СІДАТИ

СІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Зігнувши корпус, опуститися сідницями на що-небудь; займати місце на сидінні. [Кирило:] Чого ж ви стоїте? Сідайте. Сідайте та побалакаємо (Мирний, V, 1955, 142); Соломія обійшла стіл і сіла на лаві проти Романа (Н.-Лев., VI, 1966, 376); — Мені, тату, і в цих [штанях] добре,— жалісно скривився Левко, бо ж нема гірше, як іти в новій одежі: там не сядь, там не ляж (Стельмах, II, 1962, 129); // Опускатися на задні ноги, лапи (про тварин). Улани злякано шарпнули за повіддя, коні сідали з розідраними мордами (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 40); Сіла [собака] на задні лапи і замахала хвостом (Тют., Вир, 1964, 408); // Займати місце, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь для поїздки. — Послухай мене. Сідай на мій віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто й не побачить (Кв.-Осн., II, 1956, 462); Вже поїзд стояв напоготові. Маруся і Ломицький хапком сіли в вагон (Н.-Лев., VI, 1966, 88); З Константинополя сіло багато пасажирів (Коцюб., III, 1956, 348); Він сів до авто (Ю. Янов., II, 1958, 120); // Вискакувати, вилазити на спину коня чи іншої тварини. Сісти на коня він уже не міг. Жайсак спішився і спритно підсадив його у сідло (Тулуб, В степу.., 1964, 204); // наказ. сп. сиди́, сиді́ть. Уживається як застереження, наказ не втручатися в чужі справи, не пропонувати своїх послуг і т. ін. Він уже обливається потом, тернеться щокою об плече, і знов гребе, Тоню аж жаль бере.. — Може, тебе змінити, Віталику? — Сиди,— відказує він (Гончар, Тронка, 1963, 234).

Сіда́ти (сі́сти) на візника́, заст.— наймати кінний екіпаж. — Я не поїду додому, на візника не сяду,— дівчинка схаменулася і замовкла (Ю. Янов., II, 1958, 70).

◊ Бода́й ти ка́менем сів — уживається як проклін, звернений до непосидючого. — Хлопець пустував, ганяв по хаті, а тітка каже: не ганяй! сядь, бодай ти каменем сів (Н.-Лев., VI, 1966, 363); Му́ха сі́ла на ніс див. му́ха; Не зна́ти, де ста́ти, де сі́сти — почувати себе ніяково, непевно. Василина ввійшла в хату і не знала, де стати, де сісти (Н.-Лев., II, 1958, 54); Ни́зько сі́сти — втратити колишнє високе становище, колишню впливовість (про того, хто поводився зарозуміло, хизувався перед іншими). Смієшся ти, але спитатись треба: Ти з кого так смієшся і за що? З такого смійсь, що розганявсь до неба, А низько сів, пошився сам в ніщо (Граб., І, 1959, 595); — Ти, парубче, не дуже, не дуже високо літай, бо низько сядеш (Стельмах, І, 1962, 513); [Сторчак:] Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. [Качан:] Високо літав, та низько сів… (Зар., Антеї, 1961, 72); Ні сі́ло ні впа́ло (па́ло): а) невідомо чому, безпричинно. Заводив [син] бійку вже без найменшої причини, от так собі, ні сіло ні впало (Хотк., II, 1966, 162); Як легко було стримувати себе ще кілька років тому!..А вчора ні сіло ні впало — перед Андрієм Петровичем розбушувався (Шовк., Людина.., 1962, 63); — Ще не амінь, щоб ми так ні сіло ні пало покидали свою рідну батьківщину (Фр., IV, 1950, 101); — Іноді він такий добрий, хоч до рани приклади, а інколи, ні сіло ні пало, зразу ж за попругу хапається (Стельмах, І, 1962, 433); б) раптово, несподівано. — Ти чогось шукаєш, Олю? — Ні, бабуню. Їду. — Куди? Що ти, моя дитино? Отак, ні сіло ні впало.., (Дор., Не повтори.., 1968, 66); Пили́ні (пили́нці, пили́ночці) не дава́ти (не да́ти) сі́сти див. пили́на, пили́нка, пили́ночка; Сіда́йте (сіда́й, ся́дьте, сядь), го́стем бу́дете (бу́деш); Сіда́йте (сіда́й, ся́дьте, сядь), щоб старости́ сіда́ли — традиційна формула ввічливого запрошення, звернена до того, хто входить до хати. [Джонатан:] Добридень, Річарде! [Річард:] Здоров, здоров! Давно тебе не бачив.. Сядь, гостем будеш, а я робитиму тим часом далі (Л. Укр., III, 1952, 45); — Сідайте, свахо, щоб старости сідали,— просила хазяйка (Н.-Лев., II, 1956, 279); Сіда́ти (сі́сти) за па́рту див. па́рта; Сіда́ти (сі́сти) за стіл перегово́рів — починати переговори. Радянський уряд не раз пропонував урядам західних держав сісти за стіл переговорів і домовитися про те, щоб назавжди і під найсуворішим міжнародним контролем знищити всі види озброєнь — до останньої бомби й останнього снаряда (Рад. Укр., 2.IX 1961, 1); Сіда́ти (сі́сти) ка́менем — виконувати якусь роботу наполегливо, без перерви, не підводячись із робочого місця. Постановили : не збочувати, не давати собі волі, гонити без жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все літо сісти за книжки (Вас., II, 1959, 91); Сіда́ти (сі́сти) на го́лову кому — цілком підкоряти когось собі, своїй волі; Сіда́ти (сі́сти) на свого́ ко́ника див. ко́ник; Сіда́ти (сі́сти) на ши́ю див. ши́я; Сіда́ти (сі́сти) не в (на) свої́ са́ни; Сіда́ти (сі́сти) в (на) чужі́ са́ни див. са́ни; Сі́сти в кало́шу див. кало́ші; Сі́сти в калю́жу — потрапити в незручне становище, зазнати невдачі; Сі́сти-впа́сти (па́сти); Сі́сти і впа́сти (па́сти), нар.-поет.— тавтологічний зворот, що підкреслює інтенсивність дії, вираженої дієсловом сісти. Поховала віла побратима, сіла-впала на коня й гукнула: — Ой неси мене, неси в простори, туга давить, серцю тісно в грудях! (Л. Укр., І, 1951, 393); Старий Баратов, склепивши свої уста і очі, кинув його [маєток] на втіху молодих синів, котрі і сіли і пали у столицях (Мирний, III, 1954, 293); Сі́сти ма́ком див. мак; Сі́сти на ла́ву підсу́дних див. ла́ва¹; Сі́сти на лід див. лід; Сі́сти на па́лю див. па́ля; Хоч сядь та й плач — дуже скрутно, нестерпно важко комусь. І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому — куди не поглядить — Усюди Вовченька недоленька морочить,— Хоч сядь та й плач (Гл., Вибр., 1951, 5); Голуб’яточко, прости за невеселого листа. Так буває часом невесело, що хоч сядь та й плач (Коцюб., III, 1956, 188); Хоч сядь та й ру́ки згорни́ — немає роботи, все зроблено. Для старої Зіньки не було вже й роботи: за неї робила Соломія. — Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! — не вдержалась Зінька і похвалила невістку (Н.-Лев., VI, 1966, 348).

2. за що, до чого і з інфін. Приступати до тривалої роботи, що виконується сидячи. Зараз сідаю за переписування новели «У грішний світ» і вишлю Вам (Коцюб., III, 1956, 263); Чутно хтось стука у двері. Маруся мерщій схоплюється, утирається і сідає за п’яльці (Мирний, V, 1955, 97); Сідав [Давид] за верстат. Лядою гупав, кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (Головко, II, 1957, 83); Сідаю до роботи При високому вікні (Рильський, II, 1960, 42); Ярина спочатку шпортається по хаті, коло печі, потім сідає оббирати ножем картоплю (Л. Укр., III, 1952, 717); Він не спить. Він засне, як батько сяде грати (Смолич, II, 1958, 13); // перев. на що, розм. Займати яку-небудь посаду, братися за виконання яких-небудь обов’язків. — Сам сяду в громадському шинку, а тебе не пущу. — Хто тобі забороняє? Сідай, про мене, сам ще й дочку свою посади,— почав шинкар (Н.-Лев., II, 1956, 260); Іван Петрович подав [у відставку], а Кирило Іванович сів на його місце (Мирний, І, 1954, 156); — Я добре пам’ятаю ту весну тисяча дев’ятсот вісімнадцятого року, коли на український трон сідав цирковий гетьман Скоропадський (Стельмах, II, 1962, 159); Найстаршому синові од Рог-ніди Ізяславу, який мав би право сісти на батьків стіл у Києві, подарував [Володимир] Полоцьк (Загреб., Диво, 1968, 216); // Оволодівати якоюсь технікою (електровозом, бульдозером і т. ін.). На електровози сіли досвідчені люди, які добре знають свою справу, вчаться у вузах і технікумах (Рад. Укр., 13.V 1962, 2); Хлопець, цілковито звільнившись з-під батькової опіки.., самостійно сів на бульдозер (Гончар, Тронка, 1963, 271).

Сіда́ти на ле́гший хліб — переходити на легшу роботу. — З нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного.. «Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко,— сідай на легший хліб…» (Гончар, І, 1954, 306).

3. Поселятися десь, обирати собі постійне місце проживання і засновувати господарство; оселятися. — На Гончарівці перший сів,— розказувала мені стара дуже бабуся,— .. якийсь-то Кузьма Гончар: от від нього.. і стала Гончарівка (Кв.-Осн., II, 1956, 309); Черевань доскочив собі незчисленного скарбу та після війни й сів хутором коло Києва (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Підіймала [Маруся] очі на опришка. — Чому не кинеш того, легіню? Чому не сядеш на грунт, не оженишся? (Хотк., II, 1966, 78).

4. Підлягати ув’язненню, позбавленню волі. Дукач навідріз відмовився оплатити утайку [штраф за незаконний посів] і сів за це в губернську тюрму (Стельмах, II, 1962,36);— Нас випустили, пане полковнику.. — Вийдіть зараз же і сядьте під арешт. Чуєте? (Довж., І, 1958, 146).

5. розм. Обмежувати своє харчування чим-небудь. Сідати на дієту; Сідати на хліб і воду.

6. Припиняючи політ, опускатися на що-небудь (про птахів, комах). Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Коцюб., І, 1955, 80); Сідає [голуб] принцесі на плече і випускає з дзьоба їй на коліна листа (Л. Укр., II, 1951, 192); Комар йому на лобі сів (Гл., Вибр., 1951, 133); * Образно. На тім і кінчалася розмова — і знов темно було доокола Марусі, знов чорні думи сідали, як круки на пооране поле (Хотк., II, 1966, 206); // Опускаючись, приземлюватися (про літальні апарати). Хоч долина Шельда й гарна, Та занадто вже мала.. Літакам нема роботи, Наче стіл завбільшки — лан. І сідають вертольоти У Брюсселі — на майдан (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 112); Оточені [фашисти] вже втратили іподром, де сідали їхні транспортні юнкерси (Гончар, III, 1959, 272); — Політ, кажу, задумав [американський льотчик] навколо світу. Та на Чукотці сів. А ми поспішаємо тепер до нього (Довж., І, 1958, 114); Заключний етап приземлення космонавт може виконати двома способами: або сісти разом з кораблем, або катапультуватися з кабіни і опуститися на звичайному парашуті (Веч. Київ, 16.VIII 1962, 3).

7. Наштовхуючись на що-небудь під час руху, зупинятися, застрявати в чому-небудь. Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном, чому воно, власне, тут? Сіло на мілину? (Гончар, Тронка, 1963, 239); — Не доглянеш, погасне ліхтар на бакені — і катастрофа! Сяде пароплав на мілину (Мокр., Острів.., 1961, 14).

◊ Сі́сти на мілину́ див. мілина́; Сі́сти як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) див. мілина́, мілки́й.

8. Осідати на чомусь, вкривати собою яку-небудь поверхню. Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (П. Куліш, Вибр., 1969, 399); Жовте листя, тремтячи й коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Гр., І, 1963, 273); // Випадати (про росу, туман і т. ін.). Стогнав далекий жаб’ячий хор, цвіркуни свердлили десь у траві. Рясно сідала роса (Дн. Чайка, Тв., 1960, 122).

9. Спускатися за лінію обрію (про небесні світила); заходити. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Шевч., II, 1953, 8); Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами (Коз., Гарячі руки, 1960, 53); Сонце, кинувши уверх стовп червоних променів, сіло за обрієм (Чаб., Балкан. весна, 1960, 48).

10. Опускатися під впливом, дією чого-небудь, знижувати рівень своєї поверхні; осідати. В стіжку, сідаючи, тихо шелестіло сіно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 194); Крейсер сів кормою глибоко в воду (Трубл., Шхуна.., 1940, 127); Хата сіла; // Ущільнюватися, втрачаючи пухкість (про сніг, тісто і т. ін.). — Гей, баби! — сердито гукнув Максим. — Вікна повибиваєте!.. Та й коровай від такого грюкоту сяде в печі! (Смолич, Мир.., 1958, 41); // перен., розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, не справлятися з чимсь; засипатися (див. засипа́тися³). — Кожна хвилина для нас дорога. І якщо ми, замість того, щоб працювати.., почнемо перебудовувати ту організацію праці, яка існує зараз, переставляти людей, учити їх, то ніколи буде працювати. А з планом сядемо — це вже напевне (Ткач, Плем’я.., 1961, 86).

11. розм. Втрачати силу, напругу, ставати слабшим. Харкевич направив промінець униз — батарейка уже сідала, світло розпливалося, перемішуючись із темрявою (Голов., Тополя.., 1965, 281).

12. З’являтися на шкірі, тілі (про прищ, чиряк і т. ін.). Даром і чиряк не сяде (Укр.. присл.., 1963, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 212.

Сідати, да́ю, єш, сов. в. сісти, сяду, деш, гл.

1) Садиться, сѣсть. Сідайте, щоб старости сідали. Ном. № 11860. Стали вони на коні сідати. ЗОЮР. І. 41. Сіла курочка, сіла! Говорить курицѣ, когда ее ловятъ. Лохв. у. Ні сіло, ні впало. Безъ всякихъ основаній, безъ всякой причины. Ні сіло, ні впало, — давай йому грошей!

2) О солнцѣ: заходить, зайти, садиться. За горою сонечко сідає. Шевч. Червоне сонечко вже спочивать сідає. К. Дз. 160.

3) Осѣдать, осѣсть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 125.