ДВЕРІ

ДВЕ́РІ, е́й, мн. Отвір у стіні для входу і виходу. Радіє він — плете, Не думає про те, Що ясла будуть на півхати — Такі, що й в двері не пропхати (Гл., Вибр., 1957, 219); * Образно. Казали люди — сюди [в тюрму] двері широкі, а відціля — вузька щілинка (Збан., Єдина, 1959, 91); // Стулка,що закриває отвір — вхід і вихід. Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130); — Ач, як будови помурували!… які двері, вікна повставляли… всього тебе, як у воді, видно! — [думав Грицько] (Мирний, II, 1954, 72); Ключ у дверях задзвенів (Рильський, І, 1946, 116).

◊ Две́рі в що, куди-- шлях, вихід до чого-небудь, кудись. [Валя:] Я заздрю нашим пілотам… вони ідуть в стратосферу. Їм дано слухати пульс вічності.. [Стьопа:] Дев’яносто тисяч пульсів, Терентію Йосиповичу, це двері в нашу стратосферу (Корн., І, 1955, 90); Жи́ти мов (як, немо́в і т. ін.) у бо́га за двери́ма див. жи́ти; Ломи́тися (вломи́тися) у відчи́нені (відкри́ті) две́рі, книжн. — твердити, доводити те, що вже всім відоме, чого ніхто не заперечує. Доводити, що наша радянська інтелігенція в абсолютній більшості — плоть від плоті народної, значить ломитися у відчинені двері (Рад. літ-во, 4, 1963, 6); —Ти, Нерчин, просто ломишся у відкриті двері (Рибак, Час.., 1960, 764); Не в ті две́рі піти́ (потра́пити і т. ін.) — не те сказати, зробити і т. ін. Лагідніший тон намісника знов збудив деяку надію. Та бідолаха [Калинович] знов не в ті двері попався (Фр., VI, 1951, 358); Показ́увати (показа́ти) [на] две́рі кому — наказувати вийти, залишити приміщення; проганяти. Друга б на її місці давно йому [чоловікові] на двері показала, раз він такий… (Кучер, Трудна любов, 1960, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 217.

Две́рі, ре́й, ж. мн.

1) Дверь. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Як у Бога за дверима. Ном.

2) Деревянная покрышка, которою сверху закрыта ловушка для лѣсныхъ звѣрей — западниця. Шух. I. 235. Ум. Две́речки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 361.

две́рі — отвір у стіні будівлі для входу й виходу; вступ до господи; символізують вільний вихід, шлях кудись взагалі; загальнолюдським символом є відчинені двері (вільний вхід) і зачинені двері (невільний вхід); якщо кажуть, що в когось «двері не запираються ні вдень, ні вночі», то йдеться про гостинну людину, а «показують на двері», коли когось проганяють; за Біб­лією, двері — це Ісус Христос, тоб­то його посередництво у вірі в Бога (звідси вираз як у Бога за дверима жити — жити в достатку, щасли­во, безтурботно); з давніх-давен двері символізують межу, а також оберіг від злих духів; вставляючи дверну раму (одвірок), казали: «Двері, двері! Будьте ви заперті злому духові і злодію» — і робили сокирою знак хреста; у Гуцульщині на дверях іноді зображувалася сонячна символіка; оберегами на дверях були підкова, прибита до порога, або три хрести на одвірку, засмалені четверговою сіллю (див. Страсни́й понеді́лок); під лавку біля дверей завжди клали сокиру як ма­гічний засіб від усякого зла; при дверях вивішували спеціально виткані й вишиті завіси, що теж слу­жили оберегами; ту саму функцію виконували різьблені й випалені прикраси на одвірках; для утеп­лення дверей узимку виготовляли із соломи або волосіння смужки, так звані діди або баби, які прилаштовували в тих місцях, де две­рі сходилися з одвірками; «діди» утеплювали помешкання та обері­гали від злих духів; на дверях крей­дою малювали хрестики, що мали «заступити дорогу нечистій силі» (пop.: «Заступи чортові дорогу, то він вікном улізе»); коли господиня випікала хліб, то наказувала хатнім «не рипатися», тобто не входити й не виходити, — «бо паляниці під­горять і репатимуться»; якщо ж на хлібинах з’явилися тріщини або западини, то була ознака недобро­го, — бо через двері проник нечистий»; коли хтось у хаті помирає, двері й вікна годилося відчиняти навстіж, аби могла вільно вийти душа покійника; при народженні дитини на одвірку робили зарубку; прищемлюванням пальців двери­ма допитували злодіїв і застерігали їх від майбутніх злочинів, оскіль­ки клятви чи зізнання вважалися найправдивішими саме біля две­рей; казкова хатка Баби-Яги «без вікон, без дверей» — помешкання «того (іншого) світу»; відомі так звані «чорні заговори»: «Встану я не благословляючись, піду не хрестячись, ні дверима, ні ворота­ми, а димним вікном»; за повір’я­ми, треба на ніч вікна і двері хрес­тити, щоб через них ніяка нечис­та сила не ввійшла, та на дверях класти хрести смолою протягом усього року, а від пожежі мазати молоком косяки дверей і вікон; у загадці про гарбуз, огірок також фігурують двері: «Без вікон, без дверей, повна хата людей».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 168-169.