ВИХОДИТИ

ВИ́ХОДИТИ ¹, джу, диш, док. 1. перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць. — Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, — немає, нігде немає! (Мирний, І, 1954, 184); Чепізі пощастило — перейшов лінію фронту і виходив нелегкі дороги війни (Жур., Опов., 1956, 250).

2. перех., розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи. — Сказано: віддай руками, та не виходиш і ногами… (Кв.-Осн., II, 1956, 127).

3. неперех., розм. Проходити певний час. — І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш? — докоряла вона. — Ось до якої пори виходив! (Мирний, II, 1954, 36); — Цілий день отак виходив (Головко, I, 1957, 375).

ВИ́ХОДИТИ² див. вихо́джувати.

ВИХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́ЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́йшов, йшла, ло; док. 1. Іти звідки-небудь назовні, за межі чогось. Цілий тиждень лив дощ, як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору (Мирний, II, 1954, 230); Невеликий загін озброєних колгоспників виходить з села (Довж., І, 1958, 116); [Хмельницький:] Полковнику Кривоніс! Наказую тобі без мого дозволу за табір не виходити (Корн., I, 1955, 238); Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Шевч., II, 1953, 363); // Рухатися звідки-небудь, за межі чогось. Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум’я грає на віконечку, з пічних розколинок виходять струмки диму (Вовчок, І, 1955, 290); І витоплений із руди метал з печей виходить, його вантажні поїзди розвозять на заводи (Забіла, Малим.., 1958, 48); // Вилітати з вулика, шукаючи іншого місця для життя (про бджолиний рій). [Кирило (не дочуваючи):] Пріська репетує на увесь садок.. А тут саме рій вийшов… (Мирний, V, 1955, 131).

◊ Ви́йшов дух з кого — хтось помер, сконав. Як гепнеться медвідь мій — бух! Тут з нього зараз вийшов дух (Фр., XIII, 1954, 266); Вихо́дити (ви́йти) з берегі́в — розливатися, затопляти береги під час поводі (про річку, озеро і т. ін.). Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Коз., Сальвія, 1959, 199); Вихо́дити (ви́йти) з важко́го (при́крого, скрутно́го і т. ін.) стано́вища — знаходити можливість позбавитися труднощів, ускладнень. Він [Йоч] радив.. оглянути дівчину.. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (Коцюб., І, 1955, 277); Вихо́дити (ви́йти) сухи́м з води́ — уміло уникати покарання, нарікань і т. ін., будучи винним. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (Донч., VI, 1957, 34); Сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди, про те, з якими хитрощами він завжди виходив сухим з води, вдало приховуючи гріхи від своєї дружини (Гончар, III, 1959, 178); Не вихо́дити (ви́йти) з голови́ (з ду́мки, з па́м’яті і т. ін.) — не зникати з пам’яті, не забуватися; пам’ятатися. З Грицькової голови ніяк не виходила сьогоднішня рада (Мирний, III, 1954, 55); Дмитрій поволі посувався вздовж стіни, а з голови не виходила думка про Русака і його матір (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 483); Довіку з пам’яті в неї не вийшла та краса чудова [отаманова] (Вовчок, I, 1955, 359); Не вихо́дити з горі́лки, заст. — бути п’яним протягом якого-небудь часу. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила (Сл. Гр.); Не вихо́дити з рук — бути в постійному вжитку. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Ле, Міжгір’я, 1953, 221); Не вихо́дити із сла́ви, заст. — постійно прославлятися, бути відомим протягом довгого часу. Город став розселюватися, і якого у ньому народу не завелося, а усе ганчарівські дівчата не виходять з слави (Кв.-Осн., II, 1956, 310).

2. перен. Вибувати звідки-небудь, з чогось, залишати якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. Вона [Настя] вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Л. Укр., III, 1952, 582); Через деякий час вона [С. Тобілевич] вийшла з трупи (Мист., I, 1955, 8); // Вибувати, виписуватися (з лікарні, госпіталю і т. ін.). — А твоє ж здоров’я як? — Та поправляюсь. Просився, щоб виписали. Не пускають. Думаю, що скоро вийду звідси (Цюпа, Назустріч.., 1958, 238); // Одержувати волю, звільнятися (з тюрми, з-під арешту і т. ін.). Та не краще, а може й гірше жилось Франкові, коли він вийшов з тюрми (Коцюб., III, 1956, 33).

Вихо́дити (ви́йти) у відста́вку — те саме, що Іти́ (піти́) у відста́вку (див. відста́вка). У 1808 р. Котляревський виходить у відставку, їде до Петербурга (Іст. укр. літ., І, 1954, 152).

3. перен. Переставати брати участь у чому-небудь, у якійсь дії. Полк, за наказом, виходив з важких боїв (Кучер, Чорноморці, 1956, 39); Він майже не курив і зовні нагадував тренера з боксу чи футбола, який вже вийшов з гри і вчить інших (Рудь, Гомін.., 1959, 41); // Переставати бути в якому-небудь стані. Ще тільки, мов з теплої хвилі, виходячи зі сну, вона зразу ж, за звичкою, лякається і холоне: чи не проспала (Стельмах, Хліб.., 1959, 103); // Мати певний вигляд, набувати якого-небудь стану після чогось. Скривджений і побитий він [Грицько] вийшов з того змагання, яке сам завів (Мирний, III, 1954, 51); Хороше вийшла з зими, густо врунилась, залягла щільно повсюди яскраво-зелена пшениця (Крот., Сини.., 1948, 48).

Вихо́дити (ви́йти) з мо́ди — переставати бути модним. [Муза:] Ти мусиш буть покірний всьому, що накажу. Звелю писати оди.. [Поет (роздразнено перебиває):] Сто літ як вийшли з моди! (Л. Укр., І, 1951, 301); Вихо́дити (ви́йти) з ужи́тку — переставати вживатися, втрачати попит. Паперові гроші вже вийшли з ужитку. Їм не довіряли, ні старим, ні новим (Дмит., Наречена, 1959, 22); Вихо́дити (ви́йти) з… ві́ку — переходити якусь межу у віці. Колишні молоді будівники Дніпрогесу вже давно вийшли з комсомольського віку, але кожен з них з гордістю і хвилюванням згадує ті дні (Рад. Укр., 14.VI 1959, 4); Звичайно, Петро Петрович вже вийшов з того віку, коли він любив гребти веслами: йому тепер більше подобається їздити з моторчиком (Мокр., Сто.., 1961, 25); Вихо́дити (ви́йти) з діте́й, заст. — виростати з дитячого віку. Діла небагато в Насті: ще тоді вона тільки з дітей виходила (Вовчок, І, 1955, 261); Вихо́дити (ви́йти) з рівнова́ги (з се́бе) — переставати володіти собою, сильно дратуватися. — Кидати роботу треба! — виходили вони з рівноваги (Ле, Міжгір’я, 1953, 189); Я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Л. Укр., V, 1956, 230); Вихо́дити (ви́йти) з ро́лі — переставати додержуватися певної лінії поведінки. — Чому ти так думаєш? — зацікавився Прудивус та й зовсім вийшов з ролі, забувши про всі німецькі штуки, які йому варто було б викидати в такім скрутнім становищі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 478).

4. Ідучи, підніматися на яке-небудь підвищення, на щось високе. І на гору високую Виходжу, дивлюся, І згадую Україну, І згадать боюся (ІІІевч., II, 1953, 46); Абібула вийшов на гору і сів спочити (Коцюб., II, 1955, 122); Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (Скл., Святослав, 1959, 7).

5. Ідучи, з’являтися, опинятися де-небудь в певному місці. — Не можна мені до тебе на вулицю виходить, — казала Нимидора Миколі в неділю ввечері (Н.-Лев., II, 1956, 179); Виходжу на засніжене подвір’я — І раптом стану юний і радий (Рильський, І, 1956, 68); Марта хутенько вийшла на стежку: побачивши мене, зчервоніла і зупинилася (Вовчок, VI, 1956, 241); // Переміщатися, виступати із-за чого-небудь на відкрите місце. Перехрестившись, Семен вийшов з-за стола, постояв трохи (Л. Укр., III, 1952, 669); // З’являтися, прибувати для участі у чому-небудь. Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (Котл., І, 1952, 290); Як загув перший гудок, він [Остап] і не подумав виходити до сніданку (Кучер, Чорноморці, 1956, 71); // Рухаючись знизу догори, з’являтися на поверхні. З затоплених шахт вийшло на гора перше вугілля (Шовк., Інженери, 1956, 160); Ще одна, ще дві хвилини, на поверхню вийшла кліть (Рудь, Дон. зорі, 1958, 106); * У порівн. Правда — як олива наверх вийде (Номис, 1864, № 6795); // З’являтися із землі; сходити (про рослини). Весна іде. Сніги чорніють; З-під них пожовклі та бліді Виходять руна (Стар., Поет. тв., 1958, 29); Давно вже зелень вийшла із землі (Сос., Близька далина, 1960, 33); // тільки недок. Мати вихід на поверхню; бути видним. В селі Усатові, де виходять славнозвісні одеські катакомби, збереглися археологічні пам’ятки (Кучер, Чорноморці, 1956, 97); В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (Фіз. геогр., 5, 1956, 119).

Вихо́дити (ви́йти) в мо́ре, мор. — відпливати від берегів у відкрите море, відбувати в рейс (про судно);

Вихо́дити (ви́йти) на самості́йний шлях — починати жити, працювати самостійно. Анатолій скоро вийде на самостійний шлях (Руд., Остання шабля, 1959, 21).

6. перен. Домагаючись чого-небудь, посідати певне місце серед когось, чогось. [Василина:] Усім колгоспам треба вийти на лінію передових (Корн., II, 1955, 194).

7. тільки недок., з чого. Мати що-небудь вихідним пунктом, базуватися на чомусь. Комуністична партія і Радянський уряд у своїй зовнішній політиці завжди виходили і виходять з ленінського принципу мирного співіснування соціалістичної держави і капіталістичних країн (Біогр. Леніна, 1955, 260); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусило виходити в обговореннях та рішеннях бюро обкому з активом (Ле, Міжгір’я, 1953, 49).

8. Вступати в силу, в дію, будучи виданим (про закон, указ і т. ін.). [Кармелюк:] Скажи мені щиро, як би своєму серцеві: вийде воля людям? (Вас., III, 1960, 445); То стріляють, арештовують народ, а то — на тобі, в Думу вибирати кличуть. Ніби права такі вийшли. Нічого не можна зрозуміти. Не інакше — якийсь обман (Головко, II, 1957, 382); — Я сидів усього сім місяців, бо амністія саме вийшла (Збан., Єдина, 1959, 136); // Видаватися, публікуватися, бути надрукованим. В Нашому [назва міста] виходила жіноча газета (Вільде, Сестри.., 1958, 530); Переписування мені тяжче йде, ніж складання віршів, а тим часом треба вже помалу братись до переписування для того видання віршів моїх, що має таки вийти (Л. Укр., V, 1956, 341); За останні роки вийшли однотомними книгами твори видатніших поетів України (Мал., Думки.., 1959, 32).

Вихо́дити (ви́йти) з дру́ку (дру́ком) (в світ) — бути надрукованим, виданим. На багатьох мовах народів Радянського Союзу виходили і виходять з друку твори Панаса Мирного (Корн., Разом із життям, 1950, 82); В 1955 р. вийшла друком колективна праця українських фольклористів — "Українська народна поетична творчість" (Вітч., 5, 1956, 164); Вихо́дити (ви́йти) з-під пера́ кого — бути написаним, створеним ким-небудь. З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (Коцюб., III, 1956, 35).

9. тільки недок. Бути оберненим у напрямку до чого-небудь, в який-небудь бік. Балкон мій виходить в квітник (Коцюб., III, 1956, 404); З вікон, що виходять на Кожум’яки, видко Щекавицю (Ю. Янов., II, 1954, 195); Просуватись [батальйону] далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (Гончар, III, 1959, 247).

10. з кого-чого. Походити з певного середовища, соціальної групи або з якого-небудь місця, з якої-небудь місцевості. Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Мирний, III, 1954, 259); [Деїфоб:] Атрідова дочка була величніш, недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія (Л. Укр., II, 1951, 281); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів, інженерів, радянських офіцерів (Вишня, II, 1956, 9).

11. Витрачатися, вичерпуватися (про гроші, кошти, які-небудь запаси). Окрім театру, ми вже ні на що лишнє грошей не тратим, а все-таки їх виходить дуже багато (Л. Укр., V, 1956, 134); Баба Федора бідкалась: — Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (Донч., III, 1956, 95); Мотор затих, і бот спинився. — Кришка, — сказав моторист. — Бензин увесь вийшов (Дмит., Наречена, 1959, 19).

12. розм. Минати, закінчуватися (про певний час). Недавно ж ростила малого, Сорочку пошила йому, Сама виряджала в дорогу, Виходить два роки тому (Мал., І, 1956, 72); Але, коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (Фр., IV, 1950, 139); // кому. Сповнюватися (про роки як досягнення певного віку). Йому ще й года не вийшли жениться, а мені — вісімнадцятий пішов (Барв., Опов.., 1902, 59); Оленка віднині власний хліб їстиме, зароблятиме на себе, — хіба їй літа не вийшли? Вже сьомий рік минув (Горд., Заробітчани, 1949, 7).

13. Утворюватися, удаватися яким-небудь внаслідок певної дії. Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні (Н.-Лев., II, 1956, 295); [Поет (Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере кілька акордів):] Тепер виходить щось зовсім сумне (Сам., І, 1958, 243); Зюзін нишком малював карикатуру.. Северинов у нього виходив схожим, але неприродно присадкуватим (Збан., Курил. о-ви, 1963, 169); Майже всі знімки вийшли добре (Перв., Дикий мед, 1963, 309); // тільки док. Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін. З Ваті вийшла дуже добра й розумна господиня, якою була й її мати (Н.-Лев., IV, 1956, 187); — Бігме, ви чудовий фантаст. Із вас вийшов би непоганий Шерлок Холмс (Досв., Вибр., 1959, 121); // Траплятися. Розкажи ж, як се воно так вийшло? (Мирний, III, 1954, 65); [Лисенко:] Бачу по обличчях — щось у вас із Геннадієм вийшло. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Сміл., Черв. троянда, 1955, 86); // Ставати розв’язаним, завершеним і т. ін. Недаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло — з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Хотк., II, 1966, 226); — А слухайте пак — чи вийшла у вас задача? — спитала Галя (Вас., І, 1959, 160).

Вихо́дити (ви́йти) на до́бре (на добро́) — закінчуватися добре. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло (Номис, 1864, № 2876); Вихо́дити (ви́йти) на моє́ — робитися по-моєму, здійснюватися за моїми сподіваннями, бажанням. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Вовчок, І, 1955, 220); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (Вас., II, 1959, 227); Вихо́дити (ви́йти) на одно́ — в результаті бути, залишатися таким самим, незалежно від способу дії, підходу до питання і т. ін. Чи їде, чи ходить, — на одно виходить (Укр.. присл.., 1955, 196); Всюди виходило на одно: ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього [Гната], і що дідько рудий, а не він розживеться з такою сімейкою (Стельмах, Хліб.., 1959, 74); [Не] ви́йти чим — [не] мати що-небудь (чого-небудь) в належній, достатній мірі, кількості. Тепер Килина давно вже на порі стала, давно дівує. І ростом вийшла, — висока та брава, і красою взяла (Мирний, IV, 1955, 249); — Розкажи, Наталко, як ти тікала до козаків, — звернулася Малашка до подруги. — О, вона в нас справжній запорожець, тільки літами трохи не вийшла. Скільки тобі, шістнадцять уже є? (Добр., Очак. розмир, 1965, 97); Не вихо́дить (не ви́йшло), безос. — не можна, не вдається через несприятливі, невідповідні умови. В Намангані сидіти далі не виходило — і досадно самому та й матеріально дошкуляло (Ле, Міжгір’я, 1953, 332).

14. в кого, на кого. Ставати ким-небудь внаслідок досягнення певного віку. Сім років Оленка в наймах у Паськів вибула.. Не помітила, як і в дівчата вийшла (Горд., II, 1959, 32); // Ставати ким-небудь, здобуваючи певну професію, одержуючи нагороду і т. ін. — Як же ви вийшли на дяки? — А самі ж кажете, що на віку усього трапляється, — трапилося й мені (Вовчок, VI, 1956, 219); [Книш:] Слава! Слава! Хай живе дід Сава! Ого, я ще на поета вийду… (Мик., І, 1957, 95); Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху (Баш, Надія, 1960, 103); — Здрастуйте, — відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини, — так воно й мусить бути, раз вийшли в герої. І в чім, власне кажучи, справа? (Ю. Янов., II, 1954, 114).

◊ Ви́йти в лю́ди — докладаючи зусиль, забезпечити собі помітне становище в суспільстві, вищий рівень життя. Що буде, те й буде. Будем знов чумакувати, Поки вийдем в люде (Шевч., II, 1953, 52); Побував він [Джаннотто] потім у багатьох країнах, та ніде йому не щастило в люди вийти (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).

15. за кого (також із сл. заміж). Одружуватися, ставати чиєю-небудь дружиною, жінкою. Скоро після цього у Франка вмирає батько, а мати виходить за другого (Коцюб., III, 1956, 28); Він радив їй не марнувати своєї молодості та виходити заміж (Руд., Остання шабля, 1959, 172); Отака я дівчина, Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я (Шевч., II, 1953, 144); Нехай не дума (знов похилилась) погано про неї: що й заміж вийшла без любові за Тихона (Головко, II, 1957, 108).

16. розм. Те саме, що ко́штувати. Ця керсетка мені чотири з половиною вийшла (Сл. Гр.); [Бруклі:] Се ще дорожче вийде… але що ж, я б, може, відробила при нагоді… (Л. Укр., III, 1952, 90).

17. вихо́дить, у знач. вставн. сл. Уживається в знач. слів значить, отже, таким чином. Прощатись, виходить, не легко Закоханим і молодим! (Мал., I, 1956, 267); Павлусь, виходить, уже встиг широко оголосити про майбутню експедицію (Донч., II, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 530.

Виходити, джу, диш, сов. в. вийти, йду, деш, гл.

1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила. з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чого. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з грошей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не виходити з горілки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у дорогу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани, міщане и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, кого: ви́йти на добре, на зле. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на наше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно все на одно вийде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на кого. Сдѣлаться чѣмъ. Вони…. виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за кого, — заміж. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. І.

2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.

3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.

4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.

5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.

6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.

Виходити, джу, диш, гл.

1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77.

2) Достичь, добиться хожденіемъ. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. І. 247. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти. Св. Л. 40.

3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?:. Ось до якої пори виходив. Мир. ХРВ. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 197.