ПРОХОДИТИ

ПРОХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПРОЙТИ́, пройду́, про́йдеш, док,

1. неперех. Іти, пересуватися кроками; крокувати. Він вийшов на найбільшу вулицю, тихо проходив біля магазинів та роздивлявся по вітринах (Л. Укр., ІІІ, 1952, 484); Коридором санаторію проходить лікарка з старенькою вже медсестрою (Головко, І, 1957, 478); Єремія.. пройшов через світлицю й навіть не обернувся, не глянув у двері на Тодозю (Н.-Лев., VII, 1966, 126); Вулицею в шапках і брилях пройшли косарі (Стельмах, І, 1962, 520); * Образно. [Жура:] Занадто вже легко ви по життю проходите, Льоню, — мало переживали, мало думали (Коч., II, 1956, 112); // Пропливати в морі, річці і т. ін. (про риб). Над гребцями валів чайки кружляють із квилінням. Це значить — рибні косяки проходять в морі синім (Забіла, Малим.., 1958, 46); Зграя [риби] пройшла. Вода знову стала тихою, дзеркальною (Собко, Біле полум’я, 1952, 82); // Їхати, скакати верхи де-небудь. Війська йшли і йшли в безконечнім кіннім строю, на галопі проходили через вишневі українські села (Гончар, II, 1959, 233); // Переміщатися де-небудь (про поїзд, літак, пароплав і т. ін. і про людей, які на них перебувають під час руху). Семюнко споглядав, як проходили вози Данилового війська (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 289); — Мореплавці, які вперше проходили тут [Магеллановою протокою], не один раз молили бога про щасливе повернення (Ю. Янов., II, 1958, 86); Пройшов пароплав, і хвилі шуміли, набігаючи на берег (Донч., VI, 1957, 11); // Пересуватися по чому-небудь (про небесні світила, хмари, промені світла і т. ін.). Так би й лежала я завжди над сею живою водою, Дивилась би,.. Як тіні барвисті від хмарок злотистих Проходять по площині срібно-блакитній І раптом зникають (Л. Укр., І, 1951, 150); Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою (Рильський, І, 1960, 127); Сонце пройшло над ним в багряних хмарах (Мик., II, 1957, 181); * Образно. Життя, видно, глибоко чіпало її серце, проходило смугами по блідому виду, по чорних очах (Мирний, І, 1954, 166); // Поширюватися в якомусь середовищі (про вітер, тепло, холод, хвилі і т. ін.). Нівідкіль прохолоди ніякої, тільки що зверху палить, і малесенький вітрець не проходить (Кв.-Осн., II, 1956, 412); З гір проходив легкий свіжий вітер (Собко, Серце, 1952, 89); Здалеку закружляв вихор,.. вигнутий стовп пилу пройшов шляхом (Ю. Янов., II, 1958, 174); // Розноситися, чутися (про звуки). По хаті пройшов шелест. Пани здвигували плечима, хитали журливо головами, шепталися між собою (Мирний, І, 1949, 383); По натовпу пройшов схвальний гомін (Багмут, Опов., 1959, 23); // перен. Поширюватися серед когось, набувати розголосу (про чутку, відомості і т. ін.). Ніяка недобра слава не проходила про неї, бо.. добре знали Галочку (Кв.-Осн., II, 1956, 354); Між козаками пройшла чутка, що пани отруїли короля за те, що він був прихильний до козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 215); Пройде по ринку яка поголоска, аж жах розбирає (Зеров, Вибр., 1966, 260); // перен. Охоплювати людину, пронизувати її тіло; проймати (про відчуття холоду, тепла, болю і т. ін..). Поступово члени мої втрачають напругу, зникає біль, дивна солодка теплінь проходить моїм тілом (Кол., На фронті.., 1959, 108); Мороз.. пройшов вподовж Христиної спини (Мирний, III, 1954, 159); Шевченко мовчав. Гострий біль пройшов вогняною голкою крізь серце (Тулуб, В степу.., 1964, 370); // На якийсь час з’являтися, відбиватися на обличчі (про почуття, переживання і т. ін.). На її зосередженому обличчі заколивався світ і виразно пройшли тіні страждання (Стельмах, Правда.., 1961, 36); // Послідовно відкриватися зору людини, що йде, їде, пливе де-небудь. Прокурор.. пішов навмання, не розбираючи шляху. Якісь маленькі, густо заплетені диким виноградом будинки проходили повз нього (Собко, Справа.., 1959, 297); // перен. З’являючись, пропливати в думках, спогадах, уяві тощо. Довгим ланцюгом проходять у моїй пам’яті роки (Кол., На фронті.., 1959, 6); Йому пригадалися давні літа.. Потім перед очима пройшло власне життя — в огні, в тривогах і.. в нестатках (Мик., II, 1957, 90); // Мати можливість іти, переміщатися де-небудь. Купи людей усе рідшали.. — усе було вільніш проходити по улицях (Вовчок, І, 1955, 306); Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (Гончар, І, 1959, 39); Той яр так заріс кущами, що не тільки не пройде чоловік, але й собака не пролізе (Н.-Лев., III, 1956, 278).

◊ Ні прої́хати, ні пройти́; Ні прої́деш, ні пройде́ш див. проїжджа́ти¹; Пройти́ вого́нь і во́ду див. вого́нь; Пройти́ Крим і Рим і мі́дні тру́би — те саме, що Пройти́ вого́нь і во́ду (див. вого́нь); Пройти́ крізь си́то й ре́шето див. си́то.

2. перев. недок., неперех. Простягатися, тягтися в якомусь напрямку (про дорогу, канал і т. ін.). В небі високім проходить, безхмарними зримий ночами, Шлях, що за білість свою споконвіку зоветься Молочним (Зеров, Вибр., 1966, 304); Янгіарик проходив через усе місто, огинав бавовняний завод (Ле, Міжгір’я, 1953, 41); Тин пройшов на аршин поза грушею (Н.-Лев., II, 1950, 377); // перен. Бути наявним, простежуватися в чому-небудь, протягом певного часу. Через увесь її вік молодий проходила брехня, ведучи за собою сльози та горе… (Мирний, III, 1954, 235); ..громадянські війни проходять через усю історію існування класового суспільства (Ленін, 39, 1973, 71); Образ кобзаря.. проходить майже через усю поезію Т. Шевченка (Рад. літ-во, 5, 1969, 55).

◊ Прохо́дити черво́ною ни́ткою див. ни́тка.

3. перех. і неперех. Ідучи, минати кого-, що-небудь; ідучи, їдучи тощо, залишати позаду, за собою. Я щодня проходжу повз самотній, закинутий сад (Коцюб., ІІ, 1955, 413); Семен побачив, що надходить Панько й буде попри нього проходити (Март., Тв., 1954, 113); Пройшов [Василь] уже і те місце, з якого вона гукала удень на його (Мирний, IV, 1955, 169); Андрій пройшов мимо ченця, змірявши його поглядом, повним зневаги й ненависті (Довж., І, 1958, 244); * Образно. З гомоном.. Чужа веселість мимо нас пройшла (Зеров, Вибр., 1966, 154); // Пересуваючись, перетинати певну місцевість з кінця в кінець. Вкраїну з краю в край проходили з боями… (Сос., І, 1957, 260); * Образно. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Укр.. присл.., 1955, 191); // перен. Залишатися непоміченим ким-небудь, поза чиєюсь увагою. Все, що робилось, писалось, говорилось у світі, — все, здавалось, проходило непоміченим повз Мічуріна (Довж., І, 1958, 430); Жарт Василів пройшов непоміченим, як самітний промінь у густій мряці (Хотк., І, 1966, 107); Хвилинна розгубленість і замішання, що промайнули на обличчі Стефані, не пройшли повз увагу Владо (Чаб., Балкан. весна, 1960, 330).

◊ Прохо́дити (пройти́) повз див. повз.

4. неперех. Іти в якому-небудь напрямку, до когось, чогось; прямувати. Громада розступається, старий християнин проходить до диякона (Л. Укр., II, 1951, 482); Городами проходжу я до ставу, що ліг в яру, як велетенське скло (Рильський, III, 1960, 119); Відсторонивши екскурсантів, вони з Степашком пройшли по трапу на судно (Гончар, Бригантина, 1973, 95); // Заходити або потрапляти, прокрадатися і т. ін. куди-небудь. Проходячи у свою хату, він зупинився біля Христі (Мирний, III, 1954, 199); Переступивши поріг, Оленчук відчув, що всі погляди разом звернулись на нього.. — Проходьте сюди, — почувся густий, спокійний голос (Гончар, II, 1959, 395); — Це певно Кривоніс нишпорить у садку та.. оглядає, кудою б можна крадькома найбезпечніше пройти в замок (Н.-Лев., VII, 1966, 197); Крадучись поза розваленими коморами, пройшла [Зінька] в сад (Головко, II, 1957, 173); // Проникати, просочуватися крізь що-небудь кудись. Звуки проходять крізь стіни, і засуви хатні не можуть їх зупинить (Зеров, Вибр., 1966, 134); Вода пройшла крізь шар піску; // Просовуватися крізь який-небудь отвір, прохід, підходячи за розміром. Ключ проходить у замок; // також перех. Пробивати, пронизувати що-небудь (перев. про зброю, кулю). Пень. Великий такий і дужий, здається. А вдариш у нього палицею — і вона проходить його наскрізь (Хотк., II, 1966, 318); Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло… (Сос., І, 1957, 233); Куля пройшла йому правий бік і застряла в лівім (Фр., VI, 1951, 159); Брянському розстебнули гімнастьорку, оглянули рану. Осколок пройшов у серце (Гончар, III, 1959, 121); * Образно. Вдарив із дзвіниці дзвін, хитнув повітря і ножем пройшов в серце (Коцюб., II, 1955, 178).

◊ Пройти́ крізь ву́шко го́лки див. ву́шко.

5. неперех. Виявлятися прийнятим, обраним тощо куди-небудь, затвердженим кимсь (перев. внаслідок відбору, голосування, екзаменів і т. ін.). Невже то правда: що б не голосував Матюха, завжди «Одноголосно» проходить? (Головко, II, 1957, 40); На екзамені до театрального Геннадій не пройшов (Вол., Місячне срібло, 1961, 17); [Берест:] Що ж, Лідо, сьогодні твій проект пройшов добре (Корн., І, 1955, 92).

6. перех. Ідучи, переміщаючись, долати певну відстань. Дивізія рухалась вельми повільно і проходила за день не більше десяти — дванадцяти кілометрів (Тют., Вир, 1964, 485); Пішки хіба ж легко сорок верстов до Сироватки пройти, та ще й з дитиною (Гр., І, 1963, 253); Пароплав пройшов тридцять кілометрів за годину; // у сполуч. із сл. шлях, путь і т. ін., перен. Мати на своєму рахунку певні досягнення, звершення і т. ін. Комуністична партія пройшла великий і славний шлях боротьби і перемог (Ком. Укр., 4, 1968, 9).

7. перех. Виконувати певні роботи у товщі, глибині чого-небудь, просуваючись у певному напрямку. Щоб не знижувати темпів, треба проходити швидко нові експлуатаційні свердловини (Роб. газ., 16.IX 1966, 1); Іван проходив товсті поклади пісковиків (Рудь, Гомін.., 1959, 144); — Це друга виробка [шахти]. Так. Ви вже пройшли розвилку (Досв., Вибр., 1959, 190).

8. перех. і неперех. Піддавати що-небудь якійсь дії (перев. з поверхні). Дочка.. мерщій за роботу береться. Чи пройшла ряд мережки, чи не пройшла, гляне: мати й собі захиталася на гребені… (Мирний, І, 1949, 327); Проходити палубу шваброю; Пройти заготовку різцем; // Обробляти на певній ділянці грунт (про сільськогосподарські знаряддя, машини). Давно, давно тут не проходив плуг, Не сіялися зернові ніякі! (Нех., Чудесний сад, 1962, 61); Рало по лону землі борозною глибокою пройде (Зеров, Вибр., 1966, 212).

9. перех. Знайомитися з чим-небудь, вивчати щось. Хлопці проходять нові шкільні науки, читають більш серйозні книжки (Вас., І,1959, 150); Товариші приносили йому шкільні завдання, пояснювали, що проходили на уроках (Коз., Блискавка, 1962, 70); Небагато науки пройшов [Дмитро] — церковнаприходську [школу] закінчив (Стельмах, II, 1962, 326); // Закріплювати набуті під час навчання знання на практиці. На базі заповідників [Академії наук УРСР] проходять виробничу практику студенти.. педагогічних інститутів (Вісник АН, 3, 1971, 32); // розм. Прослухувати курс навчання, набувати певних знань, навичок (в школі, інституті і т. ін.). Разом з кількома дівчатами вона пройшла курси техмінімуму мотористів (Собко, Нам спокій.., 1959, 114); * Образно. Навряд чи знайдеться на наших підприємствах людина, яка б свого часу не проходила курсу робітничої науки під наглядом того чи іншого кадровика (Літ. газ., 16.XII 1960, 2).

◊ Прохо́дити (пройти́) шко́лу життя́ див. життя́.

10. перех. Пізнавати на власному досвіді, переживати що-небудь, виконувати певну роботу, завдання і т. ін. Вступаючі в партію проходять кандидатський стаж (Статут КПРС, 1971, 10); Від червоноармійців пахло милом..: підрозділи наспіх проходили санобробку (Тют., Вир, 1964, 489); Вертався співець, підіймаючись вгору, до сонця, Муки пекельні пройшовши, здобувши свою Еврідіку (Зеров, Вибр., 1966, 219); [Молодший лікар:] Здається, нема навіть в пеклі таких катувань і тортур, крізь які б не пройшов цей знедолений Камо… (Лев., Драми.., 1967, 13); Проходити військову службу; // Зазнавати на собі дії або впливу чого-небудь (про неживі предмети). Навіть з Алжіру присилають їй сюди чубуки [винограду], і вони тут у неї проходять гарт (Гончар, Бригантина, 1973, 18); Проходити цензуру.

◊ Прохо́дити (пройти́) че́рез ру́ки чиї — опинятися у кого-небудь, піддаватися чиємусь втручанню, дії чогось. Він покличе його листом на поєдинок, тільки лист той мусить пройти перше через Антонінині руки (Коцюб., І, 1955, 409); Через руки Марка Вовчка пройшла не одна кореспонденція, надіслана за кордон Герцену для опублікування в «Колоколе» (Рад. літ-во, 5, 1963, 140).

11. неперех. Іти, минати, певним чином протікати (про час, період, пору року). Сумно минали для неї ті дні короткі осінні, важко проходили ночі довгі — зимні (Мирний, IV, 1955, 77); Проходили тижні, складались у місяці (Ю. Янов., І, 1958, 60); Дитинство Сашкове проходило на березі — біля рибальської снасті (Смолич, V, 1959, 25); Кілька хвилин пройшло в незвичайній якійсь мовчанці (Хотк., І, 1966, 52); Пройшло кілька важких днів і ночей (Стельмах, І, 1962, 531); // безос., із запереч. Не проходило й дня, щоб або Христя не завернула до Галі, або Галя не побігла до Христі (Мирний, І, 1949, 366); — Чому ж мені не дано звістки? — Ще не пройшло й дня, як прийшла вона у Переяслав (П. Куліш, Вибр., 1969, 112); // Наближатися до кінця, закінчуватися. У коханій розмовоньці швидко ніч проходить, Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить… (Л. Укр., I, 1951, 322); Проходила зима, така важка й кривава, І про весну шумів водою березоль (Сос., І, 1957, 290); Пройшло літо — не ходи в луг по калину (Укр.. присл.., 1963, 237); Достатку і багатств пройшли злоті літа (Зеров, Вибр., 1966, 119).

12. неперех. Відбуватися, здійснюватися, мати місце (про які-небудь події, явища і т. ін.). Одного разу Данькові довелося бути на великих червоноармійських зборах, що проходили якраз на тому місці, де колись відбувалися.. ярмарки (Гончар, II, 1959, 342); Сизе небо дихало грозою, що проходила десь (Тют., Вир, 1964, 201); Процес перетворення неживої енергії в живу.. проходить без втрати енергії (Знання.., 1, 1969, 21); Напишіть, як у вас пройшли свята (Л. Укр., V, 1956, 7); З великою урочистістю й теплотою пройшло.. у 1951 р, святкування 80-річчя з дня народження Лесі Українки (Рильський, IX, 1962, 115); Цього року з грішми і сівба пройшла легше (Головко, II, 1957, 390); // Завершуватися, припинятися. Пройшли жнива; скінчилася і возовиця (Мирний, III, 1954, 255); — Цей день пересидіти треба в хаті, поки оця вся гульня пройде (Хотк., І, 1966, 103); // Переставати мучити, тривожити кого-небудь; припинятися (про хворобу). У Оксани екзема пройшла, у Дори проходить (Л. Укр., V, 1956, 17); Була ця Наталка хвора на золотуху, у неї не проходили чиряки на скронях і попід вухами (Чаб., Катюша, 1960, 89); — Подряпалася? — Да. — Замаж трав’яним соком, воно пройде (Тют., Вир, 1964, 231); // розм. Минати без поганих, небажаних наслідків; минатися. Гулянка на босу ногу не проходила марно. В нашу хатину частенько зазирав ангел смерті (Ков., Кутя.., 1960, 6); Думка: умиюся холодною водою, розітруся, розімнуся, то воно, може, й пройде… може, таки й поїду (Мирний, IV, 1955, 354).

◊ Да́ром не про́йде див. да́ром.

13. тільки док., неперех. Спливти по воді під час льодоходу (про кригу). Скресла крига, пройшла. Шумить Дніпро (Вовчок, І, 1955, 91).

14. неперех., розм. Просякати чим-небудь. Вигляд у мене дійсно страшний: зарослий бородою, перев’язка на руці пройшла кров’ю (Ю. Янов., І, 1954, 71); * Образно. Уклала [Чайчиха] на гарячу житню постіль малечу, щоб їхні тільця пройшли розімлілим духом пашні (Стельмах, І, 1962, 210).

ПРОХОДИ́ТИ див. прохо́джувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 338 - 340.

Проходити, джу, диш, сов. в. пройти, йду́, деш, гл.

1) Проходить, пройти. Пройшов же я світ увесь. Чуб. V. 449.

2) — кого. Проходить, пройти мимо кого, миновать. Він проходить тих двох. Чуб. II. 182.

Проходити, джу, диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 488.