ГРАТИ

ГРА́ТИ¹, грат, мн. Переплетення металевих (зрідка дерев’яних) прутів, штаб і т. ін., що використовується для загорожі. Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури та вивести її з них у ширший світ (Коцюб., II, 1955, 143); Борис сторожко підійшов до голубника, смикнув мотузку, і всі голуби опинилися за гратами (Коп., Подарунок, 1956, 14); * Образно. Не поможуть катам грати — весь народ не закувати (Укр.. присл.., 1955, 432); * У порівн. На світ дивився [Сашко], мов крізь грати (Рильський, Поеми, 1957, 33).

◊ Сади́ти (саджа́ти, посади́ти, зачиня́ти, зачини́ти, ки́дати, ки́нути і т. ін.) за гра́ти — садити у в’язницю, ув’язнювати. Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (Коцюб., II, 1955, 38); Сиді́ти (бу́ти і т. ін.) за гра́тами — сидіти у в’язниці. Я і мої товариші сиділи спокійно і смирно за тюремними гратами (Фр., І, 1955, 211).

ГРА́ТИ², гра́ю, гра́єш, недок.

1. перех. і без додатка, неперех., на чому — що. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Шевч., II, 1953, 77); Вона почала грати Бетховена «Місячну сонату» (Коб., III, 1956, 227); Удень він спав, вночі йшов до Жигайлової пивниці грати на гітарі (Шиян, Баланда, 1957, 85); * Образно. Вітер на сопілку грає (Сос., І, 1957, 60); // Виконувати який-небудь музичний твір (про оркестр, радіолу і т. ін.). В залі ще грав оркестр, лунали пісні (Кучер, Чорноморці, 1956, 24); У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола (Мороз, П’єси. 1959, 311); * У порівн. Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Н.-Лев., II, 1956, 264); // перен., на чому. Впливаючи на чиї-небудь почуття, інстинкти і т. ін., домагатися свого. Буржуазія завжди користувалася зброєю націоналізму проти робітничого руху і не пропускала жодної нагоди, щоб грати на національних почуттях мас (Талант.., 1958, 74).

◊ В одну́ ду́дку гра́ти див. ду́дка; Гра́ти на не́рвах —-дратувати, нервувати кого-небудь. — Васька! Досить мені на нервах грати, а то я викину цю неможливу дудку! (А. Дав., За ширмою, 1963, 34): Гра́ти пе́ршу (головну́) скри́пку — бути найголовнішим, найвпливовішим у якій-небудь справі. І в нинішньому році механізатори, як то кажуть, гратимуть першу скрипку у вирощуванні качанистої (Рад. Укр., 22. III 1961, 2).

2. неперех., з ким — чим, розм. Те саме, що гра́тися 1. З подругами ніколи не грала [Маруся] і.. до них і не виходила (Кв.-Осн., II, 1956, 65); А вона, моя голубка, Нічого не знає. Мов кошеня на припічку З старим котом грає… (Шевч., II, 1953, 165).

Гра́ти з вогне́м див. во́гонь.

3. неперех., у що — чого і без додатка. Брати участь у якій-небудь грі. Я бачила, як він годинами стояв оддалік і дивився смутним і добрим поглядом на дітей, що грали в крокет (Л. Укр., III, 1952, 578); Малий зріст був найуразливішим місцем у Ігоря насамперед тому, що через це його неохоче приймали грати в футбол (Багмут, Щасл. день.., 1951, 5); Взяла [царська дочка] карти й почала грати (Калин, Закарп. казки, 1955, 158).

◊ Гра́ти в мовча́нку — мовчати, ухилятися від розмов. [Ярина:] Я гобі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Л. Укр., III, 1952, 717); Гра́ти весі́лля див. весі́лля.

4. неперех., перен. Перебувати весь час у русі (про комах, птахів, риб). В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Коцюб., І, 1955, 27), Раптом плеснуло щось серед нічної тиші, певно, безсонна щука грає у воді, відчуваючи недалекий світанок (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 42); // Швидко рухатися в різних напрямках, бурхати (про сили природи). Грає хвиля по Дунаю В берегах широких (Граб., II, 1959, 174); В темний вечір сиджу я в хатині, Буря грає на Чорному морі… (Л. Укр., 1, 1951, 67); Грає море, Грає синє море (Мал., Серце… 1959, 116); // Діяти енергійно, посилено. «Катюші» безперервно грали ліворуч і праворуч, десятки батарей били одночасно (Гончар, 1, 1954, 379).

◊ Ві́тер у голові́ [гра́є] див. ві́тер; Гра́ти коне́м (кі́ньми, на коні́, на ко́нях) — гарцювати на коні. За річкою, за Дунаєм Козаченько конем грає (Укр.. лір. пісні, 1958, 360); Найстарший та й розбійничок На воронім коні грає (Коцюб., 1, 1955, 184); Хоч коне́м грай — про наявність великої площі, великого простору. Дивитись зовні — хата незатишна, зате всередині велика, хоч конем грай (Чорн., Потік.., 1956, 55).

5. неперех., чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою; забавлятися. На палицю він уже не спирався, а грав нею, як оголеною шаблею (Панч, В дорозі, 1959, 113); // у що, перен. Займатися чимось несерйозно; прикидатися зайнятим чим-небудь.

6.неперех., перен. Іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (Коцюб., II, 1955, 304).

◊ Кров гра́є див. кров.

7.неперех., на чому, у чому, чим і без додатка, перен. Блищати, відбиваючись у чому-небудь, від чогось (про промені сонця, світла і т. ін.). Промінь місячний гра на видочку… (Л. Укр., І, 1951, 341); Сонце грало на квадратиках перламутру (Рибак, Опов., 1949, 32); Сонце грає у хвилях, прокладає золоту доріжку (Збан., Сеспель, 1961, 59); // Мерехтіти, миготіти (про світло, яке то посилюється, то послаблюється). По другий бік Росі грала зірка рожевим промінням (Н.-Лев., І, 1956, 66); // Яскраво блищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі). Очі у Параски, як зорі, грали, лице пашіло радістю (Мирний, IV, 1955, 58); Очі Насті збуджено блищать, грають Савці назустріч (Гончар, Таврія.., 1957, 28); // Яскраво виділятися, вирізнятися на чому-небудь. У неї завжди грав рум’янець на милому, чистому обличчі (Минко, Моя Минківка, 1962, 91); // Переливатися різними кольорами. Невеличкі сережки грали дорогими камінцями (Мирний, III, 1954, 192); Горить і грає на жупані коштовна зброя козака… (Сос., І, 1957, 355); // Перебувати в русі, з’являтися й зникати. Вона граціозно схиляє своє кругленьке, свіже личко, .. усміх грає на рожевих вустах (Л. Укр., III, 1952, 499); Коні напинають блискучі шиї, м’язи так і грають на їх грудях (Цюпа, На крилах.., 1961, 21).

◊ Бі́сики в оча́х гра́ють див. бі́сик; Гра́ти очи́ма — багатозначно поглядати: кокетувати. — Хай дивиться — не поживиться! — каже Марина, граючи веселими очима (Мирний, IV, 1955, 231); Віталикові, здається, не до сміху, бо Тоня все ще літає у вальсі.., грає очима до партнера, пускає бісики (Гончар, Тронка, 1963, 159).

8. неперех. Виступати на сцені з спектаклями. Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків (Мирний, V, 1955, 419); // перех. Виконувати яку-небудь роль. Галя, що мала грати куму, вийшла на авансцену (Вас., І, 1959, 119); Сам Марко Лукич [Кропивницький] грав роль Івана Карася невимушено, ніби жартуючи (Минуле укр. театру, 1953, 54).

◊ Гра́ти ду́рня (ду́рника) — видавати себе за дурня, прикидатися дурним. Варава скривився, .. ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити (Стельмах, Хліб.., 1959, 345); Гра́ти коме́дію — удавати з себе кого-небудь, прикидатися, обманювати. Нема чого самому перед собою грати комедію (Л. Укр., III, 1952, 680); — Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 88); Гра́ти на ру́ку — допомагати кому-небудь, сприяти чому-небудь; Гра́ти роль: а) мати певне значення. Писанка грала колись свою роль і при сватанні (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 56); В тих диспутах Олесь за дорученням окружкому грав неабияку роль (Донч., VI, 1957, 610); б) видавати себе за кого-небудь. — Того вечора я грала зовсім іншу роль (Л. Укр., III, 1952, 707).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 159.

Гра́ти, гра́ю, єш, гл.

1) Играть на инструментѣ. Бас гуде, скрипка грає. Ном. № 5736. Не в тую дудку грають. Ном. № 5092.

2) Играть въ какую либо игру. Ой та сіли вечеряти, по вечері в карти грати. Гол. І. 45. Собі очиці зав’язала і у панаса грати стала. Котл. Ен. І. 23.

3) Гра́ти весі́лля. Играть свадьбу. Дай, Боже, знати з ким буду весілля грати. Ном. № 262.

4) Дѣлать быстрыя, рѣзвыя движенія напр. летая. У лузі маківка весною зацвіла…. Бабок, метеликів над нею грає сила. Греб. 370. Як назліталось до неї тих відьом — сила! Давай його шукать; грали, грали по хаті, — ніяк не найдуть. Грин. І. 286. О лошади: гарцовать. Грайте, коні, під нами! Мил. 159. Грай, кониченьку, під молоденьким Богданком. Чуб. ІІІ. 281. Гра́ти коне́м. Гарцовать, скакать на лошади. А попереду N коником грає, коником грає, мечем махає. АД. І. 6. Ри́ба гра́є. Рыба выбрасывается на поверхность воды.

5) Язико́м гра́ти. Льстить, пресмыкаться.

6) Мо́ре гра́є. Море бушуетъ. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись, і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись. Котл. Ен. II. 6.

7) Со́нце, зі́рниця, мі́сяць гра́є. Влестить, играетъ. ХС. І. 75. По той бік Росі грала зірниця. Левиц. І. Сонце грає, вилискується в дощових краплях. Ком. Р. І. 21. Красно грає весняне сонце на чистому небі. Мир. Пов. II. 41.

8) Гра́ти в дзвони. Звонить. Весь день во всі дзвони грали. Гол. І. 64.

9) О медѣ, пивѣ: бродить, играть. Мед вже почав у бочці грати. Чи не той то хміль…. що у пиві грає. АД. II. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 322.