КРАСУВАТИ

КРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., у чому, чим і без додатка, рідко. Те саме, що красува́тися 1, 2, 4. Темний гай вже забув зимування сумне І красує в зеленім наряді (Л. Укр., І, 1951, 93); Гетьман глянув на башти розкішного замку, що красували з-за широкого ставу (Стар., Облога.., 1961, 34); Вони [дівчата] красують, певно, не вінками ж? (Граб., І, 1959, 537); Красують пшениці налиті, і буде добрий урожай… (Тер., Правда, 1952, 62).

◊ Красува́ти о́чі (зір) — вабити, милувати зір. [Олена (бере намисто):] Дороге та блискуче!.. Оця-то блискучість і красує очі, і підкупає розум, і дурить серце (Крон., І, 1958, 472).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 329.

Красувати, су́ю, єш, гл. Красоваться, цвѣсти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 301.