ТЯГТИ

ТЯГТИ́ і ТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. тяг, ла́, ло́; тягну́в, ну́ла, ло; недок.

1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: — Тягніть разом! (Н.-Лев., II, 1956, 227); Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці, але сам не пускає з рук, тримаючи на пальці. Маріка собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки розломили (Хотк., II, 1966, 417); // Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. — Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину.. — І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? — жахається Яків (Стельмах, І, 1962, 480); Ватаг валки.. човгав далі, тягнучи по землі предовгий батіг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28); // Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою. Колісник ішов уперед і тяг за руку Рубця (Мирний, III, 1954, 271); Всю ніч рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір’я, тягнучи за собою коней, нав’ючених мінами (Гончар, III, 1959, 125); // Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.). Лід ломився підо мною… Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Досв., Вибр., 1959, 183); // Узявшись за що-небудь, смикати. Тягнула [дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі пучечки мамі до уст (Вовчок, І, 1955, 357); — Васькові сьогодні вже одинадцять. А мені — десять буде. Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку (Зар., На.. світі, 1967, 239); // розм. Приносити з собою, на собі; вносити. — Нам не треба пампушок, медяників… маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (Довж., І, 1958, 219); — Ну, хлопці, — звернувся Палилюлька до своїх охоронців. — Тягніть сюди і печене, і варене (Стельмах, II, 1962, 88); Поки був [Микола] у молодших класах, то кожного разу [першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно було, як він його підіймав — не букет, а цілісінький сніп (Збан., Курил. о-ви, 1963, 112); // за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. Батько все тягне за Романком — своїм пестунчиком (Коцюб., І, 1955, 102).

◊ В оди́н гуж тягти́ див. оди́н; За ву́ха тягти́ (тягну́ти) див. ву́хо; Ле́две (наси́лу і т. ін.) тягти́ (тягну́ти) но́ги — те саме, що Ле́две (наси́лу і т. ін.) но́ги волочи́ти (див. волочи́ти). Ідуть [хлопці] день, ідуть другий.. Насилу-насилу ноги тягнуть (Вас., II, 1959, 157); Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (Коз., Гарячі руки, 1960, 65); Оста́нні жи́ли тягну́ти див. жи́ла¹; Тягти́ (тягну́ти) во́локом див. во́локом; Тягти́ (тягну́ти) ду́шу з кого; Тягти́ (тягну́ти) за ду́шу кого: а) набридати чим-небудь нудним, одноманітним. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 191); б) мучити. Так інший на словах Добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (Год., Заяча матем., 1961, 142); Тягти́ (тягну́ти) жи́ли див. жи́ла¹; Тягти́ за живі́т див. живі́т; Тягти́ за печі́нки — те саме, що Тягти́ за живі́т (див. живі́т). Живіт уже йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (Тесл., З книги життя, 1949, 191); Тягти́ (тягну́ти) за язи́к кого — примушувати сказати що-небудь; випитувати когось. О. Катехит почав випитувати [учнів] одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (Фр., IV, 1950, 233); — Катю, не тягни його за язик.. — Я вже колись сама доберуся до нього… (Гур., Наша молодість, 1949, 97); Тягти́ (тягну́ти) на позо́рище див. позо́рище; Тягти́ (тягну́ти) но́гу — не ступати пошкодженою або хворою ногою. Повискуючи, з хати вискочило порося, тягнучи задню ногу (Тют., Вир, 1964, 351); Тягти́ (тягну́ти) ру́ку за кого, за ким, рідко чию — підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. — Чи вам же таки за злодіїв руку тягнути! (Л. Янов., І, 1959, 48); — Постривай же ти, Соловейку!.. Я ж тобі оддячу ще й на цім світі, коли ти тягнеш руку за Параскою (Н.-Лев., II, 1956, 24); Потім вийшов на ганок Григор і почав говорити, що староста тягне руку куркулів (Панч, II, 1956, 522); Тягти́ руч див. руч; Тягти́ сірка́ за хвіст (за хвоста́) див. сірко́.

2. перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини). Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла нудний візок по курній дорозі (Коцюб., І, 1955, 371); Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (Дор., Не повтори.., 1968, 134); Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз (Панч, Синів.., 1959, 11); // неперех. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином. Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Мирний, IV, 1955, 312); Молоді волики тягли щиро, не лінуючись (Коцюб., І, 1955, 110); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі (Гончар, III, 1959, 224).

3. перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню. Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. — Тягни! — командує Хома (Гончар, III, 1959, 278); Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору (Ю. Янов., II, 1958, 83); Тягнути воду з криниці; // Ловити (рибу). Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Щог., Поезії, 1958, 143); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54).

4. перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою. Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 142); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Коцюб., І, 1955, 320); [Аркадій:] На засідання вас тягнути треба, а от за пайками бігаєте (Корн., І, 1955, 118); // Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв’язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.

◊ Тягти́ до су́ду (на суд) див. суд.

5. перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь. — І мені не раз тут тісно, Серед гір отих сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних (Фр., XIII, 1954, 361); Революційна хвиля владно тягла нас на вулицю, на площі (Довж., І, 1958, 15); // безос. Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь (Стеф., III, 1954, 28); В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Досв., Вибр., 1959, 47); Крайнюка невтримно тягло на фронт (Кучер, Голод, 1961, 162); // Викликати потяг (див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь. У Вороничах був тоді молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його тягнула її до нього, але його вдача (Март., Тв., 1954, 234); [Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще читайте чужу, а писати я б вам не радив (Сам., II, 1958, 118); // безос. Відчувати потяг (див. по́тяг¹ 1, 2) до кого-, чого-небудь. Я відчувала, що мене тягло до нього (Ю. Янов., II, 1958, 91); [Олексій:] Я п’ю звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи не тягне (Кроп., V, 1959, 507); // безос., на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь. Мабуть, уже до старості дійшлося: На мемуари тягне день при дні (Рильський, II, 1960, 67); — Я пригадав, що мене з дитинства тягло до малювання (Збан., Єдина, 1959, 141).

◊ Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на легки́й хліб, безос., кого — хтось не має бажання працювати, намагається одержувати кошти без великої затрати сил, через різні комбінації і т. ін. — Скільки його пам’ятаю, він завжди такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче прожить і чарку випить. Так і норовить, аби від роботи в колгоспі чкурнуть… (Кучер, Трудна любов, 1960, 432); Тя́гне (тягло́, тягну́ло) на сон (до сну), безос., кого — хтось відчуває сонливість, бажання спати. Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою і кривдою добутих урочищ і хуторів (Стельмах, II, 1962, 91).

6. перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку. Мар’янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (Стельмах, І, 1962, 537); * Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (Сос., II, 1958, 428).

7. перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.). — Батько нездужають. Тягнули.. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Гуц., Скупана.., 1965, 117); Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв’язківці тягнули кабель (Гончар, III, 1959, 262).

8. неперех., розм. Іти (звичайно повільно). Один тільки сторож лишається [в церкві] — куняє-куняє, а там і собі тягне додому (Україна.., І, 1960, 125); — З-за Бугая й далі… кудою схочу, тудою й потягну.. — Тягніть, тягніть на здоров’я! — глузує Демчиха. — Аби Галка не потягнула когось на розправу… (Вовчок, VI, 1956, 263); Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (П. Куліш, Вибр., 1969, 288).

9. безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.). — Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 129).

10. неперех. Дути, віяти (про вітер). Сонце гріє, як і гріло; З плавнів тягне вітер вільний (Щог., Поезії, 1958, 258); Холодний вітер тяг з півночі.. і плутався у дворі, в густих вітах акацій (Коцюба, Перед грозою, 1958, 225); // безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін. Зскакую з ліжка, заглядаю в столову — звідти тягне свіжим, морозним повітрям (Коцюб., III, 1956, 258); Із степу тягло прохолодою (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51); Від заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (Мур., Свіже повітря.., 1962, 41); // безос., чим. Доноситися (про запах). Чмихаю носом, рознюхую — тягне не то кізяком, не то м’ятою… (Вас., І, 1959, 376); З городів тягло коноплями і розпареним гноєм (Тют., Вир, 1964, 383).

◊ Пу́сткою тя́гне див. пу́стка.

11. перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь. А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали — Що здужали, то все тягли (Котл., І, 1952, 74); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (Горд., II, 1959, 198); Огли сидів мовчки під піддашком чайхани і.. тягнув димок з череп’яного кальяну (Досв., Гюлле, 1961, 92).

Тягти́ (тягну́ти) горі́лку (пи́во і т. ін.) — пити, вживати хмільні напої. Знаю тебе, бурсо; знаю тебе здавна, Як по всім країнам та була ти славна; ..Правда, що тягла ти добре оковиту, Іноді харцизством обридала світу (Щог., Поезії, 1958, 131); Трапезуючи, добре тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не впивсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); Тягти́ (тягну́ти) тютю́н (махо́рку, цига́рку, лю́льку, з лю́льки і т. ін.) — курити. Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком] гарненько, З люльок тютюн тягли смачненько (Котл., І, 1952, 195); Кайт з силою тягне люльку, так що вона починає шкварчати (Кол., На фронті.., 1959, 30).

◊ Тягти́ (тягну́ти) [всі] со́ки див. сік.

12. перех., розм. Брати чуже; красти. Бідний в убогого тягне сорочку із плота (Коцюб., II, 1955, 233).

13. перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно. Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися свого чоловіка (Кучер, Голод, 1961, 292); // Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах). — Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути (Речм., Весн. грози, 1961, 126).

◊ Тягну́ти (висми́кувати) слова́ з ро́та див. рот.

14. перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь. Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? (Мирний, V, 1955, 433); [Карпо:] І з ділом тим не тягніть (Собко, П’єси, 1958, 20); // Зволікати із чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь. — Або ти зараз все розкажеш, або ми підемо додому, — невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. — Чого тягнеш? (Мокр., Острів.., 1961, 9); // у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники. — Але як не вболівати? — питала себе Іринка. — Один погано працює — всіх униз тягне (Томч., Закарп. опов., 1953, 23).

◊ Тягти́ час — зволікати із здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому.. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 360).

15. перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи). [Горленко:] Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука ще не зовсім в порядку, а я вирішив — завтра ж сідаю на трактор (Корн., II, 1955, 91); — Сам один на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552).

◊ Тягти́ (тягну́ти) життя́ яке — жити у важких умовах, нестатках. — Та чи то ж то одна моя мати така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч отак тягли й тягнуть своє злиденне життя… (Мирний, II, 1954, 253); Щоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай, — Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! (Вороний, Вибр., 1959, 202); Тягти́ ля́мку див. ля́мка; Тягти́ ярмо́ яке, чого — важко, безрадісно жити. Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню,.. через якийсь рік-два.. тягнули скрипуче родинне ярмо (Стельмах, II, 1962, 147).

16. перех. і неперех. Мати якусь вагу; важити. — Славний кабанчик, на пудів шість тягне (Зар., На.. світі, 1967, 100); // Відтягувати своєю вагою. У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув (Тют., Вир, 1964, 356); Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу (Довж., I, 1958, 34); // безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Тют., Вир, 1964, 122).

17. безос., перех. і неперех. Боліти. Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 497); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (Мик., II, 1957, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 339.

Тягти, гну, неш, гл.

1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у.

2) Вытягивать. З живих здирали шкуру…. жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11.

4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11.

5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53.

6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885.

7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219.

8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у.

9) Біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб.

10) До права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 301.