НІС

НІС, но́са, ч.

1. Орган нюху у вигляді виступу над ротом з дихальними шляхами на обличчі людини, морді тварини. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Гл., Вибр., 1951, 132); Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот (Н.-Лев., II, 1956, 317); Сьогодні буде шторм, — каже рибалка. Його просолений ніс втягує в себе повітря (Ю. Янов., II, 1958, 50). Би́ти в ніс див. би́ти; Залоскота́ло в но́сі див. залоскота́ти; Зди́блений ніс див. зди́блений.

◊ Верну́ти ніс (но́са) див. верну́ти¹; Ви́сі́ти на но́сі див. ви́сі́ти; Витика́ти (ви́ткнути, ви́стромити і т. ін.) но́са — виходити, виглядати звідки-небудь. Ніколи вже було нікому і носа на вулицю виткнути (Кв.-Осн., II, 1956, 228); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що "розбійників" уже нема (Бурл., О. Вересай, 1959, 158); Відверта́ти но́са (ніс) див. відверта́ти; Ві́шати но́са див. ві́шати; Води́ти за ніс див. води́ти; Встромля́ти (встроми́ти) но́са [не в своє́ ді́ло] див. встромля́ти; Вти́сну́ти но́са див. втиска́ти¹; Говори́ти (шепта́ти і т. ін.) в ніс — говорити з носовим відтінком, гугняво. Якщо пана гетьмана долав з остуди нежить і Однокрил ставав на час гугнявим, починали балакати в ніс і полизачі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 97); Да́лі [свого́] но́са не ба́чити див. да́лі; Держа́ти (трима́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) — змінювати свої погляди, переконання, пристосовуючись до обставин. І критик, що держить по вітру свій ніс, .. Схопився і першим до сцени побіг, Щоб інший, бува, обігнати не зміг! (С. Ол., Вибр., 1959, 179); Де́рти (дра́ти, задира́ти, заде́рти, задра́ти) но́са (ніс) див. де́рти, задира́ти¹; Диви́тися не да́лі вла́сного но́са див. да́лі; Дістава́ти (діста́ти) но́са — залишатися переможеним, обдуреним, ні з чим. Ішли [арештанти] жалуватися.., не раз навіть виходила їх правда, а ключник діставав "носа" (Фр., IV, 1950, 485); Ду́лю тобі́ (йому́, вам, їм і т. ін.) під (в) ніс див. ду́ля; Закопи́лювати (закопи́лити) но́са — пишатися, зазнаватися. Він угору, на начальство дивиться. А сюди й не гляне. Закопилить носа — отам для нього все… (Жур., Опов., 1956, 26); Заора́ти но́сом див. заора́ти; Запоро́ти но́сом див. запоро́ти; Зарива́тися (зари́тися) но́сом [у зе́млю] див. зарива́тися; Зари́ти но́сом [у (об) зе́млю] — впасти на землю, підлогу обличчям донизу. Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Кучер, Трудна любов, 1960, 68); Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати; Зна́ти [ті́льки] з но́са та в рот див. зна́ти; З но́са — з кожної людини; З-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са — дуже близько від кого-, чого-небудь. З-під самого носа фашистів забрав [дід Максим] зброю — переніс у інше місце (Збан., Єдина, 1959, 10); Докори сумління, видно, не особливо гризли його за те, що з-під носа випустив живим того нужденного, більше схожого на чабана, вояку (Гончар, III, 1959, 59); Клюва́ти но́сом див. клюва́ти; Кома́р но́са не підто́чить див. кома́р; Копи́лити но́са — виражати незадоволення, відмовлятися від чого-небудь. Зустрів [земляк] та й каже: — Сусіди з Вижинівки страйк зчинили, збирай хлопців та й ставай до роботи, щоб знали, як проти мого пуза носа копилити… (Мур., Бук. повість, 1959, 36); Крути́ти (закрути́ти) но́сом — виражати незадоволення чим-небудь. Фідлер, наляканий, певно, моєю одмовою писати цей одділ [відділ] газети, прийняв статтю, хоч дуже крутив носом (Коцюб., III, 1956, 171); — Бач, як закрутив носом! Видно, не дуже до смаку прийшлась йому мужицька арихметика! — казали, сміючись, люди (Вас., І, 1959, 70); Лиша́ти (лиши́ти) з но́сом — обдурювати кого-небудь. Інколи дядя Живак брав її в розвідку, удаючи себе за сліпого, а Зою — за поводиря. Лишав "з носом" зайд-карателів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204); Лиша́тися (лиши́тися) з но́сом — зазнавати невдачі. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця і закрутиться, заб’ється з ним.. [у танці]. А Володя лишиться з носом (Ткач, Арена, 1960, 85); Му́ха сі́ла на но́сі див. му́ха; На но́сі — скоро, незабаром. — Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Рибак, Час.., 1960, 170); Не ба́чити да́лі вла́сного но́са див. да́лі; Не з на́шим но́сом — немає можливості, відповідних засобів. — Учителя, — сказав батько, — з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 52); Не пока́зувати (не показа́ти, не потика́ти, не поткну́ти) но́са — не появлятися де-небудь. — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (Кочура, Родина.., 1962, 71); Не твого́ но́са ді́ло — не треба втручатися в справу, яка тебе не стосується. [Семен:] Ти даремно ображаєш Оксану. [Андрій:] Не твого носа це діло (Мороз, П’єси, 1959, 38); Ніс під се́бе — засоромитися, злякатися, сторопіти. Наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе (Сл. Гр.); Ніс на кві́нту пові́сити див. кві́нта; Ніс у ніс — дуже близько один до одного; упритул. Ще раз по вулиці пройшла Вона в задумі і зненацька Зіткнулась майже ніс у ніс Із хлопцем (Рильський, II, 1956, 244); Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити¹; Опуска́ти (опусти́ти, хню́пити, похню́пити, ві́шати, пові́сити і т. ін.) ніс (но́са) — журитися, засмучуватися, впадати в розпач; Під но́сом (ніс): а) (перев. з дієсл. на означ. мовлення) тихо, про себе, нерозбірливо. Крутив [Петро] головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Март., Тв., 1954, 250); Трохим сидів на ліжку .. й щось собі мимрив під ніс (Панч, В дорозі, 1959, 193); б) (з дієсл. тикати, класти і т. ін.) дуже близько. На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починає тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (Кол., На фронті.., 1959, 194); Під (пе́ред) [са́мим (самі́сіньким)] но́сом — поруч, близько від кого-небудь. [Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки.. і того недобачаєм, що під самим носом коїться (Кроп., II, 1958, 250); Зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом (Тют., Вир, 1964, 59); Пока́зувати (показа́ти) но́са — дражнити кого-небудь, прикладаючи до свого носа руку з розчепіреними пальцями. Геннадій знову кинув зверхній погляд на свого суперника. Той підпирав.. плечима стовбур розлогого дуба. Непомітно для Люби Геннадій показав йому "носа" (Автом., Щастя.., 1959, 24); Со́вати (су́нути, ти́кати, ткну́ти, пха́ти і т. ін.) [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь. — Що це Олеся починає вже совати свого носа ніби туди, куди б і не слід?.. (Збірник про Кроп., 1955, 252); — На педагогіці, як святий на самогоні, розуміється, а теж свого носа суне (Мушк., Чорний хліб, 1960, 62); Ти́кати (ткну́ти) но́сом — звертати чию-небудь увагу на щось. — Оце, як бачиш, Грицю. Не робота, а шарпанина нервів. Кожного носом ткни. Сам на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552); Тю́тя з поли́в’яним но́сом, лайл. — хто-небудь нетямущий. [Ілько:] А чого ти не хочеш Марисі сказати, що ми любимось? Може б, вона тоді сама… [Уляна:] Що — сама?.. Тютя ти з полив’яним носом!.. Вона ж дума, що ти її по волі береш (Гр., II, 1963, 519); Уда́рити в ніс — сильно подіяти на слизову оболонку носа. Від першого дотику вдарила в ніс порохнява, матрац був потертий, дірявий (Хижняк, Тамара, 1959, 175); У ніс заколо́ти див. заколо́ти; Уте́рти но́са кому: а) показати свою перевагу над кимось, перевершити в чому-небудь когось. — От носа вам усім і втер цей новачок, дивіться, та як утер! — сміявсь Кульбак (Дор., Три богатирі, 1959, 24); б) довести кому-небудь, що він помиляється в своїх діях, вчинках. Вчителеві.. утерли носа: коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському (Вас., І, 1959, 191); [Хоч] кров з но́са див. кров; Чу́ти но́сом — інтуїтивно відчувати. Зануда чув носом добрий могорич та смачну вечерю (Н.-Лев., III, 1956, 351); — А я з такими панькатися не збираюся. Контру носом чую і спуску не даю… (Речм., Весн. грози, 1961, 84); [Що аж] у но́сі закрути́ло (закру́тить) див. закрути́ти².

2. Дзьоб птаха. В тиші нічній виразно чутно, як крякають жаби в долині у ставку, як клекотить довгим носом чорногуз на сусідній стрісі (Коцюб., І, 1955, 246); Він побачив гурт диких качок, що плавали поміж очеретом і шульпотіли плескатими носами (Тют., Вир, 1964, 320).

3. Передня частина човна, судна, літака і т. ін. Човен плив рівно і скоро, ніс його так і розрізував воду (Мирний, V, 1955, 349); На носі й на кормі судна мерехтіли крізь морок вогники сигнальних ліхтарів (Смолич, Світанок.., 1953, 599); Він [катер] летів у бухті, наче вітер, майже не торкаючись носом високої хвилі (Кучер, Прощай.., 1957, 5).

4. Передня частина взуття. Як шалений вибіг [Антін] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Вільде, Наші батьки.., 1946, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 426.

Ніс, носа, м.

1) Носъ. носом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. Кв. І. 149. Ніс під себе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. Носа вте́рти. Убавить спѣси, осадить.

2) Клювъ птицы.

3) Носокъ обуви. Шух. І. 121.

4) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 470. Ум. Носик, носичок, носок. Ув. Носюра, нося́ка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 567.

ніс (зменшено-пестливі — но́сик, но́сичок, носо́к, збільшено-згрубілі — носю́ра, нося́ка) — орган нюху у вигляді виступу над ротом з ди­хальними шляхами на обличчі лю­дини, морді тварини; про великий ніс кажуть: «Ніс так ніс, як через Дніпро міст»; «Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив»; наділе­ний широкою символікою: над­мірної цікавості до когось, чогось («Не сунь свого носа до чужого проса», «Приткне носа і до нас»), зарозумілості («Підняв морду так, що й кочергою носа не дістанеш», «За великим носом нічого не ба­чить», «Ніс вище губи носить»), обмеженості («З неба зорі хватає, а під носом не бачить», «Далі свого носа не бачить»), всезнайства («Се такий ніс, що чує, як на небі млинці печуть»); тому застеріга­ють: «Не піднімай носа вище голо­ви, бо вкоротять»; за повір’ям, ко­ли чухається перенісся, це віщує смерть, а коли ніс, то це на пияти­ку. Здоровий сам [Лев], кудлата грива, На пиці широченний ніс (Л. Глібов); Не той носок, щоб клював у пісок (прислів’я); фразео­логія: витика́ти (вистромля́ти) но́са— виходити, виглядати звід­ки-небудь; води́ти за но́са кого — обдурювати кого-небудь (образ, за І. Франком, взято зі звичаю води­ти ведмедя за ніс); де́рти (задира́ти) но́са (ніс) — гороїжитися, пин­дючитися, задаватися; держа́ти (трима́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру), наставля́ти ніс на ві́тер — змінювати свої погляди, переко­нання, пристосовуючись до обста­вин; ніс під се́бе бра́ти — сороми­тися, знічуватися, намагатися бути непомітним; ніс у ніс— впритул; но́са свого́ ти́кати (сова́ти), су́ну­ти свого́ но́са в чужи́й горо́д — втручатися не в свої справи; но́сом закрути́ти — бути невдоволеним, виражати незадоволення; уте́рти но́са кому — показати свою пере­вагу над ким-небудь, перевершити когось у чомусь; відбити охоту втручатися в чужі справи.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 398.