ЗІР

ЗІР, зо́ру, ч.

1. Одно з п’яти почуттів, органом якого є око. Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк. гігієна, 1954, 61); У колибі було темно; на превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів (Коцюб., І, 1955, 178); Гордій Макарович в останні роки мав уже ненадійний зір, і це не могло гарантувати його від небажаних випадковостей (Гур., Новели, 1951, 54); // Здатність бачити. Коли зір і розмисел сяк-так повертають до Юри, він, нарешті, бачить своїх друзів і ворогів (Смолич, II, 1958, 55); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (Стельмах, II, 1962, 8).

2. Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд. [Матка:] Є така тут круча глибоченна, чорна, не світить туди місяць і не блищать зорі, не падав зір людських очей… (Вас., III, 1960, 497); Зір його спинився на принесених вінках повноколосої пшениці (Кач., Вибр., 1953, 255); * Образно. Глибоким зором і пером тонким він [М. Коцюбинський] слугував народові своєму (Рильський, II, 1960, 89).

◊ Ба́чити вну́трішнім зо́ром що — відчувати що-небудь. Захоплюючись мріяннями, Федотов зривався з ліжка і образно демонстрував те, що бачив внутрішнім зором (Моє життя в мист., 1955, 110); Втопи́ти зір див. втопи́ти; Глибо́кий зір див. глибо́кий; Оки́нути (огля́нути, змі́ряти і т. ін.) зо́ром кого, що — охопивши повністю поглядом, подивитися уважно на кого-, що-небудь. Майор окинув зором місцевість (Дмит., Обпалені.., 1962, 126); — До мене їдете? — запитав він і бистрим зором оглянув наші човни (Досв., Вибр., 1959, 421); Високос теплим зором зміряв Стецюкову постать (Рибак, Зброя.., 1943, 206); Скі́льки сяга́в (сягне́, огля́не і т. ін.) зір — дуже далеко. Повний місяць осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Гончар, III, 1959, 124).

3. Те саме, що о́чі. Марчевському враз запекло в грудях, у горлі; затуманився зір (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 141).

◊ Відво́дити (відвести́) зір — те саме, що Відво́дити (відвести́) о́чі (див. відво́дити). Дружина почервоніла, відвела від нього [Данила ] зір (Стельмах, II, 1962, 251); Звеселя́ти (звесели́ти) зір див. звеселя́ти; Красува́ти зір див. красува́ти; Поле зору: а) простір, який можна охопити поглядом. Я з цікавістю розглядав птаха. Та він змахнув дужими крильми і впав до землі, немов здутий вітром. Я відразу загубив його з поля зору (Хор., Ковила, 1960, 4); Хвиля кидала кораблі, і берег гойдався перед ними, тікаючи з поля зору далекомірників (Кучер, Чорноморці, 1956, 56); б) коло чиїхось інтересів, турбот, уваги. Справа навчання працюючої молоді завжди має бути в полі зору обкомів, райкомів партії (Рад. Укр., 28.VIII 1959, 1); Випада́ти з по́ля зо́ру див. випада́ти; То́чка (кут) зо́ру — певний погляд на що-небудь, особисте ставлення до чогось. Багато спеціалістів дотримуються тієї точки зору, що хвіст і плавці є основним рушієм дельфінів та інших китоподібних (Знання.., 1, 1966, 6); З то́чки зо́ру; Під куто́м зо́ру — з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку. Комуніст-ленінець кожний вчинок, кожний крок у своїй діяльності розцінює з точки зору інтересів партії і народу, інтересів соціалістичної держави (Ком. Укр., 8, 1964, 41); Звичайно, з точки зору старого кавалериста Катерина робила багато помилок (Руд., Остання шабля, 1959, 227); Марксизм-ленінізм художник засвоює для того, щоб розглядати явища дійсності, суспільства, самого мистецтва під кутом зору діалектичного та історичного матеріалізму (Рад. літ-во, 3, 1958, 21); Чарува́ти зір див. чарува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 576.

Зір, зо́ру, м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в’яну як від зору злої чарівниці. Млак. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 154.