РІК

РІК, ро́ку, ч.

1. Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Весна — краса року (Граб., І, 1959, 374); Не трачу надії, що таки колись, може навіть на той рік, таки виберемося з жінкою в Галичину (Коцюб., III, 1956, 216).

∆ Міжнаро́дний геофізи́чний рік див. геофізи́чний; Навча́льний рік див. навча́льний; Світлови́й рік — відстань, яку проходить світло за один рік. Для вимірювання зоряних відстаней астрономи запровадили одиницю — світловий рік (Бесіди про всесвіт, 1953, 109); Сільськогоспода́рський рік — час від початку землеробських робіт до збирання врожаю. Хто знайомий з колгоспним життям, той уявляє собі, що таке сільськогосподарський рік. Це — не одна посівна кампанія. Її завжди наздоганяє просапна, просапну — заготівля кормів (Логв., Літа.., 1960, 107).

◊ В (у) рока́х — у похилому віці; Залиша́тися (залиши́тися) на дру́гий рік див. залиша́тися; Зостава́тися (зоста́тися) на дру́гий рік див. зостава́тися; Зоставля́ти (зоста́вити) на дру́гий рік див. зоставля́ти; З рока́ми — з часом, після того, як мине якийсь час; З ро́ку в рік; Рік у рік — постійно, протягом тривалого часу. Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Стельмах, І, 1962, 218); Ті вусаті, кругло стрижені люди в полотняній.. сорочці, що рік у рік ходили крізь ці сліпучі степи з своїми круторогими, були для льотчика десь у глибинах минувшини (Гончар, Тронка, 1963, 55); З ро́ку до ро́ку; З ро́ку на рік — з часом, поступово. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою, Та з року до року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла (Рильський, III, 1961, 238); З року на рік, підростаючи та розумнішаючи, робилася Явдошка все хижішою та хижішою (Мирний, І, 1949, 234); Не пе́рший рік див. пе́рший; Не по рока́х — не за віком; Нови́й рік див. нови́й; По́ри ро́ку див. пора́; Ці́лий рік — протягом дванадцяти місяців. Навіть на бульварах нікому не боронять зривати рожі, скільки хто хоче, бо з тих рож тут живоплоти роблять, і вони цвітуть цілий рік (Л. Укр., V, 1956, 385).

2. Період часу в дванадцять місяців, що рахується від будь-якого дня. І четвертий рік минав Тихенько, поволі, І четверту починаю Книжечку в неволі Мережати (Шевч., II, 1963, 235); Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Тулуб, В степу.., 1964, 298); Ось уже шістнадцять років держу я цю паличку [режисерську], а мені на початку кожної моєї картини все здається, що я нічого не вмію робити (Довж., І, 1958, 20); * У порівн. [Марія:] Син приїжджає? [Одарка:] Чекаю з хвилини на хвилину. А день сьогодні як рік для мене (Зар., Антеї, 1962, 5); // У сполуч. з числівником уживається на позначення чийогось віку. Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Мирний, І, 1949, 181); Йому тільки ще йде дев’ятнадцятий рік. Як виріс Василь за останнє літо! (Довж., І, 1958, 87).

◊ Без ро́ку три дні (ти́ждень): а) дуже мало часу. Прожив Багіров із своєю веселою молодичкою без року три дні. Проте і в далеких краях не забував її (Гончар, III, 1959, 189); б) зовсім недавно. — А ми ще й досвіду не мали, Без року тиждень лікарі (Мас., Сорок.., 1957, 392).

3. тільки мн. Тривалість чийогось життя; вік. З осклянілих чоловічків невдоволення перекотилося на драглисту жовтизну білків, на яких теж роки наснували крихкого павутиння прожилок (Стельмах, І, 1962, 330).

◊ Мої́х рокі́в див. мій.

4. тільки мн. Період, пора в чиєму-небудь житті; літа. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Л. Укр., І, 1951, 152); Про нього знали, що він учився колись — за хлоп’ячих років — мистецтва вироблювати фарфор, потім потрапив на вулицю (Мик., II, 1957, 441); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої парубоцькі роки, коли він також був отакий.. веселун, і йому робилося сумно на душі за тими роками (Тют., Вир, 1964, 87); // Період, епоха в житті людства, народу, держави і т. ін., позначені чим-небудь. Свій творчий шлях Рильський почав у глухі роки реакції (Криж., М. Рильський, 1960, 14); Вже пройшли революції роки. Я в минуле з любов’ю дивлюсь (Сос., I, 1957, 152).

◊ За мої́х молоди́х ро́кі́в див. мій.

5. тільки мн. У сполуч. з порядковим числівником уживається для позначення десятиліття. «Комуна» зветься цей кут і цей парк, тому що тут ще в двадцяті роки справді була комуна демобілізованих червонофлотців (Гончар, Тронка, 1963, 220).

6. тільки мн. Час. А роки йдуть.. і все минає… Та не мина моя любов (Сос., І, 1957, 222); Він, здається, чує, як дівочі сльози ледь-ледь шелестять по її чорному від років кожушку (Стельмах, І, 1962, 123); // Великий період, тривалий час. Жив він так роки, поки його туга не звалила — зліг вмирати (Вовчок, І, 1955, 179).

7. у знач. присл. рока́ми. Протягом тривалого періоду, часу; дуже довго. Пливли перед ними [очима] і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть (Коцюб., II, 1955, 282); Фермер хотів з уст рядового бійця.. перевірити правдивість того, що йому роками втовкмачували в голову (Гончар, III, 1959, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 574.

Рік, року, м. Годъ. Мет. 70, 56. Рік не вік. Ном. Минулися тії роки, що распирали пироги боки. Ном. Сього ро́ку. Въ этомъ году. Року 1903. Въ 1903 году. Року 1160 Изяслав Давидович привів половців. К. (О. 1861. IX. 103). Ро́ку божого. Въ лѣто отъ нарожденія Христова. що-року. Ежегодно, каждый годъ. Левиц. І. 142. До року, на рік. Черезъ годъ. Чекай мене, дівчино, до року. Чуб. V. 1108. Не журися, серце моє, на рік сподівайся. Подольск. г. То-рік, поза-то-рік = Торік, позаторік. Ум. Річок, рочок. Чуб. V. 749.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 23.