ТІНЬ

ТІНЬ, і, ж.

1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку. Сонце вже клонилося до заходу, з дерев і гір лягали довгі тіні і закривали долини (Фр., VIII, 1952, 364); Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивились на свої тіні (Коцюб., І, 1955, 213); Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Тют., Вир, 1964, 253); * У порівн. Нарешті він заснув. Тоді я тихо, мов тінь, підвівся з свого місця (Мик., II, 1957, 59); Скарбун нервово ходить по дорозі, за ним тінню — Качан (Зар., Антеї, 1961, 91); // Зображення такого відбитку в живопису; місце, що зображує на малюнку, картині найменш освітлену частину, ділянку чого-небудь. Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні так м’яко й рівно, ніби працював не олівцем, а тушшю і пензлем (Тулуб, В степу., 1964, 420); Малювати оті білі гіпсові фігури було не так просто. Адже головне полягало не в тому, щоб нанести на папір точні контури фігури, а в тому, як покласти на малюнкові тіні (Збан., Сеспель, 1961, 198); // кого, чия, перен. Про того, хто ніколи не покидає іншого, завжди буває з ним разом. Щось таємниче, містичне таїться в нашім зв’язку так, наче один з нас — тінь другого: поки один з нас живе, другий теж мусить жити (Коцюб., II, 1955, 487); — Що ж тепер будемо робити, Олесю? — вперше за все життя радиться з нею. І вона, його тиха тінь, його ніякова усмішка, його сумна задума, теж вперше втішає чоловіка (Стельмах, II, 1962, 117).

Сві́тло (ся́йво, промі́ння і т ін) і ті́ні — чергування освітлених і затінених місць (перев. різке, контрастне). Як прийшли нові місця — Бистрець з його водоспадами, вузькі щілини гір з ревучим потоком на дні, нові верхи, нові комбінації світла й тіней, — скрикувала [Маруся] від радості на кожнім кроці (Хотк., II, 1966, 142); А місяць і халупників жалів: так розсівав своє туманне сяйво і тіні,.. що більше вірилось у людське щастя, аніж його було на землі (Стельмах, II, 1962, 113).

◊ Кида́ти (ки́нути, наво́дити, навести́ і т ін) тінь на кого — що: а) наговорювати на кого-, що-небудь, ославляти когось, щось. Бурхливі суперечки, пристрасті мов минали голову, хоч недруги намагалися накинути і на нього тінь — гудили комірника, завгоспа, чи до того голова причетний? (Горд., Дівчина.., 1954, 280); б) виявляючи себе негативно з якогось боку, створювати негативне враження про інших. Справжнім лірикам сьогодні я схвильовано кажу: — Хто посмів його пустити Разом з вами на Парнас? Верхогляд той діловитий — Тінь лиш кидає на вас! (С. Ол., Вибр., 1959, 171); в) негативно впливати на що-небудь, затьмарювати щось. Доля світила та гріла й не давала простору та волі смутній думці кинути темну тінь на їх щастя… (Мирний, І, 1949, 362); Коли ж що у моїх літературних виступах могло Вам не подобатись, то се не повинно кидати тіні на наші відносини (Л. Укр., V, 1956, 242); Ті́ні боя́тися своє́ї (або чиєїсь) — бути дуже боязким, нерішучим. — Ну, що ти, Свербиносе, тямиш? Або ти, Ступо? Жінчиної тіні боїться, до ладу не вміє слова вимовить, а теж і собі між люди… в гласні!.. (Мирний, І, 1949, 380); — Ху! Бодай вас, Хомо, як налякали.. Дай, боже… Я, знаєте, тепер такий полохливий, що й тіні своєї боюся (Коцюб., II, 1955, 34).

2. тільки одн. Місце, закрите чим-небудь від променів сонця, сяйва місяця або іншого джерела світла, затінений простір. Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Мирний, IV, 1955, 294); Міріам нишком крадеться попід садовим муром, стає в найглибшій тіні, звідки їй видно Мессію в місячному світлі (Л. Укр., II, 1951, 118); Як дружно ми плекаєм дерева Для цвіту й плоду, для краси й для тіні (Рильський, III, 1961, 308); Виставивши дозорця, бійці всією купою розташувалися в тіні під коморами (Гончар, II, 1959, 282); // чого. Місце, затінене чим-небудь. Марія відступила в тінь кущів, щоб її не помітили з вулиці (Смолич, Ми разом.., 1950, 130); // Частина приміщення, куди не доходить світло. У кутку, де тінь і вогкість синя,— Павук розкинув павутиння (Нех., Ми живемо.., 1960, 33).

◊ Бу́ти (залиша́тися і т. iн.) в тіні́: а) не привертати до себе уваги, лишатися непоміченим. Фольклористична спадщина Федьковича не може залишатися в тіні, оскільки вона часто стає ключем до розв’язання багатьох питань.. тогочасного фольклорного і літературного життя західноукраїнських земель (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 74); б) займати другорядне місце. — А ми з Левченком тут ось за вами, — сказав він і пожартував до своїх: — Нам із ним не звикати бути в тіні (Гончар, II, 1959, 177); Відійти́ в тінь — відступити на задній план, зайняти другорядне місце. Письменниця [Л. Українка] бачила й те, що Долорес не змогла стати головною героїнею драми, а мусила відійти в тінь перед Анною (Рад. літ-во, 2, 1965, 30).

3. Темрява, морок. Зразу померкло, тінь прикрила усе (Мирний, І, 1954, 168); І огортала ніжна тінь Поволі, а не зразу Славетне селище Ірпінь (Рильський, Зим. записи, 1964, 21); // чого. Темрява ночі, вечора і т. ін. Сіло сонце. Легенько тінь ночі упала на землю (Мирний, III, 1954, 140); Хитаються й повзуть холодні тіні ночі, і зорі дивляться на місто без огнів (Сос., II, 1958, 186).

Вечі́рні ті́ні; Вечі́рня тінь — сутінки, присмерк. Бачу, вже вечірня тінь сходить — хутко до вечерень вдарять (Вовчок, VI, 1956, 253); Сонце сховалось за гори, в тихих вечірніх тінях закурились гуцульські хати (Коцюб., II, 1955, 344).

4. Темний відтінок на чому-небудь. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь (Н.-Лев., II, 1956, 287); Бліде світло ще чорніші тіні поклало на її білому виду, широко одкриті жахом очі заблищали, як скляні (Коцюб., II, 1955, 26); // перен. Непорозуміння у взаєминах між ким-небудь. Так уперше в житті між сином і матір’ю впала тінь (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 22).

5. перен. Відбиття внутрішнього стану (турботи, тривоги, гніву, смутку і т. ін.) на обличчі, в очах людини. Її повіки злегка тремтять,.. під тонкою шкурою на лиці блукають тіні (Коцюб., II, 1955, 249); І раптом Вася зніяковів і замовк. Якась тінь набігла на його ясне обличчя (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 136); На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні, але, розуміючи, що гнівом йому не переважити Матвія, він замовкає (Стельмах, І, 1962, 89); // чого. Вираз, зовнішній прояв якого-небудь почуття, стану людини (звичайно смутного, тривожного). Він дуже змінився, зголив бороду, вуса, постарів. Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя (Коч., II, 1956, 120); Ступакова щиро раділа щастю цих двох хороших людей. Але часом в її темних очах — ні-ні, та й пробіжить тінь затамованого смутку (Ткач, Плем’я.., 1961, 171).

6. перен. Ледве вловимий слід, найменша ознака чого-небудь, натяк на наявність чогось. — Мама зовсім перестудилася! У мами лихорадка! — промовив він з тінню докору в голосі (Фр., VII, 1951, 124); Заснув [поранений] сном змореної дитини.. Квола тінь посмішки так і залишилася на його висхлих устах… (Коз., Гарячі руки, 1960, 128); — Ви хочете сказати, що мною керує особиста неприязнь до Марії Іванівни? — Ні, навіть тіні такої думки у мене нема (Собко, Справа.., 1959, 137); Тепер він вислухав тих слів [ті слова] спокійно, мов закам’янілий, не тілько без сліз, але й без тіні рум’янців на лиці (Фр., IV, 1950, 45); — Цілий день отак виходив. Аж сміються вже всі з мене в дворі. — Але сказав це без тіні невдоволення, а навпаки — навіть усміхнувшись (Головко, І, 1957, 375).

А́ні ті́ні (й ті́ні) чого — аніскільки, зовсім. Тепер знову ходжу за нею. Де вона — там і я невідступно. На британця — ані тіні уваги (Коцюб., II, 1955, 420); Майор Сербин глянув на Варвару — обличчя її, сумне й добре, не виказувало й тіні хвилювання (Перв., Дикий мед, 1963, 95).

7. Невиразні в темряві, при поганій видимості обриси людини, тварини або предмета; силует. Незабаром заманячили в сивому тумані якісь темні тіні.. Видно стало людську постать (Мирний, І, 1949, 348); Тіні за фіранкою у вікні заметушилися, забігали частіше, збилися гуртом докупи (Кач., Вибр., 1953, 277); Ця згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності,.. по вулиці й досі бродить чиясь тінь. Це Юрко виглядає її (Стельмах, 1, 1962, 577); * У порівн. А ще далі, де лиш око сягає, — не знать, чи по воді, чи по небу, — легкою тінню просувається пароплав (Коцюб., І, 1955, 289); Вовк підстрибнув, вискнув від болю і беззвучною тінню розтанув в імлі (Тулуб, В степу.., 1964, 10).

8. Привид, примара. Люди гомоніли, що кожної ночі якась біла тінь виходила з Федорової хати й прямувала до панського будинку (Мирний, IV, 1955, 236); Якась тінь в тому сяйві [місяця] з’явилась. Легка, блакитна, прозора і так невиразна, як мрія (Л. Укр., І, 1951, 22); * У порівн. Всі прожиті радощі, Всі пробуті муки Йдуть, мов тіні тихії, Держачись за руки (Фр., XIII, 1954, 308); Всі стихли, спинились, бліді, схудлі, зів’ялі, мов тіні (Коцюб., II, 1955, 133); // міф. Дух, душа померлого. Еней, знаменитий мечем і побожністю знаний, Сходить до батька свого під землю до тіней Ереба (Зеров, Вибр., 1966, 250); // перен. Про кого-небудь виснаженого, дуже блідого, схудлого, хто нагадує привид, примару. Галочка, а ще лучче [краще] сказати, тінь її — так то вона змінилася ув один час! — вийшла, ледве ступаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 357); То не чоловік, а тінь чоловіча слонялася по хаті (Мирний, І, 1954, 339); // перен. Образ кого-, чого-небудь, що тримається чи з’являється в пам’яті. В нього ж подружнє життя склалося, мов у добрій пісні. Спочатку він дуже побоювався, що тінь Нечуйвітра буде затьмарювати його радість (Стельмах, II, 1962, 148); // перен. Уживається як символ незабутніх дій, досягнень чи здобутків діяльності кого-небудь померлого, загиблого. Та з палицею пілігрима У нові села й городи Прямує тінь неутомима Григорія Сковороди (Рильський, І, 1946, 112); Куди не подайся — в зеленім прибої Бійця революції тінь. Іде, як супутник душі молодої. Супутник високих стремлінь (Нагн., Слово.., 1954, 253).

Ті́ні мину́лого (да́внього і т. ін.) — згадки про минуле, образи колишніх часів. Чого це згадалось йому? То просто в канву його щастя вкраплялися шматки тіней минулого, вкраплявся і острах майбутнього (Стельмах, II, 1962, 164); Ца́рство ті́ней, міф. — загробний світ. Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса, його підземну мандрівку по царству тіней і його воскресіння в постаті Діоніса (Л. Укр., II, 1951, 385).

◊ Одна́ (ті́льки) тінь залиши́лася (зоста́лася і т. ін.) від (рідко з) кого — хтось дуже виснажився, схуд, зблід. Антон ледве впізнав сина, від якого залишилася одна тінь (Чорн., Визвол. земля, 1959, 140); А з Єлени вже тільки тінь зосталася.. Не було пощо жити. Чоловіка нема, дитини нема — для кого ж! (Хотк., Довбуш, 1965, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 143.

Тінь, ні, ж. Тѣнь. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. Ном. № 2289. Тільки його́ тінь хо́дить, — т. е. такой онъ худой, изнеможенный. Ном. № 8206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 266.

тінь — темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку; з тінню пов’язано багато народних вірувань; на Святвечір подекуди дивилися на свою тінь від свічки: якщо вона була «слаба», це провіщало смерть ще цього року, коли ж темна, зустрічати ще й наступне Різдво; тінь — це ласка Божа; але той, хто заподіяв зло (спалив щось чи вбив когось), не мав коло себе тіні — вона згоріла або її вбили; тінь у багатьох народів ототожнюється з душею; у греків — підземне царство — це царство тіней, що поширилося в усьому світі; оскільки слово тінь уживається не лише в значенні темного відображення предмета, а й у значенні привида, постали прикмети й повір’я, що єднають ідею смерті з людською тінню і з силуетом чогось у воді або дзеркалі; коли ворожать, то тінь людини має два значення: закоханим указує на зустріч, а тим, хто втратив майно, — на вічну пропажу; тінь від помешкання пророчить: багатим — щастя, бідним — чекання, щедрим — раптове збагачення; тінь від землі й рослин вказує на вічні тривоги, розлучення, невдачі в справах, скорботу; тінь тварин прогнозує небезпеку від злих людей, несприятливу дорогу, тривогу за друзів і закоханих.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 598.