ХВИЛИНА

ХВИЛИ́НА, и, ж.

1. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60 години, або 60 секундам. На світанку дев’ятого січня о десятій годині тридцять хвилин почалася артилерійська канонада і тривала дві години (Тют., Вир, 1964, 486); // Тривалість, що визначається цією одиницею виміру. На другій станції, де потяг стоїть 12 хвилин, злізли ми на вокзал (Коцюб., III, 1956, 337); Дід замовк, похиливши голову. Мовчав і парубок, утопивши очі в пожар на заході. Кілька хвилин було тихо (Хотк., І, 1966, 96); — Павло, покличте сюди дівчат з кухні! — За хвилину-дві заявилися заспана покоївка та куховарка (Панч, На калин. мості, 1965, 66).

&́9671; Без п’яти́ хвили́н див. п’ять; Ко́жна хвили́на дорога́ — напружена пора в якій-небудь роботі. [Прісцілла:] З’їхались посли здалека зумисне на сьогодні. Є такі, що крадькома перебувають в Римі, хвилина кожна дорога для них (Л. Укр., II, 1951, 388); Пишу і не маю часу навіть перечитати, бо тепер у мене кожна хвилина дорога (Коцюб., III, 1956, 234); Лічи́ти хвили́ни див. лічи́ти¹; Не лічи́ти хвили́н див. лічи́ти¹; Ні (ані́, і) на хвили́ну — навіть на короткий час. Гомін не вгавав ні на хвилину, пожадання сипались снопами (Мирний, III, 1954, 288); Кожний напружено чекав різкого й гострого: «До зброї!..» І не було ані на хвилину спокою (Сос., І, 1957, 265); Хвили́на в хвили́ну — точно у визначений час. Спав [Герн] у кабінеті на дивані і прокинувся з головним болем, але, випивши міцної кави, примусив себе одягнутись і, як завжди, підтягнутий та пунктуальний, точно хвилина в хвилину заявився в штаб (Тулуб, В степу.., 1964, 496); — Не турбуйтесь: наш поїзд рушить точно за графіком Ставки. Хвилина в хвилину (Гончар, III, 1959, 22); Хвили́ну-дру́гу — протягом однієї-двох хвилин. Людські тіні снували повз його, й на хвилину-другу закривали його собою, немов якою запоною (Мирний, І, 1949, 310).

2. Короткий відрізок часу; мить. Вона одхилилась за ворота й одну хвилину не знала, чи бігти до їх [до матері й свекрухи], чи тікать в пекарню (Н.-Лев., II, 1956, 344); Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина — і табун мов буря понесла (Рильський, І, 1956, 82); // у знач. присл. хвили́ною, розм. Зараз же, дуже швидко; миттю. [Xрапко:] Іди собі. Йди — пора вже і про обід подумати. [Явдоха:] Я зараз, таточку; хвилиною на стіл накрию (Мирний, V, 1955, 139); // Певний відрізок часу, пора, момент. Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світу літати, Щоб вітер розносив луну (Л. Укр., І, 1951, 93); — Бувають такі хвилини в житті, коли людині найдорожче за все щире слово підтримки (Донч., Шахта.., 1949, 97); — Справа ж не в тому, силач він там чи ні,— терпляче пояснював Брянський зміст подвигу.— Головне, що він не розгубився в рішучу хвилину (Гончар, III, 1959, 36); І все ж Сергій навіть у цю критичну хвилину не зрікся поставленої мети (Гур., Друзі.., 1959, 28); Вір, друже мій, Що в грозову хвилину Заслонить серцем він Любиму Батьківщину (Забашта, Вибр., 1958, 36); // Вільний час. — Викувати троянду не кожний зуміє, і я щоразу повертався до цієї справи, як тільки траплялась хвилина (Ю. Янов., II, 1958, 223).

&́9671; Ві́льна (за́йва) хвили́на — не заповнений роботою короткий час. Минулу зиму вони всі — і сам Коваль, і його інженери, і Андрій, і Марта — не бачили вільної хвилини. Вони працювали як шалені (Собко, Срібний корабель, 1961, 247); Пишіть до мене, якщо знайдете зайву хвилину (Мирний, V, 1955, 377); В одну́ хвили́ну — зараз же, дуже швидко; миттю. І в одну хвилину скочила дитина у куток; закапали від болю й страху сльози (Коцюб., I, 1955, 439); Завдання він рішав в одну хвилину (Хотк., І, 1966, 147): В уся́ку (у бу́дь-яку) хвили́ну — будь-коли, в будь-який момент. Спробуй-но тільки, зачепи! В усяку хвилину і перед ким завгодно він ладен вступитися за свого брата (Гончар, III, 1959, 55); За (че́рез) кі́лька хвили́н — трохи згодом, через невеликий проміжок часу; швидко. Маріцца.. вийшла з хати і за кілька хвилин привела з собою глуху Маріору (Коцюб., І, 1955, 281); Брянський скомандував скласти на воза матеріальну частину. Бійці вмить розв’ючились, і за кілька хвилин міномети вже лежали в каруці, дбайливо обмощені сіном (Гончар, III, 1959, 70); Через кілька хвилин вона повернулася із цебром води і заходилася розтоплювати піч, щоб приготувати для гостя хорошу вечерю (Тют., Вир, 1964, 156); За (че́рез) [яку́сь] хвили́ну — дуже швидко, не минуло (не мине) й однієї хвилини. Враз знадвору почулось несамовите гавкання, а за хвилину грубий чоловічий голос: — Хто там? (Коцюб., I, 1955, 244); За хвилину до хати вбіг денщик (Панч, В дорозі, 1959, 131); [Сестра Мархва:] О-о! (Мерщій біжить назад і через хвилину надходить з сестрою Серахвимою) (Мирний, V, 1955, 105); — Тільки свисну — миттю кінь прилине. За хвилину ми вже в горах будем! (Л. Укр., І, 1951, 391); З ко́жною хвили́ною — дуже швидко; щохвилини. Дівчинка звикала до мене з кожною хвилиною (Ю. Янов., II, 1958, 70); З кожною хвилиною схід розростався високим вікном світання (Гончар, III, 1959, 434); З хвили́ни на хвили́ну — кожної хвилини, щохвилини; в найближчий час; от-от, ось-ось. Сьорбаючи по ложечці, вона з хвилини на хвилину все більше та більше червоніла (Мирний, III, 1954, 279); — З хвилини на хвилину чекаю телеграму — виклику з Генерального секретаріату на роботу (Головко, II, 1957, 483); [Марія:] Син приїжджає?.. [Одарка:] Чекаю з хвилини на хвилину (Зар., Антеї, 1962, 5); І (ні) хвили́ни [нема́є, нема́, не було́, не бу́де] — вільного часу зовсім немає, не вистачає; Ко́жної хвили́ни; Ко́жну хвили́ну — щохвилини, постійно, у будь-який момент. Місце було небезпечне — тут раз у раз вешталась кордонна сторожа і кожної хвилини могла заскочити (Коцюб., І, 1955, 350); Якийсь несподіваний страх кожної хвилини висів над моєю головою.., вставав уночі й будив мене серед кріпкого сну… (Мирний, І, 1954, 82); Для тебе, моя ти єдина, Те слово сумне забринить, Бринітиме кожну хвилину, Бринітиме кожную мить (Л. Укр., IV, 1954, 107); На [одну́] хвили́ну — на короткий час, ненадовго. [Семен:] Тут так гарно, вітрець свіжий подиха. Сядьмо на хвилину та побалакаєм (Кроп., І, 1958, 61); Ледве примітні скорки зажевріли на одну хвилину в його чорних очах (Мирний, І, 1949, 267); На хвилину замовкли гармати (Сос., II, 1958, 449); Коли ми з Наталкою виходили з зали, до нас підійшов народний артист.— Пробачте,— сказав він тихо,— я вас затримаю на хвилину (Ю. Янов., І, 1954, 23); [Одну́] хвили́ну — прохання спинитися, зачекати якийсь час; Оста́ння хвили́на — передсмертний час, пора. — Проклинаю тебе,— закричав Панас в агонії,— проклинаю моєю останньою хвилиною (Ю. Янов., II, 1958, 179); Перемо́вчати хвили́ну див. перемо́вчувати; Пійма́ти хвили́ну див. пійма́ти; По хвили́ні, рідко — те саме, що За (ч́ерез) [яку́сь] хвили́ну; Спокі́йної хвили́ни нема́є (нема́) — немає спокою, часу для перепочинку; Тіє́ї ж [са́мої] хвили́ни див. той; У (в) пе́ршу хвили́ну див. пе́рший; У ту ж са́му [хвили́ну] див. той; У цю (у сю) хвили́ну — в цей момент, саме в цей час, якраз тоді. Прекрасний був Чиж у цю хвилину [коли говорив], прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Довж., І, 1958, 190); Річард мовчить. В сю хвилину в хату входять Дженні і Деві і спиняються коло порога (Л. Укр., III, 1952, 69); Хвили́на проща́ння див. проща́ння; Хвили́на розпу́ки див. розпу́ка; Хвили́ну ува́ги — прохання на короткий час звернути увагу на кого-, що-небудь, вислухати когось; Яку́сь (рідше де́яку) хвили́ну — певний час, недовго. Любов сама. Сідає до стола, розкриває альбом., знаходить одну карточку, дивиться на неї якусь хвилину (Л. Укр., II, 1951, 71); Хома якусь хвилину стоїть замислений, оглядаючи рівну, як меч, дорогу (Гончар, І, 1954, 188); За селом зупинив [Тимко] коня і деяку хвилину прислухався (Тют., Вир, 1964, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 37.

Хвилина, ни, ж. Минута. Зожди одну хвилину. К. ЦН. 169. Що-хвили́ни. Каждую минуту, ежеминутно. Згадую що години, що-хвилини. МВ. Ум. Хвилинка, хвилинонька, хвилиночка. За час, за годинку, за малу хвилинку качається Нечаєва головка по ринку. Гол. І. 9. І буду дома за малу хвилинку. К. МБ. X. 19. Пождіть, кумцю, на хвилиночку. Св. Л. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 391.