УЗЯТИСЯ

УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), візьму́ся, візьме́шся; мин.. ч. узя́вся (взя́вся), ла́ся, ло́ся; наказ. сп. візьми́ся, візьмі́ться; док.

1. Охопити що-небудь рукою (руками). Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками (Шевч., II, 1953, 278); Піп поступився з свого місця далі у куток, узявся за бороду і дивився на попадю (Вовчок, VI, 1956, 245); Вона рішуче взялась за дверну ручку і ступила в хату (Головко, II, 1957, 171).

Узя́тися в (під) бо́ки див. бік; Узя́тися за ру́ки — узяти один одного за руки. По садочку собі ходять, За руки візьмуться, Розмовляють та радяться, Коли поберуться (Л. Укр., І, 1951, 321); Взявшись за руки, блукали [Семен та Уляна] понад Дніпром, уголос мріючи… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23).

◊ Узя́тися за ро́зум див. ро́зум; Узя́тися за го́лову — збентежитися або удатися в розпач.

2. за що. Почати діяти певним знаряддям; приступити до роботи над чим-небудь. Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку (Мирний, III, 1954, 10); Настя мусила знов узятись за своє жито (Коцюб., І, 1955, 57); Зінька знов за посуд узялась: перетирала біля столу (Головко, II, 1957, 53).

◊ [І] за холо́дну во́ду не взя́тися див. вода́.

3. за що, до чого, а також з інфін. Почати що-небудь; приступити до якоїсь справи, виконання чогось. Я дістала якусь книжку і взялася читати (Фр., IV, 1950, 370); З великим запалом узявся він до праці (Коцюб., І, 1955, 223); Він спішно взявся за обробку своїх зйомок і за складання карти островів (Тулуб, В степу.., 1964, 326); Оленчук з першого ж дня взявся до роботи на винограднику (Гончар, II, 1959, 58); // Зголоситися, погодитися на що-небудь, на якусь роботу, справу. — Узявся я бруси з міста перевозити, — сказав Семен жінці увечері (Хотк., І, 1966, 128); Січкар узявся трохи провести Супруна (Стельмах, II, 1962, 112).

◊ Узя́тися за кни́жку див. кни́жка; Узя́тися за перо́ див. перо́; Узя́тися за своє́ — почати діяти по-старому. Вони знов узялися за своє? Гадають, що й цього разу їм минеться? (Шовк., Інженери, 1956, 33).

4. до кого, за кого. Застосувати до кого-небудь рішучі дії, заходи. — Отак узялися за панів: це вже третьому червоного півня підпускають! (Панч, Гарні хлопці, 1959, 26); Після розгрому Петлюри одразу влада взялася за отаманів і батьків, які не склали зброю (Стельмах, II, 1962, 245); // Почати картати когось, докоряти комусь. Годі тепер пестити Михася, а треба до нього добре взятися, щоб не пустував (Мак., Вибр., 1954, 84).

5. перен., на що, до чого, рідко. Удатися до чого-небудь, до яких-небудь дій, заходів. — Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Фр., IV, 1950, 75); Капітан узявся до красномовства, щоб до краю розчулити людську душу (Ю. Янов., II, 1958, 205).

6. заст. Одружитися. А як така любов та народиться меж [між] парубком і дівкою і возьмуться [візьмуться] вони меж собою, так от благодать господня! (Кв.-Осн., II, 1956, 308); Хіба було коли в світі, Щиро що кохались, Розійшлися, не взялися Й живими остались? (Шевч., І, 1963, 149).

7. З’явитися, виникнути. Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Шевч., І, 1963, 71); Умилася Марина, причепурилася, нарядилася… Де її й старість ділася, де й краса взялася! (Мирний, IV, 1955, 252); // Переміщаючись, ідучи, їдучи, летячи, з’явитися де-небудь. Коли десь узялась орлиця над високими скелями (Н.-Лев., III, 1956, 300); Десь взялася легесенька сніжинка, крутнулась перед очима і лягла на пересохлих губах (Кол., На фронті.., 1959, 167); Звідки він [Пальоха] узявся, ніхто не знав..Подейкували, що забрів він сюди з Чернігівщини (Хижняк, Тамара, 1959, 94).

Де не взя́вся (взяла́сь, взяло́сь і т. ін.) — хто-, що-небудь несподівано з’явився (з’явилось). Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину (Гл., Вибр., 1951, 159); Коли їхня хура звертала на шосе, де не взявся ворожий літак (Автом., Так народж. зорі, 1960, 13).

8. до чого, за що. Прилипнути, пристати. — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт.., коли скеля буде чисто вимита (Коцюба, Нові береги, 1959, 197); Замазка міцно взялася до скла.

9. чим. Покритися або оповитися чим-небудь. Дівчина, побачивши його, узялась рожевим рум’янцем (Вовчок, І, 1955, 353); Оце зима! Вікна аж снігом узялись… (Тесл., З книги життя, 1949, 187); Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301); Кущ узявся весняними бруньками й пухом і через те — прозорий (Ю. Янов., І, 1958, 149).

10. чим. Пройнятися чим-небудь; набути певного виразу (про обличчя, очі і т. ін., в яких відбиваються якісь почуття). Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице (Горд., II, 1959, 208); Великі, налиті втомою очі, смагляве, ще красиве обличчя [матері] взялися зажурою (Стельмах, І, 1962, 135).

11. на що, безос., розм. Наблизитися до певного віку, часу і т. ін. Саме на світ узялося (Ю. Янов., І, 1954, 36).

12. перев. 3 ос., розм. Впійматися на вудку (про рибу). Добра риба взялася.

$ Узя́вся моро́з; Узяло́ся на моро́з — почався мороз. Взявся перший мороз (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 412.

Узятися, візьмуся, мешся, гл.

1) Взяться. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11014. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Кн. Таке ледащо придалось той одинчик, що Господи!… і за холодну воду не возьметься. Рудч. Ск. ІІ. 107. Узятися під бо́ки, у бо́ки. Подбочениться. Взявся під боки та й думає, що пан. Ном. № 2481. А парубки, узяв шись в боки, навприсядки пішли. Шевч. 565.

2) Быть взятымъ, отнятымъ. Візьметься від них жених. Єв. Мр. II. 20.

3) Взяться, приняться за что, сдѣлать что. Не візьмешся за роботу, робота сама не зробиться. Ном. № 11017. Як приїду та додому, не візьмуся їсти. Н. п. Виїхавши за Городок, взялися стреляти. Гол. І. 15.

4) Взяться, явиться. Де ся взяв татарин. Макс. Де взялося два купчики з Польщи, взяли таку коню ціну нарядили. Мет. 98. Відкіль се взявся неборак? Гліб. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388.

5) Сочетаться бракомъ, пожениться. Хиба було коли в світі, щоб ті, що кохались, розійшлися, не взялися, — живими остались. Шевч. 269.

6) — чим. Обратиться во что. Упав сніжок на обліжок та взявся водою. Мет. 50. Загорілось моє серце, слово полум’ям взялося. К. Псал. 95. А той як підскоче та черконе по яблуні: вона так попелом і взялись. Рудч. Ск. II. 77. Уже моє золото гряззю взялось і не маячить. Г. Барв. 290. Стіни чорні, аж цвіллю взялися — т. е. покрылись плѣсенью. Мир. ХРВ. 24. Все так вогне́м і взялось. Все было объято пламенемъ. ЗОЮР. І. 152.

7) Пристать, къ кому, чему. Узявся, як реп’ях. Ном. № 2745. Узявся до мене смолою. Як приложит до тіла, так і візьметься. Радомысл. у.

8) — ближ. Приблизиться. Козаки ближ взялися. Гол. І. 35.

9) Моро́зи взялися, зимно ся взяло. Настали морозы, насталъ холодъ. Вх. Зн. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 325.