ТРИ

ТРИ, трьох, числ. кільк.

1. Назва числа 3 і його цифрового позначення. Снідала-обідала — раз їла, полуднувала-підвечіркувала — два їла, вечеряла-повечіркувала — три їла (Номис, 1864, № 14324); А далі, далі комсомольці ідуть у ногу: раз, два, три! (Сос., І, 1957, 177); Три рази по три буде дев’ять; Написати цифру три; // Уживається в складі багатозначного або дробового числа. Сто двадцять три; Три п’ятих; Три десятих; // Кількість із трьох одиниць. Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388); Трьома струмцями піт з його дзюрив; Лишив роботу, побрів до хати (Граб., І, 1959, 332); Коли я вибіг на гору, побачив їх усіх трьох. Неля й Микола вели під руки Андрія (Збан., Незабутнє, 1953, 23).

Два-три див. два; Не два, [і] не три див. два; Під (за) трьома́ замка́ми держа́ти (трима́ти і т. ін.) див. замо́к; Три-чоти́ри — уживається для приблизного позначення невеликої кількості чогось; декілька. Поговорив [хлопець] з дівчиною — вже й каже, що полюбив.. А як ще в неї на шиї намиста разків десять та хрестів три-чотири, так тут вже зовсім вмира… (Кв.-Осн., II, 1956, 306); Три-чотири рази на день жінки ретельно перелопачували кукурудзу, щоб кожна зернина відчувала на собі проміння сонця (Рад. Укр., 14.VІІ 1961, 2); Трьома́ на́воротами див. на́ворот; У три ми́ги див. миг²; Як три дні [хлі́ба] не їв (не ї́ла): а) млявий, тихий, неговіркий. Чіпка, як три дні не їв… (Мирний, І, 1949, 274); б) мляво, тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (Номис, 1864, № 12928).

∆ Три кра́пки див. кра́пка.

◊ Алю́р три хрести́! — команда бігти щосили, їхати галопом, дуже швидко. — Тепер хоч на край світу, товаришу гвардії підполковник! — не втерпів Хаєцький, щоб і тут не висловитись. — Не втекти супостатам, доженем! Гаття, алюр три хрести!.. (Гончар, III, 1959, 74); Без ро́ку три дні див. рік; В (у) трьох ли́цях див. лице́; Гна́ти (ви́гнати) у три ви́рви див. ви́рва; Гна́ти (виганя́ти, виго́нити, ви́гнати, ви́турити і т. ін.) в три шиї кого — дуже грубо (з лайкою, побоями) прогнати когось. Нащо обирали таких? Чи коли вже зробили помилку, був час виправити — В три шиї давно треба було гнати і того ж Рябокляча, і Пожитька, а з сільської Ради — Кушніренка-п’яницю (Головко, А. Гармаш, 1971, 466); — Сергій насміявся з тебе?.. То зараз же, при тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену його, псяюху такого! (Стельмах, Хліб.., 1959, 121); Де́рти (дра́ти) по три шку́ри див. де́рти; Згина́ти (зігну́ти) в три дуги́ (в три поги́белі і т. ін.) див. згина́ти; Згина́тися (зігну́тися) в три дуги́ (в три поги́белі і т. ін.) див. згина́тися; Здира́ти (зідра́ти, зде́рти, зніма́ти, зня́ти, здійма́ти, здійня́ти, злупи́ти, стяга́ти, стя́гувати, стягну́ти, стягти́, лупи́ти, облупи́ти і т. ін.) три шку́ри див. шку́ра; Зі́гнутий (зі́гненпй, зі́гнута і т. ін.) в три поги́белі (в три дуги́) див. зігнутий; Іди́ (іді́ть, пішо́в би ти і т. ін.) під три вітри́ (чорти́) — те саме, що Іди́ (іді́ть) [собі́] геть (до ли́ха, до чо́рта, з оче́й, на чоти́ри ві́три, під три чорти́ і т. ін.) (див. іти́). [Василина:] А не пішов би ти, прохожала людина-парубче, з-під вікна під три вітри? (Вас., ІІІ, 1960, 67); Комбіна́ція з трьох па́льців див. комбіна́ція; Купи́ти (роздобу́ти) за три о́гляди див. о́гляд; Наговори́ти (набала́кати, наказа́ти, наплести́ і т. ін.) три мішки́ греча́ної во́вни (уся́чини) — те саме, що Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни (див. во́вна). — Вже й ти наговориш три мішки гречаної вовни, та ще й усі неповні.., — говорила вже сердито Онися (Н.-Лев., III, 1956, 106); — Наговорили, набалакали вам три мішки усячини про мене? (Стельмах, Правда.., 1961, 365); Ско́рчитися в три поги́белі див. ско́рчитися; Скру́чувати (скрути́ти) в три поги́белі див. скру́чувати; Спусти́ти (спуска́ти) три шку́ри див. шку́ра; Три чи́сниці до сме́рті див. чи́сниця.

2. Те саме, що трі́йка 2. І от видають раз на святки нам білети. Дивлюсь, у моєму поведінню [моїй поведінці] замість п’ять стоїть три з половиною. — За віщо це? — здивувавсь я. — Щоб не мудрствував дуже, — отець завідуючий мені (Тесл., З книги життя, 1949, 66).

ТРИ…, ТРЬОХ… Перша частина складних слів, що означає: а) який складається з трьох частин, одиниць, відділів і т. ін., напр.: триве́рхий, триверши́нний, триза́льний, трикла́сний, триповерхо́вий, трито́мний, трьоха́ктний,трьоха́томний, трьохелеме́нтний і т. ін.; б) який мав три однакових елементи, однакові ознаки й т. ін., напр.: трибунчу́жний, трибру́сний, тригра́нний, трино́гий, трипа́лий, тристо́пний, трищо́гловий, тризаря́дний, трьохелектро́дний і т. ін.; в) який вимірюється мірою в три яких-небудь одиниці, напр.: трикілограмо́вий, триразо́вий, тритижне́вий, трьохарши́нний і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 249 - 250.

Три, трьох числ. Три. Один син — не син, два сини — пів-сина, три сини — ото тільки син. Ном. № 9286.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 282.

три — назва числа 3 та його цифрового позначення із 3 одиниць; число, що з найдавніших часів символізує довершеність, досконалість; з давніх-давен число мало релігійний характер у всіх країнах і в усіх народів: в індусів — Брама (сотворіння), Вішна (завершення), Шіва (зруйнування), а також інший варіант — Агні (вогонь або земля), Індра (повітря), Сурія (небо); у єгиптян — Озіріс, Ізіда, Сет; у халдеїв — Анна (небо), Еа (земля), Моутге (безодня); у гебреїв — Кетер (сила), Кадмон (любов), Бінах (небесний розум); у християн — Сила, Мудрість, Любов; дуже часто число три трапляється у Святому Письмі: три царі принесли новонародженому Месії три дари (золото, ладан, миро), Святу Родину становлять три особи (Марія, Йосиф, Христос), учень Петро тричі відрікався від свого Вчителя, тричі падав Христос під тягарем хреста по дорозі на Голгофу; на Голгофі було три хрести, напис на хресті був трьома мовами — гебрейською, грецькою й латиною; померши на 3З-му році, Христос воскрес на третій день о третій годині ранку; в українців число три відіграє значну міфічну, містичну й магічну роль, пор. легенду про будування Києва трьома братами — Русом, Ляхом і Чехом (за іншою легендою — Києм, Щеком і Хоривом), пісню про три криниченьки й три дівчиноньки, балади про чарівне трой-зілля, колядку про трьох братів, трьох товаришів (сонце, місяць, дощ) і церкву «з трьома верхами», казкові три загадки й три дороги; про магічність числа свідчать й інші числа — де́в’ять (див.) і триде́в’ять (див.), що, як і три, широко побутують у народних замовляннях; до цього додамо казкові три дороги, билинні три богатирі, пісенні три вечори, пор. у Л. Глібова: «Там три верби схилилися, Мов журяться вони»; в українській міфології — сонце світле-трисвітле, бог Троян, трійця Сварожичів та ін.; див. ще магі́чні чи́сла. Один син — не син, два сини — півсин, три сини — ото тільки син (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 604.