ЧОРТІВ

ЧО́РТІВ, това, тове.

1. Прикм. до чорт 1-3; належний чортові. Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині (Шевч., II, 1963, 412).

Чо́ртова шкі́ра див. шкі́ра;Чо́ртове ко́лесо див. ко́лесо.

◊ Чо́ртова дю́жина див. дю́жина; Чо́ртова тете́ря див. тете́ря¹; Чо́ртове зі́лля: а) чаклунське зілля. Обійшла, видно, дурня; обпоїла чортовим зіллям (Мирний, III, 1954, 72); б) міцне куриво, тютюн. Край міста зупинився чоловік, затуманеним, скошеним поглядом зміряв далину і за звичкою поліз до кишені за люлькою. Чортове зілля і чортів дим трохи втихомирили старого (Стельмах, І, 1962, 383); в) міцний спиртовий напій. І знаєш, товаришу, оті сто грамів прийшлися якраз впору. Розв’язали вони мені язика. Якби я не хильнув того чортового зілля, то ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Логв., Давні рани, 1961, 111); г) уживається як лайка. — Та що ви кажете [про гуральню]? Звідки? — Не вірить, чортове зілля.. — Кидай лопату, ходім.— Куди? — Не питай, а ходім (Коцюб., II, 1955, 34); Чо́ртове число́ — те саме, що Чо́ртова дюжина (див. дю́жина). [Семен:] А що ви тепер пишете? [Петро:] Малюнки літньої природи. Це буде низка невеличких поезій. Дванадцять п’єсок уже написав, а от на чортовому числі спіткнувся (Сам., II, 1958, 101).

2. перен., розм. Дуже поганий, неприємний, негідний. — Оце завіз мене в якийсь вулик. Це не Западинці, а якийсь чортів мішок (Н.-Лев., II, 1956, 317); — Ану, покажи свої руки! Одразу вдарило в голову: усе пропало! Через чортову коросту не приймуть у школу (Минко, Моя Минківка, 1962, 73); — Ага, ага… Поглядаєш так, мовбито й нічого, а чортову думку маєш (Хотк., II, 1966, 129); // У лайливих або фамільярних висловах. — Є у нас тут на селі одна дівчина, Наталка зветься, коли б ви її побачили — прямо закохалися: висока,чорноброва, як ягода, чортова дівка (Вас., IV, 1960,27).

◊ До чо́ртового ба́тька — чимало, багато. — Ти мені тут не собач! — люто повернув Тимко підсиненими білками очей. — Вас таких до чортового батька було, щоб мені на шию сісти (Тют., Вир, 1964, 271); На чо́ртового ба́тька — для чого, навіщо. — Ну що мені з тобою робити? Натовкти твоїм дурним лобом об сосну шкода — всохне. Вона хоч тінь дає, а ти на якого чортового батька живеш на світі? (Тют., Вир, 1964, 345); На чо́ртового си́на див. син; Ну тебе́ (його́ і т. ін.) к чо́ртовій ма́тері; Іди́ (забира́йся і т. ін.) к чо́ртовій ма́тері див. ма́ти¹; Чо́ртів син див. син; Чо́ртів син бу́ду (будь я) див. син; Чо́ртова душа́ див. душа́; Чо́ртового ба́тька: а) уживається при запереченні чого-небудь, навряд чи. — Чортового батька покуре! — одказав гордо Пищимуха.— Він дума, що як він становий, то й хитрий (Мирний, IV, 1955, 384); б) нічого, зовсім нічого. Заробила Ганка чортового батька (Укр.. присл.., 1963, 85); Чо́ртового си́на див. син; Яко́ї чо́ртової ма́тері див. ма́ти¹.

3. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв. Під великим корчем давно поваленої тайфуном піхти, серед сушняку і заростей ли-монника та чортового дерева, диверсант зупинився (Довж., І, 1958, 102); Однією з найдревніших рослин нашої флори є водяний горіх. За химерні форми.. великих ромбовидних або трикутних плодів-горіхів цю однорічну рослину подекуди звуть ще рогульками, чилимом, водяним каштаном, чортовим горіхом тощо (Наука .., 4, 1961, 38).

∆ Чо́ртові па́льці: а) закам’янілі рештки всередині раковин у викопних головоногих молюсків (белемнітів). Вченим, які досліджують палеотемпературу, багато розповіли всім відомі "чортові пальці" — загострені мінеральні утвори, схожі на крупнокаліберні кулі (Наука.., 10, 1968, 35); б) камінні злитки в формі пальців, що утворюються в піску від удару блискавки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 364.

Чортів, това, ве

1) Принадлежащій, свойственный чорту. Чортів кришеник. (Бранное выраж.). Ном. № 3563. Чортові діти. (Бранное выраж.). Ном. №3560.

2) Чортове світло. Керосинъ. Волч. у.

3) Чортів тиск. Очень много, пропасть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 472.