просьбу на його віру (Коб., III, 1956, 553).

9. перех., перен., рідко. Поступатися кому-небудь чимсь. — Не журися, Йосипе, не турбуйся, сама виношу, своїми руками виняньчу тобі дочку. Коли б тілько Параска переступила її (Мирний, IV, 1955, 68).

10. перех., рідко. Заміняти кого-небудь собою. Приходить черга іти на варту до гробу старшому. Той розболівся. Середульший — не хоче його переступити (Укр.. казки, 1951, 244).

11. тільки док., неперех., перед ким, заст. Завинити, провинитися. — Коли я перед тобою в чім переступила, коли я в чім грішна, согрішила, карай мене (Мирний, І, 1954, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 290.

Переступати, па́ю, єш, сов. в. переступи́ти, плю́, пиш, гл.

1) Переступать, переступить. Чуже, переступи, та не займай. Ном.

2) Загораживать, загородить (дорогу). Не переступай дороги.

3) Преступать, преступить, нарушать, нарушить (законъ), дѣлать преступленіе. Через закон переступлю, а зроблю по своєму. Кв. Як ти грішиш, що в тім за нужда Богу і що йому, як ти переступаєш? К. Іов. 77. І що я йому зробила таке, чим перед ним переступила? Мир. Пов. І. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 139.