НЕДІЛЯ

НЕДІ́ЛЯ, і, ж.

1. Назва сьомого дня тижня, загального дня відпочинку. Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю, Та й пошкандибає У храм божий (Шевч., II, 1963, 273); Роман ходив у ліс часом зранку, часом надвечір, і не було неділі або якого свята, щоб він не пішов у той лісок (Н.-Лев., VI, 1966, 383); Була неділя, тихий час дозвілля (Рильський, І, 1956, 421).

Від неді́лі до неді́лі — на протязі всього тижня. Від неділі до неділі — все в одному ділі (Укр.. присл.., 1955, 195); З [свято́ю] неділе́ю (бу́дьте здоро́ві], заст. — уживається для привітання з нагоди свята, неробочого дня. — Здорова, сестро! З неділею! (Мирний, IV, 1955, 123); — Добридень вам, кумо! Здорові будьте з неділею, — гукнула Мотря від воріт (Коцюб., І, 1955, 50); — Тітко Маріє, ви дома? З святою неділею вас! — у воротях, увесь у білому стоїть десяцький Хома (Стельмах, І, 1962, 510); Під неді́лю; Про́ти неді́лі — напередодні неділі. Оце в суботу під неділю або в свято завернуть до Чіпки старі товариші: Лушня, Пацюк і Матня (Мирний, І, 1949, 399); [Маруся:] Певно, прийшла [Сидориха] прохати, щоб ви поворожили. [Морозиха:] Ну вже хай вибача: проти неділі я й карт у руки не візьму (Кроп., І, 1958, 73).

∆ Крива́ва неді́ля, іст. — день 9 січня (22 за новим стилем) 1905 р., коли царське військо розстріляло демонстрацію робітників, що йшли до царя з петицією. Картеччю відповів цар-батюшка, коли прийшли до нього петербурзькі робітники з жінками, дітьми … Вони тільки просили хоч трохи полегшити їх життя. А цар розстріляв їх. "Кривавою неділею" назвав народ отой день (Головко, II, 1957, 310).

2. розм. Тиждень. Гості роз’їхались вже, як дніло надворі, а Ганя потім цілих шість неділь не вставала з постелі (Н.-Лев., І, 1956, 322); Так прожив я дві чи три неділі Дома при роботі господарській (Фр., XIII, 1954, 340); Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю, значить, час зостанеться і на рисування (Л. Укр., V, 1956, 128).

Ве́рбна неді́ля див. ве́рбний; Зеле́на неді́ля див. зеле́ний; З неді́лі — на наступному тижні, починаючи з понеділка. — Оддали мене молодим панам, — каже [Одарка], — з неділі повезуть (Вовчок, І, 1955, 44); — Ви вже ячмінь кінчили? — Який швидкий. З неділі почну — мій у долинці (Стельмах, II, 1952, 409); Провідна́ неді́ля див. провідни́й; Страсна́ неді́ля див. страсни́й.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 284.

Неділя, лі, ж. Воскресенье. Ще як прийде суботонька, я змиюся, росчешуся, а в неділю приберуся. Мет. 76. Породила мене мати у святу неділю. Мет. Ум. Неділенька, неділечка, неділонька. з неділі. Съ понедѣльника начиная. Ні, на сьому тиждні вже не ткатиму, з неділі почну. Черниг. у. А з неділі вже й Петра. Св. Л. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 543.

неді́ля (зменшені — неді́ленька, неді́лечка, неді́лонька) —

1) назва сьомого дня тижня, загального дня відпочинку («Неділя — день виму­шеного безділля»); здавна святий день (саме на нього припадають великі престольні свята — Вели́кдень, Зеле́на неді́ля — див.); уособ­люється в образі гарної жінки: «Така хороша, як сонечко святеє — червона та ясна»; день весіль («Через день та й неділя, через хату та й весілля»); жартують — про ле­даря («Йому щодня неділя»), про хвальковиту людину («Од неділі до неділі, щоб усі люди погляділи»), про надмірне захоплення гулянка­ми («У неділю гоя, гоя, в понеді­лок головонько моя!»); вірять: «Прийде така неділя, що і в нас бу­де весілля» (тобто свято, радість, щастя); за народними уявлення­ми, неділя — це також дівчина-красуня із золотим волоссям; нею опікується саме Сонце, тому її на­зивали Со́нячною Па́нною; Бог че­рез неї велів людям у цей день не працювати (звідси етимологічно слово неділя означає «не діло», тобто «не робота»); традиційно ве­сілля завершується теж у неділю; за повір’ям, якщо молода дружина зачне у шлюбну ніч, то хлопчик має народитися у вівторок, а дів­чинка — в суботу; відрубане цього дня поліно навіть через сім років саме спалахне; за християнськими віруваннями, Христос воскрес та­кож у неділю, на Великдень; тяж­ким гріхом вважалася праця у не­ділю; в одній із пісень сонечко скаржиться Богу, що ґазди рано повставали і «в неділю рано дрова рубали, а ґаздині рано хустки зва­ляли»; за все це Господь обіцяє по­карати «на тамтім світі, на Страш­нім суді»; оскільки в неділю зав­жди служба Божа, де люди прича­щаються, заборонялося в цей день снідати, тому кажуть: «Співання в п’ятницю, а снідання в неділю ні­коли не минеться»; також спі­вають: «Ой гріх, синоньку, моя ди­тинко, В неділю снідати»; наро­джені в неділю — пристрасні, тому частіше нещасливі. Прибереться у неділю, та й пошкандибає у храм Божий (Т. Шевченко); Як неділя, то й сорочка біла (М. Номис); По­родила мене мати у святу неділю (А. Метлинський); у сполученнях: з неді́лі — з понеділка починаючи. А з неділі вже й Петра (Словник Грінченка); з [свято́ю] неді́лею [бу́дьте здоро́ві]! — уживається як традиційне привітання з нагоди свята, неробочого дня; про́ти неді́лі — напередодні неділі;

2) див. Ве́рбна неді́ля;

3) Свята́ (Зеле́на) неді́ля див. Трі́йця 2;

4) Сиропу́сна (Си́рна, Проще́на, Проща́льна, Дарна́) неді́ля — останній день Сиропусного (Сирного) тижня, Масниці, переддень Великого посту, коли, за християнською тради­цією, треба було просити проба­чення одне в одного за все заподі­яне протягом року, бо, як сказано в Біблії, «людям ви простите про-гріхи їхні, то простить і вам Ваш Небесний Отець. А коли ви не бу­дете людям прощати, то й Отець Ваш не простить вам прогріхів ва­ших»; день вигнання Адама та Єви з раю; вірники у зв’язку з цією по­дією вважають себе позбавленими раю, краси та радості первісного Божого творіння; вважають, що живуть у світі, наповненому гріхом та смертю, тому і чують слова Ісуса про піст та прощення; просити пробачення належало тричі, і три­чі почути у відповідь: «Бог прос­тить!»; просили також пробачення у померлих;

5) див. Збірна́ неді́ля;

6) Хрестопокло́нна неді́ля див. Хре́стя;

7) М’ясна́ неді́ля — неділя перед Масницею; за старим звича­єм, тесть ходив звати зятя «доїдати барана», тобто скуштувати востан­нє м’яса; останній день, коли пе­ред Масницею дозволялося їсти м’ясні страви; цей день називали також М’ясопу́стом (див.);

8) =(Клеча́льна (Клеча́на) неді́ля)= (див.);

9) Сві́тла неді́ля див. Великдень;

10) Хомина́ неді́ля див. Про́води 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 391-392.