ЯКІР

Я́КІР, я́коря, ч.

1. Пристрій для утримання на місці суден, плавучих маяків тощо у вигляді металевого стержня з лапами, які чіпляються за грунт. Стукіт мотора затих, і з катера впав у зелену глибочінь трилапий якір (Донч., VI, 1957, 505); Чути було, як гриміли ланцюги якоря, як опускали трап і як по ньому задріботіли пасажири (Панч, Ерік.., 1950, 40); Дубок похитувався серед гавані на якорі. Він був цілком безлюдний (Ю. Янов., II, 1958, 47); *Образно. О тиха пристане робочого стола, Де ще на якорях дрімають вірні рими, Де мислі щоглами підносяться стрункими, Струмують образи, як понадводна мла! (Рильський, II, 1960, 18); З будинку чути грюкіт посуду і голос Клеопатри: «Мовчи, медуза, іржавий якір, зламана щогла!» (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 81); // Зображення такого пристрою як емблема моряків. На морському кітелі, що облягає могутні плечі Дорошенка,— якір, ланцюг і секстан. Хлопцям просто очі вбирає той значок (Гончар, Тронка, 1963, 149); Тріпотіли на вітрі чорні стрічки з золотими якорями (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 78).

◊ Станови́й які́р див. станови́й².

◊ Зніма́тися (зня́тися) з я́коря див. зніма́тися; Ки́дати (ки́нути) я́кір: а) зупинятися для стоянки, опускаючи в воду стержень з лапами. Вона [канонерка].. стала в гавані біля хвилеріза й моментально кинула якір (Ю. Янов., II, 1958, 109); Невеличке, але швидкохідне і елегантне спортивне судно.. з’явилось перед Одесою ще третього дня ввечері і кинуло якір на рейді (Смолич, Світанок.., 1953, 39); б) знаходити собі пристановище. Де ж кінець цим вічним мандрам? Де той порт, в якому кине він свій важкий життєвий якір, де знайде він свою сім’ю, жінку, діток? Де це нарешті буде? (Тулуб, В степу.., 1964, 470); Става́ти (ста́ти) на я́кір (на я́корі) див. става́ти; Стоя́ти на я́корі див. стоя́ти; Я́кір поряту́нку (рятува́ння) — остання надія, останній засіб для врятування. Приїзд Марусі завжди був для попівен свого роду якорем рятування, що хоч на деякий час виводив їх з тиші й нудоти одноманітного сільського життя (Добр., Очак. розмир, 1965, 202).

2. ел. Обертова частина електричної машини постійного струму; ротор. Якір призначений для з’єднання всіх обертових секцій обмотки і для рівномірного переміщення їх у магнітному полі генератора (Автомоб., 1957, 221); Треба було розібрати машину, вийняти геть якір, перемотати його, треба було — як казали добровільні помічники майстрів: «Із старого зробити нове…» (Ю. Янов., II, 1954, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 637.

Якір, якоря, м. Якорь. Судно…. якір кинуло на дно. Мир. Г. 43. Ум. Якорець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 538.