ХОДИТИ

ХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, недок.

1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти. «От і купив, от тобі й нива!» — думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (Коцюб., І, 1955, 106); Крайнєв ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (Собко, Зор. крила, 1950, 114); Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Тют., Вир, 1964, 114); *Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Шевч., II, 1963, 171); Ходить ніч по червневому темному місту (Перв., І, 1947, 92); Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (Рильський, І, 1956, 45); // Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (Коцюб., II, 1955, 323); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Сос., І, 1957, 240); Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Янов., II, 1958, 10); // Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін. — Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев’янці ходить (Кв.-Осн., II, 1956, 30); Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Л. Укр., V, 1956, 19); // по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.). [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила… (Шевч., II, 1963, 312); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Вовчок, І, 1955, 366); Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе… (Гончар, III, 1959, 134); // по чому. Бувати десь, переміщаючись ногами. Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Л. Укр., І, 1951, 405); Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (Рильський, III, 1961, 80); // Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Гл., Вибр., 1951, 100); — Хібо ж воно гарно, як дівка.. ходить, неначе ступа просо товче (Н.-Лев., VI, 1966, 313); — Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс,— сказала Уляна (Довж., І, 1958, 293); Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб’ячому ходить просто по дну (Гончар, Бригантина, 1973, 38); // Вештатися, тинятися без діла. Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась богу, а панотці все спочивали (Н.-Лев., I, 1956, 129); Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Мирний, І, 1954, 67); — Жди його, як пана, — бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. — Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Тют., Вир, 1964, 133); // Добиратися, йти до якогось місця протягом певного часу, переміщаючись ногами. — Де ж той чоловік живе́ — хитаючись пита Яків.— Та вони тут; недалеко ходити (Мирний, І, 1954, 294); Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12-15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (Коцюб., III, 1956, 153); // Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь. — Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Шевч., І, 1963, 309); Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (Гонч., Вибр., 1959, 46); І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п’ю (Сос., І, 1957, 114); // перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь. — Оце тобі так! — вирвалося у Левка.— Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить… (Стельмах, І, 1962, 550); // Марширувати, карбуючи крок. На «плацу» розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Мирний, І, 1949, 222); // Рухатися в танці; танцювати. Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського… (Н.-Лев., III, 1956, 102); У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (Багмут, Щасл. день.., 1951, 14); // Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь. Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (Н.-Лев., VI, 1966, 389); Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Л. Укр., V, 1956, 5); Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Сос., І, 1957, 341); // Бувати скрізь; мандрувати. — Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема́ (Кв.-Осн., II, 1956, 482); Треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є (Ю. Янов., II, 1958, 186); // Бувати, проводити час де-небудь. Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Шевч., І, 1951, 9); Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Вовчок, І, 1955, 197); — Господи! і де він ходе [ходить] так довго́ — трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Мирний, І, 1954, 253); // Виходити, вирушати звідкись. От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (Укр.. присл.., 1963, 195); Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Кв.-Осн., II, 1956, 24); // Прибувати, приходити куди-небудь. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Укр.. присл.., 1963, 264); Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис, 1864, № 11954); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (Стельмах, І, 1962, 32); // Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити. — Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Шевч., І, 1963, 322); [Йосип:] Навряд чи вдасться сходка… Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди… [Xвилимон:] Вовка боятись — в ліс не ходити (Кроп., IV, 1959, 295); — Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний… (Хотк., І, 1966, 52); // Відвідувати то одне, то інше місце. Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Мирний, І, 1949, 258); Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (Н.-Лев., II, 1956, 244).

Ходи́ти в плу́зі див. плуг; Ходи́ти на ли́жах — кататися на лижах; Ходи́ти на рука́х — пересуватися рачки або на руках, стоячи вниз головою. Бив [я] з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках… (Сос., І, 1957, 244); Хлопці демонстрували перед дівчатами свою спритність і силу, борюкалися, ходили на руках (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20); Ходи́ти під ру́ку див. рука́; Ходи́ти під ру́чку — те саме, що Ходи́ти під ру́ку (див. рука́). «А ми напишем на каменях і на бетоні розпишемося металом і свердлами на спорудах стін: пробачте, нащадки добрі, такі-от, мовляв, ми були і такі. І під ручку ходить не научені, і часом слова казна-які промовляли» (Довж., III, 1960, 411); Ходи́ти під сідло́м див. сідло́; Ходи́ти пі́шки (пішко́м) — пересуватися за допомогою ніг. — Скільки раз я тобі казав, щоб ти мені не ходила пішки з своєї школи, а ти таки не слухаєш! (Л. Укр., III, 1952, 582); Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Тют., Вир, 1964, 32); Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком! (Укр.. присл.., 1963, 286).

◊ Го́голем ходи́ти див. го́голь; Дале́ко ходи́ти не тре́ба (не бу́демо і т. ін.) див. дале́ко; Дале́ко ходи́ти до кого, рідко — уживається для підкреслення переваги когось над кимсь. [Явдоха:] А очі у нього,— я таки придивилась,— прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (Кроп., II, 1958, 347); Ко́ло сме́рті ходи́ти — бути під загрозою смерті. — Кажуть, під землею [в шахтах] правди більше, аніж на землі, бо люди там коло смерті ходять (Стельмах, І, 1962, 453); Навшпи́ньки ходи́ти перед ким — те саме, що На па́льцях ходи́ти (див. па́лець). Він завжди щулиться.. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (Стельмах, І, 1962, 359); На голова́х ходи́ти; Тро́хи на голова́х не ходи́ти див. голова́; На па́льцях ходи́ти див. па́лець; Нена́че (на́че, як і т. ін.) у (в) сні ходи́ти див. сон¹; Під бо́гом ходи́ти, заст. — не знати, що кого чекає, спіткає. Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); — Всі під богом ходимо. Та хіба ж таки таке подоба робити́ — викрикнула Зайчиха (Мирний, IV, 1955, 102); Під стіл пі́шки ходи́ти див. пі́шки; По п’я́тах ходи́ти див. п’ята́; По сві́ту (сві́ті, землі́) ходи́ти: а) бути спроможним пересуватися на ногах. Вони раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Коцюб., II, 1955, 278); б) те саме, що жи́ти 1. — Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати! (Барв., Опов.., 1902, 33); [Самопал:] В мене.. іменини.. П’ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (Зар., Антеї, 1962, 249); У сла́ві ходи́ти див. сла́ва; У ярмі́ ходи́ти — бути експлуатованим, гнобленим. — Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Вовчок, І, 1955, 331); [Панса:] Сьому б то правда́ Що я чую, зятю́ То се вже ти в ярмі у жінки ходиш́ (Л. Укр., II, 1951, 457); Ходи́ти догори́ нога́ми — те саме, що На голова́х ходи́ти (див. голова́). Хлопці на перервах.. ходять догори ногами і пустують на уроках співів (Зар., На.. світі, 1967, 68); Ходи́ти з те́мними очи́ма див. о́ко¹; Ходи́ти круго́м та навко́ло див. навко́ло; Ходи́ти лихи́м ро́бом див. роб; Ходи́ти манівця́ми — робити щось навмання; блукати. — Скажу про себе. Було, сама я ходила манівцями, було, що й у хорі їхньому співала під їхній петлюрівський камертон. Сором палить тепер, як згадаю (Гончар, II, 1959, 190); — Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20); Ходи́ти навкру́г — те саме, що Ходи́ти круго́м та навко́ло (див. навко́ло). — Чого навкруг ходити, кажи простіш (Дор., Три богатирі, 1959, 52); Ходи́ти на за́дніх ла́пках див. ла́пка; Ходи́ти на поводку́ див. поводо́к; Ходи́ти одніє́ю сте́жкою див. сте́жка; Ходи́ти павиче́м — те саме, що Го́голем ходи́ти (див. го́голь). Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом [павичем] (Котл., І, 1952, 165); Ходи́ти пі́внем (пі́вником) див. пі́вень, пі́вник¹; Ходи́ти по бри́тві, рідко — лавірувати в своїх діях, учинках. — А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох (Тют., Вир, 1964, 179); Ходи́ти по рі́зних (і́нших) стежка́х див. сте́жка; Ходи́ти уторо́ваними стежка́ми (уторо́ваною, проте́ртою і т. ін. сте́жкою) див. сте́жка; Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом див. роб; Ходи́ти [як, мов, немо́в і т. ін.] по струні́ (по стру́нці, по стру́ночці) див. струна́, стру́нка, стру́ночка.

2. на що, а також з інфін. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою. Втоптала [титарівна] стежку на могилу, Все виглядать його ходила (Шевч., II, 1963, 100); Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (Н.-Лев., VII, 1966, 133); Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень (Коцюб., III, 1956, 193); // по що, за чим. Іти кудись з тим, щоб дістати, привезти, принести і т. ін. кого-, що-небудь. Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (Укр.. присл.., 1963, 184); [Гострохвостий:] Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Н.-Лев., IX, 1967, 240); Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем (Коцюб., І, 1955, 449); — Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону (Гончар, III, 1959, 32); // за ким. Стежачи за ким-небудь, охороняючи когось, триматися недалеко від нього. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках (Коцюб., II, 1955, 294); По дворі ходить курка за курчатами (Л. Укр., III, 1952, 480); Про княжича Володимира Добриня дбав. Коли б хто знав, як він крок за кроком ходив за княжичем Володимиром, як оберігав його від кожного злого ока (Скл., Святослав, 1959, 482); // за ким. Постійно бути біля кого-небудь, залицяючись, домагаючись взаємності або настирливо добиваючись чогось від нього. Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Коцюб., І, 1955, 64); Військовий лікар ходить за начальником станції і просить відправки (Тют., Вир, 1964, 347); Порфир ходить слідом: розкажіть, розкажіть ще про свою дисертацію… (Гончар, Бригантина, 1973, 148); // з ким. Бути поруч з кимсь, супроводжуючи його. [Юда:] Хто такі всі ті, що з ним [пророком] ходили́ Все рибалки більше (Л. Укр., III, 1952, 136); // Робити візит кому-небудь, відвідувати когось. Як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Мирний, І, 1949, 403); І не був поет самотним,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати (Л. Укр., І, 1951, 364); Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори на перекур (Тют., Вир, 1964, 173); // Бути присутнім на якомусь святі, брати участь у гулянці. — А як батько образився,— як не пустить більш по весіллях ходити — де тоді Якова побачиш́ (Вовчок, І, 1955, 207); // Звертатися до кого-небудь за порадою, допомогою чи до установи з клопотанням. Не ходи до суду́, бо хліба не буде в біду (Укр.. присл.., 1963, 134); — Одна, кажуть, жінка роздратувала .. жабу. А та як стрибне та прямо в пазуху.. У жінки дитинка маленька. Погодувать би — жаба не дає.. Ходили і до знахурів, ходили і до лікарів — ніхто нічого не вдіє (Мирний, І, 1954, 271); Сьогодні вранці він ходив до Оксена за порадою (Тют., Вир, 1964, 134); // Учитися в якому-небудь навчальному закладі або в когось приватним чином. І день і ніч працювала [мати]. Подушне платила… І синові за три копи Жупанок купила. Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1963, 228); Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю (Л. Укр., V, 1956, 128); Терешко, ще коли був дома, ходив один рік до школи й трохи вмів читати й повагом дряпати пером (Епік, Тв., 1958, 395); // Бувати де-небудь, виконуючи якусь роботу, займаючись чимсь. Я ще не хожу [ходжу] на службу, а сподіваюся, що до 15 може вже буду ходити (Мирний, V, 1955, 426); Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу і вертався додому п’яненький (Н.-Лев., VI, 1966, 403); — Ей, вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша. Ярина торік вже ходила… (Л. Укр., III, 1952, 643); // Вирушати куди-небудь з метою найнятися на роботу, заробити грошей. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була (Вовчок, І, 1955, 314); Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах, дак не доводилось йому косити (Барв., Опов.., 1902, 5); Робила ж [Маруся], як проклята — по домах ходила прати (Головко, II, 1957, 440); Не буде ні проклятих глитаїв Огієнків, ні панських прикажчиків, до яких мати ходить в’язати за шостого снопа (Гончар, І, 1959, 6); // до кого. Бувати в дівчини, жінки як жених чи коханець. — Може, думаєш, покину́ Ні, моя рибчи́но, Буду ходить, буду любить. Поки не загину!.. (Шевч., І, 1963, 149); — Ходить [Зінько] до Грицькової молодиці. Ну, а шила в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить (Гр., II, 1963, 414); — Ну яќ Ходить до тебе Тимко чи вже покинув́ (Тют., Вир, 1964, 127); // за ким, коло кого. Залицятися, женихатися до кого-небудь. Біда мені, біда мені з тими парубками. Та ще курці до коліна — ходять за дівками (Коломийки, 1969, 101); Він [отець Василь] давно вже ходив коло тієї дівчини, а вона за нього не хотіла (Хотк., І, 1966, 76); // за кого, рідко. Виходити заміж, одружуватися. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять (Котл., І, 1952, 140); // Нападати військом, виступати з боями. Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Цар-город (Скл., Святослав, 1959, 95); Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари… (Л. Укр., І, 1951, 19); // із сл. війна, бій, атака, похід, рейд, військо і т. ін. Брати участь у військових діях. Не один козак сам собі шкоду шкодив, Що від молодої жінки у військо ходив (Укр.. думи.., 1955, 20); — Баби на сейми не їздять і на війну не ходять,— сказала Тодозя (Н.-Лев., VII, 1966, 104); — Улю, що з тобою́ — здивувався Орлюк.— Ти ж у бої ходила! — Іваночку, то зовсім інше,— посміхнулась Уляна крізь сльози.— То війна, а це життя (Довж., І, 1958, 392); Під гарматним обстрілом командувач був цілком спокійний. Його командарми й комдиви знали випадки, коли він ходив в атаку разом із стрілецькими лавами (Ю. Янов., II, 1958, 237); — Ми з ним в сорок першому разом проти німця в штикову ходили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 41); Гетьман Миколай Потоцький перевів польське військо за Дніпро й звелів хапати козаків та селян, що ходили у повстання (Н.-Лев., VII, 1966, 25); Ми з ним у розвідку ходили, з одного їли казанка (Сос., II, 1958, 386); По всіх селах тут знають його, «захисника праці», як знають і багатьох із його бійців, з якими він ходив штурмувати грецькі кораблі (Гончар, II, 1959, 383).

◊ На́зирці ходи́ти за ким — стежити за ким-небудь. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (Стельмах, I, 1962, 158); По лю́дях ходи́ти — просити милостиню; жебракувати; Ходи́ здоро́в (здоро́вий, здоро́ва); Ході́ть здоро́ві див. здоро́вий; Ходи́ти в го́сті — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість. — Чи не застудились ви вчора перед вечором, як ходили в гості́ — спитала в неї Маруся (Н.-Лев.,VI, 1966,49); —Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості́ Чи маєш кума́ (Гончар, III, 1959, 221); Ходи́ти з торба́ми (з то́рбою) див. то́рба; Ходи́ти на ву́лицю — брати участь у гулянках (перев. увечері). Стара мати примітила це і догадалась, що він ходить на улицю та гуляє до пізньої ночі (Н.-Лев., VI, 1966, 318); Ходи́ти на же́бри (по же́брах, у же́бри) див. же́бри; Ходи́ти на рале́ць див. рале́ць; Ходи́ти по ми́ру див. мир²; Ходи́ти по сусі́дах див. сусі́д.

3. Плавати (про рибу й морських тварин). Відомо Порфирові, котра [риба] й куди ходить на нерест (Гончар, Бригантина, 1973, 38); Раз така зграя [риби] ходить по озеру, то вона може й повернутися, піти глибше або наблизитися до берега (Собко, Біле полум’я, 1952, 82); Вони [пілоти] летять крізь ніч північну, Де ходить в морі риба-кит… (Нех., Під.. зорею, 1950, 52); // Літати (про птахів).

4. Переміщатися (про наземний транспорт). Рейки на насипу поржавіли за літо. Давно тут не ходять поїзди (Гончар, III, 1959, 37); // рідко. Їздити куди-небудь на чомусь, чим-небудь. Взяли, попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу (Укр. дит. фольк., 1962, 116); // Плавати (про водний транспорт). По йому [лиману], мов великі палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти (Мирний, І, 1949, 174); Від цього ж місця [на Подолі] важкі пороми ходили й до лівого берега, де починався й зникав у лісах гостинець-шлях, яким рушали на конях у далекі країни купці з Києва (Скл., Святослав, 1959, 64); Бувалий матрос ніколи не скаже, що кораблі плавають по морю. Вони ходять (Літ. Укр., 18.VII 1967, 1); // Плавати на суднах (про людину). Не кожному матросові випадало ходити цим катером з крейсера «Адмирал Нахимов» до берега (Кучер, Прощай.., 1957, 5); Коли справа торкалася будь-яких питань, всі матроси, звичайно, зразу ж поверталися в бік Юхима Гладкого, старого моряка, що вже ходив навколо світу на «Рюрике» (Довж., Зач. Десна, 1957, 392); — В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152); // Літати (про літак); водити літак. Коли навіть ось тут, у степах, чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця нема у височінь цій куряві, то вони, льотчики, виявляється, і над нею, над бурею, ходять (Гончар, Тронка, 1963, 63); // Здійснювати рейси за певним маршрутом, розкладом (про будь-який вид транспорту); курсувати. — Мій напарник Зозуля повну адресу написав.. їхати до олійного заводу. Там ходить автобус (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 149).

5. Рухатися, переміщатися сюди й туди (про предмети). Тихо; одні ложки, мов коси, знай ходять од тарілок до ротів, од ротів до тарілок… (Мирний, І, 1954, 334); // Пересуватися в небі (про небесні світила). — Ох, бабусечко!.. І те вчи, і друге, й десяте, й п’яте… товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять́ (Вовчок, І, 1955, 104); Був засуджений [Галілей] ченцями за свою науку про те, що не сонце ходить навколо землі, а земля навколо сонця (Л. Укр., VIII, 1965, 188); Земля, мов хліб, пашить, зіходить; Високо в небі сонце ходить (Шпак, Вибр., 1952, 94); // Ритмічно підніматися й опускатися. Тяжко ходять запалі груди — неприязнь розпира (Горд., II, 1959, 218); Довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергійно (Гончар, Тронка, 1963, 143); // Сіпатися, смикатися (про м’язи та частини тіла). Портьє жує щось, і його повне обличчя ходить на гладкім підборідді, наче плаває в хвилях (Коцюб., II, 1955, 413); Кошлаті брови його ще нижче насунулись на очі, м’язи пружно ходили під шкірою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 22); Чим далі читає [чоловік], тим більше хмуриться, жовна нервово ходять під сухою темною шкірою обличчя (Гончар, II, 1959, 209); // Рухатися вперед і назад, обертатися в чому-небудь, зачинятися й відчинятися (про двері, засув і т. ін.). — Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить… (Мирний, І, 1949, 271); Це була така радість — бачити, як нові, добротні соснові двері плавно ходять на змащених завісах… (Мокр., Острів.., 1961, 53); // Гойдатися, коливатися (про хвилі). Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Смолич, Світанок.., 1953, 431); Сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні, роздратовані, в несупокої (Тют., Вир, 1964, 126); // З’являтися то в одному, то в іншому місці (про світло, проміння, тіні і т. ін.). В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку (Коцюб., І, 1955, 229); У саду, на секунди зникаючи в плямах світла, ходять тіні (Собко, Любов, 1935, 3); // Передаватися, переноситися від одного до другого. Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так і висихає (Шевч.. І, 1963, 74); — Гей, сип у кухоль свій вина, Хай ходить з рук на руки… (Граб., І, 1959, 419); Чарки ходили по руках, пляшки з горілкою треба було наповнювати раз по разу (Фр., VIII, 1952, 64); // Поширюватися, переміщаючись (про хмари, дим, пил, туман і т. ін.). Ходять хмари кругом сонця, Вітер подихає, Шумить Дніпро під човнами, Тебе проводжає (Пісні та романси.., II, 1956, 134); Дим, наче хмара, ходить понад головами (П. Куліш, Вибр., 1969, 138); Тютюновий дим по хаті ходив хвилями, й на полиці каганець ось-ось погасне (Головко, II, 1957, 257); // Дути, повівати (про вітер). Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Граб., І, 1959, 197); Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки (Мирний, III, 1954, 11); Угорі ходив вітер і здмухував сніг на халати (Тют., Вир, 1964, 494); // розм. Пильно дивитися, водячи поглядом по чому-небудь. Знов сідаю на камені, очі любовно ходять по всім, що довкола (Хотк., II, 1966, 387); А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казні (Фр., I, 1955, 282); // Бути в дії; працювати. Скрипуче колесо довше ходить (Номис, 1864, № 8157); Розмова ведеться помалу, щораз уривається; веретена шпарко ходять (Л. Укр., III, 1952, 469); Тріщали перфоратори, гуркотіли молоти, розбиваючи важеленні брили міцного граніту, і безперестань ходили в повітрі стріли кранів (Коцюба, Нові береги, 1959,92).

◊ Ві́тер хо́дить у кише́ні (кише́нях) — те саме, що Ві́тер сви́ще у кише́нях (див. ві́тер). За все там [у місті] треба заплатити, А се найбільш усього шкодить, Бо як в кишені вітер ходить, То треби спершу заробити (Укр. поети-романтики.., 1968, 329); Голова́ кру́гом (хо́дором) хо́дить у кого, кому від чого і без додатка: а) хто-небудь перебуває в хворобливому стані запаморочення. Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Мирний, І, 1954, 91); [Микола:] Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше (Фр., IX, 1952, 133); б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру численних вражень, почуттів і т. ін.). [Маруся:] Кругом ходе моя голова від думок тяжких (Мирний, V, 1955, 100); [Мар’яна:] Голова у мене кругом ходить, серце чогось ізнило, ізболіло — чую я на свою голову щось недобре! (Вас., III, 1960, 39); — І то правда, скільки тих принципів на світі́ скільки ідей́ Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати… (Н.-Лев., V, 1966, 110); Земля́ хо́дором хо́дить див. хо́дором; Ре́мінь (рі́зка і т. ін.) хо́дить по кому (по спи́ні в кого, чиїй) — ременем, різкою і т. ін. б’є, шмагає хтось кого-небудь. У кочерги два кінці: один по мені буде ходить, другий по тобі (Номис, 1864, № 4195); Скілько раз чубук ходив по його спині (Мирний, IV, 1955, 169); Факти фактами. Ходив дідів аршин по Васьковій спині́ Хіба ж це можна приховати́ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157); Забуто ремінь, що стільки разів по спині у нього ходив, дорікання та крики відчаю, і нею, матір’ю, постійну ту люту війну прощено, коли він її вимордовував своїм цілоденним байдикуванням (Гончар, Бригантина, 1973, 80); Вона [попруга] хоч і рідко ходить по спині хлопчака, та нагадує про себе щоразу (Стельмах, І, 1962, 215); Ходи́ти по рука́х див. рука́; Ходи́ти хо́дором див. хо́дором.

6. перев. в чому. Бути одягненим у що-небудь. Через то і хліб не родить, що свиня у плахті ходить (Номис, 1864, № 7244): — Ей де! — сміялася Маруся.— У вас молодиці краще ходять, як дівчата (Хотк., II, 1966, 13); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця або кинджала, тапочках-спортсменках і майках (Тют., Вир, 1964, 57); // Одягатися певним чином. Поплавецькі дівчатонька по-міщанськи ходять (Коломийки, 1969, 53); Що Власов́ Купець, одкупщик. А син по-панському ходе [ходить], руки в перснях золотих, на шиї ланцюг… (Мирний, IV, 1955, 126); Тепло так, що всі ходять по-літньому (Коцюб., III, 1956, 155); // Мати певний зовнішній вигляд. Пані наша була не перволіток та й не яка стара.. Ходить було, як намальована (Вовчок, І, 1955, 258); Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий (Тют., Вир, 1964, 74); // з чим. Носити з собою. А лікар скрізь ходив з ланцетом.. І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); Тим тільки було й душу одводить [Василь Семенович], що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Мирний, І, 1949, 203); // Мати на собі. — Ви ж певне теж студентка́ — Чого ви так думаєте́ — сказала я..— Ви ходите в окулярах,— відповів він просто (Л. Укр., III, 1952, 579); — А де ж Окунь́ — Та який Окунь́ — Дід старий, що з бородою ходив (Мирний, І, 1949, 131); — Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає́ Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках… (Гончар, III, 1959, 114).

◊ Фе́ртом ходи́ти див. ферт; Ходи́ти го́лим (бо́сим): а) не мати в що одягтися чи взутися. На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (Укр.. присл.., 1963, 95); Дівча любе, чорнобриве Несло з льоху пиво. А я глянув, подивився — Та аж похилився… Кому воно пиво носить́ Чому босе ходить́.. (Шевч., II, 1963, 380); — Не дам! Не дам! Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його. Діти голі ходять,— висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (Стельмах, II, 1962, 185); б) не мати на собі одягу чи взуття. Я панського роду, не ходила боса зроду! (Укр.. присл.., 1963, 122); — Скажіть, ви на острові Паски [Пасхи] були́.. Це ж там всі люди голі ходять́ (Гончар, Тронка, 1963, 148); Ходи́ти під ву́сом, рідко — бути підлітком. Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п’ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).

7. який, як. Уживається в значенні дієслівної зв’язки бути при позначенні якого-небудь душевного стану, настрою людини або її властивостей, рис. А потім цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида… (Л. Укр., І, 1951, 181); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… (Коцюб., І, 1955, 298); Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Тют., Вир, 1964, 23); // ким, за кого, у кому. Бути ким-небудь або займати якусь посаду. Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, I, 1949, 324); Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах (Грим., Незакінч. роман, 1962, 30); —Я не дуже вмію і не дуже люблю в начальстві ходити (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 94); // Визнаватися, вважатися ким-небудь або якимсь. Ще років кілька тому він ходив серед перших вербівських хазяїв, бо мав та й зараз має троє коней, пару волів, дві корови і табун овець (Іщук, Вербівчани, 1961, 32); Сусідський парубок, який відняв мішок картоплі від злодія, довго ходив у героях (Томч., Жменяки, 1964, 56); — Вона сама до війни в передовиках ходила (Коз., Сальвія, 1959, 10); // Виступати в ролі кого-небудь. Він ходив старостою по весіллях у добрих людей, а вона свашкою (Вовчок, І, 1955, 167); Отже Чіпка сам ніколи не ходив у куми; зате Галя по селу цілу метку хрещеників має (Мирний, І, 1949, 373); // розм. Бути вагітною, чекати дитину. Довго ходила, мертво родила (Номис, 1864, № 5361); Вона вже матір’ю ходила. Уже пишалась і любила Своє дитя (Шевч., II, 1963, 27); — Ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен (П. Куліш, Вибр., 1969, 67).

Ді́вкою ходи́ти — не бути заміжньою, бути дівкою. Як маємо за біду йти, на біду робити, Воліємо, товаришко, дівками ходити (Коломийки, 1969, 232); А тут уже й дев’ятнадцятий настиг… ходжу дівкою! (Барв., Опов.., 1902, 89); Ходи́ти важко́ю див. важки́й; Ходи́ти в порожні́ див. порожня́; Ходи́ти на вазі́, рідко — бути вагітною. — Стецькова жінка ходила на вазі (Мирний, І, 1954, 304); Ходи́ти тяжко́ю див. тяжки́й.

8. коло кого — чого, за ким — чим. Стежити за кимсь, чимсь з метою забезпечення нормального стану, порядку; давати лад чому-небудь. Хата хоч старенька, та чепурна, біла,— видно, біля неї ходили хазяйські руки (Мирний, І, 1949, 129); Німець все показував їм, як ходить коло машини (Н.-Лев., II, 1956, 200); Він давав тепер вказівки, як ходити за казаном, як чистити й мастити всі механізми (Коцюба, Нові береги, 1959, 223); — Полотно, кажуть, ти найкраще білиш́ — Та наче вмію ходити біля нього (Стельмах, І, 1962, 311); // Годувати худобу і прибирати за нею; доглядати, порати. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней, Божа тварина любить, щоб дбали (Коцюб., II, 1955, 51); Він висмикнув із тину дубову коляку й пішов виганяти з обори панські воли, за якими ходив з дитинства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 295); Хоч і війна, а таки поштиве дитя росте. Та й біля коней уже вміє ходити, а це теж щось значить (Стельмах, Правда.., 1961, 211); // Турбуватися, піклуватися про кого-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, доглядати когось. Він сидів у своїй хаті за божевільного. Десь вишукали — найняли парубка за їм ходити нібито, що жалко бідного чоловіка (Вовчок, І, 1955, 178); Чумак лежав на полу. Дорина промила йому рану, витягла з неї повсть і зав’язала її полотном. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов’ю (Мик., II, 1957, 312); Ахмет хазяйським оком оглядав його кімнату, ніби шукаючи прикмети, чи добре ходили за чужинцем під час його відсутності (Досв., Гюлле, 1961, 83); Старий визнав її, проте сорочки сам собі пере, не дозволяючи невістці ходити за собою (Гончар, II, 1959, 12); // Бути нянькою, доглядати дітей. Ходила за меншою баришнею невеличка дівчина, сирота Уляна (Мирний, І, 1949, 197); Яке-то воно [дитинча] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити (Хотк., II, 1966, 44); — Я хочу працювати.— Будь ласка…- Я буду біля дітей ходити. Можна́ (Панч, Синів.., 1959, 10); // Те саме, що обробля́ти¹ 2. — Сказано, нема сили, не стало здоров’я… Хто ж то коло тії землі буде ходити, як і влітку так буде́ (Мирний, III, 1954, 52); Парубок дивується в душі, як тітка Василина, так люблячи землю, не стала ходити біля неї, а зробилася чаклункою (Стельмах, Хліб.., 1959, 146); // Дбайливо доглядати, вирощувати (рослини). Виноград любить, щоб коло нього ходити (Коцюб., І, 1955, 191); Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують (Вишня, І, 1956, 181).

◊ За плу́гом ходи́ти див. плуг; Ходи́ти за сіва́лкою (сі́ялкою) — сіяти насіння сільськогосподарською машиною. Ганна Денисівна сама ходить за сіялкою, сама придивляється і за культиватором, і за боронами (Вишня, Вишн. усмішки, 1950, 30).

9. Переказуватися з вуст в уста, поширюватися (про чутки, перекази і т. ін.). Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Мирний, III, 1954, 185); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (Вас., IV, 1960, 23); Про силу Юрчика ходили цілі легенди (Хотк., II, 1966, 151); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, як це було ще вчора, а неминучою дійсністю (Головко, II, 1957, 255); // Бути чутним, поширюватись (про звуки). Степами гомін ходить уночі (Рильський, III, 1961, 69); Горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору (Тют., Вир, 1964, 125).

10. перен. Бути наявним, мати місце, виявлятися де-небудь. Ходить селом тривога, червоніє хмарами над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як ножами (Козл., На переломі, 1947, 127); За синім морем — сині гори І плескіт холоду з ріки, За синім морем — ходить горе Не для багатих,— навпаки (Мал., Запов. джерело, 1959, 143); «Що ж між нами ходило, чорне та зловісне, що жили ми з тобою, як чужії» (Тют., Вир, 1964, 349); Біда не ходить одна: восени того ж таки нещасливого року трапилася нова трагедія — захворів малий Левко на віспу і невдовзі втратив зір (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 62); // по кому. Траплятися з кимсь. Біда не спить, але по людях ходить (Укр.. присл.., 1963, 39); // Поширюватися на людей (про хворобу). Вже як я бога милосердного молила-просила, щоб прибрав хоч двох з моїх сиріт, як той обклад ходив по селу (Григ., Вибр., 1959, 30); // Охоплювати, вражати що-небудь (про біль, хворобу). — І куди він хоче їхати по такій заметі́ А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці. Чую все добре,— ревматизм так і ходить по костях (Фр., III, 1950, 263); // Відбуватися, проходити де-небудь. По ній [рівнині] ходили люті й прокляті хуговії (Ю. Янов., II, 1958, 180).

◊ Моро́з хо́дить (дрижаки́ хо́дять) по́за спи́ною (по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) — те саме, що Моро́з іде́ по́за шкі́рою (див. моро́з). У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Мирний, IV, 1955, 26); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Тют., Вир, 1964, 17).

11. Бути в обігу (про гроші). Шкуратяні гроші ходили (Номис, 1864, № 6854); — А які ж гроші ходитимуть́ (Гончар, II, 1959, 16).

12. Робити певний хід у якійсь грі. Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і.. заглядав їм у карти, підказував, що ходити (Мирний, IV, 1955, 164).

◊ Ходи́ти ко́зирем див. ко́зир; Ходи́ти туза́ми — те саме, що Ходи́ти ко́зирем (див. ко́зир). — Пролізли [куркулі] в щілину якусь́ — Пролізли! І ходять тузами (Бичко, Срібноліття, 1973, 177).

13. розм. Задовольняти природну потребу. — А навіщо ж поміщиці оті клочки [клапті]? — спитала Катюша.— Щоб ходити за хату,— випалив Сашко і знітився (Чаб., Катюша, 1960, 20).

14. тільки 3 ос., про кого — що, о що, безос., діал. Ітися про кого-, що-небудь, стосуватися когось, чогось. Ми не мали жодних сумнівів щодо високого ступеня свідомості наших громадян. Але спосіб, яким її збудити! Про це, власне, тільки й ходило (Мик., II, 1957, 53); Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною, перед цілим товариством (Коцюба, Нові береги, 1959, 104); [Конрад:] А вас таки дуже непокоїть наша місія́ [Рішар:] Гадаю, що і вас не менш, бо ходить о долю такого горожанина, як будівничий Альберт! (Мам., Тв., 1962, 761.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 105.

Ходити, джу, диш, гл.

1) Ходить. Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами. Н. п. Ходи, ходім, ходіть! Иди, пойдемъ, пойдемте! Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! Ходи, не соромся! МВ. І. 17. Ходім повінчаймось, моє серденятко. Мет. 27. Ѣздить въ дорогу. Та вдарили зразу у великий дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. Рудч. Чп. 157. Плавать по водѣ. Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі. Левиц. І. 94. Вообще двигаться (о снарядахъ, машинахъ). Ходить у ставках спідній навій. Шух. І. 255.

2) Находиться, пребывать. У тяжкому недузі ви ходите. К. ЧР. 194.

3) — в чо́му. Быть одѣтымъ какъ, одѣваться какъ. Ходимо в латаній одежі. Левиц. І. 101.

4) — коло чо́го. Заботиться о чемъ, ухаживать за чѣмъ. У нас не знають, як лучче доглядати худобу, ходити коло неї не вміють. Дещо. У нас, сину, нема коло чого й ходити, нам самим нічого їсти. Грин. II. 72. Хиба ти мужичка, чи що, що б коло свиней ходити. Св. Л. 11.

5) — дитиною. Быть беременной. Борз. у. Я тоді оцією дівчиною ходила. Черн. у. Ні однією дитиною не було їй так важко ходити. Грин. II. 8. А я другою дівчиною ходила, третього дня і знайшла. Г. Барв. 284.

6) — до вітру. Испражняться. Лебед. у.

7) — на́висом біля ко́го. Неотступно ходить за кѣмъ. Н. Вол. у.

8) — під обухом. Находиться подъ страхомъ за свою участь. Н. Вол. у.

9) — по правді. Поступать правдиво, служить правдой. Я кождому було по правді хожу. Федьк.

10) — своїм робом. Дѣйствовать, поступать по своему, самостоятельно. См. еще роб.

11) — утяжі́. Быть беременной. Жінка тоді у тяжі ходила. Канев. у.

12) — ходором. Дрожать, быть въ движеніи, волноваться. Плечі й груди аж ходором ходять. Левиц. І. 133. Од гучних мазурок ходять ходором палати. К. Досв. 22. Перед паном Хведором ходить жид ходором, і задком, і передком перед паном Хведірком. Шевч. 138. Дивись, як ходором заходив, мов опарений. Полт. г. Ум. Ходи́тоньки, ходуні, ходусі, ходусеньки. Мої любі вечерниченьки! вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4. (Н. п.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 407.