МУХА

МУ́ХА, и, ж. Загальна назва дуже поширеної комахи ряду двокрилих, що є переносником збудників заразних хвороб. На щиті, в самій середині, ..Конала муха в павутині (Котл., 1, 1952, 212); Розмірено цокав годинник, монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Дмит., Розлука, 1957, 244); Небезпечним поширювачем заразних хвороб є й кімнатна муха (Зоол., 1957, 57); * У порівн. Чоловік так, як муха: сьогодні живе, а завтра вмре (Номис, 1864, Х° 8261); — Всі люди любили його (лікаря]. Ну так до нього липли, як мухи до меду (Фр., IV, 1950, 195).

∆ Ге́ссенська му́ха див. ге́ссенський; Шве́дська му́ха див. шве́дський; Шпа́нська му́ха див. шпа́нський.

∆ Бі́лі му́хи — сніг, сніжинки. Розгулявся вітровій, З лісу вийшов дід Данило — Білих мух літає рій (Мал., Серце.., 1959, 153); [Бу́ти] під му́хою — бути в нетверезому стані; З’ї́сти му́ху — див. з’їда́ти. У всіх тих штуках [брехати, жартувати, божитися, клясти, підлизуватися] Гершко Гольдкремер здавна, як то кажуть, з’їв муху (Фр., VIII, 1952, 355); 3 му́хи роби́ти (зроби́ти) слона́ — дуже перебільшувати щось, надавати якійсь дрібниці надто великого значення. [Граф:] Я не дивуюся нічому, бо вспів переконатись, що люди часто з мухи слона роблять (К.-Карий, II, 1960, 16); Поступово буря в ньому трохи вщухла, і він остаточно вирішив, що Ріта зробила з мухи слона (Збан., Переджнив’я, 1955, 278); їдя́ть його́ (її, їх) му́хи, лайл. — уживається як вираз незадоволення, осудження. Вже третій тиждень вперто тупає він щовечора валянками до лікнепу.., непевно проказує за Любою Шатровою "са-ло", "ра-ло", а та грамота, їдять її мухи, не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 114); — Максиме, як же ти. двері навішуєш?! Без мене ви тут, хлопці, нічого не зробите, їдять його мухи з комарами (Зар., На.. світі, 1967, 240); Крути́тися (верті́тися і т. ін.) як (на́че, мов і т. ін.) му́ха в окро́пі див. крути́тися і верті́тися; Мов (як і т. ін.) со́нна му́ха див. со́нний; Чу́тно було́, як му́ха літа́ла — було дуже тихо. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих, чутно було, як муха літала (Мирний, III, 1954, 272); [Яка́] му́ха вкуси́ла кого; Му́ха сі́ла на ніс кому — хтось у поганому настрої, сердиться, нервує. — Ну, яка вас муха сьогодні вкусила, що ви такий неможливий? (Іщук, Вербівчани, 1961, 158); Як соба́ці (Сірко́ві, Сірку́) му́ху з’ї́сти — дуже швидко, легко (зробити, учинити щось). На божому світі усього досхочу — не бракує теж і молодців-брехунів, що збрехати їм за превеликі ласощі, а забожитися — як Сірку муху з’їсти (Вовчок, VI, 1956, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 832.

Му́ха, хи, ж. Муха. До Спасівки мухи на пана роблять, а в Спасівку на себе. Ном. № 482. Аж он дві мухи сидить. Лубен. у. Крутиться як муха в окро́пі. Заваленъ хлопотами, безъ отдыха въ хлопотахъ. муха ясіньова. Насѣк. = Майка. Вх. Пч. І. 7. Ум. Мушка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 456.

му́ха — загальна назва дуже по­ширеної комахи роду двокрилих, що є переносником збудників за­разних хвороб; за Біблією, рої мух були четвертою карою Господньою: «І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух»; за повір’­ями, породження диявола; в на­родному оповіданні про Кирила Кожум’яку походження мух виво­диться з попелу змія; про докучли­вість мух народ висловлюється так: «Мала муха й великому ведме­деві докучить»; разом з тим вигляд мухи приймає душа, яка залишає тіло; символізує дріб’язкове, навіть марне життя («Ставився, як лев, а пропадає як муха», «Чоловік, як муха: нині жиє, а завтра гниє»), при-вередливість («Кожний має свої мухи в носі»), хитрість («Він муха­ми годований»); у сполученні: му́ха в окро́пі — хто-небудь у розпачі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 380.