ПОБЛАГОСЛОВИТИСЯ

ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. поблагословля́ться; док., заст.

1. Док. до благослови́тися. На другий день Серединський налагодився йти до князя — показатись його.. ясновельможності, поблагословитись на господарство (Н.-Лев., І, 1956, 162); [Катря:] Хоч я вже тепер і не ваша, а все ж таки прийшла до вас поблагословитися (Кроп., IV, 1959, 45); Він стоїть біля стіни вокзалу. Ольга з Юрком поруч, і вираз обличчя у всіх трьох такий, ніби поблагословилися вони на великий подвиг (Собко, Нам спокій.., 1959, 59).

2. Перехреститися. Жінки поблагословились і стали коровай ліпити (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Бурл., Остап Вересай, 1959, 73).

◊ Поблагослови́тися на світ, безос. — розвиднітися, розсвінути. Як узялись [миші] робити — іще й на світ не поблагословилось, а вони вже й скінчили [молотити] (Укр.. казки, 1951, 199); Мелашка умовила Пріську піти з нею у сусіднє село до служби і збудила її з півнями. Вийшли вони, тілько на світ поблагословилося (Л. Янов., І, 1959, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 619.

Поблагословитися, влю́ся, вишся, гл.

1) Получить благословеніе. Я підійшов поблагословитись. Св. Л. 10.

2) Перекреститься передъ началомъ дѣла. Г. Барв. 391. Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась в печеню. ЗОЮР. І. 3.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 204.