ПРАПОР

ПРА́ПОР, а, ч.

1. Полотнище певного кольору чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держална чи шнура; є офіційною емблемою держави, символом її суверенітету. Державний прапор Союзу Радянських Соціалістичних Республік складається з червоного полотнища, з зображенням у його верхньому кутку, коло древка, золотих серпа і молота, і над ними червоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою (Конст. СРСР, 1963, 32); Майоріли на весняному.. вітрі три прапори: червоний прапор з серпом і молотом, американський зірчасто-смугастий і британський з пучками різнобарвних смуг-променів (Загреб., Європа. Захід, 1961, 97); Під звуки маршу до залу вноситься прапор двічі орденоносної Української Радянської Соціалістичної Республіки (Веч. Київ, 6.XI 1967, 2); Монте-Мікеле [гора] одяглася в червоні базальти, а Везувій наче викинув в море двобарвний прапор: блакитний з рожевим (Коцюб., II, 1955, 295); * У порівн. — У бухті внизу стоїть кілька навчальних кораблів. Б’ють склянки — початок дня. Сходить сонце, як прапор (Ю. Янов., ІІ, 1958, 80); // Таке полотнище, що є емблемою військової частини, підрозділу, з’єднання, корабля і т. ін. Тут військо стройними [стрункими] рядами В параді йшло, мовби на бой [бій]; В празничній збруї, з прапорами (Котл., І, 1952, 282); Полк ішов не той, він уже був інший, оновлений, урочистий, осяяний. Над колоною, розвіваючись в польоті, яскраво пломенів полковий прапор (Гончар, III, 1959, 437); [Стрижень:] Комітет передав тобі прапор твого корабля, прапор есмінця «Стремительного» (Корн., І, 1955, 80); На прапорах Запорізької Січі («Війська Низового») бачимо сонце, місяць, зірки, інколи — зображення козацьких човнів на морі (Наука.., 10, 1965, 37); // Таке полотнище, що символізує приналежність до певної групи, організації, партії і т. ін. [Будівничий:] Товариші! в кого жупан червоний, чи хустка, чи сяка-така платина, до палиці чіпляй, то буде прапор (Л. Укр., ІІ, 1951, 211); — Ми підемо вперед, з червоним прапором свободи в руках товариша Леніна, за робочі й селянські і червоноармійські Ради… (Мик., II, 1957, 311); Біля одного із стовпів стояв прапор чинбарів, найстаршого з цехів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366); // перев. мн. Зовнішні розпізнавальні або сигнальні знаки військових та цивільних кораблів, що являють собою кольорові полотнища різної форми і з різними зображеннями. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту, і чорний дим за ним линув, як хвіст. Канонерка пливла назустріч, піднімаючи на щоглу безліч різних прапорів (Ю. Янов., II, 1958, 109); // також у сполуч. із сл. пам’ятний, перехідний і т. ін. Уживається у складі назви почесної нагороди. До хати старого Пуги ще ніколи не сходилось стільки людей, як сьогодні. І кожен ще з порога гукав: «Кажуть, що Андрія нагородили орденом Трудового Прапора, то правда?» (Панч, В дорозі, 1959, 145); Колгосп вийшов у передовики — торік завоював у змаганні перше місце по області і тримає перехідний червоний прапор (Хлібороб Укр., 7, 1964, 7); Київській області вручено Пам’ятний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (Веч. Київ, 26.Х 1967, 1).

Бі́лий пра́пор — знак капітуляції. Білі прапори на знак капітуляції звисали з кожного ганку, з кожного балкона (Гончар, III, 1959, 74).

∆ Прапори́ розцві́чування, спец. — різнобарвні прапори, які піднімають на кораблях у свята або на честь якоїсь події.

2. чого і без додатка, перен. Керівна ідея, гасло, програма. — Несімо прапор справи нашої в дужих руках, а будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла… (Коцюб., І, 1955, 170); Умер Ілліч, умер Дзержинський, багато вмерло… Але ми усе вперед у морі тьми несем їх прапор, їх ідеї, й комуністичною зорею уже жевріє далина, така прекрасна і ясна (Сос., І, 1957, 424); Ідейним прапором сучасної епохи є марксизм-ленінізм — могутня бойова зброя робітничого класу і всіх трудящих у боротьбі за знищення експлуататорського ладу (Ком. Укр., 4, 1968, 4).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти, підно́сити, піднести́ і т. ін.) пра́пор чого, який — вести боротьбу за що-небудь, в ім’я чогось, виступати з якоюсь ідеєю. Література пролетаріату повинна була підняти і підняла прапор реалізму (Талант.., 1958, 23); З кожним днем Комуністична партія все вище підносить прапор боротьби за мир і безпеку народів (Матер. XXII з. КП України, 1961, 7); Під пра́пором чого, яким: а) в ім’я чогось, під якимсь гаслом. Під прапором Жовтня український народ вперше в своїй історії здобув державність (Ком. Укр., 9, 1967, 13); Французька буржуазна революція була першою революцією в історії, в якій маси виступали не під прапором релігійних вчень, а безпосередньо з політичними вимогами (Нова іст., 1956, 75); б) прикриваючись чим-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 516.

Прапор, ра и ру, м.

1) = Прапір. У головоньках червоний прапор постановили. Лукаш. 44.

2) Бѣлый платокъ, прибиваемый на могильномъ крестѣ. Мил. 169.

3) = Папороть. Чуб. V. 1073.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 401.

пра́пор — полотнище одного чи кількох поєднаних кольорів, часто з певним зображенням, прикріп­лене до держална чи шнура; є офі­ційною емблемою держави, сим­волом її суверенітету; таким сим­волом в Україні є синьо-жовтий стяг; поєднання жовто-блакитних кольорів, які були в широкому вжитку в народів, що заселяли су­часні українські землі, має глибоке коріння; враховуючи постійний зв’язок нашої давньої культури із східним світом (Персією та Візан­тією), можна допустити великий вплив тамтешніх кольорів на упо­добання наших предків; саме звід­ти йшло до нас золото, сап’янці, парча, традиція будувати золоті бані на церквах і верхи на теремах, золотавий шовк, паволоки, чис­ленні обряди і звичаї; жовто-бла­китні кольори бачимо й на козаць­кому стязі; золоті й сині жупани часто згадуються в народних піснях; ці кольори переважають та­кож у церковних спорудах і старих церковних речах — ризах, мальо­ваних ставниках, фарбованому різьбленні, іконостасах тощо; ці ж самі кольори є природним поєд­нанням реалій українського довкілля — блакитного неба й зріло­го хлібного поля. Ой що в Софій­ському заграли дзвони, затремтіли. Не білі голуби-ангели в небо полетіли, Ой там зібралися під прапори, під сонячні ще й сині. Віднині не буде пана у вільній Україні (П. Тичина).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 478.