ХРЕСТ

ХРЕСТ, а́, ч.

1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Христос). Умираючи, казав [Гриць], ..поховати гарно, висипати високу могилу, а хрест поставить із цілого дуба (Вовчок, І, 1955, 40); Через вікно манячів в повітрі хрест монастирської церкви. Кругом позолоченого хреста вилися білі та сизі голуби (Н.-Лев., VI, 1966, 60); Її не вдовольняло те, що Йон бачив хрест на шиї в Параскіци (Коцюб., І, 1955, 274); Церковний сторож Митрофан гатив у двері чи то обухом, чи то держалном хреста (Смолич, II, 1958, 36); // Молитовний жест християн — знак, що нагадує такий предмет, зображується перехресним рухом особливим чином складених пальців правої руки. Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона (Коцюб., І, 1955, 277); А мати, як кожная мати, мене проводжає хрестом (Сос., І, 1957, 300); — Як, Лесю, ваша Харитинка? — Спасибі, одужує, батюшко.— Вночі спала? — Мов після маківки. — То все буде гаразд, то все буде гаразд,— полегшено осіняє себе хрестом (Стельмах, І, 1962, 271).

Напе́рсний хрест див. напе́рсний.

&́9671; Вво́дити (ввести́) в хрест див. вво́дити; Держа́ти (трима́ти) до хреста́ дити́ну (діте́й) — тримати дитину (дітей) під час обряду хрещення; бути хрещеним батьком або хрещеною матір’ю. Отець Харитін.. стрів одну вбогу молодицю-сусіду й попросив її держати до хреста дитину (Н.-Лев., III, 1956, 108); Іти́ на хрест, заст., поет.— іти на смерть; гинути. [Неофіт-раб:] Які ж слова? «Терпливість і покора» тільки й чув я від вас сьогодні. Та невже вони рятують людські душі? Та невже за них ідуть на хрест, на наглу страту і на поталу звірам християни? (Л. Укр., II, 1951, 232); Кла́сти на се́бе хрест див. кла́сти; Мов (на́че, нена́че, як і т. ін.) з (із) хреста́ зня́тий див. зня́тий; На хресті́ заприсяга́тися (заприсягти́ся, заприсягну́тися) — давати обіцянку, клятву в чому-небудь, цілуючи хрест. — На хресті заприсягнися! — тяжко всунув [Дорохтей] скоцюрблену руку в пазуху, і в пальцях блиснув золотий хрестик (Стельмах, І, 1962, 237); От (ось) [тобі́, вам] хрест [святи́й], заст.— формула божби. — От вам хрест святий! Коли до покрови …не вмру або що-небудь… тогді, мамо, як знаєте, так і робіть (Кв.-Осн., II, 1956, 446); — Ну, годі, Христуню! — заспокоювала Настя її, як могла.— Я знаю, все… Прилучайся до нас. То й стане легше. Допоможемо тобі,— от хрест святий,— допоможемо. Підеш у лікнеп, станеш письменною (Речм., Весн. грози, 1961, 73); Поби́й мене́ [святи́й] хрест; Хай (неха́й) мене́ [святи́й] хрест поб’є́ див. поби́ти; Поби́й тебе́ (його́, її, їх і т. ін.) [святи́й] хрест див. поби́ти; Поде́ржати до хреста́ див. поде́ржати; Покла́сти хрест на се́бе див. покла́сти¹; Присуди́ти на хрест, заст.— засудити до страти через розп’яття на хресті. [Покликач:] Утікача-вигнанця Теофіла, упертого повторного злочинця, суд присудив на хрест (Л. Укр., II, 1951, 536); Присяга́тися (присягну́тися) хресто́м див. присяга́тися; Ста́вити (поста́вити) хрест (хреста́) див. ста́вити, поста́вити; Хреста́ нема́є на кому, заст.— про безсовісну, безчесну людину; Хрест мене́ вбий — те саме, що Побий мене́ [святи́й] хрест (див. поби́ти). — Яків, це вже ти розмолов усім?— Хрест мене вбий — не я! (Вас., IV, 1960, 27); Цілува́ти (поцілува́ти) хрест (хреста́) — присягатися, клястися, цілуючи хрест.

2. Відзнака, орден, що має форму такого предмета, в дореволюційній Росії, а також у ряді зарубіжних країн. — Тут один іде [пан].. Комір увесь, і на рукавах, і на спині вишито, а на шиї хрестів, хрестів! (Кв.-Осн., II, 1956, 283); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. А в неділеньку святую Мундир надіває, І медаль і хрест причепить (Шевч., II, 1963, 273); — Він [Шілінг] навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки — кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (Кол., На фронті.., 1959, 107).

Гео́ргіївський хрест див. георгіївський. . Предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., які перетинаються між собою. Скрізь, на вікнах і вітринах, хрести з паперу без кінця (Сос., II, 1958, 442); Услід їй стояли-дивилися похилі, з повідкручуваними головами соняшники та махали чорними хрестами панські вітряки (Стельмах, І, 1962, 32); Сива кубанка з чорним хрестом на потилиці, на кучерях — паморозь, кожушок розстебнутий (Тют., Вир, 1964, 536); Трійники і хрести застосовуються при відгалуженні трубопроводу від магістрального під прямим кутом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 320); // Держак шаблі. Аж зразу — черк! Пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); Руки стиснулися міцно на хресті злотистім шпаги (Л. Укр., I, 1951, 436); // чого. Те саме, що хрестови́на 1. Поміж хрестами рам тривожно скло бриньчить… (Сос., І, 1957, 277); // Мітка, знак такої форми. Тут же розташувалася дівчина в білому, з червоним хрестом на брезентовій торбинці (Коч., II, 1956, 73); На карті тут Орленко пальцем Поставив многозначний [багатозначний] хрест… (Шер., Генерал Орленко, 1948, 40).

Черво́ний Хрест; Товари́ство Черво́ного Хреста́ — організація, створена для надання допомоги населенню, що страждає від війни та стихійних лих. Радянський Червоний Хрест має величезну повагу і авторитет, про його справи з вдячністю говорять на всіх континентах (Наука.., 10, 1974, 51).

4. Спосіб вишивання перехресними стібками. Хотіла б я одну річ видати, се, власне, узори татарські, ..ще й надто подібні до українських, найчастіше стрічаються фігури, хрести, зірки, меандр і такі подібні (Л. Укр., V, 1956, 63); Основні види техніки вишивання для західних областей: низь, гапт, хрест, мережка (Знання.., 10, 1965, 29); // Елемент орнаменту. Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду (Шевч., II, 1963, 63); // у знач. присл. хресто́м, хреста́ми. Таким способом, коли стібки перехрещуються. Здавна відомі в українському вишиванні й такі види техніки, як «кучері», «стебнівка», «верхоплут», вишивання «зірочкою», «гладдю», «хрестом» (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 66).

&́9651; Болга́рський хрест — спосіб ручного вишивання, при якому перехрещуються дві пари стібків. На виставці багато художньої вишивки — тут чоловічі сорочки, рушники, подушки, вишиті різною технікою — болгарським хрестом, гладдю, низзю (Мист., 5, 1960, 21).

5. перен. Страждання, випробування, що випали на чиюсь долю. Відмалку повільний, флегматичний.., недбалий на поверховий вигляд, він був правдивим хрестом для матері, котра ніяк не могла йому вщепити в голову своїх правил чемності (Фр., III, 1950, 341).

&́9671; Важки́й (тяжки́й) хрест нести́ див. важки́й, тяжки́й; Нести́ [свій] хрест — терпляче переносити страждання, випробування долі. Йому навіть приємно було уявляти себе убогим, забутим, стертим великим процесом. Він мученик і добровільно несе свій хрест… (Коцюб., II, 1955, 394).

6. у знач. присл. хресто́м. У вигляді, у формі такого предмета. — А яку плату положить пан? — обізвався Чайченко і хрестом поклав руки на рожен (Стельмах, І, 1962, 23); Костюченко, умитий, причесаний, в білій сорочці, в яку хрестом врізалися підтяжки, перелистував книжку в цупкій оправі (Тют., Вир, 1964, 353).

Згорну́ти ру́ки хресто́м — скласти руки хрест-навхрест. — Зроду-віку не чув нічого такого… Матінко, канареєчко! — гукав він, згорнувши хрестом на грудях руки (Мирний, III, 1954, 196); Лежа́ти хресто́м — лежати, розкинувши руки під прямим кутом до тулуба. Лежав [Івоніка] хрестом на землі, не ворушачися (Коб., II, 1956, 200); Розки́нути ру́ки хресто́м — широко відкинути руки під прямим кутом до тулуба. Уповайченков упав на спину, розкинувши хрестом руки (Перв., Дикий мед, 1963, 472); Подалася до залізної брами Устина і, хрестом розкинувши руки, притулилась до холодного заліза (Стельмах, І, 1962, 396).

&́9651; Петрі́в хрест, бот. (Lathraea. L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин, окремі види яких паразитують на коренях ліщини, вільхи, бука. Найвідомішими формами взаємодії є паразитизм, наприклад безхлорофільних рослин,— вовчка, повитиці, петрового хреста — за рахунок соків зелених.. рослин (Знання.., 2, 1967, 12).

&́9671; Алю́р три хрест́и! див. три.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 139.

Хрест, та, м.

1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. Хресто́м благословити. Осѣнить крестомъ. хреста покладати. Креститься, осѣнять себя крестомъ. у хрест увести. Окрестить. Ном. № 9501. Учора ізвечора сина вродила, ік білому світу у хрест увела. Чуб. V. 467. У хрест увійти. Окреститься, быть окрещеннымъ. ХС. ІІІ. 52.

2) Также и мн. Хрести. Печенье въ формѣ креста, которое пекутъ на крестопоклонной недѣлѣ. Хрест одвезти на ниву, що печуть на хрестці. Сим. 204.

3) Рукоять сабли. Зразу — черк! пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести. К. ЧР. 167.

4) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 192, на вышивкѣ. Чуб. VII. 427.

5) Одно изъ созвѣздій. Чуб. І. 14. Раст.

6) — петрі́в. Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126.

7) — собачий. Когда борятся два на два и одной парѣ удастся свалить противниковъ одного на другого, то это и называется скласти на собачий хрест. Кіевск. у.

8) мв. Трефи (въ картахъ).

9) мн. = Хрестини. Мил. 22. Ум. Хрестик, хрестичок, хре́щик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 413.

хрест —

1) один із найдавніших культових (сакральних) знаків; знак Сонця і вогню, символ вічного життя, оберіг від темних сил; став предметом і символом культу християнської релігії, який є стрижнем з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Ісус Христос); за церковними звичаями, хрест ставиться на могилу небіжчика, який свого часу прийняв обряд хрещення; за народними традиціями, такий хрест перев’язують вишитим рушником. Нема Гонти; нема йому Хреста, ні могили (Т. Шевченко); фразеологізми: держа́ти до хреста́ дити́ну (діте́й) — тримати дитину (дітей) під час обряду хрещення; бути хрещеним батьком (хрещеною матір’ю); іти́ на хрест — іти на смерть, гинути; ось тобі́ хрест [святи́й] — формула божби; цілува́ти хрест (хреста́) — присягатися, клястися, цілуючи хрест;

2) Хре́сне знаме́ння (див.);

3) (зменшено-пестливе — хре́стик) спосіб вишивання перехресними стібками; також елемент орнаменту на писанках; у сполученні: болга́рський хре́стик (хрест) — спосіб ручного вишивання, при якому перехрещуються дві пари стібків;

4) (з великої літери) одне з сузір’їв;

5) див. петрі́в хрест;

6) хре́стики — культові елементи на тілі людини, що слугували водночас нагрудними прикрасами та оздобою (із срібла, золота, прикрашені емаллю і т. ін.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 623-624.