ПРОЛИВАТИ

ПРОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЛИ́ТИ, ллю́, ллє́ш і рідко ПРОЛЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. і без додатка. Ненавмисно, випадково розпліскувати яку-небудь рідину; розливати, розхлюпувати. Як п’є, то не проливає; як б’є, то добре влучає (Номис, 1864, № 11698); Дівчинка проливає сметану на груди і весь час злякано поглядає на чужу тьотю, що сидить на покуті (Тют., Вир, 1964, 216); Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні краплі не пролив (Котл., І, 1952, 163); Ганна наливає. У неї тремтить рука. [Ганна (до Ромодана):] Пролила… прошу… (Корн., II, 1955, 332); // Примушувати текти, струменіти; лити. Вночі лив дощ, і небо ще не позбулося брудних хмар, що іноді проливали на.. Варшаву свої помиї (Досв., Вибр., 1959, 140); Тече ріка, шумить ріка Велично і розлого, Щоб хвилі молоді пролить До Пушкіна й Толстого (Рильський, III, 1961, 234); * Образно. Київ тримає кельню в руці, — він у вапні, всякчасно в дії, позводив стояки в ріці, пролляв на мармур багреці, угнув мости вечірні… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 47); // перен. Випромінювати, поширювати навколо (світло, тепло, звуки і т. ін.). Трава — оксамитно-зелена, і навіть ополудні, коли шаленіюче сонце проливає найбільше тепла, вона все ж зберігає свою незайману свіжість (Дім., Ідол, 1961, 193); Мужик солодко усміхнувся, закивав головою і, заплющивши очі, пролив у повітря тремтячий струмінь високих нот (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 438).

◊ Пролива́ти (проли́ти) кров див. кров; Пролива́ти (проли́ти) піт — те саме, що Ли́ти піт (див. ли́ти). Піт солоний пролива [перекладач] — Ну й попалися слова! Аж розпухла голова… (Ющ., Люди.., 1959, 234); Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив! (Гр., І, 1963, 31); Груша росте собі на селі, як їй самій хочеться, а на виноградниках людині треба пролити сьомий піт (Томч., Готель.., 1960, 37); Пролива́ти (проли́ти) сльо́зи — те саме, що Ли́ти сльо́зи (слі́зки) (див. ли́ти). Тільки я сердита зроду: Хто задивиться на вроду Чи сунеться цілувать — Буде сльози проливать (Гл., Вибр., 1951, 216); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Перв., Казка.., 1958, 54); Скільки тепер їй доведеться прийняти муки, скільки прослухає докорів, скільки проллє гарячих сліз (Л. Янов., I, 1959, 35); Скільки сліз пролила [мати] потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (Гончар, II, 1959, 199); Пролива́ти (проли́ти) сві́тло (світ, я́сність) на що — пояснювати що-небудь, робити щось ясним, зрозумілим. Фольклорно-етнографічні записи Гоголя проливають світло на ті перші джерела, з яких письменник черпав натхнення у своїй творчості (Вол., Наддн. висоти, 1953, 131); Перед тим як почати з ним розмову, що проливала ясність на все, Струк запросив Василька до себе в хату (Турч., Зорі.., 1950, 205); Теорія реалізації Маркса пролила світло і на питання про національне споживання й доход (Ленін, 3, 1970, 57); Вивчення властивостей античастинок та їх взаємодії з речовиною може пролити світло на гіпотези, що висуваються тепер для з’ясування деяких явищ, спостережуваних у всесвіті (Наука.., 12, 1958, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 215.

Проливати, ва́ю, єш, сов. в. пролити, ллю́, ллєш, гл.

1) Проливать, пролить, разливать, разлить. (Преимущественно о крови, слезахъ). Кров не вода, проливати шкода. Ном. № 1283. Молодая молодице, нащо сльози проливаєш? Чуб. V. 202.

2) Проливати сльозами. Проливать слезы. КС. 1882. XII. 498, 502. Гірко плаче, дрібними сльозами проливає. КС. 1882. XII. 494.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 470.