КОНИК

Значення коник це

КО́НИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до кінь 1. Їхав я день і нічсеред степу ночував і коника попасав (Вовчок, VI, 1956, 236); Сів Іван на коня.Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 151).

∆ Морськи́й ко́ник — риба, голова якої схожа на кінську. Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (Ів., Вел. очі, 1956, 63).

2. перен., рідко. Те саме, що ви́брик 2. [Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (Мороз, П’єси, 1959, 256); Коляда впав на ліжко і забився в істериці.. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз ці коники (Зар., На.. світі, 1967, 181).

◊ Викида́ти (ви́кинути) ко́ника (ко́ники) — робити дивні, несподівані вчинки; робити вибрики (у 2 знач.). Може, я б ще довго викидав тут всякі коники, але на подвір’ї з’явилась моя мати (Сміл., Сашко, 1957, 39); — Викинеш ще якого коника, на очі не навертайся. Не тільки до нас, а й у колгосп тобі дорога буде заказана (Мушк., Чорний хліб, 1960, 32).

3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи. [Зоя:] Це батькова смерть отак на неї вплинула, Батькове ім’я — це її коник. Вона навіть не вірить, що він застрелився (Коч., II, 1956, 106); // Пристрасть до чогось; те, що приносить комусь успіх. Точність була його коником, на якого він ставив і завжди вигравав (Рибак, Час.., 1960, 495).

◊ Сіда́ти (сі́сти) на свого́ ко́ника — починати розмову на улюблену тему. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Збан., Малин, дзвін, 1958, 236).

4. Вид дитячої гри — їзда верхи на паличці. Отож воно, мале, взяло Другую паличку у Йвася — Івась у коники ігрався — Зробило хрестик (Шевч., II, 1953, 318).

5. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, І, 1954, 318); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр., IV, 1954, 111); Уже останній коник степовий затих, І вітер ліг на луках спати (Олесь, Вибр., 1958, 392); * У порівн. Мов велетенські коники, стрекочуть Там трактори (Рильський, III, 1961, 294).

6. Пряник або іграшка, що має форму коня. — На, Маріє, медяника та не плач,сказав Михалчевський, осміхаючись, ..витяг з кишені коника і подав Марії (Н.-Лев., II, 1956, 141); Він.. знає, що тато привезе гостинця, і вже наперед тішиться дерев’яним коником або цукровою сопілкою (Кобр., Вибр., 1954, 29); На ній [ялинці] золоті та срібні горіхи, .. коники, ведмеді, зайці (Багмут, Опов., 1959, 6).

◊ Хліб, хоч ко́ники ліпи́ — дуже глевкий хліб. — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 302).

7. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови. Голуби посідали на конику будинку.

8. Дерев’яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, що її вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, з якої мотають пряжу в клубок. Сюрчала міцна нитка в дерев’янім юрку.., і коники.. кружляли раз по раз від швидкого обертання (Цюпа, Три явори, 1958, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 259.

Коник, ка, м. Ум. отъ кінь.

1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет.

2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97.

3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала… А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112.

4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73.

5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. Стіл на кониках. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227.

6) Часть гончарнаго круга: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179.

7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста витушки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202.

8) Часть ткацкаго станка. См. Верстат.

9) Часть начиння. См. Начиння 3.

10) мн. Сорочі коники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 277.

коник Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
skateконек

коник Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
konykkonykkonyk

коник Рід - іменник, чоловічий рід, істота і неістота

коник Словоформи слова

Називнийконикконики
Родовийконикакоників
Давальнийконикові, коникуконикам
Знахіднийконик, коникаконики, коників
Оруднийконикомкониками
Місцевийна/у коникуна/у кониках
Кличнийконикуконики

коник Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
523

коник в англійській розкладці - rjybr

Цитати української літератури з використанням слова коник

"Будівництво, це мій коник взагалі"Самчук Улас Олексійович - На твердій землі

"Над ним коник зажурився,"Кащенко Адріан Феофанович - У запалі боротьби

"Коник, вдатний молодець,"Глібов Леонід Іванович - Коник-стрибунець

"- Так, саме телепатiя i парапсихологiя - це його коник"Бережной Василий - Ох, цi телепати

"— Помаленьку, ваше превосходительство, помаленьку везе наш земський коник, та все везе, усе вперед"Мирний Панас - Повія

"Весело біжить селянський коник по пухкій сніговій дорозі."Хвильовий Микола - Чумаківська комуна

"— Он медуза крабові щось говорить… А краб невдоволено скрегоче… А морський коник ірже на все море… Ех! Нема в тебе, Ромко, фантазії"Нестайко Всеволод Зіновійович - Чарівні окуляри

"То був не простий коник, яких безліч у княжому дворі, а прямий нащадок Віщого Коня діда Ольга"Білик Іван Іванович - Похорон богів

"Бджоли і комахи бриніли й миготіли у воздусі, раювали в золотім сяйві; десь-не-десь зашелестіло в траві, засичав зелений коник пільний, підскочив і потонув знов між листям, зник з очей"Кобилянська Ольга Юліанівна - Царівна

"Коник обнюшив її і став потирати своїм лобом до її плеча."Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний