НОГА

НОГА́, и́, ж.

1. Одна з двох нижніх кінцівок людини. Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл (Шевч., І, 1951, 363); Морщачись, Погиба скидає з правої ноги тіснуватий чобіт (Стельмах, II, 1962, 63); // Одна з кінцівок деяких тварин та птахів. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Гл., Вибр., 1951, 100).

Заладна́ти но́гу коне́ві (коню́) див. заладна́ти.

◊ Без за́дніх ніг — сильно втомившись. — Спить [Павлик] без задніх ніг. Наковзається за цілий день — ледве додому чапає (Стельмах, II, 1962, 399); Би́ти но́ги див. би́ти; Біс (чорт, чортя́ка, ді́дько і т. ін.) но́гу вло́мить (зло́мить, звихне́) — важко, неможливо розібратися в чому-небудь. Гадав [Левко], що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (Стельмах, І, 1962, 152); [Передерій:] Як почне [Стрижаченко ] крутити, як почне вертіти, то й праве діло так закруте, що сам чортяка ногу зломе (Мирний, V, 1955, 123); Стільки цифр, що їм і електронна машина ладу не дасть — кібернетичний дідько в них ногу звихне (Гончар, Тронка, 1963, 127); Бра́ти (взя́ти) но́ги на пле́чі див. бра́ти; (Бра́тися) в но́ги — швидко йти, бігти, тікати від кого-небудь. Львові причулося, що то новий цар уже близько, як не злякається, та в ноги. (Фр., IV, 1950, 53); [Чирва:] Улучив!.. Тепер тікати! (Озирається й береться в ноги) (Мик., І, 1957, 92); Бу́ти ги́рею на нозі́ див. ги́ря; Вали́ти (звали́ти) з ніг див. вали́ти¹; Вали́тися з ніг див. вали́тися; Вві́ритися нога́м — швидко побігти. Данилко прослизнув до другої землянки і, коли вже не стало чути кроків, ввірився ногам (Панч, Синів.., 1959, 63); Верті́тися на нога́х — бути весь час у русі. Рухлива, повна енергії й бажання все знати, все зрозуміти, вертілася [Флора] на ногах (Коцюба, Нові береги, 1959, 48); Вибива́ти (ви́бити) до ноги́ див. вибива́ти; Вибива́ти (перебира́ти) нога́ми — танцювати, енергійно пристукуючи або роблячи різні рухи ногами. Біля молодого запорожця вже четверо старих вибивали дрібненько ногами (Довж., І, 1958, 228); Взявшись у боки, закружився [Іван] у танці. Перебирав ногами, ставав легко на пальці, крутився і присідав (Коцюб., II, 1955, 309); Вино́сити (ви́нести) но́ги див. вино́сити; Ви́простати но́ги див. випро́стувати; Ви́тягти (ви́тягнути) но́ги див. витяга́ти; Відбира́ти (відібрати) ноги див. відбира́ти; Відбі́гати но́ги див. відбі́гати; Відки́нути но́ги див. відкида́ти; Відма́хуватися рука́ми й нога́ми див. відма́хуватися; Відстоя́ти но́ги див. відсто́ювати; Відтанцюва́ти но́ги див. відтанцьо́вувати; Відходи́ти но́ги див. відхо́джувати; Відхре́щуватися рука́ми й нога́ми див. відхре́щуватися; Вста́ти (ступи́ти) не на ту но́гу (на лі́ву но́гу) — бути без причини в поганому настрої. — Встане не на ту ногу пан управитель — і зуби перелічить, і служби позбавить (Стельмах, І, 1962, 88); [Надежда Петрівна:] Ви сьогодні на ліву ногу встали, Любов Олександрівно (Л. Укр., II, 1951, 68); Гори́ть земля́ під нога́ми див. горі́ти; Дава́ти (да́ти) во́лю нога́м див. во́ля; Дай бо́же (бог) но́ги див. бог; Да́ти нога́м зна́ти див. зна́ти; Два чо́боти на одну́ но́гу — про людей (перев. з негативними рисами), подібних чимось між собою. Згадався Конопельський. От звести б їх з Фредом, от би компанія була, два чоботи на одну ногу (Збан., Курил. о-ви, 1963, 203); Догори́ (вверх) нога́ми див. догори́, вверх; До ноги́ — всі до одного, до останнього, повністю. — Худібка в пошесть вигибла до ноги, хоч вовком вий (Фр., XIII, 1954, 36); [Ряженко:] Вони повискакують на постріли, й тоді ми їх переб’ємо до ноги (Мик., І, 1957, 309); Заде́рти (задра́ти) но́ги: а) (як частина складнопідрядного речення) уживається для вираження погрози фізично покарати когось. — Дай сюди, — бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило (Н.-Лев., II, 1956, 297); б) (зневажл.) умерти; здохнути (про тварин). [Гніт:] Єлисей тепер тільки спить і бачить, коли б батько швидше задер ноги! (Кроп., III, 1959, 301); Збива́ти (зби́ти) з ніг див. збива́ти; Збива́ти (зби́ти) но́ги див. збива́ти; Збива́тися (зби́тися) з ніг див. збива́тися; Збива́тися (зби́тися) з ноги́ див. збива́тися; Зва́лювати (звали́ти) з ніг див. зва́лювати; Зва́люватися (звали́тися) з ніг див. зва́люватися¹; Зво́дити (звести́) на но́ги: а) допомагати кому-небудь вставати, підніматися, підводити когось; б) (перен.) примушувати когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку. Важкий гарматний постріл звів Каффу на ноги (Тулуб, Людолови, II, 1957, 107); в) (перен.) виліковувати. Він дозволяв ворожкам робити з жінкою що їм забагнеться, аби звести її на ноги (Коцюб., І 1955, 228); Зво́дитися (звести́ся, спина́тися, зіп’ясти́ся зніма́тися, зня́тися, підніма́тися, підня́тися, става́ти ста́ти і т. ін.) на но́ги: а) підростати, ставати дорослим, самостійним. Тут, у степах, ледве звівшись на ноги, я вперше торкнувся рукою чепіги плуга і.. ручки від кісся (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 5); Як піднявся хлопець на ноги, то дід його узяв до себе в поміч коло отари (Мирний, І, 1949, 149); Ще змалечку була [дочка] для нього і помічницею, і порадницею. Може, тому так рано і стала на власні ноги (Речм., Твій побратим, 1962, 13); б) одужувати, поправлятися після хвороби. Олена вирішила, як тільки Аркадій зведеться на ноги, виїхати з ним на відпочинок у Карпати (Вільде, На порозі, 1955, 311); — Іродова душа! — каже Шрам. — Трохи мені .. сина не спровадив на той світ. — А що пак твій Петрусь? Як мається? — Тут ізо мною. Насилу, бідний, на ноги знявсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 120); — Забираю тебе, сину! Віддав комісар! Сама дома лікуватиму — в рідній хаті швидше на ноги станеш… (Гончар, II, 1959,135); в) (перен.) розвиваючись, досягати певного рівня. Володіючи величезними технічними потужностями.., звівся на ноги "Мосфільм" (Літ. Укр., 8.1 1963, 2); [Кіндрат:] Найтяжче уже пройдено. Почали план давати. Стаємо на ноги (Корн., II, 1955, 155); г) ставати заможним. Тепер і на корову спромігся, і коненята купив, і вівці мекають на оборі. Гнат став на ноги, зробився хазяїном (Коцюб., І, 1955, 70); — Ні, хай ще пройде рік-другий, — думає Мар’яна, — а ми.. зіпнемося на ноги… (Кос., Новели, 1962, 88); З голови́ до ніг; З ніг до голови́ див. голова́; Зрива́тися (зірва́тися, зметну́тися, схо́плюватися, схопи́тися і т. ін.) на [рі́вні] но́ги — швидко вставати випрямляючись. Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі (Коцюб., І, 1955, 340); Вони зірвались на ноги і кинулись до найближчої щілини (Гончар, III, 1959, 86); Схопившись на рівні ноги, я прислухався і навшпиньках пройшов до їдальні (Мик., II, 1957, 167); З усі́х (зі всі́х) ніг — дуже швидко. Німець сказав щось прикажчикові, той з усіх ніг помчався у двір (Мирний, IV, 1955, 243); Вона крутнулась і, шелестячи спідницею, зі всіх ніг летить у темряву (Стельмах, II, 1962, 353); Іти́ в но́гу з життя́м див. життя́; Іти́ (ступа́ти і т. ін.) [нога́] в но́гу: а) ступати тією ногою, якою ступають інші; одночасно, в такт з іншими. Незчувся [телефоніст], як опинився в тісному натовпі і, ступаючи нога в ногу з іншими, мовчки побрів (Гончар, III, 1959, 454); б) (перен.) погоджувати з ким-, чим-небудь свої дії, погляди і т. ін. Юність проходить із піснею в ногу, В ногу із часом, у ногу з життям (Воронько, Драгі.., 1959, 37); Цілий ряд романів, оповідань і нарисів свідчать, що література намагається йти в ногу з сучасністю (Літ. газ., 24.І 1961, 1); Ки́датися (ки́нутися, па́дати, упа́сти) в но́ги (до ніг) — робити земний уклін або ставати на коліна, просячи про що-небудь. Кинувся [Євдоким] в ноги до свого батька, той огрів його кілька разів батогом по плечах, але дозволив одружитися з бідною роботящою дівчиною (Стельмах, І, 1962, 225); Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (Коцюб., II, 1955, 30);

Куди́ но́ги несу́ть (несли́, носи́ли, понесу́ть) — не вибираючи дороги, у будь-якому напрямку. Радили [зайці] забиратися з сеї рівнини і тікати щодуху, куди ноги несуть (Фр., IV, 1950, 100); Блукав [Іван] без мети, злазив на гори, спускався і підіймався, куди ноги носили (Коцюб., II, 1955, 344); Кульга́ти на оби́дві ноги́ див. кульга́ти; Ла́зити (по́взати) в нога́х- благати, просити, стоячи на колінах. [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? Перед катом своїм!.. (Кроп., II, 1958, 71); Отой слимак До-ма-га-цький.. Тремтить, повзає в ногах, благає, щоб не били… (Хижняк, Тамара, 1959, 145); Ле́две (ледь) держа́тися (трима́тися, стоя́ти) на нога́х — від великої втоми або сп’яніння втрачати рівновагу і здатність нормально рухатися. Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (Котл., І, 1952, 206); Коли вже стемніло, привели на хутір кільканадцятеро їх [червоноармійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (Гончар, II, 1959, 346); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Мирний, І, 1949, 259); Ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти) — від втоми, старості, переживань не мати змоги нормально рухатися. Ледве, ледве несу ноги (Шевч., II, 1953, 415); Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти див. волочи́ти; Ма́ти під нога́ми грунт див. грунт; На бо́су но́гу — на голу ногу (без панчіх, онуч). Він швидко взувається на босу ногу, накидає на плечі піджак (Стельмах, І, 1962, 438); На поріг вийшов дід в фуфайці наопашки і в калошах на босу ногу (Тют., Вир, 1964, 322); На коро́ткій (дру́жній) нозі́ — бути з ким-небудь у близьких, дружніх стосунках. Він.. з відповідальним чоловіком на короткій нозі (Горд., Дівчина.., 1954, 219); З дівчатами він на дружній нозі (Автом., Щастя.., 1959, 13); Наляга́ти (налягти́) на но́ги див. наляга́ти; На нога́х: а) стоячи. Всього натерпілося хлоп’я [в лакейчуках]. Іноді, довго стоячи, на ногах засипало, падало додолу (Мирний, І, 1949, 261); б) бути в русі, працювати, не спати. — Жінка — ранній птах: ще сонце у колисці, а вона на ногах (Стельмах, І, 1962, 222); — Ні світ ні зоря, а він уже на ногах, на роботу поспішає (Цюпа, Назустріч.., 1958, 370); На рі́вній (одні́й) нозі́ — як рівний з рівним. Мама з донькою були добрі приятелі й трималися цілком на рівній нозі (Ю. Янов., Мир, 1956, 179); На широ́ку но́гу — багато, розкішно (жити). — Панькайся з хворою [дружиною] та дітьми, коли можна пожити одинаком — на широку ногу! (Рудь, Гомін.., 1959, 158); Не втрача́ти гру́нту [під нога́ми] див. грунт; Не жалі́ти [свої́х] ніг див. жалі́ти; Не ступа́ла [людська́] нога́ — нікого не було, ніхто не жив, не ходив в якій-небудь місцевості. — Нас не злякають ці гори без шляхів і без стежок, ці глухі місця, де, може, ще не ступала людська нога. Ми ступимо тут, бо ми — більшовики (Гончар, III, 1959, 98); Не чу́ти [під собо́ю] ніг: а) швидко бігти. Назад вертатись не охочі, Всі бігли, аж не чули ніг (Котл., І, 1952, 220); б) відчувати сильну втому в ногах від надмірного бігання, ходіння. — Вже ось ніг не чую, так бігав по всіх артілях і майстернях (Кучер, Трудна любов, 1960, 263); в) від приємних почуттів бути енергійним, рухливим. Сховавши зошит біля серця. Запорожець рушив на свою квартиру, ніг під собою не чуючи від радості (Бурл., Напередодні, 1956, 55); Ни́щити до ноги́ див. ни́щити; Ні в зуб ного́ю — зовсім нічого (не знати, не тямити, не розуміти); Ні ного́ю до кого, куди — не бувати де-небудь, не ходити куди-небудь. — Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою. Будемо бастувати (Панч, Гарні хлопці, 1959, 18); Но́ги аж затруси́лися (затру́сяться) до та́нцю див. затруси́тися; Но́ги відва́люються (відпада́ють) — хто-небудь відчуває біль у ногах від великої втоми; Нога́ за ного́ю — дуже повільно і один за одним (іти). По цій дорозі нога за ногою волоклася валка мандрівників (Оп., Іду.., 1958, 378); Хлопці поверталися назад понад шляхом поволеньки, нога за ногою (Коз., Блискавка, 1962, 99); Но́ги гуду́ть — хто-небудь відчуває велику втому в ногах від тривалої ходьби. — От я за останні дні добре нагулявся, аж ноги гудуть (Собко, Срібний корабель, 1961, 201); Но́ги ло́мить кому — хто-небудь відчуває біль у ногах від холоду. Ще в наймах почала вона боятись холоду.., восени ходила через болото — стало їй ноги ломити (Григ., Вибр., 1959, 146); Но́ги (нога́) не бу́де; Нога́ не сту́пить — погроза більше не приходити до кого-небудь або кудись. Він зараз же забере своє манаття, і нога його більше не буде між отих насмішкуватих людей (Збан., Сеспель, 1961, 42); — Весною житиму без вікон і дверей, а до того шкуродера нога моя не ступить (Стельмах, І, 1962, 230); Но́ги не де́ржать див. держа́ти; Но́ги не несу́ть (не но́сять, не слу́хаються) кого— хто-небудь від утоми, переживань і т. ін. втрачає здатність нормально рухатися. Зупинилася [Фросина Данилівна] на площадці, віддихалася. А ноги не несуть далі (Хижняк, Тамара, 1959, 213); Петра з нудьги не носять ноги (Г.-Арт., Байки.., 1958, 139); Вже так находився Іванко по Новгороду, що й ноги не носили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 197); Все ж було краще [під дощем], ніж у тих клятих вагонах. Хоч і не слухалися ноги, але вільно можна дихати (Хижняк, Тамара, 1959, 163); Но́ги прикипі́ли до землі́ — хто-небудь від сильних переживань, хвилювання втратив здатність рухатися. Поривається бігти Катря, а ноги мов самі прикипіли до землі (Кучер, Трудна любов, 1960, 329); Одна́ нога́ тут, [а] дру́га там — наказ, прохання чи обіцянка дуже швидко куди-небудь піти, побігти. — Зоя, у мене до тебе прохання — одна нога тут, друга там — принеси, сюди схему руху інертного газу в усій системі (Собко, Справа.., 1959, 65); Перемина́тися з ноги́ на но́гу див. перемина́тися²; Підніма́ти (підня́ти, зніма́ти, зня́ти) на но́ги — примушувати когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку. — Ти хіба не знаєш, що твій внук ціле місто підняв на ноги, трохи народ не збунтував? (Мирний, І, 1954, 283); Крізь густі гіллячки кущів і Гальванеску, звичайно, не міг би її помітити, .. він зняв на ноги всю свою .. челядь (Смолич, І, 1958, 92); Підставля́ти (підста́вити) но́гу: а) ставити свою ногу так, щоб вона була перешкодою для чийогось руху. Гриць кинувся за брилем, але в цей час хтось підставив ногу, і хлопець полетів сторчака (Добр., Ол. солдатики, 1961, 30); б) (перен.) робити кому-небудь неприємності, перешкоджати в чому-небудь. Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством.. Через те кожен на кожного клепав, наговорював, всяк підставляв ногу другому (Мирний, І, 1949, 230); Плу́татися (верті́тися) під нога́ми — заважати, набридати кому-небудь своєю присутністю, своїми діями. Вона саме купала найменшу дитину, а двоє плутались у неї під ногами (Л. Укр., III, 1952, 706); — Вже скоро треті півні заспівають, а ти ще вертишся під ногами. Чи не час би спати..? (Стельмах, II, 1962, 76); Поста́вити з ніг на го́лову див. поста́вити; Поста́вити на но́ги: а) виростити, виховати. Каленик Романович і Ганна Сильвестрівна усиновили спочатку трьох хлопців-братів, потім ще двох, а разом з рідними синами поставили на ноги сім чоловік. (Сенч., Опов., 1959, 38); б)вилікувати. Дбайливі лікарі поставили її на ноги після перенесеного жахливого голодування, після запалення легенів (Хижняк, Тамара, 1959, 270); в) з відсталого вивести в передові; зробити заможним. [Ковшик:] Що ти зробив для села? [Романюк:] Мало зробив? Після війни.. все господарство на ноги поставив і аж до середнього рівня довів (Корн., II, 1955, 236); г) (перев. у сполуч. із сл. усіх) примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку. Всіх поставить [Яцуба] на ноги, щоб тільки захистити дочку і викрити злочинне кубло, якщо воно там, в інституті, завелося (Гончар, Тронка, 1963, 162); Поста́вити на рі́вні но́ги див. рі́вний; Потрі́бний, як соба́ці п’я́та нога́ — абсолютно непотрібний; зайвий. — Оце справжній пан! — повторив Данило. — А в’юни їсть, як простий, — додав Григорій. — Чи ж знає він, як з них толокно робити? — Потрібне воно йому, як собаці п’ята нога (Стельмах, І, 1962, 84); Прида́ти ходи́ в но́ги — швидше піти. Він придав ходи в ноги (Мирний, І, 1949, 256); Рука́ми й нога́ми — всіма силами, повністю, абсолютно. — Годі вдома сидіти та хліб переводити, — пора й самому заробляти! Чіпка — руками й ногами! Та вже Оришка — давай його умовляти (Мирний, І, 1949, 148); Самі́ но́ги несу́ть (несли́, но́сять, носи́ли і т. ін.) кого — хто-небудь дуже легко, швидко рухається; кому-небудь легко йдеться. Вони [бурлаки] ніби не йшли, а, здавалось, самі ноги несли їх додому (Н.-Лев., II, 1956, 255); Става́ти (ста́ти) на близьку́ (коро́тку) но́гу — вступати в близькі, дружні стосунки. З майором Хаєцький став на близьку ногу, ще митарствуючи по Трансільванських Альпах (Гончар, І, 1954, 185); Федеві стати на коротку ногу з Мельпоменою не пощастило (Шовк., Людина.., 1962, 113); Стоя́ти одніє́ю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (у труні́ і т. ін.) — бути близьким до смерті. Біла, як морська піна, голова, вкрита невеличкою камилавкою, сиві вуса та лопатою підстрижена довга борода на перший погляд казали, ніби цей дідок стоїть одною ногою в могилі (Досв., Гюлле, 1961, 41); Стоя́ти тве́рдо на нога́х: а) бути самостійним, незалежним; б) бути впевненим у своїх діях. Скільки це днів минуло, як вона зустрілась з незнайомим? Ніби давно це було, а, здасться, вже так твердо стоїть вона на ногах, уже не огортають її сумніви (Хижняк, Тамара, 1959, 36); Топта́ти (підтопта́ти) під но́ги: а) перемагати. Руські в нічну битву безстрашно пішли і підтоптали під ноги хваленого і хвастовитого угорського полководця Фільнія (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 337); б) ганьбити. А він [Нечай] не хотів утікати, "свою славу козацьку під ноги топтати". І клав ворогів, як снопики (Мас., Життя.., 1960, 122); Ув’я́зувати (зв’я́зувати, зв’яза́ти) ру́ки й (та) но́ги (по рука́х і нога́х) див. рука́; Уда́рити нога́ми — піти в танець. Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами (Шевч., І, 1951, 79); У нога́х — біля того місця, де лежать ступні ніг; біля ніг. Носила [Пріська] через її голову собі до рота ложкою страву з миски, що стояла в ногах (Л. Укр., III, 1952, 667); — Ну, а це що за мертвяки? — запитав дід, показуючи на побитих фашистів у ногах Орлюка на дні човна (Довж., І, 1958, 288); У нога́х пра́вди нема́є (нема́) — уживається як примовка при запрошенні сідати. — Про що ж ми з тобою будемо говорити? Ти сідай, сідай, в ногах немає правди (Добр., Тече річка.., 1961, 268); — Ну, сідай же, Касю, та поговоримо. В ногах правди нема (Кучер, Трудна любов, 1960, 332); Чо́рний віл на но́гу наступи́в див. наступа́ти; Щоб твоє́ї (ва́шої, його́ і т. ін.) ноги́ тут [бі́льше] не було́! — настійна вимога до кого-небудь піти, перестати бувати десь. — Ви вже вільні, — перебив його Зарічний. — Як? — А так, що йдіть під три чорти і щоб вашої ноги тут більше не було (М. Ю. Тарн., Незримий горизонт, 1962, 60); Як (мов) не свої́ми нога́ми — повільно і невпевнено (іти). Дівчина як оніміла, мов сама не своя — хоч би слово. Хлипнула тільки грудьми і як не своїми ногами пішла за чоловіком із кімнати (Головко, II, 1957, 171); Як но́гу вломи́ти — не мати змоги стримати себе. А Максим — як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок… (Мирний, І, 1949, 214); — Не всидів, — посміхнувся Цимбал. — Спершу слухав, а потім десь як ногу вломив (Гончар, II, 1959, 191).

2. Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін. Крокв’яні ноги врубувалися у верхній вінець зрубу, а кінці ніг.. випускалися над поверхнею стіни для утворення навісу (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); Ноги стола.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 437.

Нога, ги́ ж., мн. но́ги и но́зі.

1) Нога. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. Приїхавши до владики, стала на порозі, вклонилася низесенько аж в самиї нозі. Закр. І. 117. Скриплять чоботи на нозіх. МУЕ. III. 89. В но́ги. Дать тягу, удрать. Которі в плач, а хто в ноги, — тілько залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 62). Він мене канчуком, а я в ноги. Канев. у. Нога́ за ногою іти. Медленно идти. Ішов захожий тихо, нога за ногою. Мир. ХРВ. 11. Обоє, похнюпившись, мовчки тягли нога за ногою. Мир. Пов. II. 49. Придати ходи в но́ги. Поспѣшить. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. До ніг упа́сти. Упасть въ ноги. КС. 1882. XII. 498. До ноги вирізати. Истребить до послѣдняго человѣка. Три дні різали усіх липован, геть чисто, до ноги вирізали… і ноги не осталось. КС. 1883. І. 60. Также: до ноги попродати — рѣшительно все продать (о домашнихъ животныхъ). Попродали худобу до ноги. О. 1862. X. 114. До ноги чоботи шити. Шить сапоги на каждую ногу на особую колодку, а не оба на одну. Гол. Од. 15. Догори ногами. Вверхъ дномъ. Желех. Усе догори ногами поперевертав. Задерти ноги. Окочуриться, околѣть. Желех.

2) Сорочі но́ги. Раст. = Остріжка. Вх. Пч. І. 10. Ум. Ніженька, ніжечка, ніжка. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 569.

нога́ (зменшено-пестливі — ні́жка, ні́женька, ні́жечка) — одна з двох нижніх кінцівок людини; здавна права сторона (права рука і нога) важливіші від лівої (у Єван­гелії від Матвія йдеться про те, що на «Страшному суді поставить Бог вівці (праведних) праворуч Себе, а козлята (грішних)— ліворуч»); хрестяться правицею, але коли треба відхреститися, то лівицею; на лівака (шульгу) дивляться з пі­дозрінням, — він може бути не­чистим; коли хочеш, щоб велося й щастило, вставай уранці на праву ногу, а встанеш на ліву — цілий день будеш у злому настрої; тому вислів встати (ступити) не на ту ногу (на ліву ногу) означає «бути без причини в поганому настрої»; но­ги сприймаються як рух, життя, здоров’я, тому кажуть: «Ноги но­сять, а руки годують», «Одна нога тут, а друга там», «Взяв ноги на плечі та й пішов», «Думки в небі, а ноги в постелі»; за старовинними переказами, в судах дізнавалися правду від підсудних, б’ючи їх по ногах, звідки вислів в ногах правди нема (переосмислений нині як запрошення сідати); коли хтось спочатку діє, а потім думає або й без­думно діє, кажуть: «Куди ноги, ту­ди й голова» (наприклад, так у пи­яка); у замовляннях ноги — знак просторової орієнтації, який озна­чає «позаду» або «внизу», останнє значення закріплює пара в ногах/у головах; підняти ноги означає змінити напрям знизу вгору (магічний жест: «Ілля ноги підняв, кров уняв»); повір’я: «Як сидиш на лаві або на стільці, то не можна гойдати ногою (кажуть, «чорта гойдаєш»), «Якщо хто притисне собі дверима ногу, — будуть гості»; заборонялося мити ногу ногою, бо це вияв крайніх лінощів. Про ноги не думають, як голова в петлі (при­казка); Нога моя там не стане (І. Франко — нізащо там не буду); В ноги кланяється, а за п’яти кусає (прислів’я); на ознаці «рух» побу­довано багато фразеологізмів: без за́дніх ніг — сильно втомившись, перебуваючи тривалий час на ногах; бра́ти но́ги на пле́чі — поспі­шати кудись або втікати; вали́тися з ніг — дуже втомитися; верті́тися на нога́х — бути весь час у русі; ви­бива́ти нога́ми — танцювати з при­стукуванням, енергійно; но́ги в ру́­ки (на пле́чі) — бігом, притьмом; самі́ но́ги несу́ть — хтось дуже лег­ко, швидко рухається; з усі́х ніг — дуже швидко; нога́ за ного́ю, нога́ по́за но́гу — дуже повільно.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 401-402.