МЕТА

МЕТА́, и́, ж. Те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль. Щиро бажаю Вам поправити на чужині своє здоров’я, потрібне не тільки Вам, але й нам усім та спільній нам усім меті (Коцюб., III, 1956, 257); Найвища мета партії — побудувати комуністичне суспільство (Програма КПРС, 1961, 5); // Заздалегідь намічене завдання; замисел. — Мета зборів — обрати правління, голову колгоспу і обговорити завдання, які стоять перед об’єднаним колгоспом (Вишня, І, 1956, 442).

◊ З мето́ю: а) (чого) для чого-небудь. Вночі по тихій вулиці ходили патрулі, інколи навідувалися і до Барвистих з метою перевірки мандатів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 224); б) (з інфін.) для того, щоб… Віталик іде на радіовузол не з метою тепліше влаштуватися, а тому, що там треба заміни, бо найближчий його друг Сашко Литвиненко з осені переходить до інституту на стаціонар (Гончар, Тронка, 1963, 163); Ма́ти на меті́ (мето́ю); Ста́вити (поста́вити) собі́ мето́ю (за мету́) що — прагнути здійснити що-небудь. Ви прекрасно знаєте, товариші, що з початку Жовтневої революції ми ставили собі головною метою припинення імперіалістської війни.. (Ленін, 28, 1951, 7); Я поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (Довж., І, 1958, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 683.

Мета́, ти, ж.

1) Цѣль. Я тілько одно мав на меті: щоб книжку видать яко мога скоріше. Ном. II. Очевидячки досягла до своєї мети. Левиц. І. На близьку мету. Въ близкомъ разстояніи. Волын. г.

2) Родъ игры въ мячъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 419.