НЕЧИСТИЙ

НЕЧИ́СТИЙ, а, е.

1. Брудний, непомитий, непочищений і т. ін. Йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги (Н.-Лев., II, 1956, 17); // У якому є сміття, бруд, покидьки; неприбраний. Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми і показала світові свій чорний нечистий двір (Мирний, І, 1954, 45); Щоб відійти від гріха, швидко обертається [Роман] і вилітає з нечистої, тісної од всякого добра кімнати (Стельмах, І, 1962, 122).

2. Неоднорідний, з домішкою чого-небудь. Сіра, нечиста вода пливла ліниво, заспано під уранішнім туманом… (Гр., II, 1963, 275); Грузовик повернув із широкої вулиці в цей заулок і одразу застряв. Там було болото. Нечистий бензин давав стільки диму, що утворився швидко синій газ (Ю. Янов., І, 1958, 197).

3. Неправильний, неточний (про звуки мови, вимову і т. ін.). Перечитав я Ваші байки, .. мова де-де нечиста (Мирний, V, 1955, 384); — Боюся, що моя нечиста вимова вразить вашу любов до рідного слова (Смолич, І, 1958, 57).

4. перен. Який виражає порушення загальноприйнятих норм поведінки; гріховний, аморальний. [Кай Летіцій:] Та якось аж немило говорити. Сабіну та засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л. Укр., II, 1951, 368).

5. перен. В основі якого лежать нечесні дії, обман, шахрайство. В усіх капіталістичних країнах існують відсталі елементи робітничого класу, які переконані, що парламент є справжнім представником народу, і не бачать, що там застосовуються нечисті засоби (Ленін, 31, 1951, 219); Він сидів, у три погибелі зігнувшись, на брудній підлозі коло шахматної дошки.., завжди готовий дряпатися нігтями за нечисту гру (Вас., II, 1959, 148).

6. За релігійними забобонами — зв’язаний зі злим духом. Не можна мені довше на Ришканівці жити, думаю я: тут місце нечисте, а моя кума відьма (Н.-Лев., III, 1956, 260); Це їй нагадало клапті з тих казок, де страховища стережуть нечисті багатства (Стельмах, І, 1962, 295).

7. у знач. ім. нечи́стий, того, ч.; нечи́ста, тої, ж. За релігійними забобонами — надприродна істота, що втілює в собі зло; біс, чорт, сатана. Йому здалось, що нечистий перекинувся звірюкою й плигнув у садок (Н.-Лев., І, 1956, 353); Пішли вони [коноводи] в Диблі і зовсім уже налагодилися вивести пару добрих коней. Коли тут нечиста нагнала гурт п’яних.., і вся справа ляснула (Гр., II, 1963, 275).

◊ К нечи́стій ма́тері, лайл. — уживається для вираження незадоволення, досади і т. ін. з приводу чиєїсь поведінки, вчинків і т.ін.— Та ну тебе к нечистій матері!.. — скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка… (Мирний, І, 1949, 285); Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього люльку із зубів і змила з голови бриля (Тют., Вир, 1964, 277); Куди́ (зві́дки) нечи́стий (чорт, чорти́ і т. ін.) несе́ (несу́ть) див. нести́; Нечи́ста рука́; Нечи́сті ру́ки — безчесний, непорядний вчинок. Лихий ворог позавидував йому, одняв землю, закрив своєю нечистою рукою її милий образ… (Мирний, І, 1949, 251); Нечи́стий но́сить див. носи́ти; Нечи́ста си́ла: а) те саме, що Злий (нечи́стий, лихи́й і т. ін.) дух (див. дух). Зять називав тестя божевільним та казав, що він запродав душу нечистій силі (Коцюб., III, 1956, 10); * У порівн. В темні, безмісячні ночі, мов нечиста сила, .. прослизали заскорузлі, просалені ду самої душі баришники в голодне місто (Стельмах, II, 1962, 35); б) уживається як лайливий вираз. Ось Василина й непорядок угледіла, кинулась до сіней і там загримів її обурений голос: — Куди це і для чого це, нечиста сило, решето цупиш? (Стельмах, І, 1962, 516); Нечи́ста со́вість у кого; Нечи́стий на со́вість хто-хто-небудь вчинив злочин або зробив непорядний, непристойний вчинок. — Не можу отак на світі жити.. Совість нечиста в мене, і я далі не можу… не можу мовчати (Шиян, Баланда, 1957, 96); Було в газетах чимало й фейлетонів, в яких картали нечистих на совість людей (Грим., Подробиці.., 1956, 127); Нечи́стий би його́ взяв — уживається як лайливий вираз; Нечи́стий дух див. дух; Нечи́стий (лихи́й) поплу́тав див. поплу́тати; Нечи́стий на ру́ку — здатний красти, шахрувати. Жив в одному селі дяк Данило і дуже нечистий на руку. Щоразу в церковній касі за його дякування бракувало то два злотих, то п’ять (Україна.., І, 1960, 141); Так, ніби непоганий хлопчина, і завзятий, і в боях не останній, а от на руку нечистий (Баш, На землі.., 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 404.

Нечистий, а, е.

1) Нечистый, грязный.

2) Чертъ. нечиста сила. Злые духи. нечиста мати. Чертова мать, чертовка. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 562.

нечи́стий (ж. нечи́ста) —

1) на­родна евфемізована назва надпри­родної істоти, що втілює в собі зло, — біса, чорта, сатани; зла (вража) сила, вражий син, вража мати; у сполученні: нечи́стий би його́ взяв — уживається як лихе побажання смерті кому-небудь; у народі вважається, що небезпечно згадувати, бо явиться, як у Г. Данилевського: «Тільки спом’янув нечистого, а він уже навперейми»;

2) нечи́стий [дух] див. дух 3;

3) не­чи́ста ма́ти — чортова (бісова) ма­ти; у сполученні: к нечи́стій ма́те­рі — вживається як лайка;

4) нечи́ста си́ла — злий дух; див. дух 3, ма́ра 2; вживається також як збірна назва лихих (злих) сил і як лайливий вираз, наприклад: «Де тебе но­сить нечиста сила?». Забила баки богомільній бабі нечиста сила (при­казка); Заспівають півні, нечис­та сила зслизне (Марко Вовчок);

5) нечи́сте мі́сце — місце, прокляте Богом або людьми (на ньому за­звичай або колись сталося вбив­ство, або хтось похований без спо­віді, або його облюбувала нечиста сила); тут не годиться перебува­ти, нічого робити, бо людину та­ку спіткає хвороба або й нагла смерть; не можна на такому місці будуватися, бо тим, хто там жити­ме, не буде спокою.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 395-396.