ЛІД

ЛІД, льо́ду, у льоду́, на льоду́, по льоду́; мн. льоди́, і́в; ч. 1. Замерзла вода, вода, що перейшла в твердий кристалічний стан. Лід кріпкий, хоч гармати коти (Укр.. присл.., 1955, 299); Лід, як і більшість твердих тіл, має правильну геометричну форму будови (Наука.., 10, 1956, 10); * У порівн. Руки й ноги були в мене, як лід (Мирний, IV, 1955, 347); Нам треба нещадно боротися проти байдужого, холодного, як лід, віршописання (Мал., Думки.., 1959, 38); // Скупчення, суцільні маси замерзлої води; крига (у 1 знач.). Як порива мене палке бажання.. поміж льоди дістатись самоцвітні (Л. Укр., І, 1951, 195); Лід стояв суцільним полем від одного берега гирла до другого (Видатні вітч. географи.., 1954, 31).

2. перен. Про що-небудь холодне, позбавлене душевної теплоти. В його голосі чувся вже лід (Коцюб., II, 1955, 391); І як у серці поєднати, розлуки лід, любові жар! (Сос., II, 1958, 96); // Хтось холодний, байдужий. Вони зійшлися: тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949. 49).

Материко́вий лід див. матери́ковий; Сухи́й лід — тверда вуглекислота, що застосовується для охолодження. Сухий лід.. виготовляється з рідкої [вуглекислоти] швидким випаровуванням (Цікава фізика.., 1950, 189).

◊ Лама́ти (злама́ти, прола́мувати, пролама́ти, розбива́ти, розби́ти) лід: а) робити перший крок, класти початок чому-небудь. [Омелян:] Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (Фр., IX, 1952, 198); б) робити рішучі зміни в чому-небудь. — Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки (Тют., Вир, 1960, 163); Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн [СРСР і Франції] будуть.. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (Ком. Укр., 4, 1960, 14); Лід ру́шив — про початок, перші кроки у певній справі. Лід рушив, знайомість зав’язалася (Коцюб., І, 1955, 320); Посади́ти на лід кого — звести нанівець чию-небудь справу. — Приймімось, човни попалім, Тогді і мусять тут остаться [чоловіки] І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім (Котл., І, 1952, 103); Коли б ти [прохожий] кождим був стручечком [гороху] подавився! Щоб в горлі він тобі кілком був зупинився! Коли б щоб тріснув був од його твій живіт, Ніж мав оце мене та посадить на лід! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Розтопи́ти лід чого і з означ. — позбутись недовір’я, холодності тощо. Публіка залишалась байдужою і холодною, як лід.. Я не знав, що робити і як грати, щоб розтопити цей лід (Думки про театр, 1955, 116); Зробимо все, щоб назавжди розтопити лід холодної війни (Рад. Укр., 2. III 1962, 4); Сі́сти на лід — невдало завершити яку-небудь справу, опинитися в скрутному становищі; розоритися. Хтось.. мусить подумати про матеріал для дальшої статті, бо хтось інакше сяде на лід з своїми фінансами (Л. Укр., V, 1956, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 508.

Лід, леду и льоду, м. Ледъ. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 367.

лід — замерзла вода, яка пере­йшла в твердий кристалічний стан («Лід кріпкий, хоч гармати коти»); символ непевності, ненадійності («на льоду хату ставити»), ошукан­ства, підступності («посадити на лю­ду», «на язиці мід, під язиком лід»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 337.