ПІДНІМАТИ

ПІДНІМА́ТИ і ПІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДНЯ́ТИ, німу́, ні́меш і ПІДІЙНЯ́ТИ, ійму́, і́ймеш; мин. ч. підня́в і підійня́в, ла, ло; док., перех.

1. Нахилившись, брати, підбирати з землі, підлоги, знизу і т. ін. — Ні, спасибі, я наївся, — тихо відповів мош-Діма, піднімаючи з долівки перекинутого глечика (Коцюб., І, 1955, 187); Вбитий у потилицю офіцерською кулею, він тихо падає. А офіцер піднімає його гвинтівку — і вперед! (Довж., І, 1958, 37); Рука знесилено падає, обручка котиться додолу. [Д. Жуан (підіймає обручку і надіває знов на руку Долорес):] Ні, ніколи я не візьму її (Л. Укр., III, 1952, 373); Я б зірвала той горішок — Не достану тільки; А він візьме та й підійме Дівчину до гілки (Щог., Поезії, 1958, 133); Крайній [селянин] підвівся, покректав, підняв з землі шапку (Мирний, І, 1949, 188); // Переміщати знизу вгору, витягаючи з води, з заглибини і т. ін. Дід.. вскакує в човен і навстоячки їде до затоплених ятерів. Він бережно підіймає з глибини озера виплетену з дубців посудину (Стельмах, І, 1962, 424); Матроси підняли якір (Трубл., Мандр., 1938, 174).

2. Узявши, переміщати (підводити, підносити і т. ін.) знизу вгору. — Нехай тобі, сину, добро сниться, як ти злякав мене! — промовила вона, піднімаючи його вгору, і пригорнула до себе (Мирний, IV, 1955, 290); Хтось хитромудрий, пристосовуючи танк до мирного життя.., скинув з нього башту і натомість встановив звичайний робочий кран, яким під час ремонту можна піднімати найважчі двигуни… (Гончар, Тронка, 1963, 184); Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать (Л. Укр., І, 1954, 41); Титар, сивий, аж білий, з довгими вусами, тричі навхрест підійняв вгору здоровий полив’яний червоний жбан сити, придержуючи зверху рукою хліб, котрим був накритий жбан (Н.-Лев., III, 1956, 8); // Переміщати що-небудь угору для виконання якоїсь дії. Юнак повстав проти батька: — Не піду! Не добре діло задумали, батьку! Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин (Довж., І, 1957, 117); Старий, побачивши Свирида і сина, мовчки стає проти них, мовчки підіймає палицю і огріває нею Тимофія по плечі (Стельмах, II, 1962, 29); Молдувани обурились. Хто має право рубати їх виноградники? Та вони на шматки розірвуть першого, що підніме сокиру над кущем (Коцюб., І, 1955, 194); Гуро підняв пістолет і випустив кілька куль у хижака (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 216); // Відривати від землі, переборюючи силу тяжіння. Таку колодку удвох із завмагом піднімали! (Вишня, І, 1956, 322); Еней.. Насилу щит підняв чудесний, Не легкий був презент небесний (Котл., І, 1952, 212); Хто жне, хто перевесла крутить, хто зв’язує, а хто носить снопи, та такі, що здоровому чоловікові більш двох не можна і підняти (Кв.-Осн., II, 1956, 147); — Як оце який запорожець провиниться, то Палій і дає йому свою шаблю нести, так той, бідний, аж стогне — не підніме нести (Морд., І, 1958, 98); [Зачепиха:] Може б я тобі що помогла? [Одарка:] Отакої вигадайте! Ви й рогача не підіймете! (Кроп., І, 1958, 102); // Знімаючи що-небудь із чогось, переміщати вгору, вбік і т. ін. Отаман підняв циновку з одного шаплика, де було повно річкової і морської риби, подавав вербівцям ножі і вони почали зшкрібать луску з риби. (Н.-Лев., II, 1956, 222); Вітаючись, він гречно, але без запобігливості, підняв фетровий капелюх (Гончар, III, 1959, 226); // Бути спроможним переміщати яку-небудь вагу в повітрі. «Ту-104» піднімає в повітря понад 70 пасажирів; Вранці, перед тим, як рушити на переправу, Хаєцький зробив ревізію на возах і доповів командирові роти про наявну кількість мін. Було по боєкомплекту на кожному возі. — Більше не підіймете? — поцікавився Кармазин (Гончар, III, 1959, 312); // рідко. Керувати рухом чого-небудь угору; сприяти переміщенню чогось у просторі. — Хотілось би й нам, як Сіробабі, штурмувати плодожерку та бур’яни, а доводиться замість того важкі бомбардувальники піднімати в небо. І піднімаємо, бо треба (Гончар, Тронка, 1963, 74); Словами промовляла [Ярославна]: «..Нащо ханові стріли хапаєш [вітре], На легкому крилі підіймаєш, В військо мого князя пускаєш?» (Мирний, V, 1955, 275); Христина.. лунко вдарила в долоні. Ворона.. невдоволено каркнула і тільки тоді скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (Стельмах, І, 1962, 525); // тільки док., перен., розм. Бути спроможним справитися з чим-небудь, здійснити і т. ін. щось. — Та що се ви — подуріли? Таку силу поля тринадцятьма душами підняти? (Мирний, IV, 1955, 242); [Дудар:] Плануйте так, щоб не по формулі тільки, а мозком і серцем беріть. Бо оту всю суму район мусить хоч там що, а підняти (Мик., І, 1957, 51).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) — починати воювати, виступати проти кого-небудь зі зброєю в руках або намірюватися вбити когось. Поклялися Бела і Данило не піднімати зброї один проти одного (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 557); Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Залізняка (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 15); Вітер у діброві, по ярах тумани, б’ються з ворогами славні партизани. Там під небом чорним брат, сестра і мати підняли на ката грізні автомати (Сос., II, 1958, 244); [Флегон:] Хто меч підійме, від меча загине (Л. Укр., II, 1951, 434); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ке́лих (ке́лех, ку́холь, ча́рку і т. ін.) за кого — що — пропонувати випити, виголошувати тост. В день, коли славний народ України Свому комсомолу справля іменини, — Я теж над простором святкового столу Бокал підіймаю за цвіт комсомолу! (С. Ол., Вибр., 1959, 27); Піднімем келехи! За все, що пережито, За наші лози, яблуні і жито, За нашу дружбу вип’ємо вина! (Дмит., Вітчизна, 1948, 125); — Високоповажане добродійство! Прошу підняти келехи за вельмишановного Олександра Максимовича (Стельмах, І, 1962, 332); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) пра́пор (стяг, знаме́но́ і т. ін.) див. пра́пор.

3. Переміщати на вище місце, залишаючи там. Оброшений потом, обліплений остюками й половою, Гнат сам після жнив піднімав на свіжовимащене жовтою глиною горище важкі мішки (Стельмах, І, 1962, 147); Жінки-носійки підіймають на голову чемодани (Коцюб., II, 1955, 412); Хлопці підбігають до Брюллова, підіймають його на руки і несуть з голосним «ура» до славетної «Помпеї» (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 83); Вона насилу підняла на плечі важкі відра, аж трохи застогнала (Н.-Лев., III, 1956, 342); // Возити угору ліфтом, підйомником. Традиційний виступ перед стартом, і ліфт піднімає космонавта-4 на борт корабля (Рад. Укр., 13.VІІІ 1962, 2).

Підійма́ти (підніма́ти, підня́ти) до небе́с див. небеса́; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) на ура́ — кричати «ура» на чию-небудь честь, прославляти когось. — Привезли ми ту зброю.. в ліс. Ото радості було! Піднімали мене партизани на ура (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 76); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) на щит [сла́ви] — прославляти, звеличувати кого-небудь. Переможців його [соціалістичного змагання] всюди, як то кажуть, піднімуть на щит слави, заохочуватимуть матеріально (Рад. Укр., 2.ІV 1961, 1); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) прести́ж (авторите́т) — робити кого-, що-небудь значнішим, вагомішим у чиїхось очах. Марусякові шкода було втратити попадю. Як там не як, а те, що він її мав, підіймало його престиж (Хотк., II, 1966, 208); Партії [«лівих» соціалістів-революціонерів, бундівців та ін.], внаслідок чимраз більшого відходу робітничих і селянських мас до комунізму, з кожним днем ослабляються, а не посилюються; ..постійна угода з ними і визнання їх тим самим партіями соціальної революції могли б тільки затримати цей відхід, піднявши їх престиж перед тими групами робітників і селян, які ще йдуть за ними (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 29); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) кого у чиїх оча́х (рідше пе́ред очи́ма) — те саме, що Підно́сити (піднести́) кого у чиїх оча́х (рідше пе́ред очи́ма) (див. підно́сити). Сердечна допомога, що не так би могла закінчитись — смерть же поруч ходила, — піднімає Тимофія у власних очах, наливає радісним чуттям (Стельмах, II, 1962, 202); Все це [низькопоклонство] зразу підняло його перед очима старших, відкрило йому двері у їх хатах (Мирний, І, 1954, 156).

4. Відкриваючи, відгортаючи, міняти положення чого-небудь з горизонтального на вертикальне і т. ін. Шофер замовкає, стоїть, одвернувшись, потім підіймає капот машини, нахиляється до мотора (Ю. Янов., І, 1958, 580); Швиденько подався [Охрім] у другий куток, та, трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Вовчок, VI, 1956, 282); Падав тихий сніг, морозило. Степан мерзлякувато зіщулився, підняв комір (Загреб., Спека, 1961, 214); // Переміщати що-небудь вгору, притримуючи, закріплюючи, щоб не опустилось і т. ін. (звичайно про частини одягу, запони тощо). Остап охоче піднімає сорочку й показує збасаманений синій хребет (Коцюб., І, 1955, 388); Рахім чемно і навіть трохи церемонно приймав гостей.., супроводив їх до юрти і сам підіймав перед ними запону (Тулуб, В степу.., 1964, 352); Увійшла Балабушиха, стала перед дзеркалом і підняла з лиця вуаль (Н.-Лев., III, 1956, 214); Тримаючи одну руку при тілі на животі, він [поранений] другою підняв сорочку (Гончар, III, 1959, 149).

5. Підводити, підносити (голову, руку, очі і т. ін.). Він насторожено глянув на Криворучка, але той не піднімав голови (Жур., Дорога.., 1948, 103); Біднії невольники У тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!.. Угору руки підіймали, Кайданами забряжчали (Укр.. думи.., 1955, 12); Кінь спинається дрижачою ногою з брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию (Гончар, III, 1959, 158); Він трохи скорчився, підняв плечі й сховав шию й навіть трохи голову в гніздо з високих гострих комірів (Н.-Лев., III, 1956, 40); Батюшка підійняв догори брови й насторожив вуха (Коцюб., І, 1955, 56); Налякана підійшла Євдоха, аж над головою підійняла руку, щоб на плече чоловікові покласти (Кундзич, Пов. і опов.., 1951, 39).

◊ Го́лову підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) див. голова́; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ву́ха див. ву́хо; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) заві́су див. заві́са¹; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) [догори́] но́са — те саме, що Гну́ти ки́рпу (див. ки́рпа). Від таких розмов батька з матір’ю Кирилко.. ще дужче носа піднімав (Мирний, І, 1954, 153); [Варка:] Бундючилися супроти нас люде, і тепер і ми підіймемо догори носа (Кроп., II, 1958, 200); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) — те саме, що Підно́сити (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) (див. підно́сити). Очей не піднімаючи, сиділа [Варка], слова не одказуючи на питання, — сиділа як кам’яна (Вовчок, І, 1955, 175); Старий Гнат зачиняє ворота, якийсь час дивиться вслід синам, а потім підіймає зір на розкішне гілля трьох ясенів (Стельмах, І, 1962, 70); Максим Назарович запитливо підняв очі на секретаря (Ряб., Золототисячник, 1948, 41); Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ру́ку див. рука́; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) чоло́ — відроджуватися. Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Мас., Поезії, 1950, 190).

6. Ставлячи, підводячи кого-, що-небудь, надавати йому нормального, попереднього положення. Міцні залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла, зламалися, брама лежала долі, ніхто її не піднімав, і в роззявлені завжди ворота видно було, як колись чистий двір заріс бур’яном (Мирний, IV, 1955, 16); — Та годі ж, годі, угамуйся! — казала їй Явдоха і підняла її з долу та й посадила на лавці (Кв.-Осн., II, 1956, 206); Нарешті прапор підняли. Червона китайка залопотіла на вітрі і заскакали на ній слова, наче живі. Земля і воля! (Коцюб., II, 1955, 75); Андрій кинувся до панночки і підняв її (Довж., І, 1958, 246); // Примушувати кого-небудь вставати, підводитись. На вулиці небезпечно. Ляжеш.. посеред вулиці — наїде хто, а хоч не наїде, волосні піднімуть (Мирний, І, 1949, 263); — З домовини слізьми нікого не піднімеш, — тихо мовив Семен Новак (Цюпа, Назустріч.., 1958, 134); // Будячи когось зі сну, примушувати вставати. [Сестра Мархва:] Вас серед ночі піднімати з лігва? (Мирний, V, 1955, 109); Схопився Тугокопилий.. та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітничків на вправляння з худобою підіймати? (Ковінька, Кутя.., 1960, 115); До схід сонця підняв Гаркуша людей на сінокіс (Гончар, Таврія, 1952, 215); // Лякаючи птаха, звіра, примушувати залишати своє гніздо, лігво. Бандит [собака] однаково істерично скавучить, чи то зайця він підіймає, чи то лисицю (Вишня, II, 1956, 125); Чую — завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають: «Невже, — думаю, — звіра якого підняли?» (Хотк., І, 1965, 89).

◊ Підніма́ти (підня́ти) на но́ги див. нога́.

7. Командою, сигналом і т. ін. примушувати підводитись, рухатись, діяти. — Приймаю командування! За мною, вперед! — Орлюк піднімав солдатів в атаку (Довж., І, 1958, 306); Кількома короткими наказами, переданими по радіо, начальник штабу підняв полк (Собко, Вогонь.., 1947, 180); // на що, до чого і без додатка. Спонукати до певних вчинків, дій і т. ін. Піднімає [голова] на труд Свою дружну артіль І веде на лани (С. Ол., Вибр., 1959, 234); Пролетаріат іде до перемоги. Він піднімає за собою селянство (Ленін, 11, 1970, 149); — Організовуємо народ, підіймаємо його на боротьбу з німцями (Шиян, Партиз. край, 1946, 30); Жовтнева революція, будівництво соціалізму розбудили і підняли до самостійної історичної творчості відсталі в минулому народи (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 16); // Підбурювати кого-небудь проти когось або спонукати до воєнних дій, збройної боротьби. Хто підіймає рід на рід І племена на племена? Чий бог — це торг, чий храм — війна? (Рильський, II, 1960, 153); Підняла [Параска] на мене всю громаду (Н.-Лев., II, 1956, 17); Вже не задовольняли [Довбуша] окремі напади на панські палаци, фільварки. Хотілося підняти на багатіїв цілі села (Гжицький, Опришки, 1962, 223).

8. перен. Звеличувати кого-, що-небудь, діяти на когось, щось сприятливо; надихати когось. Вона то опускала свого Юзефа в безодню, то піднімала до неба (Чорн., Визвол. земля, 1959, 24); Москва людину вільну піднімає В своїй красі, в оновленім цвіту (Мас., Київ. каштани, 1954, 32); Ми незламними будем рости, як граніт, Підіймати Вітчизну у розквіті літ (Шпорта, Запоріжці, 1952, 79); — Правда, ленінська правда нас єднає та здружує. Оце і є те нове, що радянську людину так високо підняло (Жур., Дорога.., 1948, 185); — Бачу й знаю: не пройде багато років, як ви знову підіймете й звеличите нашу славну Радянську Україну (Ю. Янов., І, 1954, 92); // Виклика́ти в когось душевне піднесення, роблячи бадьорішим, енергійнішим і т. ін.; збуджувати. Як заграв він, як заграв, — ціле царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж ніяково дивиться (Тич., І, 1957, 146).

9. Переміщати що-небудь угору (про силу вітру, повітря, руху і т. ін.). Піднімає його [попіл] вгору широка огняна хвиля й, залопотавши, несе високо-високо… (Мирний, І, 1949, 309); Антін зняв з голови свій старий потертий капелюх і притиснув його до грудей. Вітер піднімає йому пасма сивого волосся (Чорн., Визволення, 1949, 113); Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч., І, 1963, 3); Вітер вив, мов дикий звір, і, змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори, до білих хмар, що низько повисли над землею (Коцюб., І, 1955, 31); Череда звернула з толоки на шлях, простяглася до села і підняла за собою куряву (Н.-Лев., І, 1956, 71); // Викликаючи рух, надавати іншого рівня, розширювати об’єм і т. ін. Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло (Мирний, І, 1954, 310); Підставляю вітрам розірвані груди, і женуть вітри по жилах мою кров, і ритмічно піднімають легені… (Сос., І, 1957, 89); Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим’я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко, що пахне лоєм і підіймає з дійниці масну солодку пару (Коцюб., II, 1955, 324); // перен. Ставати причиною появи яких-небудь почуттів, думок і т. ін. Невеселі то картини..; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49); Ця гидка історія гнітила її.., і мутила, і підіймала в серці злість (Коцюб., І, 1955, 308); Ліна промовчала на це, проте почуває, що безладь та нерозпорядливість [виконроба] і в ній підіймає дражливе почуття (Гончар, Тронка, 1963, 260).

10. Підвищувати рівень чого-небудь. Перекинувши через голову сорочку, він увійшов у воду і, піднімаючи її, сів, щоб обмитись (Мирний, І, 1954, 249); Гострі дужки худих плечей підіймають її капот (Коцюб., II, 1955, 253); Густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору (Н.-Лев., II, 1956, 292); Ми в ріках воду підіймаєм, Розводим сад, заводим став І силу атомну тримаєм, Щоб красень-світ ще кращим став (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 51); // Розгоряючись, сягати угору (про полум’я). Часом оце серед ночі в одному закутку містечка схопиться полум’я й покотиться од кінця до кінця, піднімаючи червоні язики, до самого неба (Н.-Лев., І, 1956, 50).

11. Ставити, споруджувати будівлю. Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27); Комашня метушлива Підіймає високо лабіринти-житла́, І бобер свою греблю споруджає на диво. І стільник з шестикутників ліпить бджола (Зеров, Вибр., 1956, 429); // розм. Спромогтися на будівництво. — Добре, мамо… Хату я потім збудую. За один день її все одно не поставиш. — Як же нам ту хату підняти з нашими силами? — сумно проказала мати (Коп., Вибр., 1954, 509).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) з руї́н — відбудовувати зруйноване. Завод є однаково дорогим тим, хто будував його в роки першої п’ятирічки, і тим, хто піднімав його з руїн і згарищ після війни (Ком. Укр., 2, 1967, 47); Після війни пліч-о-пліч з березняківськими комуністами підіймав [Корній Іванович] зруйноване село, зводив артіль серед куп попелу, цегли (Вол., Місячне срібло, 1961, 206); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Янов., II, 1954, 270); Війна завдала народному господарству нашої країни величезної шкоди. Потрібні були неймовірні зусилля радянських людей, щоб відбудувати, підняти з руїн міста і села (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 25).

12. перен. Створюючи сприятливі умови або поліпшуючи їх, допомагати розвиткові, розквітові чого-небудь. У мене одна думка: як би нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Мирний, V, 1955, 362); // Налагоджувати, поліпшувати щось занедбане, занепале. Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців: піднімаємо Василівку і створюємо грунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Коцюба, Нові береги, 1959, 363); [Макар:] Скоро нашу «Зорю» [шахту] піднімемо, згадаю молодість, три дні гулятиму (Корн., II, 1955, 134).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ще на оди́н (ви́щий, нови́й і т. ін.) сту́пінь (щабе́ль) — те саме, що Підно́сити (піднести́) [ще] на оди́н (ви́щий, нови́й і т. ін.) сту́пінь (щабе́ль) що (див. підно́сити). Справжня автоматизація вносить корінний перелом у виробництво, піднімаючи його на новий, вищий ступінь (Рад. Укр., 11.V 1961, 2).

13. перен. Сприяти ростові рослин. Посіяли кукурудзу.. Ясний травень підняв її до пояса, викохав на поживному грунті (Оров., Зел. повінь, 1961, 19); // Спрямовувати вгору свої пагони, стовбур і т. ін. (про рослини). Кукурудза підіймала гостре листя, що пообвисало аж на землю (Руд., Остання шабля, 1959, 438); Ніхто, видно, і не сидів [під липою], бо висока і густа трава не була столочена, а стояла рівно, піднявши угору свої гострі листочки (Мирний, IV, 1955, 141); Сад старого коваля застиг у чорному мовчанні, піднявши в беззоряне небо своє обгоріле віття (Жур., Вечір.., 1958, 283); // у сполуч. із сл. температура. Збільшувати ступінь нагрівання чогось. Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку, дуже гарну, без запаху, і я, коли схочу, можу підняти температуру повітря в хаті до +16, 17° (Коцюб., III, 1956, 408); Цю піч у Донецьку зупинили останньою, в ніч з 13 на 14 жовтня [1941 р.]. Підняли температуру, набрали чавуну в горно.., закрили шибери. Померла піч… (Ком. Укр., 5, 1967, 48); // Підвищувати показники чогось, розвиваючи, удосконалюючи щось. Вченому-мічурінцю вдалося підняти маслянистість соняшника (Наука.., 12, 1963, 6); Щоденний надій молока від корови стимулятор підняв на півтора — три літри (Знання.., 8, 1968, 7).

Підніма́ти (підня́ти) ціну́ на що і без додатка — підвищувати грошовий вираз вартості чого-небудь. Берко.. зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках (Н.-Лев., II, 1956, 369).

14. Виділятися своєю висотою, підноситись, височіти над чим-небудь. — Поглядав [Андрій] на гуральню. Його дратувало, що вона ще стоїть, гордо підійма комин і бурха безжурно димом, наче сміється (Коцюб., ІІ, 1955, 85); Над брилами міських покрівель Херсон уранці підійма Верхи нескінчених будівель (Криж., Срібне весілля, 1957, 77).

15. Розпочинати якісь дії у відповідь на що-небудь, реагуючи на щось. Куди було не приїде [о. Хведір] в гості, вже було наймити, погоничі надворі піднімають регіт (Н.-Лев., І, 1956, 116); Гармати грають, Реве пожежа, кровця рине, А люди вереск підіймають, Страх їм замовкнуть не дає (Фр., XIII, 1954, 144); Шинкар.. розвеселився і жарти підняв… (Вовчок, І, 1955, 245); [Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (Кроп., III, 1959, 161); [Остюк:] Вони [вороги] підняли стрілянину, але в повітря, бо боялись, що свого полковника уб’ють (Корн., II, 1955, 107); // у сполуч. із сл. питання, розмова, річ і т. ін., перен. Починати розмову про що-небудь важливе. Вони [робсількори] піднімають на сторінках газет великі злободенні питання господарського і культурного будівництва (Рад. Укр., 19.VІІІ 1959, 1); [Петро:] Ти, Галю, підняла цікаву річ про жіночу працю, заміри (Мирний, V, 1955, 157); — Треба нашій пресі помалу, без зайвого галасу підняти ті питання, що їх піднімав досі Франко, але давати їм бажаний для нас напрям (Кол., Терен.., 1959, 359).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) на глум див. глум; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) го́лос — те саме, що Підно́сити (піднести́) го́лос (див. підно́сити). — Де ви забарились? Вернітеся, дивітеся! — високо піднімає голос тенор (Н.-Лев., III, 1956, 307); [Сестра Серахвима (піднімає голос до людей):] Чого ви зібрались? (Мирний, V, 1955, 78); — Цить мені, анахтем! — підіймає голос Дорохтей (Стельмах, І, 1962, 318); Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали (Коцюб., II, 1955, 221); — Я се знав, вельможний царю, мовив Каркайло, — і для того щосили підняв голос против такої ради (Фр., IV, 1950, 109); Польським трудящим добре відоме ім’я Ванди Василевської, яка підняла гнівний голос проти польського панства і капіталістів ще за буржуазної Польщі (Рильський, III, 1956, 58).

16. також у сполуч. із сл. пар, цілина, зяб і т. ін., с. г. Виорювати грунт вперше або після великої перерви. Пар піднімає [син] тракторами Для світлої озимини (Перв., II, 1958, 40); Герої нашого часу приборкують сили космосу й атома, сіють хліб і топлять метал, підіймають цілину і підкоряють Антарктиду (Літ. Укр., 30.ІV 1963, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 463.

Піднімати, ма́ю, єш, сов. в. підня́ти, німу, меш, гл.

1) Поднимать, поднять. Приїхала мила, в головочках сіла, да й підняла китаєчку да й заголосила. Мет. На заробітки, піднявши литки. Ном. № 11322. Щоб тебе горою підняло! Поднимать, поднять съ одра болѣзни, вылѣчить. Коли б Він, милосердний, хоч нашого вікарого підняв, що лежить недуж. Св. Л. 126.

2) Воздвигать, воздвигнуть. Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові. Єв. Мт. III. 9. Дай нам… народній дух з занепаду підняти.

3) Поднимать, поднять (крикъ, шумъ). Народ зійшовсь та гук такий підняв, мов цілину п’ять плугів орють. Греб. 382.

4) Возвышать, возвысить. См. Підіймати.

5) Побуждать, побудить. Ти підняв мене зруйнувати його марно. K. Іов.

6) — духа. Воодушевлять, воодушевить. См. Підіймати.

7) — на глузи, на сміх. Подымать, поднять на смѣхъ. См. Підіймати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 173.