ХЛІБ

ХЛІБ, а, ч.

1. Харчовий продукт, що випікається з борошна. Хліб усьому голова (Укр.. присл.., 1955, 103); Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (Укр.. присл.., 1963, 285); — Тепер він вже старий, вже не держить посесії; поставив собі дім на графській землі в містечку, платить за грунт чинш і живе собі та хліб жує без роботи (Н.-Лев., VII, 1966, 280); Той чорний разовий хліб, який так гарно по-сільськи пахне. Він мені близький, наче дитина, що зросла на моїх очах (Коцюб., II, 1955, 230); Кричить прикажчик нам мордатий: «Косіть, косіть!» А хліб глевкий у животі,— немов цеглини… І сонце так повільно лине в безодні неба огняній (Сос., II, 1958, 400); *У порівн. — Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий,— аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука (Стельмах, І, 1962, 6); // перен. Основний життєво необхідний харчовий продукт. Картопля — половина хліба (Укр.. присл.., 1963, 63); // Виріб з борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина. На столі лежав ясний да високий хліб (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); Ціла купа людей увалила в двір. В одного з-за пазухи виглядав крайок паперу; в другого на грудях наче горб виріс, то оддимався цілий хліб, узятий з дому на цілий день… (Мирний, І, 1949, 252); Назустріч вийшли з квітами дівчата, І виступили повагом три діди, Три чисті білі хліби несучи З дрібками солі (Рильський, III, 1961, 106); // Тісто, приготовлене для випікання таких виробів. «Хоч би півні скоріше кричали — устала б та хліб завдала»,— думаю (Мирний, І, 1954, 79); Стала хліб місити, піч затопила, в хаті убрала,— так мені любо! (Барв., Опов.., 1902, 80); «Лободу дехто в хліб підмішує!..» (Головко, II, 1957, 511); // Ковбасний виріб у вигляді хлібини.

Бі́лий хліб див. бі́лий.

&́9671; Води́ти хліб і сіль див. води́ти; Дурне́ са́ло без хлі́ба див. са́ло; Жи́ти на сухо́му хлі́бі див. сухи́й; Жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м), книжн. — мати духовні інтереси. Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (Головко, II, 1957, 182); Заміня́ти [святи́й] хліб див. заміня́ти²; Зустріча́ти хлі́бом і сі́ллю — за старовинним українським звичаєм підносити паляницю та сіль на знак великої поваги до того, кого зустрічають, під час урочистих церемоній або на весіллі при зустрічі молодих. З хати виходили батько й мати, зустрічали молодих хлібом і сіллю, вели в хату (Весілля, І, 1970, 28); Ї́сти сухи́й хліб див. сухи́й; Ні скори́нки хлі́ба див. скори́нка; Обміни́ти (обміня́ти) хліб див. обмі́нювати; Перебива́тися з хлі́ба на во́ду див. перебива́тися; Перебива́тися з хлі́ба на квас — те саме, що Перебива́тися з хлі́ба на во́ду (див. перебива́тися). Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Хотк., І, 1966, 145); Єпископ тікав без пастви, а отаман без війська. Тиняючись якийсь час по гітлерівських задвірках, вони чекали, поки гестапо вирішить їх долю, і перебивалися, як то кажуть, з хліба на квас (Мельн., Поріддя.., 1959, 47); Перехо́дити (перейти́) з хлі́бом [і сі́ллю] див. перехо́дити; Поверта́ти (поверну́ти) хліб див. поверта́ти¹; Подя́кувати за хліб і (, за) сіль: а) висловити подяку за пригощання, гостинність. Гості, повечерявши всмак, не довго сиділи: подякували Супрунові та козачкам за хліб, за сіль, забрали свої драні свити і пішли вкупі з Супруном в клуню спати (Н.-Лев., VII, 1966, 133); б) висловити подяку за піклування, турботу, утримання, опіку тощо. У наймах сяк собі, то так Придбав, сірома, грошенят, ..Подякував за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269); — Подякую йому [отаманові] за хліб, за сіль, наглежу [нагляджу] де хуторок красний да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино! (Вовчок, І, 1955, 91); Про́симо хлі́ба та со́лі одві́дати — те саме, що Про́симо хлі́ба-со́лі одвіда́ти (див. хліб-сіль); Роби́ти хліб див. роби́ти; Садови́ти (посади́ти) на хліб та (і) [на] во́ду — карати кого-небудь, даючи тільки хліб і воду; ув’язнювати. Чи не посадили Вас до цюпи з ласки д. Губчака. На хліб і воду, на покуту за редакторські гріхи (Коцюб., III, 1956, 280); Сиді́ти без хлі́ба див. сиді́ти; Спаси́бі за хліб, за сіль (за хліб і сіль) — уживається як традиційне вираження подяки за пригощання, гостинність. Після вечері катеринославець, підвівшись із-за столу, став дякувати хазяйці. — Спасибі за хліб, за сіль,— промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (Гончар, II, 1959, 160); Сухи́й хліб див. сухи́й; Точи́ти хліб див. точи́ти¹; Хлі́ба ні скори́ни див. скори́на; Хліб та (і) сіль! — те саме, що Хліб-сіль¹ (див. хліб-сіль). — Добридень,— скаже,— хліб та сіль! Здоровенькі були з весіллям, свату!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 126); — Хліб та сіль! — привітався Шмалько. — Їмо, та свій, а ти трохи постій, може, й так ситий будеш,— відповів отаман, плечистий, вилицюватий, з привітною усмішкою (Добр., Очак. розмир, 1965, 63); Хлі́бом не году́й див. годува́ти; Цура́тися (поцура́тися) хлі́ба [й со́лі]; Відцура́тися (одцура́тися) [від] хлі́ба [й со́лі] — те саме, що Цура́тися (поцура́тися) хлі́ба-со́лі (див. хліб-сіль). Що язики! Не вимовчать ніколи, А добрі пироги — Не вороги: Не слід цураться хліба й соли [солі] (Гл., Вибр., 1951, 143); Чо́рний хліб див. чо́рний.

2. тільки одн. Зерно, з якого виготовляють борошно. — А що, стара, будемо робить?..— Змолотимо та продамо половину хліба (Н.-Лев., II, 1956, 182); Дід брав за літо по п’ятаку од вівці. Шага давав на Чіпку та Грицька, та ще хліба мішків п’ять (Мирний, І, 1949, 154); Швидше й швидше летять ешелони, хліб, і вугіль, і нафту везуть… (Сос., І, 1957, 493); Сніг — багатство полів; пухкий сніг — поганий провідник тепла і тому добре захищає озимину від вимерзання.. Тому в народі кажуть: сніг на полях — хліб у засіках (Наука.., 12, 1964, 38).

П’я́ний (п’янки́й) хліб див. п’я́ний.

3. перев. мн. хліба́, хліби́, і́в. Зернові культури (жито, пшениця і т. ін.) на пні. Хліби зійшли, Радіють люде, бога просять… (Шевч., II, 1963, 30); Стара Маруся послала Лукину жати хліб за сніп на поліському лану (Н.-Лев., III, 1956, 340); Хліба квітували, і легкий вітер погойдувався над ними золотавим димком (Кучер, Полтавка, 1950, 102); Польова доріжка стелилася між високими хлібами (Гончар, III, 1959, 17); // перев. одн. Необмолочені зернові. На річ таку Собаці Кінь сказав: —..Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв? (Гл., Вибр., 1951, 68); — Нащо-то в тебе хліб гниє, в стіжках? — раз питає його Лушня.— Продай його (Мирний, І, 1949, 266); // перев. одн. Урожай зернових. Моя мати між двома хлібами вмерла: одного не дочекала, а другий уже минувся (Укр.. присл.., 1963, 61); — Ти б, чоловіче,— рає Лободиха,— пішов до Варениченка; може б він позичив до нового хліба? (Мирний, І, 1949, 374); Народ робив на панів панщину і стогнав у неволі. Десяту частку з хліба, з пасік і з усього свого добра селяни оддавали своїм панам (Н.-Лев., VII, 1966, 23); Бувало, так повіриш, що все переміниться в житті, що і земельки прибавиться, і переднівки минуться, і хліб за хліб зайде, а розвіється туман сподіванок і побачиш: полями твоїх років проїжджає не святий Юрій, а панський лановий з канчуком… (Стельмах, І, 1962, 292).

&́9671; Вели́кий хліб — високий урожай зернових. Високий урожай, великий хліб країни… До творення цього всенародного багатства найбільш причетні правофлангові п’ятирічки, чий особистий вклад сил, енергії, знань робить ниву рік у рік щедрішою (Рад. Укр., 11.XII 1973, 2).

4. перев. одн., перен., розм. Засоби до існування; заробіток. — Ось служив, служив, та тільки того, що на мені… Час, мабуть, про хліб подумати (Мирний, І, 1949, 169); — Не рубайте мені виноградники… я бідний, в мене діти дрібненькі… це ж хліб мій увесь… (Коцюб., І, 1955, 216); Коли людина має цікаву роботу,.. коли вона не має побоювань про завтрашній хліб, фізично здорова..,— тоді вона ясними очима дивиться на світ (Коцюба, Нові береги, 1959, 126); Ротмістр непогано почував себе на ситих старшинських хлібах (Добр., Очак. розмир, 1965, 92); Найстарший Гриців син Михась уже десять років був на своєму батрацькому хлібі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).

&́9671; Бу́ти на ласка́вім хлі́бі див. ласка́вий; Відбива́ти (відби́ти, відбира́ти, відібра́ти, рідко перебива́ти, переби́ти і т. ін.) хліб чий, у кого, рідко кому — перехоплювати чий-небудь заробіток, займати призначене комусь місце роботи, чиюсь посаду. [Галя:] Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати… (Мирний, V, 1955, 147); Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед.— Хоч і відбивають наш «хліб», але ж зате в Прагу встигнуть,— втішав він своїх «вовків».— Не дадуть братанам задихнутись! (Гончар, III, 1959, 433); — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб,— білозубо засміявся Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 131); Даре́мно (да́ром, ду́рно, зада́рма і т. ін.) ї́сти хліб — те саме, що Хліб перево́дити [даре́мно, дарма́ і т. ін.] (див. перево́дити). — Чого це ти, о. Хведор, взявся на своїх дочок? Вони ж дурно не їдять в тебе хліба, — вони коло всього, а твоя матушка тільки порядкує (Н.-Лев., І, 1956, 121); Ференц намагався у всьому допомагати бійцям, бо не хотів задарма їсти їхній хліб (Гончар, III, 1959, 229); Да́ти хліб у ру́ки кому — дати кому-небудь можливість матеріально себе забезпечувати. — Через тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти свого Петра на ці курси. Даси йому хороший хліб у руки, добру роботу (Томч., Жменяки, 1964, 315); Є хліб і до хлі́ба — є що їсти й пити. — Все в мене поки що є: і хліб і до хліба (Гончар, Циклон, 1970, 60); Заробля́ти [на] хліб (шмато́к хлі́ба); Добува́ти хліб (хлі́ба) — добувати засоби до існування. Хто що знає, тим і хліб заробляє (Укр.. присл.., 1963, 92); — Вигадали машинами молотити.. на те тільки, щоб бідному чоловікові не дати заробити шматка хліба (Мирний, IV, 1955, 249): — Ті вчать, бо вони не мають поля. Вони цим на хліб собі заробляють. А в тебе поле, в тебе господарство!.. А ти ні про що не дбаєш, тільки про книжки та про молитви (Н.-Лев., VI, 1966, 392); Тим часом потреба заробляти на шматок хліба забирає у мене ввесь час і сили (Коцюб., III, 1956, 282); Важко було Лисичці хліба добувати (Фр., IV, 1950, 79); Зво́дити (зве́сти) з хлі́ба див. зво́дити; Іти́ за про́шеним хлі́бом (на про́шеному хлі́бі) див. про́шений; Іти́ (піти́) на свій хліб (свого́ хлі́ба шука́ти) — починати жити на власний заробіток. Треба було й йому, скінчивши школу, злазити з батьківської шиї,— свого хліба шукати (Мирний, III, 1954, 185); Батько з сімнадцятирічного зросту пішов на свій хліб (Збірник про Кроп., 1955, 6); З дитячих літ, залишившись круглим сиротою, уже на свій хліб пішов. Найми — по хуторах за пастуха, потім у коваля підручним, потім — ішли на заробітки люди і він з ними подався в світи… (Головко, II, 1957, 213); І то хліб — уживається для вираження згоди з чим-небудь незначним за браком чогось більшого. — Стрілки треба розчистити.— От чорт, успів уже придивитися,— скочив Карпо з брички.— Циганом би тобі бути.— І то хліб (Стельмах, II, 1962, 367); Ї́сти хліб — мати необхідні засоби до існування. Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Кава́лок хлі́ба, рідко — те саме, що Шмато́к хлі́ба (див. шмато́к). — Ото, господи… їдні родяться у щасті, є що їсти, є в що вдягнутися, і горя не знають, а другі… отак марно гинуть… Ані хати, ані хліба кавалка (Коцюб., І, 1955, 454); Кусо́к (ку́сень, ку́сник) хлі́ба див. кусо́к, ку́сень, ку́сник; Ласка́вий хліб див. ласка́вий; Легки́й хліб; Легкі́ хліба́: а) заробіток без важкої праці. Андрій знов не нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (Коцюб., II, 1955, 13); Якось зупинився біля Хоми другий циган, не коваль, а баришник. Мабуть, підговорив Хому їхати далі, легкого хліба шукати, бо на ранок шатра на леваді вже не було (С. Ол., З книги життя, 1968, 35); Вже минуло багато часу, як Чучупаки розпродали свій маєток і від’їхали на легкі хліба до Америки (Чорн., Пісні.., 1958, 13); б) нескладна робота, справа. — Сідай на готове та дивись не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маркевича, передаючи йому взвод.— З такими гренадерами тобі й море до пупа. А я не женуся за легким хлібом, піду на 1-й [взвод], до молодих громадян…— Я теж не шукаю собі легкого хліба,— ображено зауважив на це Маркевич (Гончар, III, 1959, 389); Ле́жаний хліб див. ле́жаний; Лежа́чий хліб див. лежа́чий; На хліб перепада́є (перепаде́) — є, буде якийсь мізерний заробіток. — Піду до кого або хто покличе [попрати] — може, хоч на хліб перепаде! (Мирний, IV, 1955, 287); Перейти́ на легки́й хліб див. перехо́дити; Піти́ на легки́й хліб (легкі́ хліба́) див. піти́; Позво́дити з хлі́ба див. позво́дити; Покуштува́ти хлі́ба див. покуштува́ти; Про́ханий хліб див. про́ханий; Про́шений хліб див. про́шений; Пусти́тися на легки́й хліб — те саме, що Перейти́ на ле́гкий хліб (див. перехо́дити). Ви не думайте, що я.. так собі, що з легким серцем па легкий хліб пустилася! (Фр., III, 1950, 96); Скуштува́ти хлі́ба якого, чийого: а) пожити певний час так, як хто-небудь. Що ж до 15-літнього пробування Драгоманова «в чарівній Женеві», то нехай би «старий» перше, ніж говорити про тії «чари», скуштував би сам емігрантського хліба (Л. Укр., VIII, 1965, 208); б) те саме, що Покуштува́ти хлі́ба (див. покуштува́ти); Тяжки́й хліб див. тяжки́й; Хліб насу́щний (насу́шний) див. насу́щний; Хліб перево́дити [даре́мно, дарма́ і т. ін.] див. перево́дити; Шмато́к хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к.

5. перен., розм. Харчі, їжа. Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Укр.. присл.., 1963, 88); Дід знову забалакав: — ..Я людям служу, громаді служу — так, за хліб, за спасибі… от що! (Мирний, І, 1949, 158); // Утримання, забезпечення кого-небудь. Батьків хліб не навчить (Номис, 1864, № 10777); Хто служить з ласки, тому стає хріном хліб панський (Укр.. присл..,. 1963, 85); Піти до зятя на друге село не хотілось, бо зять — чужа людина, а чужий хліб гіркий (Коцюб., І, 1955, 41); // чого. Що-небудь основне, найнеобхідніше для функціонування, існування і т. ін. чого-небудь; основа. Вугілля — це справжній хліб промисловості, без цього хліба промисловість стоїть.. (Ленін, 40, 1974, 276); Цеглу часто називають хлібом новобудов (Веч. Київ, 29.XI 1973, 1).

&́9671; Бу́ти (жи́ти) на хліба́х чиїх (на хлі́бі чийому); Ї́сти хліб чий; Сиді́ти на хлі́бі чийому — жити за чийсь рахунок, бути на чийомусь утриманні. — Я краще кози доїтиму.., а не буду їсти його хліба! (Коцюб., І, 1955, 36); Санаторці жили на хлібах Якима Івановича Потопальського мов у бога за дверима (Збан., Сеспель, 1961, 95); — Йди з мого достатку, ..як ті розумники, що скаламутили тобі мізки і які тебе в Сибір на поселення запроторять. Тоді вже можеш плювати на мене, а тепер, поки на моєму хлібі сидиш,— зась? (Стельмах, І, 1962, 108); Діли́ти (розділя́ти) хліб [і сіль] — те саме, що Діли́ти (розділи́ти) хліб-сіль (див. хліб-сіль). Вона ділила з ним твердий вигнання хліб (Л. Укр., І, 1951, 175); В думках перебирає [Мірошниченко] тривожні години, коли він з партизанського лісу навідувався до Бондарів і ті без нарікання ділили з ним у темряві хліб і сіль, сподіваючися на кращі часи (Стельмах, II, 1962, 25); Ду́рно хліб ї́сти див. ї́сти; З’ї́сти хлі́ба див. з’їда́ти; Зна́ти (дізнава́тися, дізна́тися), почо́му (почі́м) хліб і сіль — зазнавати труднощів, важких випробувань. — Та знаю, почому хліб і сіль (Стельмах, І, 1962, 49); І хоч він не так багато прожив на світі, а встиг дізнатися, почім хліб і сіль (Чорн., Красиві люди, 1961, ,8); Ї́сти чужи́й хліб див. ї́сти; Казе́нні хліби́ (хліба́) ї́сти; Казе́нний хліб ї́сти, заст., ірон. — сидіти у в’язниці. Довго мене держали там [у тюрмі]; цілий рік я казенний хліб їла (Мирний, І, 1954, 95); Посади́ти на казе́нні хліба́ див. посади́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 78.

Хліб, ба, м.

1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Чуб. VII. 444. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Ном. № 76. Хліба напечено, борщик зварений. Рудч. Ск. II. 33.

2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. Рудч. Ск. І. 5. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Чуб. II. 15. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали. К. МБ. ІІ. 123.

3) Хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.

4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Вх. Пч. II. 36. Ум. Хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 401.

хліб (зменшено-пестливі — хлібе́ць, хлі́бчик) —

1) харчовий продукт, що випікається з борошна, або зернова культура на пні; споконвіку хліб у великій пошані; ставлення до нього побожне, культове, бо це Божий дар; не випадково випікають його перев. у формі сонця й називають святим (відомий проклін: «Бог би тебе хлібом побив!»); їсти його потрібно лише з непокритою головою; при ньому не можна лаятися, насилати на когось прокльони; святий хліб не слід кидати під ноги, — коли випадково падає, його піднімають, цілують і кладуть на стіл; має обрядове значення — при сватанні, заручинах, батьківському благословенні на шлюб, при новосіллі, на похороні тощо; символ щастя, розмноження, згоди, єднання, багатства; найголовніша їжа («Як є хліба край, то й під вербою рай»), її уосібнення й усіх статків («Як хліб буде, то й все буде»), ознака працьовитості або ледарства («Хто товче, той хліб пече», «Завжди їдець на готовий хлібець»); з давнини хліб — ознака пошани, тому поважних людей (гостей) зустрічають хлібом — так званою українською паляницею, що має завжди сонячну круглу форму; повага до хліба («Хліб — батько, вода — мати»; «Хліб усьому голова») зосталася й понині, пор. у «Волині» Б. Харчука: «Дала шматок свіжого хліба. Максимцьо хліб поцілував, поцілував і тітку в руку»; хлібові приписували лікувальні властивості; рани заліплювали хлібним м’якушем; гарячий хліб притискали до лишаїв, бородавок, клали в дупло хворого зуба. Хліб усьому голова (прислів’я); Нам Бога не вчить, як хліб родить (М. Номис); Хто дав зуби, дасть і хліб до губи (М. Номис); Хліба напечено, борщик зварено (казка);

2) хліб[-сі́ль] — взагалі харчі, їжа; уживається як ознака хлібосольства, гостинності («Не цурайся хліба-солі»), пор. у формулах вітання: «Хліб-сіль!», «Хліб та сіль!», а також у жартівливому діалогічному вітанні-вислові: «— Хліб та сіль! — Їмо та свій [, а ти біля порога постій]!»; див. ще сіль. Чий хліб-сіль їси, під того й дудочку скачи (приказка); — Коли ж мене покидаєш, покинь хліба їсти, Бодай тобі Господь не дав із іншою сісти! Коли ж мене покидаєш, покинь хліба-солі, Бодай тобі не діждати ні щастя, ні долі! (пісня); у сполученні: підно́сити хліб-сі́ль — за старовинним українським звичаєм, вручати гостеві (гостям) при зустрічі паляницю хліба та сіль на знак хлібосольства, великої пошани та в урочистих випадках;

3) перехо́дження з хлі́бом [-сі́ллю] див. перехо́дження.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 618.