РОБ

РОБ, а, ч.

1. В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. А прокинувшись від сону, Здіймем зараз страмну бучу,.. Доки тим звичайним робом Не загубим в кінець краю (Граб., І, 1959, 155); А пити прихитрявся [чолов’яга] досить дивним робом, так, що чаша заступала йому обличчя (Загреб., Диво, 1968, 115).

Свої́м (його́ і т. ін.) ро́бом роби́ти — діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом. Мій батько був чоловік дуже відмінний од інших наших селян і любив робити все своїм робом (Гр., І, 1963, 292); Така думка, що нехай люди його робом роблять, то усе добре буде (Вовчок, І, 1955, 214); Таки́м ро́бом: а) отак, таким чином. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх [громадські] сили, ослаблюється громада (Фр., VI, 1951, 7); б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож. Якийсь гурт молоді ходить між яток і співає.. Таким робом, окрім сидячих і стоячих, є ще й ходячі хори (Коцюб., II, 1955, 241); Ходи́ти лихи́м ро́бом — діяти несправедливо, чинити погане, недобре; Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом — діяти, чинити, поводитися як належить, по-справедливому. Я хоч і не майстерна людина, дак учу своїх діток ходити чистим робом. Як хліба спекти, подоїти корівку… нема своєї, дак на хазяйчиній учись (Барв., Опов.., 1902, 435); Яки́м (нія́ким, яки́мсь) ро́бом — як (ніяк, якось). — Переночуємо тут? — Ні, я додому, — підвівся з саней Мар’ян. — Додому?! То яким робом? — ще голосніше і недовірливо крикнув фурман (Стельмах, І, 1962, 173); Коли ж він грав веселої, ніяким робом не могли слухачі на місці вдержатись, бо гналися в танець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 70); В житті й такі випадки є: Якимось робом диким Великий муж малим стає, Малий стає великим (Воскр., Подивись.., 1962, 7).

2. заст. Робітник. — Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять (Сл. Гр.); — Не роби твої, щоб помикав нами! — ошалілими очима блиснув хлопець на купця (Загреб., Диво, 1968, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 582.

Роб, ба, м.

1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у.

2) Невольникъ, арестантъ. Угор.

3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55.

4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр. 37. робити, ходити яким, чиїм ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. К Бай. 47. Не всі ми його робом ходимо. К. (О. 1862. III. 23). Пора…. про Україну робом иншим дбати. К. Бай. 68. А така думка, — що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. МВ. ІІ. 131. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ЗОЮР. І. 147. Ходити правим, лихим робом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правилі ходить робом, того милуй. К. Псал. 13. І я їх покинув на волю їх серцю: нехай собі ходять лихим своїм робом. К. Псал. 190.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 25.