МАТИ

МА́ТИ¹, тері, ж.

1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила. У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис, 1864, № 9214); — Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба (Фр., ІV, 1950, 88); Проводжає сина мати захищати рідний край (Сос., II, 1958, 169); // Жінка, що має або мала дитину. І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі (Шевч., II, 1953, 347); Мати, тоді сита, коли діти не голодні (Горд., II, 1959, 19); * Образно. — Повторення — мати навчання, — підтакував Трояцький (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127); * У порівн. [Кирило:] А про мене нігде й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина — чужиною, а своя сторона, як мати (Мирний, V, 1955, 143); // перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Шевч., І, 1963, 229); До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься (Л. Укр., І, 1951, 47); Скорити сили матері-природи, Стократ помножити її щедроту Взялись геологи і агрономи, Колгоспники й робітники взялись, Учені, інженери, шахтарі (Рильський, III, 1961, 108); Мати-земля засипає спокійно та радісно під блакитною облогою високого, ясного неба (Л. Янов., І, 1959, 31); — Товариші, — каже він [зв’язковий], — вітаю з волею! Від імені матері-Вітчизни оголошую вас знову в лавах активних бійців проти загарбників! (Ю. Янов., І, 1954, 215).

Бо́жа (госпо́дня, пречи́ста) ма́ти, рел. — богородиця, мати Христа. Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. — Хай боронить вас… мати божа… (Довж., І, 1958, 225); Весі́льна ма́ти див. весі́льний; Досвітча́на ма́ти див. досвітча́ний²; Ма́ти-герої́ня — почесне звання, яке надають у СРСР жінці, що народила й виховала 10 і більше дітей, та орден, яким її відзначають; жінка, що має це звання та орден. — Я, знаєте, мати-героїня. Сім’я в мене велика, і так уже повелося, що на Новий рік з’їжджаються до мене і сини, й дочки… (Донч., VI, 1957, 537); Хреще́на ма́ти див. хреще́ний.

◊ Враг його́ (їх) [ма́тір] зна (зна́є) див. враг; Враг його́ (їх) ма́тері див. враг; Всмо́ктувати (всмокта́ти) з молоко́м ма́тері див. всмо́ктувати; Крий (не дай) ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання. — Чим попало голомшить [чоловік]: попаде рубель — рублем, качалку — качалкою, горщик — горщиком. Я вам кажу, що і… і… і не дай мати божа!.. (Коцюб., І, 1955, 438); Ма́тері чиїй тря́сця (біс і т. ін.), лайл. — уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. — Так трясця їх матері! От їм дуля під ніс! (Кв.-Осн., II, 1956, 200); Ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін. Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — мати божа! (Вовчок, І, 1955, 95); Ну тебе́ (його́ і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері; Іди́ (забира́йся і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері, лайл. — уживається для вираження побажання позбутися когось, чогось. — Та ну тебе к нечистій матері!.. — скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка… (Мирний, І, 1949, 285); — А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Л. Укр., III, 1952, 666); Піти́ в ма́тір див. піти́; Що за вра́жа (нечи́ста і т. ін.) ма́ти — уживається для вираження великого здивування, незадоволення. З ума не сходить моя дівчина: ..що за нечиста мати? — думаю (Мирний, І, 1949, 180); Як ма́ти народи́ла (роди́ла) — зовсім голий. У трофейних бочках з-під пального грілася вода, голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (Гончар, III, 1959, 127); Яко́ї вра́жої (чо́ртової, бі́сової і т. ін.) ма́тері — уживається при дієсловах у значенні чому для вираження великого незадоволення, роздратування. — Якої вражої ти матері сумуєш? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59).

2. Самиця стосовно своїх малят. Поти ягнятка скачуть, поки матір бачуть (Номис, 1864, № 9366); Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум’я і стало, злякано озираючись. Загледівши біля мінометників коней, воно довірливо пішло на них, шукаючи матері (Гончар, III, 1959, 137); Перепелиця-мати, черкаючи крилом землю, падаючи і знову злітаючи, біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей… (Багмут, Опов., 1959, 61).

МА́ТИ², ма́ю, ма́єш, недок., перех.

1. також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось. Лучче [краще] мати, як позичати (Номис, 1864, № 10646); В Скрипчинцях був свій пан, та ще й небагатий; він мав тільки один присілок (Н.-Лев., II, 1956, 180); Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Шевченко] мріяв мати над Дніпром (Рильський, III, 1961, 34); — Він трошки випив… — догадується з гурту хтось. — За що? — Гроша щербатого в кишені не має! — категорично заперечує всевидячий Микола Проць (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13); // Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей. Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, — Одна у нього і була (Котл., І, 1952, 165); Буде варт на світі жить, Як матимеш кого любить (Шевч., II, 1953, 50); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Довж., І, 1958, 228); // у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа́. Уживається на означення чийогось віку. Один з них [подорожніх], одягнений у широкі сині шаровари.., мав не більше, як двадцять п’ять літ (Коцюб., І, 1955, 137); Зустрів я хлопчика. Малий мав років десять чи дванадцять (Сос., II, 1958, 277); // у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об’єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м²; Книжка має 20 друк. арк.; // Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості. Сама [наймичка] була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна (Вовчок, VI, 1956, 220); [Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Л. Укр., III, 1952, 239); За кормою на тросі прив’язано маленького пузатого човника. Він має таку ж форму, як дубок (Ю. Янов., II, 1958, 47); Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47); // Одержувати, заробляти що-небудь. Як дбаєш, так і маєш (Барв., Опов.., 1902, 7); Він один щодня здіймав панові п’ятдесят-шістдесят тонких рун. За кожне руно мав по дві з половиною копійки (Стельмах, І,1962, 43); // Здобути освіту, чин і т. ін. То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251); — Пробачте, — сказав Борковський, — але як же ви, не маючи освіти і військової підготовки, можете працювати в чині командира бригади? (Довж., І, 1958, 201); Мати досвід.

Ма́ти ви́гляд кого, чого, який — виглядати якимось чином, бути схожим на когось, щось. — Панно Анельо! Вона біжить поперед мене, наче не чує і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку (Коцюб., II, 1955, 266); Вся його невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8); Ма́ти в собі́ що — характеризуватися, відзначатися чим-небудь. — А то отак як проманіжите ви нашого брата не раз та не два — не то чужому, своєму не по-віре [повірить]. Що найкращого має у собі, і те заховає на самий спід (Мирний, III, 1954, 280); Загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче (Довж., І, 1958, 228); Ма́ти зв’язо́к (спі́льність) з ким — чим — бути пов’язаним з ким-, чим-небудь. Лишився біль у серці та безталання — і більш нічого… Ах, правда: лишилась ще глуха ненависть до всього, що зветься паном, що має спільність з школою, наукою, з законом… (Коцюб., І, 1955, 228); Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв’язку з моєю пропозицією (Ю. Янов., II, 1958, 44); Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (Довж., І, 1958, 21); Ма́ти зна́чення (вагу́) — бути важливим, значущим для кого-, чого-небудь. Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення (Коцюб., III, 1956, 128); У кожній роботі велику вагу має не тілько її зміст, а й те — як той зміст вироблено (Мирний, V, 1955, 396); Ма́ти йме́ння — називатися. [Елеазар:] І сміхом обізвалися дозорці: — Хіба як-небудь зветься ще руїна? Хіба ще ймення має дика пустка? (Л. Укр., II, 1951, 140); Ма́ти пра́во на що і з інфін. — бути в стані, у змозі робити що-небудь. — Якось не смію йти межи пани. — Ти, газдине, дурна, ти за свої гроші маєш право (Стеф., І, 1949, 167); Ма́ти репута́цію кого, яку — вважатися ким-, чим-небудь. Молодий капітан мав репутацію відважного офіцера (Гончар, III, 1959, 195); Ма́ти ро́зум — бути розумним, розважливим. Людей питай, а свій розум май (Номис, 1864, № 6143);

◊ Ма́ти го́лову на в’я́зах див. голова́; Ма́ти за душе́ю див. душа́; Ма́ти під нога́ми (під собо́ю) грунт див. грунт; Ма́ти се́рце див. се́рце; Ма́ти си́лу див. си́ла; Не ма́ти собі́ рі́вного — бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх. [Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Л. Укр., II, 1951, 300); Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк.. не має собі взагалі ніде рівного (Гончар, III, 1959, 404); Що ма́єш си́ли (ду́ху) — з усієї сили, щосили. А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 137); Бий тільки об камінь [мурену] що маєш сили, бо вкусить, наче собака (Коцюб., II, 1955, 416).

2. також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період. — Держи! Лови! Маємо! Держимо! — розносилося по тихій погоді уночі. Схопили Кармеля (Вовчок, І, 1955, 362); [Деїфоб:] Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого? (Л. Укр., II, 1951, 278); Вівці мають маленькі голосні дзвіночки на шиях… (Гончар, III, 1959, 59); // розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибірі… (Коцюб., II, 1955, 233).

Ма́ти бага́то робо́ти — бути дуже зайнятим. Сестра мала, видимо, багато роботи, бо щохвилини бігала в кухню (Коцюб., II, 1955, 357); Ма́ти під руко́ю див. рука́; Ма́ти сло́во — діставати право виступити на зборах, засіданні тощо. [Голос покликача:] Руфін Емілій має слово (Л. Укр., II, 1951, 533); — Слово має товариш Кузнецов (Головко, II, 1957, 463); Ма́ти спра́ву (ді́ло) див. спра́ва, ді́ло; Ма́ти час — розпоряджатися вільним часом для виконання чогось; встигати зробити щось. — Не той ще вік ваш, щоб бога пильнувати: ще матимеш час, — не зараз вам умирати (Вовчок, І, 1955, 102); Не забуть, як панство хиже П’ятами кивало, Озирнутися на Київ І часу не мало (Шпак, Вибр., 1952, 82).

3. у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові. .. коли процес праці досяг хоч би деякого розвитку, він має вже потребу в оброблених засобах праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 181); — Хто гонить? За що? — Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (Фр., VIII, 1952, 371); Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад (Рильський, III, 1961, 211); // Виявляти певні почуття, переживати щось. Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть (Котл., І, 1952, 190); Гой ги! вороги! Ми не маєм ваги, Наша воля й слава (Шевч., І, 1951, 200); // від кого. Бути об’єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. — Не сподівалась я од вас, козаків, таку собі наругу мати! (Вовчок, І, 1955, 24); Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, І, 1962, 30).

Ма́ти вплив — впливати. Ця невеличка робота.. виявлятиме — який має вплив на душу людську краса світова (Мирний, V, 1955, 386); Ма́ти наді́ю — надіятися, сподіватися. Не огледимось, як і рік мине, — майте надію (Барв., Опов.., 1902, 84); Ма́ти пе́вність у чому — бути впевненим у чомусь. Я збираюся до Криворівні, але чи не стане що на перешкоді, не маю певності (Коцюб., III, 1956, 432); Ма́ти по́пит — користуватися попитом (переважно про товари). Радянські товари мають попит; Ма́ти спо́кій — бути спокійним, не турбуватися; Не ма́ти спочи́нку — не відпочивати. Летить голуб понад полем, Спочинку не має, І долини, і діброви, І луги минає (Гл., Вибр., 1951, 171); Не ма́ти су́мніву в чому — не сумніватися, бути впевненим у чомусь. Брянський маленькими білими руками ввігнався в кременистий бруствер і легко вилетів наверх, не оглядаючись на бійців, наче не мав найменшого сумніву, що й вони зроблять те саме (Гончар, III, 1959, 118).

4. у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Кружляють, вурчать моторами юнкерси. Вони ще мають змогу сідати на міському іподромі (Гончар, III, 1959, 247); Мати сміливість висловити свої припущення.

Ма́ти на́мір (ду́мку і т. ін.), з інфін. — намірятися щось зробити. Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Март., Тв., 1954, 221); — Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (Довж., І, 1958, 92).

◊ Ма́ти честь, з інфін., заст. — бути гідним щось зробити. [Крикун:] Редакція столичної газети, яку я маю честь представляти, доручила передати вам, товаришу командуючий фронтом, .. гаряче поздоровлення (Корн., II, 1955, 9).

5. за кого — що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь. Голова, як мав Дениса за чесного, то і не сказав, як він було проговорився (Кв.-Осн., II, 1956, 417); Селяни.. не мають за гріх одного діла: возити в неділю.. снопи (Н.-Лев., II, 1956, 275); [Онися:] Чули? За темну дівку мене має [пані Людмила]. Коровою хоче підкупити (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 37).

◊ Ма́ти за щось кого — поважати, цінувати когось. Дуже було йому прикро, що люди його мають за щось, коли він у своїй думці не варт був нічого (Март., Тв., 1954, 278).

6. з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь. — Що маємо робити? Як маємо бути? Де його шукати маємо? — пита стара Кармелиха молодої невістки (Вовчок, І, 1955, 356); Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптику паперу (мав же сьогодні в хаті-читальні робити доповідь про міжнародне становище) (Головко, II, 1957, 121); // Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь. — Чортзна-що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор.. — Чому я, губернатор, маю дізнаватись останнім, що в мене в губернії об’явився вчений? (Довж., І, 1958, 396); // Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити). Як в північ самую глухую Еней лиш тільки мав дрімать, Побачив хмару золотую (Котл., І, 1952, 212); Поки формувався поїзд, яким вони мали їхати до столиці, Ніколає та Кодру пішли вулицею невеличкого містечка (Чаб., Балкан. весна, 1960, 445); // Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова. [Любов:] Так все здавалось, немов щось має статись недобре у нас (Л. Укр., II, 1951, 48); Стріваю молодицю з повними відрами (се ж має пощастити — народ каже) (Барв., Опов.., 1902, 378).

Ма́є бу́ти: а) (що) повинно щось відбутися, настати. Обід мав бути далеко пізніше (Л. Укр., III, 1952, 666); Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси (Трубл., І, 1955, 287); б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь. [Лукаш:] Чи тут ніхто не був без мене? [Килина (шорстко):] Хто ж би тут бути мав? (Л. Укр., III, 1952, 259); в) (що) повинно щось міститися де-небудь. Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо в предводительську канцелярію, де мала бути управа (Мирний, II, 1954, 269).

$ [І] га́дки (в га́дці) [собі́ ] не ма́ти див. га́дка; Ма́ти зуб (зу́ба) див. зуб; Ма́ти на ду́мці див. ду́мка; Ма́ти на меті́ (мето́ю) див. мета́; Ма́ти на о́ці (на прикме́ті) див. о́ко; Ма́ти на ува́зі див. ува́га; Ма́ти поня́ття (уя́влення) про кого — що — уявляти собі когось, щось. Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота (Л. Укр., V, 1956, 14); — Ти маєш уявлення про нашу передову? — глухо запитав Черниш (Гончар, III, 1959, 401); Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно. [Олізар:] Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію! (Вас., III, 1960, 446); Тимоха Невкипілий цілковиту має рацію: повернуться фронтовики з війни, одразу наведемо лад (Головко, II, 1957, 511); Ма́ти ру́ку див. рука́; Не ма́ти нічо́го проти кого — чого — не заперечувати проти когось, чогось. Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити у люди "Серед степів" .. в збірникові (Мирний, V, 1955, 403); От тобі́ [й] ма́єш! — уживається для вираження подиву або незадоволення з приводу чогось. Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! Що ж це за диво?.. (Коцюб., І, 1955, 127); Чорт (кат, біс) ма́є див. чорт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 647 - 648.

I. Ма́ти, тері, мн. Матері, ж. Мать. Есть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Тілько в світі правди, що рідная мати. Н. п. Мати божа. Богоматерь. головата мати. Мать на свадьбѣ. Маркев. 108, 109. Старша мати. Настоятельница монастыря. К. ПС. 118. Скарбова мати. Монахиня, завѣдывающая монастырскимъ хозяйствомъ. К. ПС. 108. Ум. Матка, матінка, матінонька, матіночка, матонька, маточка, матуня, матуся, матусенька, матусечка. Мил. 200. Поклонися матоньці низенько у ніжки. Мет. См. также: мама, мамка, мамуня, мамуся, мамусенька, неня, ненечка, ненька.

II. Ма́ти, маю, єш, гл.

1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. І. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. Бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. Чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. Грин. III. 156.

2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Камен. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він… зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. І. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс.

3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Камен. у.

4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити.

5) Мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. Н. Вол. у. Він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. Н. Вол. у.

6) Має-бути = Мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55.

7) Маючи звичай. Соблюдая приличіе.

8) Мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. Н. Вол. у.

9) Мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63.

10) Мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Камен. у.

11) Мати на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 409.

ма́ти = ма́тір —

1) (зменшено-пестливі — ма́тінка, ма́тінонька, ма́тіночка, ма́тонька, мату́ня, ма­ту́ся, мату́сенька, мату́сечка, також ма́ма = не́ня — зменшено-пестливі — маму́ся, маму́сенька, не́нька, не́нечка) жінка стосовно дитини, яку вона народила; най­ближча з рідні людина, бо кажуть: «Нема цвіту кращого від маківоч­ки, нема роду милішого від маті­ночки», «Який талан матці, такий і дитятці», «Без матері і сонце не гріє», «Без матки нещасливі діт­ки», «У кого є ненька, в того й го­лівка гладенька»; як основний член родини мати в народі спо­конвіку в пошані, бо «мати пра­ведна — опіка й охорона камінна», а «хто матір забуває, того Бог ка­рає»; для кожного «найдорожча пісня, з якою мати колисала», «ма­тері ані купити, ані заслужити»; це перший порадник і вихователь: «Чого мама научить, те й дочка знає», «Що мати навчить, те й батько не перевчить», «Чого мама не дала, того не купиш і в пана»; материн гнів народжується з лю­бові до дитини, тому кажуть: «Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде, та скоро розтане», «Мати однією рукою б’є, а другою гладить», «Рідна мати високо роз­махує, а помалу б’є»; перше слово, яке вимовляє дитина, — це ма́ма (ма́ти); воно відсилає нас до істо­ричної доби, коли головою роду і родини була мати, а не батько (епохи матріархату); цю обставину фіксує генетичний код людини, що реалізується передусім у мові; в екстремальних ситуаціях вона до кінця життя звертається до матері (як і до Бога, Господа), наприклад: «ой мамо (нене)!», «мамо (мати, нене, ненечко) моя!», «мамо (ма­мочко) моя рідна!», «матусю (не­ню) моя дорогесенька!» або просто «мамо!», «нене (ненечко)!»; у на­шого народу зберігся високий культ матері, що відбилося в на­родних піснях та приповідках, а особливо у весільній обрядовості, де мати виступає на першому пла­ні (до неї звертаються свати, коли приходять висватувати дівчину, вона заплітає косу доньці, підпері­зує рушником, накладає вінок пе­ред вінчанням, приймає молодого, випряджає поїзд: «Ой віддала мати доньку у чужую сторононьку — за­смутилася»; головну роль виконує у весільних обрядах і мати молодо­го: «Благослови, мати, сина забра­ти, Щастя й суджену йти шукати»; культ матері виявляється через культ Богородиці як покровитель­ки українського козацтва (nop.: Почаївська Божа Матір «кулі вер­тала, Турків вбивала… Монастир рятувала»); цей культ відбився в голосіннях, у фольклорі взагалі, в художній літературі, зокрема в творчості Т. Шевченка («У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая з своїм дитя­точком малим»); разом з тим жар­тують: «Його мати моїй матері двоюрідна Параска»; «Твоя мама — тобі мама, а моя мама — мені ма­ма, то ми си рідні». Єсть у мене батько і рідная мати (пісня); Тіль­ки на світі правди, що рідная мати (пісня); У дитини заболить паль­чик, а у матері — серце (приказка); Сяйвом рятунку в життєвому морі Завжди для нас будуть родина і ма­ти (Л. Полтава); Слухай батька свого, — він тебе породив, і не гор­дуй, як постаріла мати твоя (Біб­лія); Ой, мамочко, ой мамочко! ви не бийте мене, ви не лайте мене, — ко­ли я вам докучила, то оддайте мене (пісня); Син нерозумний — то сму­ток для неньки його (Біблія). Не ви­глядай, матусенько, В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: невернеш ніколи (П. Гулак-Артемовський);

2) Ма́тір (Ма́ти) Бо́жа див. Богома́тір;

3) весі́льна (поса́джена, поса́дна) ма́ти — жінка, яка вико­нує на весіллі роль матері нарече­ного або нареченої;

4) досвітча́на ма́ти — жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки;

5) хреще́на (духо́вна) ма́ти — жінка, яка бере участь в обряді хрещення новона­родженого в ролі названої матері;

6) не́нька = ма́ти — уживаються як народнопоетичне уособлення рід­ної землі, Вітчизни, України. При­вітай же, моя ненько! Моя Україно! Моїх діток нерозумних, Як свою ди­тину (Т. Шевченко);

7) ба́тько-ма́ти (ба́тько й ма́ти) див. ба́тько 2;

8) бі́сова ма́ти (ма́ма) див біс;

9) ді́дькова (ді́дьчина, ді́дьча) ма́ти (ма́ма) див. ді́дько;

10) нечи́ста ма́ти див. нечи́стий 3;

11) Ма́ти Сві́ту = Вели́ка (Родова́) Ма́ти див. Вели́ка Боги́ня.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 355-357.