ЩИТ

ЩИТ, а́, ч.

1. Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю. Звичайною зброєю І в слов’ян, і в германців були списи, луки, стріли і щити (Іст. середніх віків, 1955, 7); Скрізь на полі і в наметах валялись знамена, дорогі гнуздечки, щити, срібний посуд, шаблі (Н.-Лев., VII, 1966, 254); Тарасові здавалося, він чує зойк і брязкіт списів об залізні щити лівонських загарбників (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 158); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкєвичу плетений з лози вояцький щит (Ле, Наливайко, 1957, 267); *Образно. І комиші над берегом стояли, Неначе половецькі чорні стріли На тлі черленого щита небес (Перв., І, 1958, 220); Леся Українка була борцем, бійцем, воїном, що начертала на своєму щиті слова «умру — не здамся» і проголосила серед стогонів і зойків різного роду нитиків: «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь!») (Рильський, IX, 1962, 39); *У порівн. Трепетно виходжу На Красну площу. Мов опуклий щит, Лежить вона, закована в граніт (Бажан, Роки, 1957, 225); // Предмет, опуклість на чому-небудь, що формою нагадують цю зброю. Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки являє собою зображення серпа і молота, розміщених на щиті у променях сонця і в обрамленні колосся (Конст. УРСР, 1978, 43); // перен. Про те, що є опорою, оплотом, прикриттям, захистом від чогось (нападу ворога, неприємних дій, почуттів і т. ін.). Безсмертна ти в віках, о Арміє Червона, народів щит і меч, надія і любов! (Сос., II, 1958, 240); І я трудом за мир стою, Стою за цілий світ! Вітчизну славлю я свою,— Усіх народів щит! (Нагн., Вибр., 1957, 117); Під Ленінградом не було жодної дивізії, в якій не билися б моряки-балтійці. Могутня далекобійна артилерія флоту служила надійним вогневим щитом, основою оборони близьких підступів до міста-героя (Ком. Укр., 5, 1970, 62); — Оленка обстоює думку, що кохання само вже є найкращим охоронним щитом проти зради і … взагалі всякого роду спокус (Вільде, Троянди.., 1961, 11); — Так от що я вам скажу про ту теорію. Вона — величезна помилка або фальшивий щит, за яким так полюбляють ховатися непрямодушні, вбогі на хоробрість серця (Чаб., Тече вода.., 1961, 83).

◊ Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) на щит [сла́ви] див. підніма́ти; Підно́сити (піднести́) на щит [сла́ви] — те саме, що Підніма́ти (підня́ти) на щит [сла́ви] (див. підніма́ти). Широкі колгоспні маси запалені на подвиги, соціалістична держава надає всі матеріально-технічні засоби, підносить на щит трударів соціалістичної праці (Ю. Янов., II, 1954, 167); Важко стало працювати в газеті! І все ж він напише, обгрунтує свій задум — піднести на щит Цідибрагу (Автом., В. Кошик, 1954, 239); Поверта́тися (поверну́тися) з щито́м — бути, повертатися переможцем; Поверта́тися (поверну́тися) на щиті́ — бути переможеним, убитим у бою.

2. Пристрій з металевого листа, збитих дощок і т. ін. для захисту від когось, чогось або для відгородження, затримки чогось. Коли розвіявся дим, Василько побачив, що від другої гармати зосталася тільки половина. Всю передню частину аж до щита розірвало й шматки розкидало не знати куди (Панч, Гарні хлопці, 1959, 103); Щоб запобігти знесенню вітром зрізаних стебел і викиданню їх за платформу планками мотовила [жатки], позаду платформи встановлено вітровий щит (Зерн. комбайни, 1957, 34); Вона з своєю ланкою снігові щити розставляла в полі (Кучер, Прощай.., 1957, 281); Обробляючи крихкі матеріали, які дають дрібну стружку, треба працювати в захисних окулярах або встановлювати на верстат прозорий захисний щит (Практ. з машинозн., 1957, 158); // Великий лист, пліт, стінка, збиті або сплетені з якого-небудь матеріалу, обтягнуті чим-небудь, що застосовуються для настилання, оббивання, опалубки чогось. На дерев’яній підлозі для кнурів влаштовують м’яке ложе з соломи або ж з солом’яного щита-матраца (Свинарство, 1956, 177); // буд. Готова частина стіни, перегородки, якого-небудь перекриття і т. ін., що використовується на будівництві збірних споруд.

3. гірн. Пристрій у вигляді пересувного сталевого кріплення, що запобігає обвалові слабких порід під час спорудження тунелів.

◊ Прохідни́цький щит — гірнича машина для проходження шахт і тунелів.

4. спец. Затвор для закривання отворів у гідротехнічних спорудах (греблях, шлюзах, трубопроводах і т. ін.). З диспетчерського пункту буде змога управляти механізмами гідроспоруд, регулювати положення щита, визначати напір води верхнього б’єфу (Наука.., 2, 1957, 6); Вся система споруд каналу матиме найновіше технологічне і електротехнічне устаткування, яке забезпечить повну автоматизацію і телеуправління всіма процесами, починаючи з підняття щитів на греблях і кінчаючи управлінням засувок (Наука.., 6, 1956, 4).

5. Дошка, стенд, закріплені перев. вертикально, на яких поміщається щось для показу, огляду тощо. У кожному приміщенні на видному місці повинен бути щит з протипожежним інвентарем (лопати, кирки, відра, ломи), ящик з піском, вогнегасники (Підручник шофера.., 1960, 329); Великий щит на обочині шосе попередив. «До міста Косопілля — 5 кмі» (Зар., На.. світі, 1967, 256); Почалися забіги на шістдесят метрів. На великих щитах позначали кількість очок, здобутих кожним факультетом (Собко, Стадіон, 1954, 309); Чоловіки отаборилися біля диктового щита, на якому висіла польова газета (Кучер, Трудна любов, 1960, 90); // військ. Велика мішень для стрільби артилерії на морі. А ген — пливуть щити мішеней, Як ті решета, всі в дірках, Хай знає ворог навіжений, Із ким він стрінеться в боях! (Вирган, В розп. літа, 1959, 36); // спец. Дошка, панель, пульт керування з усіма змонтованими там вимірювальними й контрольними приладами, сигнальними пристроями, ручками, кнопками тощо. Кілька колгоспників монтували контрольний щит (Кучер, Зол. руки, 1948, 145).

∆ Розподі́льний щит див. розподі́льний 6. спорт. Піднята вгору дошка в кінці поля, на якій закріплений залізний обруч із сіткою (кошиком) для гри в баскетбол. Техніці .. американських баскетболісток київські спортсменки протиставлять стрімкий темп, прориви під щит (Веч. Київ, V, 1961, 3).

7. геол. Найдавніша частина суші, в межах якої давні складчасті кристалічні породи виступають на поверхню землі або містяться під незначною товщею осадових порід. Тепер уже твердо встановлено, що докембрійський кристалічний щит України має багатоярусну структуру (Геол. ж., 1, XVI, 1956, 4); Кольський півострів, як частина Балтійського кристалічного щита, являє собою район, де древні гірські породи гранітної оболонки Землі виходять на поверхню (Веч. Київ, 7.I 1971, 4).

8. біол. Твердий покрив у деяких тварин для захисту м’якої тканини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 587.

Щит, та, м.

1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379.

2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487.

3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80.

4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м’яті щити позриваю. Грин. ІІІ. 66. Ум. Щиток.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 527.

щит — ручний предмет старовинного військового озброєння, перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.), для захисту тіла вояка від ударів холодною зброєю. Возьми спис і щит у руки (П. Куліш); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Іван Ле); див. ще збро́я.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 655.