ЦАРСТВО

ЦА́РСТВО, а, с.

1. Держава, якою править цар (у 1 знач.). Найшовсь-таки один козак Із міліона свинопасів, Що царство все оголосив: Сатрапа в морду затопив (Шовч., II, 1963, 297); 1640 року зимою несподівано велика сила татар напала на Україну й на Московське царство (Н. —Лев., VII, 1966, 95); [Таня:] Все на світі минає: підуть марно царства й панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки (Вас., III, 1960, 122).

&́9671; Проспа́ти ца́рство небе́сне див. небе́сний; У тридев’я́тому ца́рстві див. тридев’я́тий; У тридеся́тому ца́рстві див. тридеся́тий; Ца́рство бо́же; Ві́чне ца́рство, заст.— рай. І не чула, щоб хто лихим словом обніс нашого покійника; всі царства божого йому жадають (Вовчок, І, 1955, 17); Хоть од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклась, Сказав: — Нехай їй вічне царство (Котл., І, 1952, 87); Ца́рство [йому́, їй, їм і т. ін.] небе́сне див. небе́сний; Ца́рство ті́ней див. тінь.

2. рідко. Правління царя (у 1 знач.); царювання. Олександра Федорівна піднесла до очей пожмакану хустину й затрусилася в нервово-обуренім плачі: — Нікі, він [Вітте] зрадник і масон.. Він вириває царство з твоїх рук… (Стельмах, І, 1962, 622); // перен. Сфера, ділянка, в якій хто-небудь почуває себе повновладним господарем. «Там я буду господинею, матиму своє господарство, свою худобу… Там моє царство й панство!» — подумала Онися (Н.-Лев., III, 1956, 74); Похиливсь він на гирлигу Та й говоре [говорить]: я тут пан! Степ мій — царство; тут велику Владу й волю ма’ чабан (Щог., Поезії, 1956, 270); Минулось панське царство, мужицьке настає (Стельмах, І, 1962, 627).

3. перен. Певна сфера, ділянка в природі, де переважають які-небудь предмети, явища рослинного або тваринного світу. На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик (Коцюб., II, 1955, 309); Йосип Яковлевич Магомет — один з славних наслідувачів геніального перетворювача природи. Максим Рильський назвав його чародієм у царстві рослинності (Минко, Вибр., 1952, 385); Ледве починали прокидатися окремі звуки з численного пташиного царства в цім земнім раю (Ле, Право.., 1957, 225); Він з розмаху пужнув коней батогом. Замигтіло, пробігаючи мимо, крихке, осяйне лісове царство (Гончар, II, 1959, 139); Внизу — косогір, забитий снігом, а далі — царство лісів, у яких людина губиться, як голка в снігу (Тют., Вир, 1964, 416).

&́9671; Казко́ве ца́рство; Ца́рство казо́к — чудовий, дивний, незвичайний рослинний або тваринний світ. Ми заїздили туди [в гроти]. Лягали на дно човна і за хвилину опинялись в казковому царстві (Коцюб., II, 1955, 300); Твої очі — срібна річка З таємничим царством казок… Їх розказують нечутно Золотим рибкам русалки (Олесь, Вибр., 1958, 91).

4. перен. Місце, сфера, галузь, де переважають, домінують ті або інші явища, засади і т. ін. Знову царство весни, і рожевії сни, І кохання; Знову зустрічі тихі — й без краю сумні Розставання (Рильський, ІV, 1960, 115); Пароплав заходив у царство вогнів (Баш, Надія, 1960, 7); — Сюди німці не поткнуться,— сповістив вдоволено провідник Євгена.— Тут [у лісі] наше партизанське царство (Рибак, Час.., 1960, 269); — Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів, у тому числі з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології,— усміхнувся він (Тют., Вир, 1964, 62); // Панування, переважання чого-небудь. Абу-Разем любить свою батьківщину, як рай земний, і все чекає, що в цій країні таки настане царство радості життя (Ле, Опов. та нариси, 1950, 74); Але ж зійде над сірим туманом Пролетарськеє сонце ясне, Запалають вертепи тиранів, Царство визиску й горя мине (Пісні та романси.., II, 1956, 268); Ніч Жовтнева, ніч остання Царства гніту, царства пут! (Нех., Ми живемо.., 1960, 122); Критичний реалізм і його видатні представники.. не могли в свій час художньо переконливо накреслити нові шляхи, в яких читач побачив би свій рятунок, свій вихід з царства експлуатації і рабства (Мал., Думки.., 1959, 6); // Про велику кількість, достаток або надмір чогось у якому-небудь місці. З-за горба показалось нарешті солом’яне царство панського току, з стіжками, скиртами та ожередами, з безконечно довгими стодолами та воловнями (Коцюб., II, 1955, 244); Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Мирний, І, 1949, 200); [Бережний:] В наказі по інституту я висловив свою думку про шкідливість апаратного царства (Мик., І, 1957, 387).

&́9671; Ме́ртве ца́рство див. ме́ртвий; Со́нне ца́рство див. со́нний; Ца́рство сну — те саме, що Со́нне ца́рство (див. со́нний). Царством сну здаються тихі зали (Мур., Повість.., 1948, 9); Те́мне ца́рство; Ца́рство пітьми́ (тьми, мли) — символ некультурного, відсталого, реакційного суспільного середовища. Землю вистилали глухі бур’яни та жаб’ячі печериці, а в людських душах — звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна (Мирний, IV, 1955, 326); Темнеє царство скоріше руйнуйте, Світле нове на руїнах будуйте! (Пісні та романси.., II, 1956, 230); У Жовтня бурі живодайній Своє ми щастя здобули, І далі сяють нам безкрайні, І не воскресне царство мли (Рильський, III, 1961, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 183.

Царство, ва, с.

1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. І. 97.

2) Спасете, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: бо́же, небесне царство. Ном. № 6973. Помершим царство, а нам на здоров’я. Ном. № 11607. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Ном. № 11607. Я такого був пана, що царство небесне та й годі. Ном. № 1242.

3) Титулъ: Величество. Царь…. давай йому загадки загадувать; а цей і каже: «Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати». Рудч. Ск. II. 181. Ум. Царствечко. ЗОЮР. II. 32. Я твоє царствечко да коником витопчу. Чуб. ІІІ. 270.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 423.

ца́рство —

1) держава, якою править цар; у народних казках — приваблива, часто далека, часом недосяжна (тридев’я́те, тридеся­́те ца́рство) країна-«государство», якою править казковий цар зі своїм двором і де розвивається той чи інший казковий сюжет; переосмислюється як казкове царство, царство казок на означення дивовижного природного світу, дуже гарного місця в ньому або, навпаки, як мертве царство, тобто місце, де відсутні живі істоти, де панує абсолютна тиша;

2) ца́рство ті­́ней — за народними уявленнями (також високе) — засвіти, потойбіччя, потойбі́чний світ (див.);

3) (з великої літери) Ца́рство Небе́сне = Ца́рство Бо́же = Ві́чне Ца́рство — за релігійними уявленнями — потойбічний світ (див. не́бо2), рай (див.); місце, де править Бог, Владика Неба, Цар Небесний, і де царюють душі померлих праведників; у сполученні: Ца́рство(Ца́рствіє) [йому́, їй, їм і т. ін.] Небе́сне — уживається як побажання померлому загробного життя в раю; проспа́ти Ца́рство Небе́сне — не скористатися якою-небудь можливістю, втратити щось важливе; дієслово: ца́рствувати — у сполученні неха́й (хай) ца́рствує — уживається як побажання померлому райського життя, життя в Царстві Небесному.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 629.