ЧОРНИЙ

ЧО́РНИЙ, а, е.

1. Кольору сажі, вугілля, найтемніший; протилежне білий. Коло брами стояла сторожка для вартового, помальована білими й чорними смугами (Н.-Лев., II, 1956, 206); Поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч (Коцюб., І, 1955, 70); — Давай нам [листівки],— звернувся Валентин до Лялі, — ми розмножимо з Борисом. У мене є чорна туш (Гончар, IV, 1960, 68); Павло, уже одягнутий — в чорному елегантному костюмі, в накрохмаленому комірці,— не одразу озвавсь на Чумакові слова (Головко, II, 1957, 477); Блищать на сонці парти чорні й голівки милі школярів (Сос., І, 1957, 411); // В одязі такого кольору. Трохи згодом у дверях показалася чорна баба з ціпком у руках (Коцюб., І, 1955, 319); // Який має шерсть, пір’я такого кольору. До нас звик бігати під вікно чорний собака і приходила рябенька курочка з червоним півнем (Вовчок, VI, 1956, 233); І яких тільки корів тут немає! І руді, й чорні, і чисті, й з плямами… (Хотк., І, 1966, 136); Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Коцюб., І, 1955, 80); // нар.-поет. Уживається як постійний епітет до деяких назв. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Шевч., І, 1963, 131); Поховали Галю і чорну над нею могилу висипали (Вовчок, І, 1955, 165); Запорожці Демид Затуливітер і Лаврін Жереб стискали свої чорні брови, і від гордого хвилювання сльози набігали їм на очі (Довж., І, 1958, 259); [Дмитро:] Вислухайте мене. [Кряж:] Нема про що мені говорити з тобою… Ти чорним круком залітаєш в мою оселю, і тільки горе залишається після тебе… (Зар., Антеї, 1962, 259); // у знач. ім. чо́рне, ного, с., розм. Одяг, плаття такого кольору. [Олена:] Одягнуся в чорне,— піду в черниці запишуся (Вас., III, 1960, 66); // у знач. ім. чо́рні, них, мн. Фігури в шахах або шашки такого кольору на протилежність до білих. У розв’язанні [шахових] триходових задач треба проаналізувати всі основні варіанти, тобто такі, де у чорних є активний захист від мата (Веч. Київ, 5.I 1971, 3).

◊ Абсолю́тно чо́рне ті́ло див. абсолю́тно; Чо́рна бу́ря — шквалистий сухий вітер (перев. в степу, пустелі), що переносить на далеку відстань велику кількість пилу, піску та вивітреного поверхневого грунту. Дніпровська вода йде в посушливі степи.. Тепер тут не страшні будуть ні "чорні бурі", ні вітри-суховії, які завдавали великої шкоди степовому землеробству (Рад. Укр., 16.IX 1953, 3); Над відкритими степами півдня проносились страхітливі чорні бурі (Гончар, І, 1959, 3); Чо́рна ікра́ — ікра осетрових риб. Найбільш поживною і смачною закускою є чорна ікра осетрових риб (зерниста, паюсна..) (Укр. страви, 1957, 70); Чо́рна ка́ва; Чо́рне ко́фе — міцна кава без молока, вершків. Пообідавши, він велів подати собі чорну каву (Фр., VIII, 1952, 381); Чо́рне де́рево — деревина деяких цінних порід тропічних дерев, темного кольору, що використовується для виготовлення високоякісних меблів, духових музичних інструментів і т. ін. В противагу дуже важкому чорному дереву, з якого зроблено африканського божка, біле дерево навдивовижу легке, буквально, як пір’їнка (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 45); Чо́рне духівни́цтво (духове́нство) — частина православного духівництва, яка суворо дотримується чернечої обітниці; чернецтво; Чо́рне зо́лото див. зо́лото; Чо́рне скло, спец.— оптичне скло, непрозоре для видимого діапазону електромагнітних хвиль, прозоре для коротших за видимі хвиль — ультрафіолетового проміння і довших — інфрачервоного проміння; Чо́рний дуб — морений дуб. В пісках крутого берега Десни рибалки нещодавно знайшли невідомий дерев’яний предмет. Коли його відкопали, то виявилося, що це 13-метровий стародавній човен, видовбаний з цільного чорного дуба (Наука.., 9, 1961, 50); Чо́рний пар див. пар¹; Чо́рний чай — сорт чаю, що дає темний настій; напій з цього сорту чаю; Чо́рні клобу́ки — давньоруська назва торків, печенігів та інших кочових тюркських племен, які з кінця XI ст. жили в південних і південно-східних володіннях Київської Русі. Літописи згадують тюркське плем’я берендеїв, або чорних клобуків. У XI-ХIIІ століттях.. берендеї кочували на півдні Перепетового поля, на берегах Росі (Знання.., 8, 1969, 19).

◊ Видава́ти бі́ле за чо́рне — тлумачити щось не так, як є насправді, а навпаки. Наші недруги із шкури пнуться, аби видати біле за чорне й навпаки (Літ. Укр. 4.I 1966, 1); Малюва́ти (зобра́жувати і т. ін.) чо́рними фа́рбами кого, що — показувати кого-, що-небудь у непривабливому вигляді. Як правило, поміщиків, чиновників, багатіїв Квітка малює чорними фарбами, як щось антинародне по самій своїй природі (Веч. Київ, 10.XII 1968, 3); Працюва́ти як чо́рний віл див. працюва́ти; Чо́рна кі́шка пробі́гла помі́ж (між) ким див. кі́шка; Чо́рний кіт пробі́г помі́ж (між) ким див. кіт; Чо́рний, як сім га́лок див. сім; Чо́рний, як смоль див. смоль; Чо́рним по бі́лому див. бі́лий.

2. Темний, темніший у порівнянні із звичайним кольором. Обличчя в нього було сухе, як кістка, жовте — аж чорне (Мирний, IV, 1955, 256); — Діду, а чого на місяці такі чорні плями? (Стельмах, І, 1962, 244); // Не осяяний світлом, темний. Вони стрепенулись і витріщеними очима уп’ялись у чорні шибки, в які лізли з саду обліплені снігом гіллячки дерев (Коцюб., І, 1955, 403); У чорні смолисті вікна дріботів дощ (Гончар, III, 1959, 191); // Непроглядний, густий, темний (про хмару, дим, воду і т ін.). Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криє (Шевч., І, 1963, 66); Навкруги чорне страшне море, безодня води й гніву (Ю. Янов., II, 1958, 41); В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору, а через те сутінь по кутках здається зовсім чорною (Л. Укр., II, 1951, 194); Чорний дощ періщив у шибки, гуркотів од вітру бляшаний дах, і від цього в освітленій кімнаті було ще затишніше (Гончар, III, 1959, 132); Сонце заходило червоно, на вітер; на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався хутір Вишневий, кострище заходу поступово гасло, із степу вже підкочовувала густа і чорна, як вода у весняну ніч, темрява (Тют., Вир, 1964, 14); // Затемнений (про скло). У жовтому чесучевому піджаку, в чорних окулярах і без шапки височів серед пінного прибою квітів батько (Смолич, II, 1958, 8); // Огорнутий, оповитий темрявою, дуже темний, похмурий. Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (Фр., III, 1950, 8); Раїса задивилась, як курився над землею, немов дим, білий пісок і пеленою закривав далеку смугу чорного бору (Коцюб., І, 1955, 308); // у знач. ім. чо́рна, ної, ж., розм. Те саме, що в’язни́ця. Мотря майнула аж у волость. Чіпки вже не застала: посадили в чорну (Мирний, І, 1949, 292); // Вигот. з темного, житнього борошна. Сідає й Грицько коло Чіпки, розв’язує свою торбу, виймає з неї сухарі-чорні, як земля, і снідають обидва разом (Мирний, І, 1949,149); //Темноволосий і смуглий; чорнявий. Раптом у хату вбігла чорна, як жук, присадкувата дівчина (Л. Укр., III, 1952, 669); За кущами ліщини стоїть Варчукова бричка, а на лискучих спинах вороних грають місячні смуги. З-за коней підводяться сухий, чорний, мов циган, Варчук і широкоплечий, оторочений волохатим колесом волосся Ларіон Денисенко (Стельмах, II, 1962, 44); // Темний від загару, засмаглий на сонці. Надвечір тільки повернув [Кирило] втомлений, чорний од сонця, як циган, з руками, повними квітів (Коцюб., II, 1955, 210); Повернувся [Остап] аж восени. Чорний од смаги й худий (Головко, II, 1957, 400); // Темношкірий (як ознака раси). Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296); Плачем великим ридали невільниці чорні (Л. Укр., І, 1951, 424); // у знач. ім. чо́рні, них, мн. Про людей, які належать до цієї раси. Знайшовся голос, що на цілий світ Промовив: чорні! білі! жовтолиці! Гуртуйтеся під прапором одним! (Рильський, І, 1956, 171); — Всім народам — білим, і чорним, і жовтим — посилаємо сьогодні свій революційний привіт з червоного Скадовська — розпалено гукає вона через голови людей кудись, здається, аж за горизонт (Гончар, II, 1959, 67); // у знач. ім. чо́рний, ного, ч.; чо́рна, ної, ж., розм. Негр, негритянка.

Чо́рна доро́га — автогужовий шлях, покритий смолистими речовинами (бітумом, дьогтем, смолою).

◊ Збира́ються (збира́лися, зібра́лися) чо́рні хма́ри див. збира́тися; Наганя́ти (наго́нити, нагна́ти) чо́рну хма́ру див. наганя́ти; Чо́рна кров: а) див. кров; б) (діал.) венозна кров; Чо́рний хліб: а) хліб, що випікається перев. з житньої муки. На столі масло, жовте, тверде, наче щоки сільської молодиці, густа сметанка і чорний хліб (Коцюб., II, 1955, 245); Мені довелось галіфе промінять на чорного хліба буханку (Сос., І, 1957, 453); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків; поскрипуючи, вони мололи їй зерно і на чорний хліб і на разову паску (Стельмах, І, 1962, 32); б) що-небудь, зароблене важкою, виснажливою працею; Чо́рні гриби́ — гриби, які темніють від сушіння (напр. маслюки, моховики, підосичники і т. ін.).

3. Брудний, покритий брудом, сажею, кіптявою і т. ін. — Принеси мені, Килино, води та насип у ночви; а ти, Явдохо, помий мені ноги, бо, бач, які чорні,-— бувало командує [Кирило] (Мирний, І, 1954, 154); По грубих полотняних сорочках, по чорних запрацьованих руках, а нарешті, по залізних лопатах та всяких робочих струментах, що визирали крізь полудрабки, можна було пізнати, що то робітники (Коцюб., І, 1955, 195); Ми в’їхали у передмістя. Чорні, закурені стояли там будинки, суворі та не пишні (Л. Укр., I, 1951, 236); //Не випраний; нечистий. — Який став тепер [Гриць]! Сором межи люди показатися: та він і в неділю в чорній сорочці (Март., Тв., 1954, 62); Перед ним стояли люди в чорних, як сажа, сорочках (Н.-Лев., II, 1956, 205); Молодиця намочила в ночвах білизну бійців, заходилася прати. Білизна була чорна, пахла землею, димами, і в Орисі стискалось серце, коли вона принюхувалась до неї (Тют., Вир, 1964, 380).

◊ Трима́ти (держа́ти) в чо́рному ті́лі див. ті́ло.

4. Непрофесійний, підсобний, важкий фізично, часто пов’язаний з виробничим брудом, пилом тощо (про роботу, працю). Вихованиці [вихованки] жили у неї в селі і.. робили безплатно всю чорну роботу сільських куховарок, наймичок та робітниць (Фр., VI, 1951, 349); Кульжан цілими днями тягала тепер з річки бурдюки води, місила босими ногами гній для кизяків і робила всю важку чорну роботу (Тулуб, В степу.., 1964, 68); // Який потребує багато сил, витривалості тощо; копіткий. Я тямлю, що справа наша вимагає іншої служби від мене. Але й "чорна робота" редакційна теж не загожує [загоджує] (Л. Укр., III, 1952, 692).

5. Не головний, не парадний, признач. для щоденних потреб (про вхід, приміщення і т. ін.). Раїса.. поторсала колодкою на дверях од чорних сіней — нікого й нічого (Коцюб., І, 1955, 309); На чорній кухні, де жили дівчата, Уляна Григорівна ще раз наказала Малашці годувати козака досхочу і нічого для нього не шкодувати (Добр., Очак. розмир, 1965, 185).

Чо́рна бі́ржа — те саме, що Чо́рний ри́нок (див. ри́нок); Чо́рний двір; Чо́рне дво́рище — задній двір з приміщеннями для наймитів, тварин, реманенту, господарських знарядь і т. ін.— Навіщо ти держиш Уласа на чорному дворі? (Н.-Лев., III, 1956, 301); Чорний двір просторо розлігся зразу ж за парком і межував з другого боку із скотним двором (Головко, А. Гармаш, 1971, 383); Сідаюче сонце з-за садка пишно обливало своїм світом чорне дворище, на котрому слонялося п’яне кріпацтво (Мирний, IV, 1955, 163); Чо́рний ри́нок див. ри́нок; Чо́рний хід — прохід у будівлі, признач. перев. для господарських потреб. Біля дверей чорного ходу сріблястим голоском залився дзвоник, скликаючи вихованців на обід (Добр. Ол. солдатики, 1961, 35); Чорним ходом з двору ми потрапили на сходи (Сміл., Сашко, 1954, 163); Він уже хотів одімкнути двері, але передумав і взяв Романа за руку: — Ні, краще ходімо сюди. Чорним ходом випущу… (Головко, II, 1957, 605).

6. спец. Необроблений або оброблений частково, начорно. Чорна гайка.

7. заст. Який належить до нижчих верств суспільства, до трудового народу; простонародний. І почав чорний люд розходитись. Замовкли й музики, затихли й скоки, і веселі гопаки по полю (П. Куліш, Вибр., 1909, 174); Хіба не чує кожного дня княгиня Ольга, що чорні люди чинять татьбу й розбої на її дворах, переорюють межі її земель,.. потай б’ють бобрів на гонах, звіра в лісах, рибу в княжих ріках (Скл., Святослав, 1959, 53).

Чо́рна кі́стка, заст.— люди недворянського походження. — На конюшню, хлопське бидло, батогами запороть! Не давать ні пить, ні їсти, на соломі хай згниє! Буде знати чорна кістка, де його, а де моє! (Сос., I, 1957, 351); Чо́рна ра́да — загальна козацька рада, скликана в 1663 р. поблизу Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної України, в якій брало участь селянство і міська біднота (чернь). — Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? — Химера, батьку! (П. Куліш, Вибр., 1969, 85); Чо́рний переді́л див. переді́л¹; Чо́рні лю́ди: а) російські селяни в XIV-XVII ст., які жили на так званих чорних, тобто державних, землях; чорносошні селяни; б) частина посадських людей, що сплачували державні податки, трудящі маси міського населення в XVI— XVII ст.

8. перен. Важкий, безпросвітний, безрадісний. Біг він до дівчини — чорна туга з ним… Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився — треба! (Вовчок, І, 1955, 151); [Кассандра:] Я, брате, сама б радніша прясти білу вовну, ніж віщувати всім нам чорну долю (Л. Укр., II, 1951, 280); Ні, я знаю, чом нудьгую, Ні, я знаю, звідки сум: То розлука, зла гадюка,— Вся причина чорних дум (Крим., Вибр., 1965, 37); Жартує чоловік та сміється, нібито й хвороби в нього ніякої.. Що вже з нього було б, коли б ото кістки не боліли, коли б чорна жура не сушила весь час голови? (Збан., Сеспель, 1961, 73); Здається, треба втішатися чоловікові, але замість радості надбання чорна гризота судомить душу Терентія (Стельмах, І, 1962, 460); З телячих вагонів виглядали вояки з виразом чорної безнадії, немовби їх завезли на шибеницю (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 298); Я пам’ятаю чорний жах, як ніч гриміла горобина… Ти партизанкою в степах за сонце билась, Україно! (Сос., Щастя.., 1962, 110); — І від тебе вже другий місяць немає жодної звістки? Я стала боятись листоноші — а може, чорний лист несе? (Панч, В дорозі, 1959, 105); І раптом горе, чорне та безкрає, його притисло важко, як гора (Голов., Поезії, 1955, 92); // Пов’язаний з труднощами, незгодами (про час). Антон і Катерина добре бачили, що на їхні голови насувалася чорна година (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8); Чорні дні переживав плацдарм. Кожен з бійців знав, що небезпека тепер подвоїлась (Гончар, II, 1959, 374); // Нахмурений, занепокоєний, сумний. Командир чорніший ночі. Командир думає пекучу думку: як повідомити своїх, як урятувати загін? (Донч., І, 1956, 53); // Згубний, виснажливий (про хворобу).

Чо́рна ві́спа — народна назва важкої форми віспи, при якій віспини набувають темно-синього забарвлення. — Уже як тільки вона не костила, чого тільки не накликала на його голову! І пранці, і чуму, і чорну віспу (Головко, А. Гармаш, 1971, 286).

◊ На (про) чо́рний день зостава́тися (бу́ти і т. ін.) — залишатися на час нестатків; На (про) чо́рну годи́ну ма́ти (берегти́, лиша́ти, відклада́ти і т. ін.) що — передбачаючи скрутний час, пору, берегти, відкладати частину чого-небудь наявного. — І вирішив хоч що-небудь придбати… Хай буде на чорний день,— і показав рукою на кучі різного краму (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 167); У кого зосталася яка копійка про чорний день,— той і ту витрушував (Мирний, II, 1954, 125); У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали крадьки, потай чоловіків, на чорну годину (Март., Тв., 1954, 208); Поплатив чи не поплатив [ріпник] за харч, відложив чи не відложив що на чорну годину, але в шинку, між товаришами, він був пан (Фр., IV, 1950, 8); Чо́рна меланхо́лія — дуже похмурий, сумний настрій, гнітюча нудьга, безнадія. — У вас є чудовий талант: розвеселяти молодих примхуватих дівчат, що з причин грошевих або, може, й моральних мають впасти в "чорну меланхолію" (Хотк., І, 1966, 51); Чо́рна смерть, заст. — чума; Чо́рний день — скрутний час; Чо́рні зли́дні-дуже великі злидні. —Хіба я не знаю, що неписьменному,— як сліпому. І Пилипкові треба… Бідне, так просилося в школу. Та як же ти його пошлеш, коли в хаті чорні злидні (Речм., Весн. грози, 1961, 47).

9. перен. Власт. злісній, низькій, підступній людині. Руки білі, а сумління чорне (Укр.. присл.., 1963, 101); — Попи співають і чорними устами хвалять господа бога, а на ризах в них кров… людська кров… (Коцюб., II, 1955, 177); [Мессія:] Ти не наводь обмови зайвої на власну душу,— такою чорною вона не може бути (Л. Укр., II, 1951, 113); — Ви ще почуєте ім’я Чорного Себастьяна. В мене на голові менше сивого волосся, аніж на його чорній совісті забитих людей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27).

◊ Чо́рна злість (зло́ба) — дуже велика ненависть, ворожість. [Лесь:] Ну, а тебе — судитиме народ І суд народний. Руки у крові, А чорна злість твою сточила душу. Чого хотів ти? Знов вернуть собі Маєток, палац, сад і полонини (Забашта, Пісня.., 1961, 209); Нікого не послухався Павло. Посватався до Марії. Брати сердились, кипіли, але що вдієш — охололи. Тільки чорну злобу на рідного брата затаїли (Збан., Сеспель, 1961, 348); Чо́рна невдя́чність див. невдя́чність; Чо́рна спра́ва; Чо́рне ді́ло — підступна, брудна справа, що викликає загальний осуд. В околишніх селах і лісах бандерівці подекуди робили свою чорну справу, але в Гряді.. досі було спокійно (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 66); Чо́рна хворо́ба — падуча хвороба; епілепсія.— Товаришу, без "пане",— поправляє його Костюченко і посміхається.— А, так, так. Коли ж запхався мені той пан у голову, щоб його чорна хвороба вдарила, що й викинути не можу (Тют., Вир, 1964, 356); Чо́рної па́м’яті див. па́м’ять.

10. перен. Вкрай ворожий, реакційний, контрреволюційний. Вона [пісня] знайшла своє місце в арсеналі засобів духовного озброєння народних месників, які внесли свій великий вклад у розгром чорних сил фашизму (Мист., 4, 1965, 7); Навіть за часів чорної реакції не можна було погасити полум’я правди, що палало в трудах Сєченова, Павлова, Менделєєва, Тімірязєва, і імена цих і інших геніальних учених супроти волі царських сатрапів стали гордістю світової науки (Рильський, IX, 1962, 149); На південь! На Врангеля! Смерть чорному баронові! Мабуть, із часу незабутніх Жовтневих штурмів не знала країна вибуху такого бурхливого революційного піднесення, як у ці дні літа двадцятого року (Гончар, II, 1959, 302).

11. перен. Який не викликає схвалення; поганий, негативний, ганебний.

Чо́рна до́шка див. до́шка; Чо́рна кни́га — книга в дореволюційній школі для запису прізвищ тих, хто провинився, та їх провин; Чо́рна пля́ма — те, що ганьбить, плямує чию-небудь репутацію; Чо́рні со́тні — назва реакційно-монархістських банд озброєних погромників, що діяли в Росії в період революції 1905— 1907 рр.; Чо́рні спи́ски — таємні списки революційно настроєних людей в країнах з реакційним режимом, які складаються для вчинення розправи над цими людьми. Два тижні в руднику пройшли, Аж поки "чорні списки"— слідом За ним [К. Є. Ворошиловим] — з Алчевська добрели (Мас., Сорок.., 1957, 429).

12. Уживається як складова частина деяких ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів. Він одійшов од тину і почав никати попід вербами та поміж кущами калини, розгортав кущі чорної смородини, ніби шукав стиглих ягід (Н.-Лев., VI, 1966, 305); Горіх чорний придатний для степового лісорозведення (за винятком зони каштанових грунтів) (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 72); Існує, щоправда, вид павуків — "чорна вдова", — отрута якого у п’ятнадцять разів сильніша за отруту гримучої змії (Наука.., 12, 1965, 50); В наш час чорних лебедів як декоративних птахів розводять у багатьох країнах (Наука.., 8, 1971, 66); Крім коропа, новоселами Кременчуцького моря незабаром стануть чорний амур, товстолобик, різні породи сигових та осетрових риб (Рад. Укр., 14.III 1971, 6); Чорний фосфор утворюється з червоного при нагріванні його до 350^o під тиском у кілька сот атмосфер (Заг. хімія, 1955, 368).

◊ Чо́рна кали́на див. кали́на; Чо́рна металу́ргія — головна галузь важкої промисловості, завданням якої є виробництво чорних металів та їх первинна обробка. Чорній металургії належить виняткова роль у створенні матеріально-технічної бази комунізму і дальшому могутньому розвитку продуктивних сил країни (Ком. Укр., 6, 1960, 22); Чо́рна ні́жка див. ні́жка; Чо́рна топо́ля див. топо́ля; Чо́рний ліс — листяний ліс; чорноліс; Чо́рний по́рох, спец. — вибухова суміш з калієвої селітри, сірки та вугілля. Суміш вугілля, селітри й сірки — це звичайний чорний (мисливський) порох, яким стріляють з рушниць (Уроки.. хіміка, 1956, 37); Для закладання зарядів у шпури можна користуватися різними вибуховими речовинами: чорним порохом,динамітом,амонітами (Таємн. вапна, 1957, 30); Чо́рні мета́ли див. мета́л.

13. заст. За марновірними уявленнями — чарівницький, чаклунський, пов’язаний з нечистою силою.

Чо́рна ма́гія див. ма́гія; Чо́рна си́ла — нечиста сила; Чо́рне сло́во — лайка, лайливий вислів із згадуванням чорта.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 352.

Чорний, а, е.

1) Черный. Чорний як циган. Ном. № 8527. Очі чорні, як терночок. Н. п. Чорні брови маю, та й не оженюся. Н. п. Чорна свита. МВ. І. 108. Чорна хмара. МВ. ІІ. 14.

2) Грязный. Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця. Н. п. Чорне море. Черное море. Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209. Чорне сло́во. Брань, ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по матерному. Новомоск. у.

3) Говорити по чорному. Упоминать чорта въ рѣчи. Борз. у. Ум. Чорненький, чорнесенький. Чуб. V. 243. Чорненечкий. Вх. Зн. 81.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 470.