ПОБИТИ

ПОБИ́ТИ, б’ю, б’єш, док., перех.

1. з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому-небудь, об щось. Покінчивши з усім [їстівним], Важкий [прізвище] обома руками витер масні губи, а потім об скатертину руки, побив злегенька себе по животі й переможно зауважив: — От тепер наївся (Досв., Вибр., 1959, 264).

2. кого. Завдати ударів кому-небудь; вибити. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55); Я .. впізнав голос отамана рибальської ватаги, якого ми побили за Полю (Ю. Янов., II, 1958, 163); Він [перекладач] закричав, що якщо зараз не буде встановлено порядок, то пан комендант накаже своїм солдатам всіх гумовими палицями побити (Тют., Вир, 1964, 410); // перен. Піддати гострій критиці, викрити кого-, що-небудь. [Дремлюга:] Я всю область тягну на своїх плечах, а ваш попередник, Іван Іванович, все промови виголошував. А що вийшло? Мене побили, а він у Москві на курсах (Корн., II, 1955, 294).

3. Позбавити життя, вбити всіх або багатьох. І зо зла палицю хапає [Мірошник]… Шпурнув — та й всіх курей побив (Гл., Вибр., 1951, 14); // Знищити, пошкодити рослини, посіви і т. ін. (про град, мороз тощо). Все було йому [Грицькові] якось лихо: то в його коняку вкрадено, то віл здох, то град ниву побив (Гр., II, 1963, 345); Висохлі маслини — Побив мороз… (Рильський, III, 1961, 250); // безос. Градом хліб побило (Головко, II, 1957, 514); // перен. Довести до відчаю, пригнітити. Наймита побило горе та нужда.

◊ Поби́ти до ноги́ — те саме, що Ви́бити до ноги́ (див. вибива́ти). Дуже люті у нас вороги, Як зустрінуть — поб’ють до ноги (Воронько, Драгі.., 1959, 115); Поби́ти на маку́ху див. маку́ха.

4. Розбити, розколоти на шматки. — Одчини, бо вікна поб’ю! — репетував Кайдаш і лупив у двері ногою (Н.-Лев., II, 1956, 270); Нас із мамою вигнали [тато] з хати, побили весь посуд, всі горшки (Тют., Вир, 1964, 250).

5. Пошкодити ударами, поштовхами і т. ін. На нозі у нього був розірваний черевик, і він до крові побив об брук пальці (Чорн., Потік.., 1956, 179); І я пішов. Об скелі груди порвав, побив… (Сос., І, 1957, 318); Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми.. — Шофер машину поб’є, та й то його судять. А це ж люди. Люди, розумієш? (Гончар, III, 1958, 282); // Стоптати, зносити (взуття). Аж черевики побив, спотикаючись на пеньки (Вас., Вибр., 1950, 31); [Журавель:] Наш Панько за дорогу геть чисто побив підметки (Мик., І, 1957, 483); // Проїсти тканину, одяг і т. ін. (про міль). Прибіг додому.. Штани — посічені, немов міль побила. «Значить, сіллю стрельнув, чортів крамар!..» догадався я (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 98); // Укрити заглибинами шкіру обличчя (про віспу).

6. Завдати поразки супротивникові; перемогти. Шотландці! Згадуєте час, Як кров лив з вами Уаллас, Як Брюс водив до бою вас? Знов кличу разом всіх іти: Або побить, або лягти! (Граб., І, 1959, 488); Стояли на смерть більшовицькі бійці — І силу побили звірину (Рильський, Мости, 1948, 113); // Перевершити в чому-небудь; перемогти в труді, змаганні, грі. — Пан Олесь тебе поб’є, — обізвалася нараз Маня до брата, коли ми врешті станули наново коло столика з шахівницею.. — Його позиція ліпша, як твоя (Коб., III, 1956, 38).

Поби́ти реко́рд — перемогти в змаганні. Уперта боротьба за першість розгорілась на гарбузах.. Рекорд побив здоровенний дядько Ананій (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 41).

7. карт. Покрити карту. Побити десятку.

8. діал. Прикрасити. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив (Чуб., II, 1878, 191).

9. діал. Оббити. Побити дах залізом.

◊ Поби́й мене́ [cвяти́й] хрест (грім, бо́же і т. ін.); Хай (неха́й) мене́ [святи́й] хрест (грім і т. ін.) поб’є́; Поби́ла б мене́ свята́ земля́, заст. — те саме, що Грім би мене́ поби́в (див. грім). — Побий мене хрест, ото в’юни так пахнуть (Стельмах, І, 1962, 96); Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, Я складу йому пісні (Сам., І, 1958, 240); — Та нехай мене святий хрест поб’є, коли я що вкрав (Н.-Лев., II, 1956, 28); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (Мур., Жила.. вдова, 1960, 39); — Та я вас і пальцем не торкну, побила б мене свята земля, коли брешу (Коцюб., І, 1955, 48); Поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (си́ла бо́жа, моро́ка, нужда́ і т. ін.); Поби́й тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) [святи́й] хрест; Хай (неха́й) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) бог (лиха́ годи́на) поб’є́; Бода́й тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) зли́дні поби́ли (лиха́ [та нещасли́ва] годи́на поби́ла, госпо́дь поби́в і т. ін.), заст. — те саме, що Грім би тебе́ (його́, її́, їх) поби́в (див. грім). Йване мій, Іване, Друже мій коханий, Побий тебе сила божа На наглій дорозі (Шевч., II, 1963, 153); А побила б всіх панів лихая година! (Укр.. думи.., 1955, 171); — Хай його поб’є лиха година! Хіба я наймалася на таку роботу? (Мирний, III, 1954, 148); — Бодай їх лиха та нещаслива година побила, як вони так знущаються над людьми!.. (Мирний, І, 1949, 322); Поби́ла мене́ (тебе́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на, заст. — спіткало когось лихо, нещастя. Всі люди радіють, весело.. зустрічають велике свято. Тільки її [Олену] одну побила лиха година (Коцюб., І, 1955, 83); Поби́ти покло́ни, заст. — низько, до землі вклонитись. Молоді стали, побили поклони, поцілували образ (Н.-Лев., III, 1956, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 612.

Побити, б’ю, єш, гл.

1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном.

2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5.

3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І. 7. І зо зла палицю хапає… шпурнув — та й всіх курей побив. Гліб. 6.

4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Гол. Поб’ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. Бодай же вас, сини мої… у полі побило разом три недолі. ЗОЮР. І. 21.

5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив. Чуб. II. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 202.