БАЧИТИ

БА́ЧИТИ, чу, чиш, недок.

1. неперех. Мати здатність сприймати зором. Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив, і лице його.. здавалось змішаним (Коцюб., II, 1955, 165); Зараз він зовсім погано бачить, тільки тримається так, ніби нічого особливого немає (Коп., Десятикласники, 1938, 161).

2. перех. Сприймати очима, спостерігати. Чувке бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Номис, 1864, № 9603); — А хіба ви, тату, бачили ракету? — смішливо подає голосок Тоня (Гончар, Тронка, 1963, 10); Глядачі бачать на екрані прославлених героїв з заводів, шахт, колгоспів (Літ. газ., 7. IX 1950, 2); * Образно. Співай, моя пташко, гуляй на просторі. Щоб сонечко чуло, щоб бачили зорі! (Гл., Вибр., 1957, 249); // Зустрічати кого-небудь; мати особисту зустріч з кимсь. Хіба вона мало бачила людей на своєму віку? (Мирний, IV, 1955, 122); Здалося, що Черниш уже бачив майора колись давно, і відчув тепер себе з ним невимушена й вільно (Гончар, І, 1954, 17); [Груїчева:] Мені треба Любов Олександрівну бачити. Вона дома? (Л. Укр., II, 1951, 78); // Уявляти собі що-небудь. Досі бачить Леонід, як мчать нічними полями.. палаючі, без машиністів бронепоїзди (Гончар, II, 1959, 281); // Зазнати, пережити. Мені здається, що ніколи воно [хлоп’я] не бачитиме волі, святої воленьки (Шевч., II, 1953, 204).

◊ Ба́чити на вла́сні о́чі — самому спостерігати кого-, що-небудь, бути очевидцем чогось. Я ж тебе бачив на власні очі (Коцюб., II, 1955, 95); Ба́чити на́скрізь кого — добре знати чиї-небудь думки, наміри і т. ін. Вона бачить його наскрізь, всі його думки й бажання (Коцюб., І, 1955, 274); Ба́чиш (ба́чите, ба́чте), у знач. вставн. сл. — вживається при потребі звернути чиюсь увагу на що-небудь. Гірш за те їй [Юноні] не любився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився І мамою Венеру звав (Котл., І, 1952, 66);

Не ба́чити в ві́чі кого, чого — зовсім, ніколи не зустріказали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Мирний, III, 1954, 15); Не ба́чити сві́ту через що, за чим: а) бути дуже зайнятим; б) тяжко страждати, мучитися. За сльозами за гіркими І світа [світу] не бачить [Катерина] (Шевч., І, 1951, 35); [Не] ба́чити сма́леного во́вка див. вовк;

Ті́льки його́ (її́ і т. ін.) й ба́чили — зник (зникла) безслідно. Попрощався генерал з ними… Та тільки його піщани й бачили (Мирний, II, 1954, 94).

3. Добре розуміти, усвідомлювати. Мати сама бачила, що одежа вже не по Василеві, та з чого вона йому нову пошиє? (Мирний, IV, 1955, 117); Юрба ще трохи погомоніла, потопталась і, бачачи, що вже нічого не зробиш, стала поволі розходитися (Тют., Вир, 1964, 180); // в кому, в чому кого, що. Мати, вбачати. Вони бачили в своїй дочці добру помічницю (Мирний, II, 1954, 133); Ленін спокійно крокує господарем, — з краю до краю, — світ поневолених бачить в ньому майбутнє своє (Дмит., Вітчизна, 1948, 14).

4. кого, що чим. Вважати, визнавати. Харитон, слухаючи нарікання жінки, бачив виною їх — Андрійка (Коцюб., І, 1955, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 114.

Бачити, чу, чиш, гл.

1) Видѣть. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Метл. 21. Бач! Вишь, вотъ. Бач, який добрий! Ми всі, як бач, народ хрещений. Котл. Ен. І. 16.

2) Думать, полагать. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 34.