ЗАЙМАТИСЯ

ЗАЙМА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЙНЯ́ТИСЯ і діал.ЗАЙМИ́ТИСЯ, займу́ся, займе́шся, док.

1. чим. Робити, здійснювати що-небудь. Олександр то брався за перо, то знову його відкладав: не хотілося нікому писати і не було бажання будь-чим займатися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 328); [Ленін:] В Росії ми зараз повинні зайнятися побудовою пролетарської соціалістичної держави (Корн., І, 1955, 204); // Вивчати що-небудь, оволодівати чимсь, присвячувати себе якому-небудь заняттю, якійсь справі. Був би Вам дуже вдячний за всяку поміч і раду, тим більш цінну, що Ви займаєтесь етнографію (Коцюб., III, 1956, 226)

2. ким, чим. Приділяти увагу комусь, чомусь, виявляти інтерес до кого-, чого-небудь. Дора, а більше ще пан К., взяли собі нині за обов’язок опікуватися гарною дівчиною, хоч нею займались і інші дами (Коб., III, 1956, 84); Антоші зробилось скучно. Він вже чув дядькові сни і вважав кращим зайнятись своїм Нептуном [собакою] (Коцюб., II, 1955, 387); Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись, поспівати на дозвіллі… (Гончар, III, 1959, 446); // з ким, рідко. Навчати кого-небудь, керувати чиїмсь навчанням. — Ти з ним, Наталю, займися на дозвіллі: здібний юнак, талановитий (Вас., III, 1960, 346).

3. тільки недок Пас. до займа́ти 1, 2, 5, 6.

ЗАЙМА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ЗАЙНЯ́ТИСЯ і діал. ЗАЙМИ́ТИСЯ, займу́ся, займе́шся, док. 1 тільки 3 ос. Починати горіти, спалахувати полум’ям; загорятися. Бараболя витирає сірник. Він спочатку чахкає,. шипить, блискає сіркою та смородом і нарешті займається (Стельмах, Кров людська.., 1, 1957, 60); Аж глядь, палати зайнялися. Пожар! пожар! (Шевч., II, 1953, 98); Перший несміливий язичок полум’я зблиснув у темряві. Солома зайнялася (Руд., Остання шабля, 1959, 200); * Образно. Чаром займився маків цвіт сьогодні (У. Кравч., Вибр., 1958, 289).

2. тільки 3 ос. Починати світитися, сяяти. Зоря на. небі рожева уже починала займатись (Л. Укр., І, 1951, 23); Коли займаються вогні Над рідною столицею, Дніпро ввижається мені Ясною блискавицею (Нагн., Вибр., 1957, 42); Першая зірка на сході над лісом Тільки-но тільки іще зайнялась (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346); // Наставати, починатися (про ранок, день). Ніжний, прозорий займався над полем липневий ранок (Коз., Гарячі руки, 1960, 146); По темноті настав світанок, зайнявся день, і схід в огні (У. Кравч., Вибр., 1958, 94).

◊ Займа́тися (зайня́тися) на світ (на світа́ння, на зорю́, на день), безос. — починати світати, розвиднятися. Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні ворота під баштою (Стор., І, 1957, 385); Скінчилося гуляння, вже займається на день… зирк! а та дівчина, що звечора була мені чорнявою — вона зовсім стала білявенька (Вовчок, VI, 1956, 230).

3. також із сл. вогонь, полум’я, перен. Червоніти, вкриватися рум’янцем, спалахувати від збудження, хвилювання, ніяковості і т. ін. — Хіба ж у вас любляться? — запитала Улита і сипнула промінням з очей. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли (Барв., Опов.., 1902, 218); Стало мені сором, аж щоки зайнялися огнем (Н.-Лев., III, 1956, 272); Раз, завітавши до мене в одній справі, вона ховала під одежкою книжку. Я помітив і спитав. Тоді вона зайнялась полум’ям і призналась (Мик., II, 1957, 37).

◊ Ву́ха займа́ються (зайняли́ся) див. ву́хо. 4. перен. Ставати дуже збудженим, раптово пройматися якимсь почуттям. Параска, як огонь, зайнялася. Ще трохи — і одно другому б у вічі учепилося (Мирний, IV, 1955, 51); Професор, ..вусаті сталевари і я, поет, відразу зайнялися Від слів отих, немов від сірника. Шаленим захватом (Рильський, І, 1956, 312); // Виникати, з’являтися (звичайно про почуття і т. ін.). В його грудях займалося бажання вхопити ці малі руки і вицілувати їх (Гр., II, 1963, 33); // без додатка і чим. Починати виражати лють, неспокій, збудження, хвилювання і т. ін. (перев. про очі). Не раз і не два вже сі очі займались недобрим вогнем, як часом хто з хлопців, хазяйських синів, його у чому переборе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 154); Всі очі зайнялись і загорілись лиця, — Та й справді, бачивши співучий той танець. Не загорітися здолав би тільки мрець (Рильський, Мости, 1948, 78); Олена сплеснула руками, очі зайнялися тривогою: — Може б, ти відмовився [від нової посади], доки не пізно? В тебе одна пара очей. За всім не вгледиш (Тют., Вир, 1960, 24).

◊ Дух займа́ється (зайня́вся) у кого, кому — дикання стає утрудненим, зупиняється у кого-небудь (від сильного болю, хвилювання і т. ін.) — Мене не бив [Тришка], — одказує вона. — А Секлетину птичницю бив.. Як цвьохне, — каже, — то кров так цівкою і стрибне вгору Аж дух займається… (Мирний, IV, 1955, 337); [Нартал:] Ти став мені показувати зараз, не через грати, а на вільній волі, — красу Італії, багатство Рима, — у мене дух зайнявся! (Л. Укр., II, 1951, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 134.

Займа́тися и заніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, йму́ся, мешся, гл. Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Рудч. Ск. І. 124. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. на зорю́, на світ займа́тися. Свѣтать. Почина на світ займатись. МВ. ІІ. 61. Іще й на зорю не займається — імла. МВ. І. 13.

2) Краснѣть, покраснѣть отъ гнѣва, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Черк. у. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. Г. Барв. 218.

3) Дух заня́вся. Дыханіе захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця. Кв. І. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 44.