ЗЕЛЕНИЙ

ЗЕЛЕ́НИЙ, поет. ЗЕ́ЛЕН, а, е.

1. Один з основних кольорів спектра — середній між жовтим і блакитним. — Нічого не чуєте? В світі мелодій живете? — перемежовуються зелений і сірий кольори у погляді Стадницького (Стельмах, І, 1962, 36); Черговий по станції підняв сигнальний диск, обернувши його до машиніста пофарбованим у зелений колір боком (Веч. Київ, 22.III 1961, 2); // Який має колір трави, листя, зелені. Над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти (Шевч., II, 1953, 8); Ми уздріли, як воно [море] тріпалось тихо в сітці яскравих бліків, наче зловлене в невід з синіх, зелених і рожевих мотузок (Коцюб., II, 1955, 289); На голові в нього сидів зелений, як листя лопуха, капелюх з вигнутими полями і пишною пір’їною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 25); Місто Київ — зелен сад, Золотавий листопад (Воронько, Три покоління, 1950, 139).

Зеле́не ми́ло — рідке мило зеленувато-бурого кольору, що вживається як дезинфікуючий засіб. Милами слід користуватися лужними, які мають надлишок вільного лугу, роблять жири легко розчинними у воді і тому добре очищають і жирну шкіру (зелене мило, сірчане) (Як запоб. заразн. хвор., 1957, 21); Зеле́ний стіл — стіл, покритий сукном кольору зелені і признач. для гри в карти. Столи зелені вже накрили; Завзятих кличе картярів Бостон і ломбер стариків І віст (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 134); Зеле́ний чай — різновид гіркуватого на смак чаю, що дає зеленувато-жовтуватий, дуже запашний настій.

2. Зробл. із зелені, рослинності. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк (Гл., Вибр., 1957, 271); Густі садки пишаються своєю красою, земля — своїм зеленим килимом (Мирний, IV, 1955, 137); // Який заріс зеленню, травою, кущами і т. ін. На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка (Л. Укр., І, 1951, 59); Внизу, мовби припливши з далеких зелених рівнин, пришвартувалась до гір словацька Грінава (Гончар, III, 1959, 316); Навкруг острови, затоки, озера. Узлісся зелені, вологі, густі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 114).

Зеле́не будівни́цтво див. будівни́цтво; Зеле́не до́бриво — свіжа рослинна маса, яку заорюють у грунт для підвищення його родючості. Досвід багатьох колгоспів району показує, що використання люпину як зеленого добрива підвищує врожайність зернових (Рад. Укр., 20.11 1957, 2); Зеле́ний борщ див. борщ; Зеле́ний конве́йєр див. конве́йєр; Зеле́ний корм; Зеле́на ма́са — Трав’яниста рослинність, яку згодовують у свіжому вигляді худобі і свійським птахам. Крім зерна, треба більше заготовляти також соковитих кормів, зокрема силосу і картоплі, сіна і зелених кормів (Наука.., 1, 1958, 25); Влітку корів утримують в таборах, годуючи зеленою масою кукурудзи, багаторічних трав і інших культур зеленого конвейєра (Колг. Укр., 11, 1956, 10); Зеле́на неді́ля, церк.— день, яким починаються зелені свята. Так прийшла і зелена неділя, уквітчала землю квітом, дерево — листом (Мирний, І, 1954, 82); Зеле́ні свята́ (святки́), церк.— одне з свят православної церкви, яке відзначається на п’ятдесятий день після великодня і супроводжується прибиранням хати всередині і зовні зеленню. [Ганна:] Ми збираємося з свекрухою перед зеленими святами у Київ, на прощу… (Кроп., II, 1958, 37); Раз перед зеленими святками Кайдаш послав Лавріна до млина (Н.-Лев., II, 1956, 306); * У порівн. — Підходжу до подвір’я, а там усе так прибрано, мов на зелені свята (Стельмах, І, 1962, 59); Зеле́ний теа́тр — літній театр серед зелені. Зелений театр обладнується лавами для глядачів, а при зручному рельєфі місця для сидіння влаштовуються амфітеатром по схилу (Озелен. колг. села, 1955, 51).

3. Недозрілий, недоспілий (про злакові рослини, фрукти, овочі і т. ін.). Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (Гончар, III, 1959, 87); Щоб не позбивати головою зеленого винограду, Петро, пригинаючись, збіг до муру (Кучер, Чорноморці, 1956, 12); * Образно. Слово в тебе ще зелене, а серйозно пишеш ти: дайте критику на мене, щоб я знав, куди іти (Тич., II, 1957, 237).

∆ Зеле́ний горо́шок див. горо́шок.

4. розм. Хворобливо блідий (про колір обличчя, шкіри людини). Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений (Фр., XIII, 1954, 287).

5. перен., розм. Який не має життєвого досвіду; недосвідчений. Розповідає директор Савці про вчительську долю, жаліє, що таких молодих та зелених доводиться одсилати на тяжку працю (Вас., І, 1959, 232); Гарячі, запальні голови були на плечах в цих дорогих і відданих справі боротьби товаришів. Переважна більшість робітників були зелені молодики, звичайно — без революційного, навіть життєвого досвіду (Смолич, V, 1959, 462).

◊ Дава́ти зеле́ну ву́лицю див. ву́лиця; Зеле́ний змій див. змій.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 553.

Зеле́ний, а, е.

1) Зеленый. Ой ти, козаче, зеленім барвінку! Мет. 43. Ой піду я молоденька зеленою долиною. Мет. 96. Одступись, зелена жабо. Ном. № 3833.

2) Незрѣлый.

3) Зелені свя́та. Недѣля пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Стор. І. 65. Зеле́на неді́ля. Воскресенье, которымъ начинается недѣля пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Шевч. 592. Ум. Зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький. Мет. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 148.

зеле́ний — колір, що в україн­ському народному світосприйман­ні набув символіки надії (зеленая рута, зелений луг, зелена діброва, зелена трава-мурава, зелен сад-виноград, зеленеє жито), бо здавна пов’язується з весною і зеленими нивами, що мають дати врожай; водночас символізує молодість («Ой піду я, молоденька, зеленою долиною», «Ой ти, козаче, зелений барвінку!»); надія й молодість по­в’язуються з радощами, веселістю: «Серце моє кам’яноє, коли будеш веселоє? Тоді будеш веселіти, як буде лист зеленіти?»; ту саму символіку має й зелене вино: «Зеленеє вино на потішення».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 242.