ОКО
Значення око це
О́КО1, а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й — перев. з прийм. у).
1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевч., II, 1953, 288); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (Коцюб., II, 1955, 352); Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Рильський, І, 1960, 283); // Те саме, що по́гляд. Я подавала їй квіти, і листя, й трави — із рук її не зводила очей (Л. Укр., І, 1951, 186); Гайсин провів їх очима (Панч, На калин. мості, 1965, 158); На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Загреб., День.., 1964, 13).
∆ Акомода́ція оче́й (о́ка) див. акомода́ція; Воло́ве о́ко див. воло́вий; Воро́няче о́ко див. воро́нячий; Пави́не о́ко див. пави́ний.
◊ Аж і́скри з оче́й поси́пались див. і́скра; Ба́чити на вла́сні о́чі див. ба́чити; Берегти́ (оберіга́ти, пильнува́ти, хорони́ти і т. ін.), як о́ка [в голові́, ло́бі] (як зіни́цю о́ка, як о́ко і т. ін.); заст. Па́че о́ка берегти́ (стерегти́ і т. ін.) — пильно оберігати, старанно доглядати, охороняти кого-, що-небудь. — Буду, — каже [Василь], — тебе, моя зозуленько, як ока берегти (Кв.-Осн., II, 1956, 47); — Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі (Н.-Лев., І, 1956, 121); [Домаха:] Тепер господь повернув мені тебе, визволив з ями, то я тебе, голубе мій, хоронитиму, як зіницю в оці; адже мене ти не кинеш? (Стар., Вибр., 1959, 339); — Перемога залежить від проходів крізь Балкани. Тому пильнуй їх, як ока в голові (Оп., Іду.., 1958, 80); Не перший рік лісок цей пану Я паче ока стережу (Манж., Тв., 1955, 123); Би́те о́ко у кого — хтось настільки досвідчений, що вміє відразу помічати, визначати що-небудь. Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закордонній стороні, бачила біженців, полонених, невільників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на все (Ю. Янов., І, 1958, 403); Би́ти в о́чі (у ві́чі) див. би́ти; Бі́сики (бі́сик) в оча́х (в о́ці) [гра́ють (гра́є ; т. ін.)] див. бі́сик; Бли́мати (бли́мнути, клі́пати, клі́пнути, лу́пати, лу́пнути і т. ін.) очи́ма: а) безтямно раз у раз розкривати і закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Досв., Вибр., 1959, 109); Бідні селянські хлопці безпорадно кліпали очима, холодіючи з жаху (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450); Оверко з великим зусиллям пробудився, безтямно лупав очима (Горд., II, 1959, 151); б) мовчати, нічого не розуміючи або не знаючи, що відповісти. Зміркувавши, що Юрко тільки кліпає очима, Луць пояснив йому справу (Козл., Ю. Крук, 1957, 376); А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить, — не знає, що вже йому й робити (Вовчок, І, 1955, 122); в) дивитися, поглядати. Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима, наче хоче її просвердлити ними (Чаб., Балкан, весна, 1960, 11); Левко.. лупнув очима на Юрка і, байдужий, до сміху молоді, підвівся з санок (Стельмах, І, 1962, 62); г) (тільки недок.) ніяково почувати себе перед ким-небудь, відчувати сором, докори сумління і т. ін. перед кимось за що-небудь. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батькові лупати очима (Головко, II, 1957, 252); — Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Зар., На.. світі, 1967, 134); д) (кому, на кого) подавати кому-небудь знаки очима; показувати на кого-небудь очима. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Мирний, III, 1954, 170); е) сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос(іронічно):] Очима лупати! (Л. Укр., II, 1951, 537); — Хоч би зенітку дали, — знову порушив мовчання Таранець. — Сидимо, як кроти, в норі та очима лупаємо (Ткач, Крута хвиля, 1954, 15); Бли́мнути очи́ма див. бли́мнути; Бли́скати очи́ма (о́ком) див. бли́скати; Блуди́ти очи́ма див. блуди́ти1; Блука́ти очи́ма див. блука́ти; Бра́ти (взя́ти) на [пи́льне] о́ко кого — пильно стежити за ким-небудь. Вже на перших порах учителювання Васильченка беруть на пильне око (Рад. Укр., 8.І 1964, 3); Бра́ти о́чі на (в) се́бе див. бра́ти; Вбира́ти очи́ма (в о́чі) див. вбира́ти1; Вбира́ти о́чі див. вбира́ти1; Верті́тися пе́ред очи́ма див. верті́тися; Весели́ти о́ко (о́чі) див. весели́ти; Вибива́ти о́чі див. вибива́ти; Ви́брати о́чі див. вибира́ти; Ви́валити о́чі див. вива́лювати; Ви́вело о́чі див. виво́дити1; Виверта́ти о́чі див. виверта́ти; Ви́глядіти о́чі див. вигляда́ти2; Ви́дивити о́чі див. ви́дивити; Ви́дивитися о́чі див. видивля́тися; Виїда́ти о́чі див. виїда́ти; Вийма́ти (ви́йняти) о́чі див. вийма́ти; Вимі́рювати (ви́міряти) на о́ко (очи́ма) див. вимі́рювати; Випива́ти (ви́пити) о́чі див. випива́ти; Випіка́ння оче́й див. випіка́ння; Випіка́ти о́чі див. випіка́ти; Випла́кувати (ви́плакати) о́чі див. випла́кувати; Ви́рости в оча́х див. вироста́ти; Від (од) лю́дсько́го (чужо́го) о́ка; Від лю́дськи́х оче́й — від погляду чужих, сторонніх людей. На високих білих стінах дворів, що ховали од людського ока жінок, спочивали галуззя жердель та горіхів (Коцюб., II, 1955, 123); Тодір кидає чобітки під запічок, ногою засовує їх подалі від людського ока (Стельмах, І, 1962, 209); — Чом я не зосталась у матері! Мене б мати сховала од людських очей (Н.-Лев., II, 1956, 88); Відво́дити (відвести́) о́чі див. відво́дити; Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі див. відкрива́ти; Відкрива́ються (відкри́лися) о́чі див. відкрива́тися; Відрива́ти (відірва́ти) о́чі див. відрива́ти1; Вли́пнути очи́ма див. влипа́ти; Води́ти очи́ма див. води́ти; В о́ко взя́ти кого, що — почати спостерігати за ким-, чим-небудь. — А вам, чоловіче, треба того Воза на небі в око взяти. Коли дишель Воза в землю похилиться — ото вам і ховатися час, — благословлятиметься на день (Ю. Янов., І, 1954, 73); В оча́х жовті́є (пожо́вкло, темні́є, потемні́ло, зелені́є, позелені́ло і т. ін.) у кого — комусь стає погано, млосно від болю, втоми, слабості, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, а в очах жовтіє (Кв.-Осн., II, 1956, 273); У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони, гадки почали меркнути, зникати (Мирний, IV, 1955, 304); Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги… (Коцюб., І, 1955, 22); Хай не подумають часом приятелі, що він уже й затягтися не вміє! І затягнувся так, що в очах позеленіло (Гончар, Таврія.., 1957, 142); В о́чі (у ві́чі) [смія́тися (говори́ти і т. ін.)] — відкрито, відверто, неприховано; в присутності того, про кого йде мова, або звертаючись до нього. — Йосипенко вже не в тій силі, що був, — шушукались дворові між собою, і не стали так падати біля його, як спершу падали. А Василь у вічі сміється: — А що, взяв? (Мирний, IV, 1955, 182); Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (Коцюб., III, 1956, 313); [Молодий хлопець:] Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, що і на їх ще прийде судний день? (Л. Укр., II, 1951, 142); Прозвали мене Мудрагелем; Павло Мудрагель та й годі! Звичайно, не в очі. Але мені байдуже! (Март., Тв., 1954, 210); — Таке безстидство в очі говорить [о. Гервасій] і ні крапельки не соромиться (Стельмах, І, 1962, 518); Впада́ти (впа́сти і т. ін. ) в о́ко (в о́чі, у ві́чі) див. впада́ти1; Впива́тися (впи́тися) очи́ма див. впива́тися1; Впина́ти (вп’ясти́) о́чі див. впина́ти; Вража́ти о́ко (о́чі) див. вража́ти1; Всевидю́ще (всевидю́че) о́ко див. всевидю́щий; Всеви́дяще (всеви́дяче) о́ко див. всеви́дящий; Встромля́ти (встро́млювати, встроми́ти) о́чі див. встромля́ти; Втопи́ти о́чі див. втопи́ти; В чоти́ри о́ка диви́тися (сте́жити і т. ін.) — дуже пильно наглядати за ким-, чим-небудь. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба лиш вичекати спосібної хвилі й тікати. Але й Марусякові се було ясно, і він стежив за своєю попадею в чотири ока (Хотк., II, 1966, 264); Ге́дзики пуска́ти очи́ма кому, на кого — те саме, що Пуска́ти (посила́ти, роби́ти) бі́сики [о́ком (очи́ма)] (див. бі́сик); Глибо́кі о́чі див. глибо́кий; Гля́нути недо́брим о́ком див. недо́брий; Го́стре о́ко; Го́стрі о́чі у кого: а) хтось має добрий зір. Від адмірала заслужив окремої подяки старшина сигнальників Разуєв. Око у хлопця гостре, слух напрочуд тонкий (Логв., Давні рани, 1961, 11); б) хтось надзвичайно спостережливий, кмітливий, уважний. Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу — полковник — має гострі очі. Він пильний, безсердечний, засмиканий тривогою й страхом. — Хто ти? (Довж., І, 1958, 42); Гра́ти очи́ма див. гра́ти2; Де́рти о́чі див. де́рти; Диви́тися (гля́нути і т. ін.) би́стрим о́ком див. би́стрий; Диви́тися (гля́нути і т. ін.) і́ншим (нови́м) о́ком; Диви́тися (гля́нути і т.ін.) і́ншими (нови́ми) очи́ма на кого — що — ставитися до кого-, чого-небудь інакше; по-іншому оцінювати чиї-небудь дії, вчинки і т. ін. Грицько тепер зовсім іншими очима дивився на людей: до багачів горнувся, а на голоту дивився згорда (Мирний, І, 1949, 175); Кілька розмов.. з селянами, потім те добро, що він людям робив, примусили й людей глянути на його іншим оком (Гр., II, 1963, 75); Брів [Кирило] серед жита і дивився новими очима.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (Коцюб., II, 1955, 211); Тичину щоразу читаєш новими очима, і в цьому, власне, один із секретів довговічності усіх справді мистецьких творів (Рад. літ-во, 7, 1967, 39); Диви́тися (гля́нути, подиви́тися і т. ін.) пра́вді в о́чі (у ві́чі) — тверезо оцінювати дійсний стан речей. Він [Ленін] правді дивився у вічі, Нещадно він кривду разив І польські ряди робітничі Зближав до російських рядів (Рильський, III, 1961, 115); — Легше за все запевнити себе, що справи йдуть чудово. Важче — глянути правді у вічі (Жур., Вел. розмова, 1955, 58); Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти, гля́нути і т. ін.) сме́рті (небезпе́ці) в о́чі (у ві́чі) — бути близьким до смерті; перебувати в стані смертельної небезпеки. Я вже смерті дивився у очі, слухав кроків її грізну мідь… Але серце спинитись не хоче, все у грудях моїх стукотить (Сос., Близька далина, 1960, 177); Будуть ночі в пожежах і дні, коли ти по сто разів зазиратимеш смерті у вічі (Гончар, Людина.., 1960, 30); Дим пуска́ти в о́чі див. дим; Для [лю́дськи́х (чужи́х і т. ін.)] оче́й; Для [лю́дсько́го (чужо́го і т. ін. )] о́ка; Про (лю́дське́ (чуже́ і т. ін.)] о́ко; Про [лю́дські́ (чужі́ і т. ін.)] о́чі: а) для порядку, заради пристойності; для годиться. — Ну! як доливай? Хіба я не долив? — промовив.. і підлив ще дві краплі [горілки] для людського ока (Н.-Лев., II, 1956, 259); І, як це не дивно, ніхто, навіть про людське око, в силу звичаю, не ойкав, не плакав, не виказував співчуття Даріям (Іщук, Вербівчани, 1961, 161); Тим часом Максим Кривоніс.. про чуже око одягся в свиту, зайшов до хати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 182); б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь. [Шостак:] Та як же так?.. Ти ж помер на засланні… І лист був… [Кирило:] То для людського ока, Матвію.. Так мені легше буде переховатися… (Мам., Тв., 1962, 474); [Свояк:] Та се ж про людське око тільки буде, не справді ж ти зламаєш віру (Л. Укр., II, 1951, 483); Сагайдачний гартував козацьке військо в боях та походах, але про око залишався вірний підданець короля Зігмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957, 404); Зборища.. ставали все людніші, стало вже тісно в хаті, перейшли тоді в школу. Щовечора збиралися до школи, про людські очі, ніби на співанку (Головко, II, 1957, 257); Доки́нути о́ком (очи́ма) див. докида́ти2; Забли́мати очи́ма див. забли́мати; Зав’яза́ти о́чі див. зав’я́зувати; Загляда́ти (зазира́ти, диви́тися і т. ін.) в о́чі (у ві́чі) кому — підлещуватися до кого-небудь; запобігати перед ким-небудь. Біля воріт фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову (Ю. Янов., II, 1958, 35); Загорі́лися о́чі див. загоря́тися; Загра́ти очи́ма див. заграва́ти2; Закида́ти (заки́нути) о́ком (очи́ма) на кого, рідко — поглядати, звертати увагу на кого-небудь; помічати когось. Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба (Котл., І, 1952, 165); Зако́чувати (закоти́ти) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чувати; Зако́чуються (зако́чувалися, закоти́лися) о́чі [під лоб (ло́ба)] див. зако́чуватися; За краси́ві о́чі — тільки заради симпатії, незаслужено, ні за що. — Є такі добрі люди, що чини за красиві очі роздають, — підморгнув до Чепіги Головатий (Добр., Очак. розмир, 1965, 399); Закрива́ти (закри́ти, заплю́щувати, заплю́щити, замика́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі: а) (тільки док.) умерти. Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? (Греб., І, 1957, 87); — Я все більше та більше ослабаю.. і що з тебе буде, як я замкну очі?.. (Коб., II, 1956, 14); б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому. Сиротина я безродний, десь загину в чужині. І ніхто очей холодних не закриє там мені (Рудан., Тв., 1959, 107); Он там.. мучилась одинока, як палець, вчителька і, коли б не старі матушка, не було б кому й очі закрити (Коцюб., І, 1955, 311); Коли погас огонь в очах співецьких, Вона закрила їх [очі] набо́жною рукою (Л. Укр., І, 1951, 175); в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. [Ольга:] Я не можу бути тільки дружиною, та ще й такою, що на все закриває очі (Корн., II, 1955, 133); Гадають, певно, що він [Дорощук] заплющив очі на те шкідництво або й навіть потурав йому (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 198); Одні естетики.. сміло замикають очі на дійсні факти (Фр., XVI, 1955, 295); Закри́тися плечи́ма й очи́ма див. закрива́тися; Закрути́тися в оча́х (пе́ред очи́ма) див. закрути́тися2; Залива́ти (зали́ти) о́чі див. залива́ти; Зама́зувати (зама́зати) о́чі див. зама́зувати; Замерехті́ло в оча́х див. замерехті́ти; Зами́лювання оче́й див. зами́лювання; Зами́лювати (зами́ли́ти) о́чі див. зами́лювати; Запа́сти в о́ко (у ві́чі) див. запада́ти; Заплюва́ти о́чі див. запльо́вувати; Заплю́щивши о́чі: а) вдаючи, що нічого не бачить. А все скажу таки: як хочеш, А ви їм жить не даєте, Бо ви для себе живете, Заплющивши письменні очі (Шевч., II, 1953, 53); б) не роздумуючи, не сумніваючись. Як же його вірить? Заплющивши очі? (Шевч., II, 1953, 388); Засвіти́ти очи́ма (о́ком) див. засві́чувати1; Заслі́плювати (засліпи́ти) о́чі див. заслі́плювати; За́стувати (за́стити) о́чі див. за́стувати; Заступа́ти (заступи́ти) о́чі див. заступа́ти; Затри́мувати (затри́мати) о́чі див. затри́мувати; Затуля́ти (затули́ти) о́чі див. затуля́ти; Затума́ни́лося в оча́х див. затума́нюватися; Затума́нювати (затума́нити) о́чі див. затума́нювати; Захо́вувати (захова́ти) о́чі див. захо́вувати; Заходи́ло в оча́х див. заходи́ти; Захо́дити (зайти́) в о́чі див. захо́дити; Защемі́ли о́чі див. защемі́ти; Зверта́ти (зверну́ти) на се́бе о́чі див. зверта́ти; Зво́дити (звести́) о́чі: а) (на кого — що, куди) спрямовувати погляд, дивитися куди-небудь. Діти очі зводили розумні Назустріч розклубоченій імлі (Рильський, II, 1960, 55); б) (від кого — чого) переставати дивитися куди-небудь. Через який час зводить очі від роботи [Ганна Вельцелівна]; прислухається (Л. Укр., IV, 1954, 220); Зги́нути з о́ка (з оче́й) — піти геть від кого-небудь; Згуби́ти з оче́й див. згуби́ти; Згуби́ти о́чі див. згуби́ти; Зда́влювати (здави́ти) о́чі див. зда́влювати; Здійма́ти (здійня́ти, рідко зніма́ти, зня́ти, зно́сити, знести́) о́чі догори́ (уго́ру, до не́ба і т. ін.) — дивитися, спрямовувати погляд угору. Йосипенко щиро й прикро припадав до землі, здіймав очі угору, молився (Мирний, IV, 1955, 193); Я здіймаю очі до синього неба, засіяного золотими зірками (Панч, На калин. мості, 1965, 316); Вона стулила сухі губи і зняла очі до стелі (Коцюб., II, 1955, 11); Зи́зим о́ком диви́тися див. зи́зий; З [лихо́го (пога́ного і т. ін.)] о́ка; З [лихи́х (пога́них і т. ін.)]
О́КО2, а, с., заст. 1. Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг. Горпина нахилилася до риби, вибрала ще живу камбулу [камбалу] ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик (Тулуб, Людолови, І, 1957, 325); М’ясо й рибу рахували на фунти та ока (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62).
2. Міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1-1,5 л. — Став лишень нам око вина та вари мамалигу, — каже Хаброня (Н.-Лев., III, 1956, 254); Він [шинкар] усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, півока, ока (Коцюб., І, 1955, 20); // Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою. Виймає він з торбини око горілки, ..калач, шмат солонини, чарки (Вільде, На порозі, 1955, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 665 - 672.
Око, о́ка, с. (мн. О́чі).
1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. І. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На око. На видъ, на взглядъ. на все око. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В оці бути. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в вічі не бачити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Конст. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Конст. у. В очу. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихим оком дивитися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки, на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. Оком не стинати. Не смыкать глазъ. треба позичати в сірка очей. Стыдно въ глаза глядѣть. мороз з очима. Сильный морозъ. із очей сталось. Сглазили. Г. Барв. 222. Світле око. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439.
2) Петля, глазокъ. У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном.
3) Отверстіе въ порплиці, въ которое входить верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481.
4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ. Двадцять з оком = 21.
5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404. Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287.
6) Мѣра жидкости. Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64.
7) Волове око. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100.
8) Гусяче око. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278.
9) мн. Гадячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жабині очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко, оченько, очечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 47.
о́ко (мн. о́чі = ві́чі; зменшено-пестливі — оченя́та, о́ченьки, очи́ці, ві́ченьки) —
1) орган зору в людини, у всіх хребетних тварин та деяких безхребетних; також погляд, зір і в переносному значенні — піклування, догляд; у народній естетиці символізують привабливість, красу («Чорні брови, карі очі», «Виплакала карі очі за чотири ночі», «Які очі, така й врода»), людську сутність («Очі — дзеркало душі», «Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі», «Людське око бачить глибоко»), вдачу («Очі грають, зуби скакають»), розум, проникливість, пильність («Око, око, не дивися так глибоко», «Очима і стріляє, і молить, і благає», «Невчене око загляне їм в душу глибоко-глибоко», «Зіркі очі бачать і вдень і вночі»), жадібність («Бачить око, да зуб не йме», «В нього те око бачить, на яке дають», «Їв би очима, та душа не приймає»), заздрощі («Очі завидющі, руки загребущі», «Як заздрісне око, то ціле тіло терпить»), нахабство («Лізе в очі, мов оса (як сновида)», «Безсоромні очі все перекліпають», «Як сіль в очі встряв»); у народі вірять в добре і лихе (погане) око; сві́тле о́ко — чисте сумління; погані очі — безсоромні, «все перелупають», їх «і сором не бере»; про погану людину кажуть: «Псові очі, а чортові душу продав»; за повір’ями, «праве око свербить — радіти, ліве — на сльози», погане (недобре) око (отже завидюще) може зурочити, як у Панаса Мирного: «Боїшся, щоб не зурочив… У мене не такі очі»; звідси сполучення з [лихо́го (пога́ного)] о́ка, з [лихи́х (пога́них)] оче́й, тобто з погляду, який може зурочити, принести нещастя, наприклад, у Г. Квітки-Основ’яненка: «Явдоха узяла води, нашептала над нею, збризнула його [сотника] тою водою, далі злизала язиком хрест-на-хрест через вид, щоб з очей чого не сталось»; об’єкт численних вірувань і повір’їв; за допомогою ока людина може вплинути на долю іншої людини, особливо негативно (звідси зочити, тобто нашкодити, навести вроки за допомогою очей, погляду); оком дня наші предки називали Сонце, очима ночі — Місяць і зорі, і, навпаки, людські очі порівнювали із Сонцем і Місяцем; з очима ототожнюються вікна, пор. народну загадку про око: «Стоїть палата, навколо мохната, одне вікно, і те мокре»; різнокольорові очі — ознака належності до нечистої сили; особливі властивості приписують очам деяких тварин: заворожу-вальну силу має погляд вовка, коли він першим подивиться на людину; погляд жаби наводить причину або випадання зубів; магічну силу мають косі очі зайця, вони можуть зурочити, наслати безсоння або сонливість, викликати пожежу; народний афоризм «Очі не бачать — серце не болить» виражає силу впливу зорових вражень на почуття людини, пор. синоніми: о́чі важкі́, вогне́нні, гаря́чі, глибо́кі, го́стрі, іскри́сті, промени́сті, прони́зливі, ся́ючі, яскра́ві; погляд бездо́нний, блиску́чий, важки́й, відкри́тий, гаря́чий, гіпноти́чний, глибо́кий, гні́вний, го́рдий, го́стрий, жагу́чий, журли́вий, зірки́й, іскри́стий, палки́й, пеку́чий, пломені́ючий, промени́стий, шале́ний. В очі лис, поза очі біс (прислів’я); В чужім оці порошинку бачиш, а в своїм і поліна не примічаєш (прислів’я); Не доглянеш оком, то вилізе боком (прислів’я); Рученьки терпнуть, злипаються віченьки (П. Грабовський); Лізе в вічі мов оса (М. Номис); Соньки-дрімки у віченьки (М. Максимович); у сполученні: Геть з-пе́ред оче́й! — уживається як лайливий вираз на означення бажання негайно прогнати, вигнати кого-небудь, аби його більше не бачити; З оче́й ста́лося — зочено, зурочено; І в ві́чі не ба́чити — ніколи не бачити або не мати чого-небудь; моро́з з очи́ма — сильний мороз; позича́ти в сірка́ оче́й — соромно в очі кому-небудь дивитися;
2) Всеви́дящеє (Недре́мне, Бо́же) О́ко — Бог (див.); Недремне Око — це й іконописний сюжет з немовлям-Христосом з розплющеними очима на гронах винограду в білій сорочині; Оком Божим називали й Сонце. А ти, Всевидящеє Око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих (Т. Шевченко);
3) во́вче о́ко — за народними повір’ями, «погане», «зле» око, що має недобрий вплив на все, чого тільки торкнеться: подивиться на дерево — воно враз засихає; погляне на свиню з поросятами — вона неодмінно їх з’їсть; подивиться на курчата — вони виздихають; недобре око спричиняє хвороби, збитки й різні нещастя; це не залежить від волі людини; такі очі бувають під густими зрослими бровами і самі чорні (кажуть: «Бійся чорних та карих очей»), вирячені або запалі, косі, заздрісні; йде повір’я від спекотного блиску сонячного ока, що спричиняє посуху, неврожаї та хвороби, від блискотливого ока Перуна, що насилає смерть і пожежі, від злих очей нечистої сили;
4) стара одиниця ваги (1,2 кг), а також міра об’єму хмільних напоїв (1 – 1,5 л); пляшка такого розміру; після назви десятків — число один (двадцять з оком — 21);
5) воро́няче о́ко (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 414-415.
око Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
eyes | глаз |
око Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
oko | oko | oko |
око Рід - іменник, середній рід, неістота
око Словоформи слова
Називний | око | очі |
Родовий | ока | очей |
Давальний | окові, оку | очам |
Знахідний | око | очі |
Орудний | оком | очима |
Місцевий | на/у оку | на/у очах |
Кличний | око | очі |
око Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
3 | 2 | 1 |
око в англійській розкладці - jrj
Цитати української літератури з використанням слова око
"Особливо впали в око Стафо її руки, що вчепилися в ручку дверей, по-дитячому прикушена губа i повнi слiз очi"Михановский Владимир - Пастка
"Сергiйко прискалив око: "Бережной Василий - Подарунок телепата
"Граченя розплющило одне око, сонно глянуло на мене, хитнуло головою, наче казало "на добранiч!", i знов заснуло"Костецкий Анатолий - Постукай у моє вiкно
"А впереді тунель прижмурив ліве і вирячив праве червоно-зелене, зловісне око."Багряний Іван Павлович - «Заєць»
"А ведмідь, наче господар, посува та оглядає, де кращий вулій, солодший мед, і як впав йому в око такий, зараз він лапу патлату туди, видира і лакомиться."Вовчок Марко - Ведмідь
"Рефлексія, ще несміла, буде вертати дедалі все частіше, міцніше, поки своїм вогнем не перетопить усіх вражень, усіх почувань авторки, поки фізичне око і фізичне вухо не зробиться вповні органом її поетичної душі."Франко Іван Якович - Леся Українка
"Око мав гостре, та й пястуки нічого собі"Самчук Улас Олексійович - Гори говорять!
"Темно, хоч око виколи"Мирний Панас - Хіба ревуть воли, як ясла повні
"Потiм, через два десятирiччя, коли в Пiвденнiй пiвкулi почали розвиватися китобiйний промисел i добування морського звiра, Фолкленди впали в око Англiї"Иванченко Александр - Люлька пирата
"Його пильне, натреноване око відразу помітило, що ця Нова незвичайна як світінням своїм, так і формою."Бережний Василь Павлович - Загадкова Нова