ВОВНА

ВО́ВНА, и, ж. 1. Густий волосяний покрив ссавців, перев. овець і кіз. Воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши у вовну білу. Смикнулося нести (Греб., І, 1957, 66); — Вони пригнали одну дурну вівцю та ще й перше вовну обстригли (Н.-Лев., II, 1956, 288); // розм., рідко. Волосся. Він склав на великий живіт зарослі вовною руки (Коцюб., II, 1955, 348); Маслов схопився і замахав зарослими жовтою вовною ручищами (Донч., І, 1956, 417).

2. Волосяний покрив, зістрижений або вичесаний із тварин (перев. овець і кіз), з якого виготовляють пряжу. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Шевч., II, 1953, 316); З овечої вовни виробляють високоякісні тканини (Колг. енц., І, 1956, 198).

◊ Наговори́ти (наплести́ і т. ін.) сім мішкі́в (кіп) греча́ної во́вни, жарт. — наговорити дурниць, нісенітниць. Та з цього й кінь би сміявся — наплели ось сім мішків гречаної вовни… І ви в це вірите? (Козл., Ю. Крук, 1957, 497); Гадаєш, куди він [Турбай] оце збирається?.. Та до того ж таки Горбатюка!.. От поїде, наговорить сім кіп гречаної вовни — гляди, і сам Кузь прискаче!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 174).

3. Пряжа, нитки з настриженого або начесаного з тварин волосяного покриву. На столі кошик із нитками, з клубочками вовни (Вовчок, Вибр., 1937, 91); На Описі була картата плахта, виткана з вовни пополовині з шовком невеличкими квадратиками (Н.-Лев., III, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.

Вовна, ни, ж. Шерсть овечья. Із його добра, як з козла — ні вовни, ні молока. Ном. № 7582. Наказав три мішки (сім мішків) гречаної возни. Наговорилъ чепухи. Ном. № 13013. Ум. Возночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 245.

во́вна — овеча шерсть, що здавна мала велике значення в господар­стві й народних промислах; сим­вол добробуту, заможності, багат­ства, тому про людину, що забага­тіла, казали: «Вже по нім вовна по­росла»; коли вперше стригли дівчинку, то саджали на виверну­тий кожух, — «щоб скоро коси росли», а коли хлопчика, то на го­лу лаву, — «щоб чуб не скоро ріс»; у весільному обряді — молодих са­джали «на посаді» на вивернутий кожух і співали: «Ой будь, зятю, багатий, Як той кожух пелехатий»; «гречана вовна» символізує нісе­нітницю, тому кажуть: «Наговорив (наказав) три мішки (сім мішків) гречаної вовни». Із нього добра, як з козла — ні вовни, ні молока (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 104.