ВУШКО

ВУ́ШКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до ву́хо 1, 3, 4. Я учу Оксаночку грати на фортепіано, бо вона має добрі вушка (Л. Укр., V, 1956, 85); В траві дзвенять коники, ворушаться ховрашки, миготять вушками (Н.-Лев., III, 1956, 314); Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Тич., II, 1957, 322); Чоботи зв’язав [Іван] за вушка ремінцем і перекинув через грушеву палицю (Кол., Терен.., 1959, 94).

∆ Ведме́же ву́шко див. ведме́жий.

2. Отвір у голці, через який просилюють нитку. — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі не метена? — Та вже ж бачу,.. — обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (Н.-Лев., II, 1956, 240); Зір, як в орла: сам засиляє нитку в вушко (Гончар, Таврія.., 1957, 303); // Отвір у пристрої, механізмі, до якого що-небудь вставляється. Болти для кріплення гірлянд ізоляторів застосовуються тільки із завареним вушком (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 31); На лівому кінці головної балки жатки є гак, який вільно входить у вушко рами молотарки (Зерн. комбайни, 1957, 34).

◊ Пролі́зти (пройти́) крізь ву́шко го́лки — зробити, вчинити щось неймовірне, дуже складне для здійснення.

3. перев. мн. Варенички з яловичиною, які варяться в юшці, бульйоні тощо. Дуже популярними стравами.. є борщ український з вушками, .. з квасолею (Укр. страви, 1957, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 791.

Вушко, ка, с.

1) Ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281.

2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ.

3) Часть шкафи. (См.). Шух. I. 253.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 260.