ПОВЕРТАТИ

ПОВЕРТА́ТИ ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док.

1. перех. Вертячи, обертаючи, змінювати положення кого-, чого-небудь. Миттю зіскакує [Безбородько] з ліжка,.. повертає в замку ключ (Вільде, Сестри.., 1958, 213); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Янов., II, 1958, 57); Один з чоловіків.. підняв з долу свиту, струснув, повернув у руках на всі боки (Мирний, І, 1949, 257); Орися повернула до себе обличчя Тимка (Тют., Вир, 1964, 220); // Обертаючи, спрямовувати куди-небудь, на когось, щось. Брянський негайно наказав повернути на німців усі міномети (Гончар, III, 1959, 117); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море (Ю. Янов., II, 1958, 173); // Обертати що-небудь іншим боком. — На хоч п’ятака, все рівно. — Дід повернув руку малого, положив п’ятака (Мирний, І, 1954, 179); Шура підійшла до Шовкуна і повернула йому вушанку зіркою наперед (Гончар, III, 1959, 216); // неперех. Рухати, ворушити язиком, рукою і т. ін. Повернув Нечипір язиком у роті… аж так і є: намацав піввареника, що застряло у кутніх зубах (Кв.-Осн., II, 1956, 109); — Нап’яли братчики вам добру основу, витчуть вам таку сорочку, що ні руками, ні ногами не повернете (П. Куліш, Вибр., 1969, 131). Поверта́ти (поверну́ти) го́лову (обли́ччя, ши́ю і т. ін.) — те саме, що Оберта́ти (оберну́ти) го́лову (лице́, вид і т. ін.) (див. оберта́ти). Руда пані повернула голову в наш бік (Л. Укр., III, 1952, 612); Невідомий ніяково посміхнувся у темну бороду і повернув здивоване обличчя до Клавдії Харитонівни (Голов., Тополя.., 1965, 7); — Ти не перебаранчай, коли я говорю, — неквапно повернув [Левко] широку шию до Волошина (Стельмах, Хліб.., 1959, 64).

◊ Поверну́ти очи́ма — подивитися, глянути, не обертаючи голови. Він [гетьман] вам булавою як тріпоне, та очима як поверне, так уся територія ходором ходить (Вишня, 1, 1956, 213); Поверта́ти (поверну́ти) лице́м див. лице́; Поверта́ти (поверну́ти) о́чі: а) спрямовувати очі в який-небудь бік, дивитися на когось, щось. Захекані дівчата здивовано під одним кутом повертають очі на отця Вікентія (Стельмах, І, 1962, 416); б) звертати увагу на що-небудь. — От ви і в Києві живете, і людьми освіченими зоветесь! Здається б, повинні повернути очі на громадські справи (Мирний, І, 1954, 350); Поверта́ти (поверну́ти) [свої́м] ро́зумом (мо́зком) — думати, міркувати. Він мусив тепер повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого польського графа в посесію село Журавку і став посесором (Н.-Лев., II, 1956, 40); [Петро:] Що ж його робити тепер? А ну, розумна голово, поверни своїм мозком та скажи, що робити тепер? (Мирний, V, 1955, 180).

2. неперех. Змінювати напрямок свого руху, робити поворот; звертати. Корови через рівчак повертають у хліб (Вас., III, 1960, 341); Гайдамаки понад яром З шляху повернули (Шевч., І, 1963, 116); Вибравшись з міста, колони танкістів різко повернули ліворуч, на південний схід (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 358); // розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до когось, звертаючи з дороги. Один купець, — забув, як звати, — Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Гл., Вибр., 1951, 142); Кирило повернув до двору. Христя стала, не знаючи, чи йти їй за Кирилом, чи на шляху підождати (Мирний, III, 1954, 71); // у сполуч. з прийм. з. Іти геть, залишати межі чого-небудь. Бурлаки мовчки повернули з двора (Н.-Лев., II, 1956, 205); Антін Глущук не дослухав погроз розлюченого німецького пана і повернув з двору (Чорн., Визволення, 1949, 113); // перен. Міняти політику, методи і т. ін. Ліберальна буржуазія рішуче повернула від захисту прав народу до захисту установ, спрямованих проти народу (Ленін, 19, 1971, 163); Доки проти Денікіна йшов [Махно] — мов на дріжджах росло його військо, як тільки проти червоних повернув — розтануло враз (Гончар, II, 1959, 339); // Те саме, що поверта́тися 3. Усі думки Теміра, куди б вони не заходили, повертали завжди до Тані (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 339).

Ві́тер поверта́є (поверну́в) — вітер змінює, змінив напрямок. Вітер повернув на нашу хату, і вона зайнялася (Ю. Янов., II, 1958, 227); — Нездужається… Бік болить. — На тепло, мабуть, бо вітер із Чорноморії повернув (Тют., Вир, 1964, 166).

3. неперех. Мати згин, вигин, поворот, бути розташованим не по прямій лінії (про дорогу, річку і т. ін.). Десь під самою горою повертала стежка вбік (Хотк., II, 1966, 243); За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч (Скл., Святослав, 1959, 63); Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 8); Там [у трубі] було дуже тісно, Фелікс довго ліз на череві, а потім труба повертала, попереду з’явилося світло (Ю. Янов., II, 1954, 40).

4. перех. Змінювати напрямок руху кого-, чого-небудь; спрямовувати рух кого-, чого-небудь в інший бік. Євгенка підняв угору одно весло, а другим почав хутко повертати човна назад (Донч., VI, 1957, 71); В пустелю повертаєм ріки, Щоб ожила, щоб розцвіла (Дор., Серед степу.., 1952, 13); — Вийде і вона, — подумав собі Кармель і повернув коня до ріки (Вовчок, І, 1955, 353); // перен. Надавати іншого, протилежного спрямування рухові, розвиткові чого-небудь. Імперіалізм безсилий.. повернути назад розвиток сучасного світу (Ком. Укр., 7, 1969, 13); // перен. Примушувати кого-небудь вернутися до якоїсь справи, заняття і т. ін. Ми нетерпляче повертали її до перерваного оповідання (Вас., II, 1959, 335); Коли ж усіх мобілізованих арсенальців повертали з армії назад на завод, — то виявилося, що й в авіаційній частині Королевич теж спеціаліст по моторах, і тому в армії він так і залишився (Смолич, Мир.., 1958, 42); Близький гуркіт і хмара їдкого диму вивели дівчину з солодкої мрійливої задуми, повернули до дійсності (Гончар, III, 1959, 173); // Спрямовувати розмову, бесіду, думки на іншу тему, на інший об’єкт. Часто також учитель повертав спільну розмову на причини війни, на несправедливість царсько-поміщицького ладу (Козл., Ю. Крук, 1950, 309); Ольга збагнула, що зовсім не до речі повернула розмову (Л. Укр., III, 1952, 747).

◊ Ко́лесо істо́рії поверта́ти наза́д див. істо́рія; Поверну́ти гнів на ми́лість (ми́лость) див. ми́лість; Поверну́ти наза́д ко́лесо істо́рії див. ко́лесо; Поверта́ти (поверну́ти) все життя́ див. життя́; Поверта́ти (поверну́ти) голо́блі див. голо́бля.

5. перех. і неперех., перен. Надавати певного спрямування чому-небудь; використовувати щось певним чином. Леся Українка, що взагалі мала нахил по-своєму освітлювати і по-своєму повертати світові теми.., підкреслювала символічне значення прометеївського міфа, прометеївського духу (Рильський, III, 1956, 282); Так вже раді [мати], як получу карбованця якого та їм дам. — Не знаю, кажуть було, куди й повернути його вперед: чи на солому, чи на папку [хліб]… (Тесл., З книги життя, 1949, 10); Мицько був здогадливий та повернув справою так, як їй і слід бути (Март., Тв., 1954, 198); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (Жур., Дорога.., 1948, 173); // ким, розм. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд. [Матрона:] А отой деришкіра [писар] віссався в нього [чоловіка], як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (Фр., IX, 1952, 393); Що то дівчина! Так тобою повертає, як циган сонцем (Кол., Терен.., 1959, 127).

◊ Поверта́ти (поверну́ти) на жарт (жа́рти) — надавати чому-небудь жартівливого, несерйозного характеру. — Кованько й справді з тих штукарів, в котрих ніколи гаразд не допитаєшся правди, бо він все повертає на жарти (Н.-Лев., І, 1956, 615); Не міг же він показати, що й справді злякався цього наймита.., і тому вирішив сварку повернути на жарт (Стельмах, І, 1962, 236).

6. неперех., розм. Наближатися до якої-небудь межі в часі, просторі або відходити від такої межі. Повертало сонце на південні грані (Щог., Поезії, 1958, 216); Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя, Бджілка свята, обзиватись (Манж., Тв., 1955, 50); На літо повернула вже весна. Дрімає сад, і гостро пахне м’ята… (Сос., Близька далина, 1960, 57); // безос. Кінчається літо, на осінь повертає (Цюпа, Назустріч.., 1958, 89); Вже пізно, вже на другу годину повернуло (Коцюб., І, 1955, 210); Вже повертало з півночі; // безос. Доходити певного віку. Уже на восьмий [десяток] поверта Твоїй старенькій дядині (Мисик, Верховіття, 1963, 56); Його, правда, всі звали «старий» Максимович. Хоч йому тільки повернуло на п’ятий десяток, та всі здавна пам’ятали його професором (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 338); А як повернуло їй на восьме літо — самій довелося йти до панських покоїв (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).

7. перех. і без додатка. Віддавати назад що-небудь узяте; вертати. Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає (Укр.. присл.., 1955, 51); Постараюся бути акуратним і швидко повернути коректу (Коцюб., III, 1956, 259); Зупинившись біля художника, він довго дивився на його роботу, похвалив її і з одвертим жалем повернув Тарасу Григоровичу (Тулуб, В степу.., 1964, 251); // Відпускати кого-небудь. — Полковник рішуче вимагав повернути дочку. Нам нічого не залишилось, як відпустити (Ю. Янов., II, 1958, 73).

◊ Поверта́ти (поверну́ти) хліб, етн. — відмовляти тому, хто сватається.

8. перех. Забирати назад що-небудь втрачене, віддане, відняте. У пана брать — своє повертать (Укр.. присл.., 1955, 337); Все, що забрав наш лютий ворог, Щоб повернути, час наспів (Пісні та романси.., II, 1956, 293); // Примусити кого-небудь вернутися назад, на попереднє місце. Повертав боярин втікача, карав його і своїм правом до свого оселища приковував (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 36); Зареклась я тоді повік не брати чужих дітей. І все ж таки мені дуже жаль, що тоді не наполягала і не повернула хлопця собі (Логв., Давні рани, 1961, 57).

9. перех., перен. Відновлювати що-небудь, раніше втрачене. Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій (Багмут, Щасл. день.., 1959, 120); В лісах днює і ночує тітка Василина, прислухаючись, який цвіт, корінь чи лист повертає здоров’я чоловікові (Стельмах, Хліб.., 1959, 486); Коротка передишка, безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям втрачену жвавість (Гончар, III, 1959, 48); Деяким дітям, що їх вважали безнадійно глухими, можна повернути слух (Наука.., 2, 1967, 17); // Примушувати вернутися до попереднього стану. Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Рильський, III, 1961, 81).

◊ Поверта́ти (поверну́ти) до життя́ кого (життя́ кому): а) виліковувати тяжко хвору людину. [Мелешко:] Ну, знаєте, — повернути життя людині, відняти її у смерті, — якої ще радості чи мистецтва побажати (Коч., II, 1956, 489); б) надавати кому-небудь сил, бадьорості після душевного занепаду, переживань і т. ін.; відроджувати. То гусла кров, то, повна дзвона й гула, у жилах клекотіла і текла… І до життя мене ти повернула любов’ю, що в душі твоїй жила (Сос., Близька далина, 1960, 248); Поверта́ти (поверну́ти) до здоро́в’я — одужувати. Ганина мати, що почала вже повертати до здоров’я, ходить з одної кімнати до другої, роздивляється, чи все приладжено як треба (Круш., Буденний хліб.., 1960, 17).

10. неперех., перен. Відновлюватися, з’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). Крові тої витекло чимало, бо здоров’я повертало до Остапа поволі (Коцюб., І, 1955, 374).

11. неперех., розм. Те саме, що поверта́тися ¹ 4. Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому (Довж., І, 1958, 69); Він знову повертав на Україну (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 333); Побував я у Дрездені, Відні, Венеції, Флоренції, а тепер з Рима їду до Неаполя, а звідти на південь Франції, в Швейцарію і через Відень поверну до Львова (Коцюб., III, 1956, 270).

12. перех. Перетворювати когось, щось в (на) кого-, що-небудь, змінюючи вигляд, форму, стан і т. ін. За горами, наче вдалині, Різнобарвні сяяли вогні. Снилось море золотих вогнів, Що і ночі повертали в дні (Шер., Дорога.., 1957, 25); Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз’єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Фр., VI, 1951, 36); Замість того, щоб привчати учня до малярства, дяк зразу повернув хлопця на наймита (Вас., II, 1959, 383).

◊ Вніве́ць поверну́ти див. вніве́ць.

ПОВЕРТА́ТИ², а́ємо, а́єте, док., перех., розм. Те саме, що поверну́ти 7 (всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділити їх кращою землею. Їм повертали навіть ті хутори і садки в лісах, що польські пани ще передніше од їх пооднімали (Н.-Лев., II, 1956, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 639 - 641.

Повертати, та́ю, єш, сов. в. поверну́ти, ну́, неш, гл.

1) Вертѣть, повернуть, вращать; свернуть. Все на той бік поглядають, де козаки кіньми грають, шабельками повертають. Чуб. На вечір сонце повернуло, поночі йти — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211. Він так хвостом і повернув. Рудч. Ск. І. 25.

2) Возвращать, возвратить. І хто зна, коли мене Бог поверне до своєї господи. Левиц. І.

3) Возвращаться, возвратиться. При місяці із ярмарку повертали. Грин. III. 325.

4) Обращать, обратить, превратить. Козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено. К. ЧР. 71. Щоб ту чорну та знов у білу повернути. Драг. 77. Усі гроші повернув на хату, щоб добру зробити. У нівець повернути. Въ ничто обратить. Старшина хоче писаря в нівець повернути. Харьк. у. Повернути на користь. Обратить въ пользу. Люде повернули оці сили на користь собі. Ком. II. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 209.