ЗАМИКАТИСЯ

ЗАМИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, дох., діал. Заметатися. Харита вже знала на гіркому досвіді, що білі, налітаючи на Калинівку, не минають і її хати. Вона замикалась по хаті (Панч, І, 1956, 544).

ЗАМИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАМКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. Ставати замкнутим, бути взятим на замок, ключ, засув і т. ін. Нема його віднині вже між нами, За ним замкнулися вже монастирські брами (Фр., XIII, 1954, 297); Це клерки ідуть по домах, мов правлять безмовний обряд У час, як замкнулись бюро і лампи загасли в конторах (Бажан, Роки, 1957, 192); // Мати здатність братися на замок, ключ, засув і т. ін. Ця шафа замикається; // перен. Ставати нечутливим, байдужим, втрачати відвертість і т. ін. (про серце, душу). Серце о. Нестора ще щільніше замкнулося перед тими людьми (Фр., VII, 1951, 71).

◊ Замкну́вся сві́т кому — настала смерть для кого-небудь. Тільки раз хвостом майнула, Наздогнала, проковтнула Бідолаху [Івана] риба-кит, І йому замкнувся світ (Перв., Казка.., 1958, 18).

2. Залишаючись у приміщенні, зачинятися на замок, ключ, засув і т. ін. Лікар іде додому, обідає, а по обіді замикається в своїй хатині, щоб ніхто не заважав йому писати популярний виклад з гігієни для селян (Коцюб., І, 1955, 174); [Кукса:] Антон замкнувся у млині, гукав, гукав, стукав, стукав, не хоче відімкнути (Кроп., І, 1958, 204); // перен. Відокремлюватися від товариства, переставати спілкуватися з людьми, ставати мовчазним, замкнутим; втрачати відвертість. З першого слова якимсь незбагненним чуттям розгадувала вона фальш у людині і одразу насторожувалася і замикалася (Коз., Сальвія, 1959, 125); — Ач! Від усього світу замкнувся! (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 7); // перен., у що і в чому. Обмежуватися чим-небудь; не виходити за межі чогось. Був то її дім — її цілий світ.. В ньому замикалося ціле її життя (Кобр., Вибр., 1954, 11); Література й мистецтво народів Радянського Союзу.. не замикаються у вузькі національні рамки. Доля всієї країни, доля всього світу хвилює творців радянської культури (Ком. Укр., 11, 1959, 39); Розмова замкнулася в білячому колесі повторень (Загреб., Спека, 1961, 82).

◊ Замика́тися (замкну́тися) в собі́ — заглиблюючись у свої думки і переживання, відокремлюватися від інших людей, ставати мовчазним, замкнутим. Кілька днів.. Іраклій не озивався словом ні до кого. І майже не відкривав очей, — отак замкнувшися в собі, в мовчанні, тужив за своїм другом (Головко, І, 1957, 291).

3. З’єднуватися кінцями. Тухольська кітловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину (Фр., VI, 1951, 28); Коло швидко звужувалось, замикалось, і теля опинилось у кутку, який утворили стіна хліву й тин (Донч., VI, 1957, 146); // Стулятися. Микола нічого не слухав, ..тільки дивився на рот отця Альойзія, коли замкнеться (Март., Тв., 1954, 171).

4. тільки недок. Пас. до замика́ти 1, 2. У ній (хаті) ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись (Довж., Зач. Десна, 1957, 468).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 207.

Замика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. замкну́тися, ну́ся, не́шся, гл.

1) Запираться, запереться.

2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Черк. у. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається. Рк. Лев.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 64.