ПОСПУСКАТИ

ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (Фр., VI, 1951, 302); Поспускала ричаги [на тракторі] я та й заходжу в самий раз (Тич., І, 1957, 174); Товариші сидять на дверях, поспускавши з вагона ноги (Вас., III, 1960, 337); // Звісити донизу (віти, гілля і т. ін.) (про дерева, кущі тощо). Старі верби на березі В воду поспускали Свої віти зеленії, Купаючись в хвилі (Гр., І, 1963, 29).

Поспуска́ти го́лови — те саме, що Пові́сити го́лову (про всіх або багатьох) (див. голова́). Це почитував війт, неначе вивчену лекцію. Радні поспускали голови, бо виділи, що правда по війтовім боці (Март., Тв., 1954, 173); Апостоли поспускали голови і мовчали (Ірчан, II, 1958, 135); Поспуска́ти носи́ — те саме, що Опусти́ти (похню́пити і т. ін.) ніс (но́са) (про всіх або багатьох) (див. ніс). Поспускали носи дівчата і пішли (Свидн., Люборацькі, 1955, 34); Поспускали носи бідні бойки і, похитуючи патлатими головами, пішли зо двора, тільки спльовуючи та воркотячи між собою (Фр., III, 1950, 80); Поспуска́ти о́чі [в зе́млю (додо́лу і т. ін.)]— те саме, що Опусти́ти о́чі (по́гляд, ві́ї) (про всіх або багатьох) (див. опуска́ти). Вояки стояли тихо, Очі в землю поспускали (Л. Укр., І, 1951, 377); Басараби [бессараби] як винуваті поспускали очі вдалину (Стеф., І, 1949, 153).

◊ Поспуска́ти шку́ру з кого — те саме, що Спусти́ти шку́ру (з усіх або багатьох) (див. шку́ра). — Прийде коза до воза і скаже «м-м-ме…» — Ой, дивіться, хлопці, щоб за це «м-м-ме» з нас шкуру до п’ят не поспускали, — каже хтось з обережних (Стельмах, І, 1962, 561).

2. Пустити на воду (човни, пароплави і т. ін.). Він, швидко поробивши човни, На сине море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (Котл., І, 1952, 65); — Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Шевч., І, 1951, 284).

3. Відпустити, звільнивши з прив’язі, з припони (коней, собак і т. ін.). Стременний.. крикнув І з свори поспускав хортів (Котл., І, 1952, 181); Тільки коні були в стайнях та в загоні воли.. Хрін на цю ніч і не поспускав їх, стояли біля ясел позлигувані (Головко, II, 1957, 285).

4. Випустити воду з водойм, газ із балонів і т. ін.

5. перен., розм. Марно витратити, розтринькати всі гроші. Якби Ївга знала, як він їх [гроші] поспускав, то лаяла б його кріпко (Кв.-Осн., II, 1956, 259).

6. перен., розм. Зменшити, збавити ціни на щось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 360.

Поспускати, ка́ю, єш, гл. То-же, что и спустити, но во множествѣ. Дуб і поспускав гілля. Мнж. 6. Він швидко поробивши човни, на синє море поспускав. Котл. Ен. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 368.