ТОЙ

ТОЙ, того́, ч., та, тіє́ї, рідко то́ї, заст. тії́, ж., те, того́, с.; мн. ті, тих; займ.

1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.). Прилинь, сизий орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік — човна не дають (Шевч., І, 1963, 19); З того берега річки почулася густа стрілянина (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 38); По той бік хвилеріза пройшов до гавані пароплав (Ю. Янов., II, 1958, 49); Увечері по той бік муру солов’ї витьохкують, повно їх там у вербах (Гончар, Бригантина, 1973, 110); // Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього. Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював (Гл., Вибр., 1951, 195); Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити на той рік [здоров’я], то не поїду з Вами в гори (Коцюб., III, 1956, 278); На тім тижні чотирьох із їхнього загону бандитня [бандити] під Ліщинівкою порубала (Гончар, II, 1959, 159).

◊ Ви́ходець з то́го сві́ту див. ви́ходець; Відправля́ти (відпра́вити) на той світ див. відправля́ти; Заганя́ти (загна́ти) на той світ див. заганя́ти ¹; Іти́ на той світ див. іти́; Переступи́ти на той світ див. переступа́ти; Той світ див. світ ³; Хай (най) йому́ ле́гко згада́ється на тім сві́ті див. зга́дуватися.

2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.). [Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? То ж мотрона! Їй тільки можуть голову зрубати (Л. Укр., II, 1951, 514); — Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося — не так буде жарко і все видно, — сказав Колісник (Мирний, III, 1954, 272); — Колего Савченко!.. Он гляньте краще на той табун диких гусей, — аж злість бере, що не можна дістати (Коцюб., І, 1955, 196); Он та галявина, де ми Колись удвох ходили. І ви казали: «Я з людьми Не шкодував тут сили…» (Нагн., На полі битви, 1974, 80).

3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Горить Микита в сірій свиті! Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Шевч., II, 1963, 99); Був вечір. Танки йшли на захід з важким гуркотом та виском. Під хатами, що аж стугоніли від того гуркоту, прощалися танкісти з дівчатами (Довж., І, 1958, 346); Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі (Смолич, II, 1958, 65); Була весна. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (Головко, І, 1957, 92); // у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с., ті, тих, мн. Уживається замість предмета, особи, які були названі в попередньому викладі, про які вже йшлося раніше. Зараз за ворітьми показалося, що Рудик забув лупу, а Тихович — нотатник з планами — і всі мусили затриматися, аж поки робітник не приніс те й друге (Коцюб., І, 1955, 205). Любов склоняє голову тітці до плеча, та гладить їй волосся (Л. Укр., II, 1951, 69); А він було й молотити лінувався:.. ходить з Одаркою [калікою] по миру, назбира шматків хліба доволі, тії і їсть із дочками своїми, а після знову іде збирати (Григ., Вибр., 1959, 59); Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (Сос., І, 1957, 409); Глянув на сонце [Явтушок], те опинилося над вітряками (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 72); // у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього із названих у попередньому викладі й відповідає за значенням особовому займенникові 3-ї особи він, вона, вони. Часто Карпо перелазив через тин до Івася гратися, часто і Івась кричав крізь тин Карпові, коли той не показувався, щоб ішов скоріше (Мирний, І, 1954, 244); Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині, та озирається, швиденько вискакує на віз (Стельмах, І, 1962, 520); Сахно змушена була вдатися за поясненнями до Чіпаріу. Але той не міг багато розповісти (Смолич, І, 1958, 48); Біля ганку стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій щось у колі їх промовляв. А скоро вгледів Давида з Тихоном, як ті підійшли, спершу пильно був глянув на обох і чомусь зрадів (Головко, II, 1957, 125); // у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Уживається при переліченні або зіставленні названих раніше осіб, предметів і т. ін. Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти. Той каліка недоріка, Той не вміє стати. Той горбатий, той багатий, Тих чотири в хаті. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Шевч., І, 1963, 229); Козаки змішались [у таборі], як у бразі гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку між ними немає (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); Павлусь побачив велике місто, широкі вулиці.. Люди метушаться, — ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Л. Укр., III, 1952, 490); Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно — те на посів, те на поживу (Мирний, І, 1949, 209).

До тих пір див. пора́; З (від, од) того́ [ж] ча́су; З тих пір; З тіє́ї (то́ї, тії́) пори́; Від тіє́ї (то́ї, тії́) пори́ — вказує, що якась дія починається, почалася від періоду, про який ішлося, повідомлялося раніше або повідомляється; відтоді. Поки мати шукала [наречену], він собі сам знайшов. Був у Вишеньках на ярмарку й з того часу став учащати щовечора (Вовчок, І, 1955, 80); Князь Заславський перечув через приятелів, як глузував з його Вишневецький на ігрищі. Од того часу вони зненавиділи один одного і стали заклятими ворогами (Н.-Лев., VII, 1966, 65); Вже люди, певне, від тії пори Тут не живуть, як з раєм попрощались (Л. Укр., І, 1951, 69); Князь Куракін урятував цареві життя, і вже з тої пори цар із ним не розлучався (Хотк., І, 1966, 97); З тих пір, як її батьки — лікарі одного районного містечка — навчили її ходити, вона жила в розкошах і достатках (Тют., Вир, 1964, 449); З ти́ми слова́ми; При тім сло́ві; При тих слова́х див. сло́во; Тим ча́сом; У (на, під) той [са́мий, са́ме, же] час — вказує на одночасність якоїсь дії з іншою, про яку йшлося, повідомлялося раніше або повідомляється. Розбрілись [розбрелись] конфедерати По Польщі, Волині, По Литві, по Молдаванах І по Україні.. Руйнували, мордували, Церквами топили… А тим часом гайдамаки Ножі освятили (Шевч., І, 1963, 80); Що то за дівчина [Марта] під той час стала, боже мій, світе мій! (Вовчок, І, 1955, 72); — Які вже там з мене веселощі? Од моїх веселощів молоко кисне в глечиках, — промовила Тодозя. — Мої веселощі такі смачні, як кислиці. Он баба Ганна вже й скривилась од їх… Усі засміялись. Саме в той час князь Єремія вернувся з муштрів і переходив через світлиці (Н.-Лев., VII, 1966, 118); Чорногорець зараз кинувсь до свого побратима, а Леся до Петра. Забула сердешна на той час і стид, і дівоцький сором: затулила йому хусткою глибоку рану, а сама так і впала на його; плаче, голосить (П. Куліш, Вибр., 1969, 108); Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] — і Семен зіскакував з полу, вибігав на подвір’я. А то видасться йому, що незабаром або й зараз-таки мають покликати його до станового. Він сідав тоді на лаві й чекав. І досить на той час стукнути кому-небудь сінешніми дверима, щоб серце Семенове зупинилося в грудях, перестало битись (Коцюб., І, 1955, 117); Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів.. В той час я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Довж., І, 1958, 14); Марися підхопилась, щоб подати келешки та ще там щось приготувати, а гість тим часом, відкоркувавши пляшку, у вільній позі сидів на стільці (Гончар, Бригантина, 1973, 140); Тіє́ї (то́ї, ті́ї) но́чі; Того́ [ж, ж таки́, са́мого, таки́] дня (ве́чора і т. ін.); У той [же] день (ве́чір і т. ін.) — вживається на позначення того, що певна дія відбувається в якусь ніч, якийсь день (вечір і т. ін.) одночасно з іншою або після дії, про яку уже згадувалось, повідомлялось раніше. Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі; а того дня був у селі ярмарок (Вовчок, І, 1955, 289); — То я, мабуть, стану тепер за хліб [робити на току]. А там, як зароблю, — тоді й за гроші. — Добре… Хоч і так зроби, сину. Того ж таки дня, надвечір. Чіпка зібрався, пішов у Крутий Яр (Мирний, II, 1954, 215); Неспокійно спалося Тиховичеві тої ночі (Коцюб., І, 1955, 220); Згадала [Люда], як минулого літа, коли жили в таборі, до неї приїздив батько. Того дня стояла погана погода, йшов дощ (Трубл., Шхуна.., 1940, 199); Було якесь свято. Того ж дня Яшко пізно повертав додому. Повагом ішли корови в пилу вуличному (Головко, І, 1957, 133); Ломицький і справді перемучився того вечора… Зібравшись в дорогу і вклавшись, він сів пити чай (Н.-Лев., VI, 1966, 73); Невдовзі по цьому.. прийшли німці з гайдамаками. В той же день перехапали робіткомівців на чолі з механіком Приваловим і, відправивши їх під посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили там над ними звірячу розправу (Гончар, II, 1959, 32); В той вечір [коли Сергій привів у хату Дороша] Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Тют., Вир, 1964, 157); Тіє́ї ж [са́мої] хвили́ни (ми́ті); У той [са́мий] моме́нт (мент); У ту ж [са́му] хвили́ну (мить) — уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій; одразу ж, зараз же. Ось він [співець] руку здійняв, в ту ж хвилину Стало тихо, неначе в могилі (Л. Укр., І, 1951, 348); Човни.. загойдалися і.. турки з лайкою нагнулися, щоб одіпхнутися, Іван підняв весло і з усієї сили спустив його на червоний фез [турка]. У той мент між них блиснув постріл і звилась хмарка диму (Коцюб., І, 1955, 386); Черниш бачив ще, що Брянський боком стрибнув кілька кроків уперед і метнув гранату, вихоплюючи в ту ж мить пістолет (Гончар, III, 1959, 119).

◊ 3 тіє́ю ті́льки (лише́) різни́цею що див. різни́ця ¹; З то́го по́гляду див. по́гляд; Не сті́льки того́ ді́ла див. ді́ло; Плати́ти тим са́мим див. плати́ти; Плати́ти (відплати́ти) тіє́ю са́мою моне́тою див. моне́та; Співа́ти тіє́ї [ж] див. співа́ти; Співа́ти не тіє́ї (не тії́) див. співа́ти; Тіє́ю або́ (чи) і́ншою мі́рою;У тій або́ (чи) і́ншій мі́рі див. мі́ра; Вста́ти (ступи́ти) не на ту но́гу див. нога́; Чим бага́ті, тим і ра́ді див. бага́тий.

4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють. В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (Коцюб., І, 1955, 359); // у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них) при переліченні або зіставленні в якомусь відношенні. Попривикали дітки, що нема старшого брата, та не перестали про його думати, і сливе щогодинки його згадували то цим, то тим, то знов другим (Вовчок, І, 1955, 294); — Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити й дітей годувати (Н.-Лев., VII, 1966, 276); Шинок ніколи не пустує: то той, то другий… І наші хлопці там! (Мирний, І, 1949, 263); Стояв, і непевний осміх блукав йому по губах — зараз це був осміх погорди й самозахисту. Тут [в спецшколі] захищаються, хто чим може. Той мовчанкою. Той понурістю. Той схлипом, якщо маму згадають (Гончар, Бригантина, 1973, 43); // у знач. ім. те, того́, с. У сполуч. зі словом все вказує на перелічувані предмети, виконуючи функцію узагальнюючого слова. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами… — усе те обняло її [Параскіцу] жахом (Коцюб., І, 1955, 279).

Той або́ (чи) і́нший див. і́нший.

◊ Не з тих хто — хто-небудь має сили утриматися від чогось, не здатний на які-небудь вчинки, дії і т. ін. Кому там діло — чи він наївся, чи він не холодний, чи, може, воші дитину напали, чи, може, щось болить. Аби робив свою роботу. Не обходилося і без бійки. Але щоб плакав — не з тих хлопець був (Головко, II, 1957, 389); Нема́ (нема́є) того́, щоб… див. нема́, нема́є; Не на того́ напа́в (напа́ла)! див. напада́ти; Не на того́ нарва́вся див. нарива́тися; Ні в сих ні в тих; Ні в тих ні в сих — зніяковіло, відчуваючи незручність. Пріська стояла ні в тих ні в сих (Л. Янов., І, 1959, 223); А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих ні в тих (П. Куліш, Вибр., 1969, 129); Артем почував себе ні в сих ні в тих (Підс., Віч-на-віч, 1962, 161); Сер Ів вийшов з дому Сагорів ні в сих ні в тих і дуже злостився на себе та на місіс Ліліан (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 289).

5. вказ., у знач. ім. те, того́, с. Уживається для вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти, обставини, припущення і т. ін. Олександра перебралась до знайомої жінки. Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (Коцюб., I, 1955, 66); Заворушився люд, загомонів; піднявсь по всьому полю галас. Тілько нічого з того не вийшло (П. Куліш, Вибр., 1969, 174); Це вони хотять згубити з світу князя, — мигнула в Тодозі думка, — це вони, мабуть, задля того й приблукали до Лубен (Н.-Лев., VII, 1966, 132); [Xвора:] Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю… Мене жде шибениця — я те знаю (Л. Укр., І, 1951, 118); Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив. Його красиве й поважне обличчя оживилося (Мас., Життя.., 1960, 29); Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся вона така близька мені (Сос., І, 1957, 100); Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати, після того ще взялись і за комиші, косили їх для целюлозного (Гончар, Бригантина, 1973, 84); // у сполуч. зі сл. ж, саме. Уживається при вказівці на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим, повідомленим раніше. — Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті, — пропала. Те ж саме роблять вовки з графськими сернами й зайцями, котрі йдуть на годівлю… вовкам (Н.-Лев., VII, 1966, 284); Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів.., що завтра про це довідається увесь світ і, вражений розумом, що осяяв нас, зробить у себе те ж саме (Довж., І, 1958, 15); І він на всяк випадок зняв із плеча карабін. Те ж саме зробив і Янош, мовчки переглянувшись із Яреськом (Гончар, II, 1959, 67).

◊ Бі́льше (більш) то́го, що… див. бі́льше; В ті́м-то й річ, що… див. річ ¹; До то́го — настільки, так сильно, у такій великій мірі. — Офіцери, — сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (Довж., І, 1958, 140); До то́го [ж] — з наявністю додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; крім того. Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та й тихий до того, Та ласкавий… (Шевч., II, 1963, 274); [Сидір Свиридович:] Коли правду казати, то наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже розумна, то розумна, ще й до того вчена (Н.-Лев., IX, 1967, 222); Блакитний грот робить надзвичайне вражіння — це величезна блакитна зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору, до того бризки світяться вогнем (Коцюб., III, 1956, 325); Комбайн працював безвідмовно. Ішли помалу на першій швидкості і захоплювали не на весь хедер: хліб важкий і роса до того ж (Головко, І, 1957, 434); З тим і піти́ (розійти́ся, роз’ї́хатися); На то́му і розійти́ся (роз’ї́хатися) — піти, розійтися, роз’їхатися, сказавши що-небудь, вирішивши щось або не дійшовши згоди у чомусь. Петро стиснув Череваня, прощаючись, а той, мов догадавсь, да й каже: — Ой бгатіку [братіку]! Чи не лучче б було, якби ми не ганялись за гетьманами? З тим і роз’їхались. Шрам повернув коня на Козелецький шлях; Черевань із Василем Невольником вернувсь до своякового хутора (П. Куліш, Вибр., 1969, 178); Часом таки й не витримає — дорікне: — І де твоя совість, Юхиме! Дома жінка хвора, води кухля немає кому подати, а ти ось парубкувати зо мною. На тому й розійдуться до нової зустрічі (Головко, II, 1957, 191); І без то́го — без додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; і так, і так вже. Цей покривавлений вид розп’ятого Христа був виставлений на ефектований [ефектний] показ, щоб вражати і без того вразливі та прийнятливі молоді душі студентів [єзуїтської] колегії (Н.-Лев., VII, 1966, 11); Гайдамаки.. це ті ж самі солдати й офіцери російської [царської] армії.. Тільки націоналістичний туман замутив їхню і без того затьмарену свідомість, розбуджену в огні (Довж., І, 1958, 37); Коли́ (як, раз, якщо́) [вже] на те пішло́ див. піти́; На те… — уживається при поясненні, мотивуванні чого-небудь. Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, своє, а йти до чужого, до панського… Та що ти вдієш супроти панської волі? Панові треба… на те в його й кріпаки (Мирний, І, 1949, 261); — Мій лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, — все чиню по власній волі, бо на те я королівна… (Л. Укр., І, 1951, 435); На то́му (тім) [і] ста́ти — зупинитися на якомусь конкретному рішенні. — Порадились ми з дівчиною, побідкались і стали на тому, що вона піде в найми (Коцюб., І, 1955, 140); Не без то́го [,щоб]— уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач.: так, можливо, може статися. — Усім, значить, добре.. — обізвавсь Чіпка. — А ти думав, ні?.. У кожного — не без того… (Мирний, І, 1949, 248); Не без того, щоб коли й погуляти, погарцювати — на те молодість. Але ж не так, як оце (Головко, II, 1957, 96); Вчитель сміхотливо наморщив чоло: — Ти вдень бачив свою милу? — Та бачив… — запнувся парубок. — А увечері теж хочеш зустрітися? — Не без того… (Стельмах, І, 1962, 141); Не від то́го [бу́ти, щоб] — не мати нічого проти, бути згодним на що-небудь. — Ну, а тепер, Артеме, твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був (Головко, А. Гармаш, 1971, 521); А коли у Георге настрій хороший, він не від того, щоб і поговорити (Чаб., Балкан. весна, 1960, 272); Не до то́го кому — хтось не має часу, можливості думати про кого-, що-небудь, приділяти увагу кому-, чому-небудь і т. ін. Добре мати діток Багатому, хвалить бога В розкошах! А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Шевч., II, 1963, 268); — Не пошкодило б Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле Макаровичу, так йому й перекажи. — Переказати не штука, та який у цьому сенс! — знизав плечима Павло. — Не до того їм зараз (Головко, А. Гармаш, 1971, 424); Не те що (щоб).., [а]: а) уживається для заперечення якогось припущення перед викладом справжніх фактів, обставин тощо. А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше… (Коцюб., І, 1955, 110); б) для заперечення тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так), як. Величезні вибухи один за одним спалахують на палубах, димом обволікаючи судна. Хоч би швидше знімались, бо там не те що від степових партизанських бомб — злетиш у повітря від вибуху своїх же власних, начинених боєприпасами трюмів! (Гончар, II, 1959, 48); Неха́й по то́му бу́де; Та й будь по то́му; Так то́му й бу́ти — уживається для вираження згоди в чомусь, ствердження чого-небудь; нехай так і буде. — Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде (П. Куліш, Вибр., 1969, 143); — Е-ех, куди нам одбиватися? Рятуйся, хто як зуміє, та й будь по тому! (Головко, II, 1957, 380); Чим робити на мачушиних дітей, звичайно, краще на себе, на своїх дітей. Так тому й бути! (Головко, II, 1957, 517); Ні з то́го ні з сьо́го; Ні з сьо́го ні з то́го — без будь-якої причини, без жодного приводу або несподівано. Була се неоговтана, неокресана якась натура. Він ніколи сам не знав, чого він хоче. Заводив нараз ні з того ні з сього бійку з найліпшим своїм побратимом — і тут же підлещувався до ворога (Хотк., II, 1966, 162); Миронов, здавалось, уважно слухав його, а як скінчив Давид, затягся цигаркою й спитав ні з того ні з сього: — Ви от що, товаришу, краще скажіть: у дев’ятнадцятому році, до Червоної Армії, де ви були? (Головко, II, 1957, 81); Якось зайшов Кирик до Василини і почав скаржитися на своє безголов’я: одним єдина корова і та ні з сього ні з того перестала давати молоко (Добр., Тече річка.., 1961, 214); Охрім, що трусив на світанку ятері, бачив, як на Гусячому острові ні з сього ні з того заворушилася копиця і звідти виліз якийсь чоловік (Тют., Вир, 1964, 258); Ні се ні те; Ні те ні се — щось невиразне, неясне, не зовсім зрозуміле; хтось, щось не має виразних ознак, особливостей. Балаш одказував старостам ні се ні те (Н.-Лев., II, 1956, 315); [Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Як завжди при нервових хворобах — ні те ні се (Л. Укр., І, 1951, 74); Ра́зом з тим див. ра́зом; Річ у то́му (тім), що… див. річ ¹; Тим бі́льше (заст. па́че); І того́ бі́льше — уживається для підкреслення значимості наступного повідомлення або перед заключним і більш важливим твердженням. Проникливий і тонкий Брикун відразу догадується, що камінчик кинуто в його город, тим паче, що при згадці про приблудних псів більшість людей обернулась в його бік (Довж., Зач. Десна, 1957, 545); Опинилась [Тоня] у воді по шию. Проте й це не вибило її з радісного настрою, тим паче, що далі море знову мілкішало, ставало під руки, стало по пояс (Гончар, Тронка, 1963, 225); До Кузнецова підійшла Супрун i сказала тихо: — А ви, Василю Івановичу, здається, маєте рацію: раз тут і Федір Іванович, то перше ніж говорити на комітеті, слід обговорити в більш вузькому колі. — Безперечно, — відповів Кузнецов. — Тим більш, що це ж не просто «більш вузьке коло», а Бойовий штаб (Головко, II, 1957, 466); — І вже, дочко! — одказує Мотря, — не зажалієш батька в наймах, так і мене… Коли замолоду ніхто не жалував, то на старість — і того більше (Мирний, І, 1949, 360); Тим кра́ще див. кра́ще; Ті́льки й того́, що… — уживається при вказівці на що-небудь незначне, обмежене, яким хтось користується, володіє. Щоб перервати німоту, Чіпка запитав: — І це ви так живете? — Отак, як бач. Тільки й того, що хата своя (Мирний, І, 1949, 248); Ті́льки те й роби́ти, що… див. роби́ти; Того́ й гляди́ (диви́сь), рідко — про можливість якої-небудь події, дії, якогось вчинку. Натури доброї від москаля набрався, Того й гляди, щоб ще у море не попхався! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 144); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (Добр., Очак. розмир, 1965, 181); У то́му (тім) числі́ див. число́; Що [ж] з то́го? — звичайно риторичне запитання, близьке значенням до висловів: нічого не вдієш, все одно; чи має це значення? Іноді серед роботи, заложивши руки, він [Чіпка] задумається, загадається… «Ну що ж з того?» — забувшись, питає сам себе (Мирний, І, 1949, 325); Товариші не любили його тверезим, а п’яним здебільшого зв’язували. Раніше то били його немилосердно, але що з того: зіб’ють його.., а тільки пустять — кидається з сокирою, стріляє з пістолета (Хотк., II, 1966, 162); Було важко працювати, Піт котився… Та що з того? Понад нами Той спів лився! (Рильський, І, 1960, 162); Що тобі́ (мені́, йому́ і т. ін.) до то́го — указує на непричетність кого-небудь до чогось або небажання втручатися у чужі справи; яке твоє (моє, його і т. ін.) діло. [Орест:] Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше! (Л. Укр., II, 1951, 58); «Мені ще добре, — думав Семен, — А скільки ж то, боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім’я велика… А що мені до того?.. Що мені чужа біда?» (Коцюб., І, 1955, 109); [Та] як на те (те́є), у знач. вставн. сл.: а) якраз, до речі. Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Шевч., І, 1963, 292); Як на те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі — ні хмариночки (Мирний, III, 1954, 257); б) недоречно, як на зло, як навмисно. Не знав, не знав, та як на те, й забув! (Укр.. присл.., 1963, 277); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така стояла спека. Що й місця не знайти (Гл., Вибр., 1951, 79); Малий у цю мить, як на теє, обізвався радісним голосом: — Оце єкби [якби] на них Довбуш! (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 37).

6. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із ряду подібних і яка розкривається у підрядному. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує (Номис, 1864, № 10752); Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді, аж гілля в їй купає… (Гр., Без хліба, 1958, 38); Він уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Тют., Вир, 1964, 87); Це був вже не той Максим, якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим і легким (Рибак, Час.., 1960, 56); Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (Рильський, І, 1960, 95); // Уживається в складі співвідносного словосполучення чим…, тим, указуючи на залежність якогось явища, якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь виявлення ознаки у другій частині речення. Чим далі я посувався, тим частіше стрічав цей люд у жалобі (Коцюб., II, 1955, 402); [Лікар:] По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Л. Укр., II, 1951, 40); Чим вище підіймалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (Гончар, III, 1959, 78); Чим більше він приглядався [до хлопців], тим ясніше бачив їхню глупоту (Тют., Вир, 1964, 57); // у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на особу, що виділяється із ряду інших з якоїсь причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному реченні. Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащі, а їсти нема що (Укр.. присл.., 1963, 51); Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в’ялить, як Билину (Гл., Вибр., 1951, 48); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (Сос., II, 1958, 234); Той, кому тяжко буде прочитати до кінця, може відкласти книжку. Я не ображусь так, як образився б романіст (Ю. Янов., II, 1958, 31); — Он у Пилипів, у тих, що млин, кабан ще товщий за тебе (Багмут, Опов., 1959, 6); // у знач. ім. те, рідко те́є, того́, с. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на предмет, дію, явище і т. ін., які пояснюються у підрядному. Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан… йому не слід… (Гл., Вибр., 1957, 70); Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти до ладу (Коцюб., І, 1955, 100); [Йоганна:] Та я не хтіла брати нічого, крім того, що залишилось у тебе з мого посагу (Л. Укр., III, 1952, 161); Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Тют., Вир, 1964, 536); Марксистсько-ленінські партії і народи соціалістичних держав виходять з того, що від вкладу і зусиль кожної країни залежать успіхи всієї світової системи соціалізму (Програма КПРС, 1961, 20).

7. означ., перев. із запереч, част. не. Такий, як треба, як має бути. Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: — Так, старію.. Не те вже око… (Довж., І, 1958, 104); — Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягали собі на голови трансільванські чабанські шапки… Вигляд не той (Гончар, III, 1959, 192); — Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, — повчально говорить Гуркало (Стельмах, II, 1962, 216); // Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди. Не та тут [в Бразілії] риба й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть спадкова, І людська усмішка — така ж (Рильський, III, 1961, 298); // Який не змінився, залишився незмінним. Не дуже змінилася Босівка.. Ті ж зелені садки, ті ж веселі левади (Коцюб., І, 1955, 449); Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (Тич., І, 1946, 200); Воронцова Шура впізнала одразу. Він зовні не дуже змінився за ці роки. Ті ж сірі, завжди насторожені очі під рудими кошлатими бровами (Гончар, III, 1959, 193); Дома він показав червінця батькові. Дорохтей, покусуючи потріскану до крові нижню губу, уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл і одвернувся. — Не ті гроші, хоч і золоті (Стельмах, І, 1962, 50); Я прочитав твого листа, Моя ти сестро прехороша… І я не той, І ти не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам життя З дитячих літ на кволе тіло (Нагн., На полі битви, 1974, 127); // у знач. ім. те, того́, с. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би. Я почуваю, що.. я кохаю не те (Коцюб., І, 1955, 420); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (Гончар, Бригантина, 1973, 86).

◊ Зайти́ (увійти́) не ти́ми двери́ма — те саме, що Не в ті две́рі піти́ (потра́пити і т. ін.) (див. две́рі). Український сепаратистський буржуазний рух здавався мені тоді найреволюційнішим рухом, найлівішим, отже, найкращим.. Таким чином, я ввійшов у революцію не тими дверима (Довж., І, 1958, 16); Не в ті взу́тися див. взува́тися; Не в ті две́рі піти́ (потра́пити і т. ін.) див. две́рі; Не з то́го ті́ста книш див. ті́сто; Не тим ві́тром пові́яло див. пові́яти; Не той став; Не та ста́ла — хтось дуже змінився. Лазар уже не той став, уже й він якось поник (Вовчок, І, 1955, 130); — Що в тебе на серці? Ти неначе вже не та стала, — промовила до Соломії баба Зінька. — Не та стала? Я, мамо, однаковісінька і тепер, як і колись була (Н.-Лев., VI, 1966, 387); Тільки ж Горпина мов не та до його стала. Зникли ті розмови щирі та ласкаві, — тепер вона з чоловіком іноді й слова не промовить за день (Гр., І, 1963, 257).

8. означ., а також у сполученнях той же, той [же] самий, та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме. Який вже був, мав місце, згадувався, зустрічався раніше. Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталось (Вовчок, І, 1955, 20); Царське убрання Шерстю його [Лікаона] облягло, і руки змінились на лапи. Але й у вовчому тілі зберіг він первісну вдачу: Та ж сивина, як була, і лють на обличчі та сама (Зеров, Вибр., 1966, 306); І не пройшло кількох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тією самою стежкою, між бурими кущами і величезними брилами каміння (Гончар, III, 1959, 115); // Не будь-який, не якийсь інший, а саме цей. А за віщо, За що люде [слов’яни] гинуть? Того ж батька, такі ж діти, — Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз’єднаться! (Шевч., І, 1963, 114); Але помалу-малу, коли нехіть до Гашіци зростала в серці Йоновім, той самий батько його, палкий мош-Костаки, з’явився на очах Йонових його рятівником у прикрій ситуації (Коцюб., І, 1955, 245).

◊ Оди́н і той же; Оди́н і той са́мий див. оди́н; Одне́ (одно́) і те ж; Одне́ (одно́) і (й) те са́ме див. оди́н.

9. означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін. Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись (Шевч., II, 1963, 154); А паничів що то в нас перевернулось! Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть! (Вовчок, І, 1955, 107); Треба Кириликові учити сестер грамоти. Далася ж уже їм та грамота! Досталося і вухам, і рукам, і голові (Мирний, І, 1954, 154); Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Л. Укр., І, 1951, 395); Буває й таке, що з великих любощів, з кохання того йдуть сидіти на віру, бо звінчатися не можна (Коцюб., І, 1955, 45); Мій предок був Густав Сосюр, що йшов до нас крізь сніжні далі і на Москву під скрегіт сталі й наполеонівських побід зробив безславний той похід (Сос., II, 1958, 355); Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу (Головко, II, 1957, 192); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними.. Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (Гончар, III, 1959, 96).

10. Уживається як складова частина складених сполучників: унаслідок того, що; для того, щоб; з тим, щоб; з того часу, як; мало того, що; між тим, як; незважаючи на те, що; перед тим, як; після того, як; заст. тим, що; у той час, як і т. ін. Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Л. Укр., II, 1951, 189); З того часу, як почалися бої в Будапешті, гармати супроводження йшли поряд штурмових груп (Гончар, III, 1959, 262); // Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які з’єднують різні частини висловлення. Жив собі бідний чоловік.. Дітей мав багато, до того ж жінка померла (Казки Буковини.., 1968, 54); Пропозицію [ватажка] стріли [опришки] повним мовчанням, що граничило вже з ворожістю. Мало того — появилася опозиція (Хотк., II, 1966, 227); Отже, щоб поправити переклад, я мусив сидіти 4 дні та мучитися. Опріч того, пропав у мене один день. Приїздив Шаляпін (Коцюб., III, 1956, 425); Народ — великий художник, він завжди мислить конкретно. Співаючи про Леніна, він разом з тим співає і про створену Леніним Комуністичну партію, про побудовану ним багатонаціональну соціалістичну державу (Рильський, IX, 1962, 224); Дивним було, що вона [висота] ще існувала. Більше того, і доти стояли ще на своїх місцях, тільки зовсім були тепер оголені (Гончар, III, 1959, 44); Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі, щоб розпочати свій звичайний трудовий день.. Між тим Оксен ішов селом, дразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Тют., Вир, 1964, 27).

11. той, част., розм. Уживається для заповнення паузи при запинці у мові, при наявності труднощів у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або словосполучення; того>́ (див. того>́ 2). — Ти б же той… — звернувся Іван до мене перегодом. — Що-небудь про Матвіївку. Поему! Обов’язково напиши, пора! (Вирган, В розп. літа, 1959, 216); — Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той… завтра ні, а післязавтра прийдемо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 60); — Ти, дівко, той, піди, мабуть, напій коня… Ярина слухняно попростувала до дверей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 418); // Уживається як евфемізм при повідомленні про що-небудь. [Денис:] Син мені не дозволя вже його повчати, каже, якщо той, то я і за груди візьму (Кроп., II, 1958, 477); // у знач. присудка. Уживається перев. на позначення негативних дій, властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже добрий і т. ін. Пан Стреминський застрілив козла. Щасливий старичок. Такий собі вже той… недолугий, а так стріляє… (Рильський, Бабине літо, 1967, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 172.

Той, та, тая, те, теє, мѣст. Тотъ, та, то. Хто дітей не має, той горя не знає. Ном. Що хочте, те й беріть у мене. Рудч. Ск. ІI. 163. У яру зараз і потихшало, і вітер не той. О. 1861. V. 70. Утвердив ти мою долю, мов ту гору серед моря. К. Псал. 66. Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав. Рудч. Ск. II. 50. А в тім. Впрочемъ. Як би знала матуся горенько твоє, чи оддала б за генерала дитя єдинеє своє? Не оддала б… А в тім — не знаю, бо всякі матері бувають. Шевч. 554.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 271.

той —

1) вказівка-синонім на табуйовані в народі наймення чорт, біс, дідько, оскільки називати їх, особливо проти ночі, вважалося небажаним, навіть небезпечним, бо згадування нечистої сили могло викликати її появу, тобто означало її накликання; тому кажуть: «Той, — не при хаті згадуючи», «Той щез би» (звідси ще́зник — «дідько, біс, чорт»), «Той — бодай сам не знав»; пор. П. Куліш в «Огненному змії»: «Ще чого доброго тут же кому приверзеться той, що ходить на козинячих ніжках, — не при хаті згадуючи»;

2) узагальнена назва джерела вислову, звичайно народного, коли говорять: «як той казав», тобто «як у народі кажуть», «як [люди] кажуть».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 599.