ЛАВА

ЛА́ВА¹, и, ж.

1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Гість лави не засидить, ліжка не залежить (Номис, 1864, № 11939); Хата простора, чиста: кругом стін липові лави (Мирний, І, 1949, 330); В саду кипіла робота — чистили алеї, пушили грядки, понівечені за зиму дощані халабудки, лави (Досв., Вибр., 1959, 368); // Дошка, прикріплена горизонтально до стіни пасажирського вагона, пароплава тощо, на якій сидять, лежать, а також кладуть багаж; полиця. У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава — зайняли для Гайового (Головко, II, 1957, 439).

◊ Знахо́дити (знайти́) соки́ру під ла́вою див. соки́ра;

Ки́нути під ла́ву що — викинути що-небудь як непотрібне; занедбати, забути. А що на вас вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Шевч., І, 1951, 76); Коли́ (як) покладу́ть на ла́ву — після смерті. [Дудар:] Га? Я лежатиму? (Підводиться)" [Голос:] Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді (Мик., І, 1957, 28); Лягти́ на ла́ву — померти; Посади́ти на ла́ву підсу́дних — передати на розгляд суду; Потра́пити (сі́сти і т. ін.) на ла́ву підсу́дних; Опини́тися на ла́ві підсу́дних — потрапити під суд. Натрапила [Клавда] на таких шахраїв, що якби,. не зупинилась, могла б опинитися на лаві підсудних (Вільде, Сестри.., 1958, 454); Сиді́ти (бу́ти) на ла́ві підсу́дних (обвинува́чених) — бути підсудним. Талан мав нагоду спостерігати головних німецько-фашистських воєнних злочинців, що сиділи на лаві підсудних (Іст. укр. літ., II, 1956, 295); * У порівн. Я сидів, наче на лаві обвинувачених (Л. Укр., III, 1952, 688).

2. Похилий стіл із прикріпленим до нього сидінням, за яким працюють учні, студенти: парта. Шкільна лава; Студентська лава.

◊ Із (зі) шкільно́ї (студе́нтської) ла́ви: а) з часу навчання в школі (у вузі). Товариш із шкільної лави; б) відразу після закінчення школи (вузу). З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (Кол., На фронті.., 1959, 6); На шкільні́й (студе́нтській) ла́ві — під час навчання в школі (у вузі). Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося.. проектів! (Коцюб., І, 1955, 222).

ЛА́ВА², и, ж.

1. Спосіб шикування, коли люди стоять один біля одного в лінію; шеренга, ряд. У дві лави задніпрянці З москалями стали Аж за милю — меж лавами Понесли клейноди (Шевч., І, 1951, 269); Привели їх [рекрутів] до кам’яниці довгої-довгої, облупаної, чорної. Построїли в лаву перед кам’яницею (Мирний, І, 1949, 221); Друзі шикуються в лави, Струмом команда пройшла (Гірник, Друзі.., 1953, 30); // Велика кількість щільно розташованих предметів. На нивах.., збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недоношеної пшениці (Вас., Вибр., 1954, 64); // у знач. присл. ла́вою. Суцільною масою. Понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137); Весь натовп пішов лавою до дверей (Ю. Янов., IV, 1959, 30)

◊ Бу́ти в пе́рших ла́вах кого і без додатка — бути попереду, першим у якихось діях, бути найактивнішим серед інших. — Зрозуміло. Хочеш бути, Романе, в перших лавах оборонців країни (Крот., Сини.., 1948, 10); Як і на фронті, в навчанні у перших лавах буду (Воскр., Поезії, 1951, 79).

2. Бойовий лад у війську (переважно кінноті), розгорнений для атаки. Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойові лави (Гончар, І, 1954, 309); Сини сідлали коней, ясну зброю брали в руки, шикували грізні лави (Гур., Друзі.., 1959, 9); // у знач. присл. ла́вою (ла́вами). Ладом, установленим для атаки; // Військовий підрозділ, вишикуваний у такий спосіб для атаки. Мов рої ті гулкі, Де і брались полки, Уставала за лавою лава (Манж., Тв., 1955, 80); Він летів попереду кінної лави.. А за ним сила-силенна вершників (Руд., Остання шабля, 1959, 230).

◊ Змика́ти (зімкну́ти) ла́ви див. змика́ти.

3. перев. мн. Сукупність осіб, об’єднаних певними стосунками, організацією тощо. Із наших лав прийшли вожді. Що, як і ми, зросли з нуждою (Сос., І, 1957, 466); Нове життя формувало письменників.. Вони частково виходили з лав письменників старшого покоління, але поруч з ними весь час з’являлись нові автори (Вітч., 5, 1956, 136).

Вступа́ти (вступи́ти) до лав (в ла́ви) чого і з означ.— ставати членом якоїсь організації, об’єднання. Михась пройшов сувору школу, та твердо йшов крізь років дим, вступив у лави комсомолу, став активістом молодим (Сос., II, 1958, 436); Іти́ (става́ти) до лав а́рмії — іти до армії, ставати солдатом; Прийма́ти (прийня́ти) до лав чого і з означ. — робити когось членом певної організації, об’єднання. Сашко написав так: ".. Прошу прийняти мене до лав комсомолу" (Жур., Даша, 1961, 35).

4. У феодальній Польщі й на Україні до середини XIX ст.— колегія суддів, що розглядала кримінальні справи. В ряді міст, крім ради, була і друга колегія — лава, що складалася з обраних довічно міщан-лавників і відала судом у кримінальних справах (Іст. УРСР, І, 1953, 128).

ЛА́ВА³, и, ж. Вибій у шахті із суцільною системою розробки вугільного чи інших пластів корисних копалин. Шахтареві слава, коли багато вугілля дає лава (Укр.. присл.., 1955, 344); Тепер, при наявності комбайнів і високопродуктивних скребкових конвейєрів, середня довжина багатьох лав у Донбасі становить 150 м і більше (Гірн. пром.., 1957, 26).

ЛА́ВА⁴, и, ж.

1. Розплавлена силікатна маса, що виливається на земну поверхню під час вибуху вулкана. З вікна видно Везувій. Увечері на вершку горять вогнем два потоки лави (Коцюб., III, 1956. 270); Коли розплавлена магма досягає поверхні землі, вона виливається у вигляді лави (Наука.., 8, 1958, 22); * У порівн. Й як далеко гляне око, Розливається широко Кров гаряча, мов з вулкану Лава, серед урагані! (Фр., XIII, 1954, 392).

2. кого, чого і з означ., перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, що навально, нестримно рухається суцільною масою. Водяна лава перевалюється через беточний водозлив відбудованої греблі (Рад. Укр., 5.V 1946, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 428 - 429.

Лава, ви, ж.

1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. Лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). положити на лаву. Хоронить. Отсюда проклятіе: щоб тебе положили на лаву! Желаю тебѣ смерти! Ном. № 3790; также божба: а щоб мене до вечора на лаві положили! (коли не так кажу, зроблю). Ном. № 6762. Кинути під лаву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Ном. № 761. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123.

2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода. Угор. Желех.

3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лова. Ном. № 10159. А в нашого пана пшениця як шва. Грин. III. 133. Іти лавою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. Кв. І. 147. Ставати лавою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали. Шевч. 574.

4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной. Браун. 12.

5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився… ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг. Левиц. Пов. 351.

6) Часть снаряда лисиці (См.). Вас. 164.

7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.

8) Родъ карточной игры. КС. 1887. VI. 471. Які ж були до карт охочі… гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Котл. Ен. III. 9. Ум. Лавка, лавонька, лавочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Ном. 1734. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ном. № 8331. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Чуб. V. 427. Не встиг дячок — неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти. Чуб. V. 673.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 337.

ла́ва (зменшені — ла́вка, ла́вонька, ла́вочка) — дошка (або кілька дощечок) на стоянах (іноді — при­кріплена до стіни), на яку сідають, кладуть або ставлять що-небудь; лави стояли звичайно у великій сільській хаті (світлиці) по боках від покутя, попід стінами обабіч стола; на них сідали до столу, інколи спали, а також клали небіж­чиків перед останньою дорогою; коли гість заходив у хату, його за­прошували сідати на лаві до столу як вияв особливого пошанування; об’єкт метафоричних переосмис­лень, коли кажуть: «Був на лаві і під лавою», то це означає, що лю­дина зазнавала і шани (запрошува­ли як дорогого гостя) і ганьби (скажімо, валялася п’яною під ла­вою; пop. ще: «Хто під лавою ле­жить, того ногами копають»). Ані печі, ані лави (приказка); Гість ла­ви не засидить, печі не залежить (прислів’я); Бідному Савці нема до­лі ні на печі, ні на лавці (прислів’я); Ой привезли Бондарівну до нової ха­ти, положили на лавоньці, стали убирати (пісня); фразеологізми: лягти́ на ла́ву — умерти (від зви­чаю класти небіжчиків на лаві); покла́сти на ла́ву — поховати (звід­си — проклін: «Щоб тебе положи­ли на лаву!»; також божба: «А щоб мене до вечора на лаві положи­ли!» — коли не так кажу, брешу); ки́нути під ла́ву — закинути, знева­жити, знехтувати (бо всякий непо­тріб кидали зазвичай під лаву). Во­на свою славу кинула під лаву (при­казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 326.